Постанова

від 10.10.2019 по справі 607/18680/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/18680/19Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я. Провадження № 22-ц/817/996/19 Доповідач - Щавурська Н.Б. Категорія - 302000000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Щавурська Н.Б.

суддів - Сташків Б. І., Хома М. В.,

з участю секретаря - Сович Н.А.

з участю сторін - заявника ОСОБА_1 і його представників

адвокатів Синюка А.С. І Шевчука А.О.,

представника відповідача ПП "Поле-Тер" адвоката

Берегуляка В.Ф.,

розглянувши у відкритому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 серпня 2019 року, постановлену суддею Герчаківською О.Я., у цивільній справі № 607/18680/19 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони вчинення ПП "Поле-Тер" будь-яких дій на земельній ділянці останнього в межах встановлення запропонованого заявником сервітуту та шляхом невідкладної заборони проведення будь-яких будівельних робіт, які можуть спотворити чи змінити характеристики частини земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:11:002:0121 з метою використання її для проходу та проїзду до належного заявнику об`єкта нерухомості.

В обґрунтування своєї заяви зазначив, що має намір звернутись до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ПП "Поле-Тер" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом встановлення постійного, безоплатного земельного сервітуту для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі через земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:11:002:0121, загальною площею 0,0625 га, що належить на праві приватної власності ПП "Поле-Тер", до належного йому об`єкту нерухомого майна - частини гаража, розташованого по АДРЕСА_1 й позначеного в генплані літерою "А" та земельної ділянки, що перебуває в його користуванні та відведена для розміщення частини гаража, а невжиття заходів забезпечення майбутнього позову призведе до неможливості виконання рішення суду у випадку ухвалення останнього на користь позивача.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 серпня 2019 року в задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, вважаючи її прийнятою з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на неврахування судом ряду обставини, що мають значення для справи, й зокрема, існування по межі земельної ділянки в межах запропонованого земельного сервітуту дороги - під`їзного шляху до гаражів, в тому числі, й належного йому, та використання останніх (гаражів) для зберігання транспортних засобів, а також - відсутності інших під`їзних шляхів до гаражів.

При цьому посилається на безпідставне неврахування судом вимог Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 № 127 в частині цільового призначення споруди гаража для постійного або тимчасового зберігання автотранспортних та інших мототранспортних засобів, з елементами технічного обслуговування (або без таких) та не врахування тієї обставини, що обов`язковою умовою використання будівлі гаража за його цільовим призначенням є можливість вільного під`їзду транспортних засобів до гаражів з метою їх постійного або тимчасового зберігання, з елементами технічного обслуговування.

Звертає увагу на неврахування судом і обставини підготовки ПП "Поле-Тер" до капітального будівництва огорожі належної йому земельної ділянки по межі пролягання дороги до гаражів, наслідком чого буде позбавлення його можливості використання будівлі гаража за цільовим призначенням.

Зауважує, що після пред`явлення позову він змушений буде заявляти клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи про можливість та доцільність встановлення земельного сервітуту в запропонованому ним варіанті, однак будівельні роботи, які проводить ПП "Поле-Тер" суттєво спотворять частину земельної ділянки в напрямку пролягання під`їзного шляху до гаражу(ів) і очевидно унеможливлять проведення відповідної судової земельної технічної експертизи.

Звертає увагу, що за даним фактом СВ Тернопільським ВП ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування за його спільно з іншими фізичними особами заявою від 26.03.2019 року про вчинене кримінальне правопорушення.

Також, вважає, судом не дано належної правової оцінки факту існування реального спору між сторонами по справі та не враховано, що незабезпечення позову призведе до неможливості виконання рішення суду, в той час як метою застосування заходів забезпечення позову є саме уникнення негативних наслідків в майбутньому. При цьому посилається на неврахування судом відповідної практики Європейського Суду з прав людини, зокрема, викладеної в рішенні від 29.06.2006 року в справі "Пантелеєнко проти України" в частині ефективності юридичного захисту як на практиці, так і за законом; у рішенні "Кобець проти України" (п. 43), що стосується оцінки доказів "поза розумним сумнівом".

Крім того, при вирішенні апеляційним судом його апеляційної скарги просив не застосовувати зустрічного забезпечення позову з посиланням на наявність у нього зареєстрованого в установленому законом порядку місцязнаходження на території України та наявність у його власності нерухомого майна в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків ПП "Поле-Тер", спричинених забезпеченням позову. При необхідності зустрічного забезпечення позову пропонує накласти арешт на його нерухоме майно, зокрема на частину гаража, розташованого по АДРЕСА_1 й позначеного в генплані літ. "А".

Відзив на апеляційну скаргу від ПП "Поле-Тер" до суду апеляційної інстанції не надходив.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 і його представники адвокати Синюк А.С., Шевчук А.О. апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній. Додатково пояснили, що не зважаючи на ту обставину, що з 2007 року ОСОБА_1 разом з іншими власниками гаражів, що розміщені поряд з його гаражем, користуються іншим під`їзним шляхом до свого гаража (ніж той, відносно якого заявлено позов про встановлення сервітуту), що проходить по краю земельної ділянки відповідача, однак з урахуванням того, що до 2007 року він і його сусіди мали право проїзду через усю територію відповідача, до якої існує проїзд з твердим дорожнім покриттям, позивач й звернувся з відповідним позовом про встановлення сервітуту для проїзду до свого гаража саме тим шляхом, що існував раніше (до 2007 року).

Представник відповідача ПП "Поле-Тер" апеляційної скарги не визнав, вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим, таким, що скасуванню не підлягає. В обґрунтування своїх заперечень вказав, що позивач та інші власники гаражів, розташованих з ним по сусідству тривалий час (з 2007 року) користуються зовсім іншим під`їзним шляхом до своїх гаражів, ніж той, про встановлення земельного сервітуту на який заявлено в пред`явленому до суду позові. З урахуванням тієї обставини, що ПП "Поле-Тер" бажає загородити належну йому на праві власності земельну ділянку, залишивши вільною для проїзду ту її частину, якою на сьогоднішній день фактично користується, в тому числі й позивач, то жодних перешкод у доступі позивача до гаражів до вирішення даної справи судом не буде. Також, вказав, що на день розгляду справи апеляційним судом з одним із власників гаражів вже укладено оплатний земельний сервітут для проїзду через належну на праві власності ПП "Поле-Тер" земельну ділянку, а саме на ту її частину, якою фактично користувалися власники усіх гаражів, в тому числі й позивач у даній справі, й підприємство не заперечує відносно укладення земельних сервітутів на ту ж саму земельну ділянку з іншими власниками гаражів, однак на умовах оплати за користування проїздом, з чим не погоджується позивач ОСОБА_1 .

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником частини гаража, розташованого по АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0011 га з кадастровим номером 6110100000:11:002:0122, відведеної для обслуговування, в тому числі, будівлі гаража (а.с. 10-14).

ПП "Поле-Тер" належить на праві власності земельна ділянка площею 0,3507 га з кадастровим номером 6110100000:11:002: 0121 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для обслуговування будівель торгівлі (а.с. 15).

Крім цього, в ході апеляційного розгляду справи встановлено, що заявник ОСОБА_1 звертався до ПП "Поле-Тер" з листом про надання йому дозволу на встановлення сервітуту площею 0,0625 га та виготовлення відповідної документації з землеустрою, до якого було додано топографічний план земельної ділянки з нанесенням графічної частини запропонованого сервітуту, з приводу якого йому було повідомлено про неможливість погодження ПП "Поле-Тер" площі, меж та місця знаходження такого сервітуту з підстав наявності на земельній ділянці підприємства іншого сформованого шляху проїзду до гаража заявника з часу провадження ним підприємницької діяльності, що є менш обтяжливим для власника землі, а тому - більш прийнятним, у зв`язку з чим просили переглянути пропозицію щодо встановлення сервітуту. Вказана обставина підтверджується долученою заявником до матеріалів справи копією письмової відповіді ПП "Поле-Тер" на звернення ОСОБА_1 (а.с. 16).

Крім цього, з пояснень обох сторін встановлено, що з 2007 року, власники гаражів, розташованих по сусідству один з одним на земельних ділянках, що межують з земельною ділянкою ПП "Поле-Тер", до числа яких відноситься й заявник у даній справі ОСОБА_1 до дня звернення з вказаною заявою й на день розгляду справи судом безоплатно користуються іншою частиною земельної ділянки ПП "Поле-Тер" для проїзду транспортними засобами до належних їм на праві власності гаражів, ніж та, щодо якої ОСОБА_1 мав намір звернутися й звернувся до суду з позовом про встановлення йому сервітуту.

Також, як пояснив представник відповідача ПП "Поле-Тер" в ході розгляду справи апеляційним судом, підприємство має намір огородити належну йому на праві власності земельну ділянку за винятком тієї частини, якою, починаючи з 2007 року для проїзду використовують власники гаражів, розташованих на земельних ділянках, що межують з ділянкою підприємства, до числа яких відноситься й ділянка ОСОБА_1 З цією метою підприємство розпочало прибирання будівельного сміття з власної території та спорудження самої огорожі. При цьому, спорудження останньої проводиться на віддалі 1 метра від краю іншого сформованого шляху проїзду до гаража заявника, яким він і решту власників гаражів фактично користуються до сьогоднішнього часу, оскільки, на час розгляду справи апеляційним судом, а саме 4.09.2019 року з одним із власників гаражів ОСОБА_2 вже було досягнуто домовленості на укладення оплатного договору про встановлення земельного сервітуту на вказану частину частину земельної ділянки для проїзду.

19.09.2019 року Тернопільським міськрайонним судом відкрито провадження в справі № 607/19214/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ПП "Поле-Тер", ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту (а.с. 42-43).

Види забезпечення позову визначені ст. 150 ЦПК України, пункт 2 ч. 1 якої, в тому числі, передбачає забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 своєї постанови від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Постановляючи ухвалу про відмову в забезпеченні позову, суд виходив з того, що наведені ОСОБА_1 в заяві про забезпечення позову обґрунтування є лише припущеннями про можливе, а не реальне порушення його майнових прав, а також - з того, що заявником не надано суду доказів, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову виникне очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам процесуального права й зроблені на підстави наявних у справі доказів.

Так, з урахуванням визнаної в суді апеляційної інстанції та підтвердженої документально наданим топографічним планом належної ПП "Поле-Тер" на праві власності земельної ділянки по АДРЕСА_1 й долученою самим заявником до матеріалів справи копією відповіді ПП "Поле-Тер" з приводу можливості укладення договору про встановлення земельного сервітуту за конфігурацією, площею та місцем знаходження земельної ділянки, які є бажаними для ОСОБА_1 , обставини існування іншого під`їзного шляху через земельну ділянку ПП "Поле-Тер" до гаража заявника, яким останній користується з 2007 року; беручи до уваги визнану представником ПП "Поле-Тер" обставину спорудження огорожі власної земельної ділянки на віддалі близько 1 м від уже наявного під`їзного шляху до гаража заявника, а також беручи до уваги предмет заявленого позову, за яким ОСОБА_1 просить встановити земельний сервітут для проїзду на земельну ділянку, конфігурація, площа і розміри якої суттєво відрізняються від тієї якою він фактично користується й на сьогодні, висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для забезпечення майбутнього позову ОСОБА_1 повністю узгоджуються з вимогами процесуального закону, зроблені з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів іншого учасника ПП "Поле Тер" судового процесу.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неврахування судом ряду обставини, які мають значення для справи, й зокрема, існування по межі земельної ділянки в межах запропонованого земельного сервітуту дороги - під`їзного шляху до гаражів, в тому числі, й належного йому, та використання останніх (гаражів) для зберігання транспортних засобів, а також - відсутності інших під`їзних шляхів до гаражів колегія суддів вважає безпідставними й такими, що спростовуються змістом оскаржуваної ухвали.

Такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів є й доводи апелянта щодо безпідставного неврахування судом вимог Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 № 127 в частині цільового призначення споруди гаража для постійного або тимчасового зберігання автотранспортних та інших мототранспортних засобів, з елементами технічного обслуговування (або без таких) та не врахування тієї обставини, що обов`язковою умовою використання будівлі гаража за його цільовим призначенням є можливість вільного під`їзду транспортних засобів до гаражів з метою їх постійного або тимчасового зберігання, з елементами технічного обслуговування, оскільки самим же заявником в суді апеляційної інстанції визнано факт використання ним з 2007 року для під`їзду до гаража іншого шляху на земельній ділянці відповідача, ніж той, на який він просить встановити сервітут. Разом з тим, твердження ОСОБА_1 щодо недостатності ширини (чи радіусу повороту) вказаного під`їзного шляху для будь-якого транспортного засобу не може бути предметом розгляду в справі про забезпечення позову, оскільки до заяви не долучено ні доказів наявності в його власності чи правомірному користуванні, як фізичної особи (так як позов до суду ним пред`явлено саме, як фізичною особою), такого транспортного засобу, габарити якого не дозволяли б користуватися існуючим проїздом, ні доказів, які б свідчили про укладення ним цивільно-правових угод на вказаний гараж з іншими особами, у власності яких транспортні засоби відповідних габаритів, ні висновку спеціаліста щодо відповідності розміру існуючого під`їзного шляху до гаража заявника наявному в його власності чи правомірному користуванні транспортному засобу.

Безпідставними колегія суддів вважає й доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неврахування судом обставини підготовки ПП "Поле-Тер" до капітального будівництва огорожі належної йому земельної ділянки по межі пролягання дороги до гаражів, наслідком чого буде позбавлення його можливості використання будівлі гаража за цільовим призначенням, оскільки по-перше, будівництво огорожі власником земельної ділянки в той час, як існуючий на сьогоднішній день проїзд є вільним не позбавляє права використання заявником свого гаража за призначенням, а по-друге, спорудження вказаної огорожі, жодним чином не утруднить виконання рішення суду у випадку задоволення позову, оскільки огорожа не є тією спорудою, знесення якої є неможливим чи представляло б особливу складність.

Безпідставними й такими, що ґрунтуються на самих лише припущеннях заявника і його представників є й доводи апеляційної скарги, що спорудження ПП "Поле-Тер" огорожі унеможливить проведення земельно-технічної експертизи, клопотати про проведення якої вони бажають після пред`явлення відповідного позову.

Доводи апелянта щодо проведення СВ Тернопільським ВП ГУНП в Тернопільській області досудового розслідування за його спільно з іншими фізичними особами заявою від 26.03.2019 року про вчинене кримінальне правопорушення колегія суддів до уваги не приймає, як такі, що жодного правового значення для вирішення питання про забезпечення позову не можуть мати.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги щодо не надання судом належної правової оцінки факту існування реального спору між сторонами по справі та не врахування тієї обставини, що незабезпечення позову призведе до неможливості виконання рішення суду, як такі, що спростовуються змістом оскаржуваної ухвали.

У відповідності до ч. 1 ст. 374 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги те, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог закону, така скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі, не підлягає.

Керуючись ч.1 ст.35; ч.ч.1,2 ст.259; ч.1 п.1 ст.374; ч.1 ст. 375; ч.1 ст.381; ст.382; ст.384; ч.1 ст.390 Цивільного процесуального кодексу України,суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 серпня 2019 року - залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони, в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції в особі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 17 жовтня 2019 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи