Постанова

від 15.10.2019 по справі 753/23949/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/23949/18

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/11165/2019

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі П`ятничук В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Любаренка Ігоря Олеговича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 червня 2019 року (суддя Заставенко М.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс , треті особи: Київська міська професійна спілка працівників агропромислового комплексу, первинна профспілкова організація Київкомбікорм про стягнення заробітної плати,

встановила:

у грудні 2018р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 156 400грн 43коп. недоплаченої заробітної плати до гарантованого державою та Галузевою Угодою мінімального рівня.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що з 2010 року працює у філії Київкомбікорм підприємства ТОВ Комплекс Агромарс , з 04 січня 2011р. його призначено на посаду головного механіка з посадовим окладом в 3 000грн., а з 01 березня 2017р. його підвищено до заступника головного інженера та з 01 липня 2017р. його заробітна плата складала 4 000грн.

Позивач посилався на те, що з 01 березня 2017р. мінімальна заробітна плата складала 3 200грн, проте він за період з 01 січня 2017р. по 01 липня 2017р. отримував лише 3 000грн.

17 січня 2014р. між Міністерством аграрної політики та продовольства України, Всеукраїнським об`єднанням організації роботодавців Федерація роботодавців агропромислового комплексу та продовольства України і Професійною спілкою працівників агропромислового комплексу України в харчовій та переробній промисловості укладена Галузева угода на 2014 - 2016 роки, в якій встановлені збільшені гарантії мінімальних розмірів оплати праці порівняно з КЗпП України, тому він має право на доплату заробітної плати.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Любаренко І.О. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача посилається на невідповідність висновків суду обставинам

справи, оскільки представництво інтересів відповідача при укладенні Галузевої угоди Всеукраїнським об`єднанням організації роботодавців Федерація роботодавців агропромислового комплексу та продовольства України відповідає ст. 4, 6 ЗУ Про соціальний діалог в Україні , а також підтверджено позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04 липня 2018 року у справі №152/1527/13-ц, де суд дійшов аналогічних висновків.

Також представник позивача стверджує, що ТОВ Комплекс Агромарс перебуває в сфері дії Галузевої угоди, оскільки основним видом діяльності товариства за КВЕД є розведення свійської птиці, з 29 березня 2017р. товариство внесено до реєстру отримувачів бюджетної дотації, що свідчить про його перебування в сфері дії Міністерства аграрної політики України.

Крім того, представник позивача звертає увагу, що відповідач систематично порушує трудове законодавство, що підтверджується численними приписами, протоколами та постановами Головного управління Держпраці у Київській області, чинить тиск на профспілки та не укладає колективний договір з працівниками.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника - адвоката Любаренка І.О., який також представляє інтереси третіх осіб, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення представника відповідача - адвоката Кіфу І.О., яка просила залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивач працює на посаді заступника головного інженера ТОВ Комплекс Агромарс філії Київкомбікорм .

17 січня 2014 року Міністерством соціальної політики України зареєстрована Галузева угода між Міністерством аграрної політики та продовольства України, Всеукраїнським об`єднанням організацій роботодавців Федерація роботодавців агропромислового комплексу та продовольства України і Професійною спілкою працівників агропромислового комплексу України в харчовій та переробній промисловості на 2014 - 2016 роки (далі Галузева угода), якою визначені мінімальні посадові оклади працівників.

Позивач стверджував, що встановлений йому відповідачем посадовий оклад є меншим, ніж визначено Галузевою угодою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з його безпідставності.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на нормах матеріального права та фактичних обставинах справи.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 3 Закону України Про оплату праці мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Відповідно до статті 2 Закону України Про оплату праці структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та

посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інші заохочувальні та компенсаційні виплати належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 3-1 Закону України Про оплату праці визначено, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров`я, за роботу в нічний та надурочний час, роз`їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

З матеріалів справи вбачається, що з 1 січня 2017 року по 1 липня 2017 року позивачу виплачувалася заробітна плата, розмір якої був більший, за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений Законом України Про Державний бюджет на 2017 рік .

Доводи апеляційної скарги, що посадовий оклад не повинен бути меншим, ніж визначений Законом розмір мінімальної заробітної плати, суперечать вищезазначеним нормам матеріального права.

З наданих суду документів вбачається, що заробітна плата позивача складалася з посадового окладу та щомісячної премії, яка є додатковою заробітної платою відповідно до ст. 2 Закону України Про оплату праці .

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України Про оплату праці договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Частиною 1 статті 15 Закону України Про оплату праці передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Під час судового розгляду сторони підтвердили, що колективний договір на підприємстві, де працює позивач, не укладений.

Також встановлено, що відповідач не є членом Всеукраїнського об`єднання організації роботодавців.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що обов`язки, передбачені Галузевою угодою, не є обов`язковими для відповідача, а носять рекомендаційний характер.

Доводи апеляційної скарги, що відповідач підпадає під дію Галузевої угоди, так як за

кодом КВЕД займається розведенням свійської птиці, а крім того, отримує дотації з бюджету, колегія суддів вважає безпідставними.

Згідно п. 1.4. Галузевої угоди Положення і норми Угоди діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали Угоду. Ця Угода є основою для розроблення та укладання колективних договорів підприємств.

Згідно ст. 9 Закону України Про колективні договори і угоди положення Галузевої угоди є обов`язковими для суб`єктів, які перебувають в сфері дії її підписантів .

Згідно ст. 1 та 19 Закону України "Про організації роботодавців, їх об`єднання, права та гарантії їх діяльності" суб`єкти господарювання є роботодавцями і представлення їх інтересів в колективних переговорах є повноваженням організацій роботодавців, визначених з дотриманням вимог ст.4-6 ЗУ Про соціальний діалог в Україні .

Приєднання підприємства до обов`язків Федерації за Галузевою угодою здійснюється через механізм членства відповідно до її статутних документів (п.5 ст.13 Закону України "Про організації роботодавців, їх об`єднання, права та гарантії їх діяльності").

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що коди КВЕД є класифікацією видів економічної діяльності, що установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об`єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології.

Також суд першої інстанції правильно зазначив, що підписання Галузевої угоди Міністерством аграрної політики та продовольства України, не є підставою для поширення на підприємства, які здійснюють агропромислову діяльність, обов`язків за вказаною угодою, так як це суперечить Законам України Про центральні органи виконавчої влади та Про соціальний діалог в Україні .

Крім того, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 469 від 7 грудня 2015 року затверджений перелік підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінагрополітики, та акціонерних товариств, функції з управління корпоративними правами яких здійснюються міністерством, до яких ТОВ Комплекс Агромарс не включений.

Посилання у апеляційній скарзі на практику Верховного Суду, зокрема у справі № 152/1527/13, колегія суддів вважає безпідставними, так як фактичні обставини даної справи не є тотожними із фактичними обставини у справі, яку розглядав Верховний Суд, зокрема, у вказані справі роботодавець уклав з трудовим колективом колективний договір і взяв на себе обов`язок виконувати умови Галузевої угоди, що не зробив відповідач у даній справі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, оцінив надані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Любаренка Ігоря Олеговича залишити без задоволення, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 6

червня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає .

Повний текст постанови складено 21 жовтня 2019 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.А. Семенюк