Постанова

від 21.10.2019 по справі 756/9670/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/14207/2019

справа № 756/9670/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2019 року Київський апеляційний суд в складі:

Судді - доповідача: Андрієнко А.М.

Суддів: Соколової В.В.

Поліщук Н.В.

Розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва, постановленої в складі судді Яценко Н.О. 05 серпня 2019 року (про передачу справи за підсудністю), у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вертон Технолоджі про відшкодування збитків,

У С Т А Н О В И Л А :

У липні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ТОВ Вертон Технолоджі про відшкодування збитків.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05 серпня 2019 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вертон Технолоджі про відшкодування збитків передано на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва за підсудністю.

Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала була винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На обґрунтування апеляційної скарги вказує, що ухвала постановлена судом з порушенням вимог, встановлених ч. 5 ст. 28 ЦПК України .

Зокрема вказує, що місцевий суд необґрунтовано визначив, що даний позов підсудний Дніпровському районному суду м. Києва в порядку ч. 1 ст.. 30 ЦПК України, оскільки спір між сторонами стосується виключно факту своєчасності виконання чи не виконання відповідачем умов договору з централізованого теплопостачання і як наслідок, законності або не законності відшкодування відповідачем завданих збитків.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

За положенням ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п.1,5,6,9,10, 14, 19,37-40 частини першої ст.. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи питання щодо підсудності справи, суд першої інстанції керувався положеннями ч. 1 ст. 30 ЦПК України та передав справу на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва.

Колегія суддів з таким висновком суду погоджується в повній мірі, виходячи з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підсудність справ позовного провадження визначається Розділом 3 главою 2 розділу І ЦПК України.

Статтею 30 ЦПК України визначено категорії справ, за якими застосовується виключна підсудність.

Відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12 червня 2009 року №2 перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, розширеному тлумаченню не підлягає. Правила виключної підсудності діють також у випадку пред`явлення кількох позовних вимог, пов`язаних між собою, якщо на одну з них поширюється виключна підсудність.

Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред`являються відповідно до частини першої статті 114 ЦПК (в редакції Закону 2004 року) за місцезнаходженням майна або основної його частини. Кваліфікація об`єктів як нерухомого майна здійснюється відповідно до статей 181, 190 та 191 ЦК. При цьому за місцезнаходженням нерухомого майна повинні пред`являтися також позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому (щодо інвестиційних договорів про будівництво нерухомого майна, договорів про участь у фонді фінансування будівництва, виконання договорів тощо).

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з відповідача ТОВ Вертон Технолоджі на користь ОСОБА_1 суму завданих позивачу збитків за період з 26.01.2019 по 30.04.2019 року в розмірі 39 915, 35 грн та судові витрати.

Разом з тим, частиною 1 ст. 30 ЦПК України встановлено, що позови, які виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Як убачається із матеріалів справи, 27.11.2015 між ТОВ Вертон Технолоджі та ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг з центрального опалення, згідно умов якого, відповідач зобов?язався надати послуги з центрального опалення квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Із урахуванням порушення відповідачем умов договору, позивач просить відшкодувати понесені ними збитки.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на ч. 5 ст. 28 ЦПК України, якою передбачено, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Стаття 28 ЦПК України регулює підсудність справ за вибором позивача (альтернативна підсудність).

Проте, відповідно до ч. 16 ст. 28 ЦПК України встановлено, що позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30. 03. 2012 р. № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин правила статті 114 ЦПК ( ст. 30 ЦПК України у редакції Закону від 03.10.2017 року) про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним, виконання договорів тощо).

У п. п. 41, 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ (далі - Постанова) зазначено, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК України).

За положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. До виключної підсудності належать зокрема позови про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; виконання договорів щодо нерухомості, розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна тощо.

Отже, за наявності в позові вимог, що виникли з приводу нерухомого майна, визначальним для визначення підсудності справи на час розгляду цього питання були положення ч. 1 ст. 30 (виключна підсудність) ЦПК України, за якими позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Судом установлено, що предметом позову є стягнення збитків при порушенні умов договору про надання послуг з центрального опалення квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

З урахуванням наведеного, спір виник з підстав виконання договору про надання послуг з центрального опалення, укладеного між позивачем та відповідачем, щодо квартири, яка територіально розміщена у Дніпровському районі м.Києва.

Таким чином, спір виник з приводу виконання договору щодо нерухомого майна, розташованого в межах адміністративно територіальної юрисдикції Дніпровського районного суду м. Києва.

Відтак, доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції вимог ч. 5 ст. 28 ЦПК України про підсудність позову за вибором позивача є безпідставними, оскільки до вказаного позову застосовується не альтернативна підсудності, а правила виключної підсудності.

За таких обставин, суддею першої інстанції було дотримано норми процесуального права, а тому колегія суддів прийшла до висновку про залишення ухвали без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегіясуддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 05 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21 жовтня 2019 року.

Суддя - доповідач:

Судді :