Рішення

від 16.10.2019 по справі 573/813/19

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/813/19

Номер провадження 2/573/265/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

16 жовтня 2019 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Терещенко О.І.,

з участю секретаря Кислої Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області, третя особа: Білопільська районна державна адміністрація про визнання права власності у порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Кальченківської сільської ради Білопільського району про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування. Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на все її майно та майнові права. ОСОБА_2 з 1955 року працювала у колгоспі імені Жовтневої революції (с. Шкуратівка) та у колгоспі імені Свердлова (с. Кальченки). Будучи членом колгоспу, вона мала право на земельну частку (пай), але при розпаюванні помилково не була включена до списку, доданого до Державного акта на право колективної власності на землю, у зв`язку з чим за життя так і не одержала сертифікат на право власності на земельну частку (пай). Він після смерті матері частково прийняв спадщину, оформивши право власності на житловий будинок, проте у позасудовому порядку не має можливості оформити своє право на земельну частку (пай), що залишилась у спадщину після смерті матері, а тому просив визнати за ним право власності на земельну частку (пай) розміром 4,14 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебуває у колективній власності колишнього КСП Кальченківське та розташована на території Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ватула В.І. позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача - Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області Даценко А.М. у судовому засіданні позов не визнав, вказав, що позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що на момент розпаювання земель ОСОБА_2 була членом колгоспу ім. Свердлова, а тому мала право на отримання земельного паю на території Кальченківської сільської ради.

Представник відповідача - Білопільської районної державної адміністрації Сумської області у судове засідання не з`явився, причин неприбуття не повідомив, хоча належним чином сповіщений про день, час і місце розгляду справи.

Заслухавши позивача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Ватулу В.І., представника відповідача - Даценка А.М. , повно, всебічно і об`єктивно дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши їх в сукупності з точки зору належності, допустимості і взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть (а. с. 4).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на все її майно та майнові права, які не припинились внаслідок її смерті.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно із ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР 1963 року визначалось, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

За життя ОСОБА_2 заповіт не складала. Спадкування було здійснено за законом. Позивач ОСОБА_1 після смерті матері частково прийняв спадщину, оформивши право власності на житловий будинок, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом (а. с. 12).

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 була членом колгоспу імені Свердлова, де працювала з 01 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року та з 01 січня 1957 року по 31 грудня 1978 року (а.с. 5-6, 8).

Відповідно до подання Правління і колгоспної ради колгоспу ім. Свердлова №36 від 16 жовтня 1980 року та протоколу комісії по призначенню пенсії 2/110 від 27 жовтня 1980 року ОСОБА_2 призначена пенсія по старості як члену колгоспу ім. Свердлова (а. с. 10).

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним той факт, що мати позивача ОСОБА_2 була членом колгоспу імені Свердлова з 1955 по 1978 роки, що сторонами у справі не оспорюється (а. с. 36-37).

Згідно копії архівної довідки архівного відділу Білопільської РДА від 11 грудня 2018 року №534/04-01, протоколом зборів колгоспників колгоспу ім. Свердлова від 20 лютого 1986 року було прийнято рішення про розукрупнення колгоспу на: колгосп ім. Свердлова (с. Кальченки) та колгосп ім. Макаренка (с. Шкуратівка). З 19 грудня 1992 року колгосп ім. Свердлова реорганізовано в КСП Кальченкіавське (а. с. 13-14).

Як вбачається з листа Шкуратівської сільської ради №318 від 04 липня 2019 року, ОСОБА_2 проживала на території Шкуратівської сільської ради Білопільського району та з 29 листопада 1978 року вибула в м. Ворожба Білопільського району Сумської області (а.с. 104).

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, вказав, що ОСОБА_2 не була членом колгоспу, оскільки в 1978 році змінила місце проживання, а відповідно до Статуту КСП "Кальченківське", прийнятого на зборах членів КСП №2 від 01 грудня 1992 року та зареєстрованого в Білопільській РДА за №233 10 грудня 1992 року, вона перестала бути членом колгоспу, бо в п. 3.9 зазначено, що членство в підприємстві зберігається також за громадянами при припиненні роботи по старості або інвалідності, якщо вони не виїхали на постійне місце проживання в іншу місцевість (а. с. 89-100) .

Але суд зазначає, що ОСОБА_2 на пенсію вийшла у жовтні 1980 року як член колгоспу ім. Свердлова, хоча ще у 1978 році змінила місце проживання. Рішення про виключення її із членів колгоспу не приймалось. Зазначений Статут прийнятий у 1992 році, тобто через 12 років після того як вийшла на пенсію ОСОБА_2 , і застосовуватися до неї він не може.

Згідно ксерокопії державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1, від 20 червня 1995 року, виданого Кальченківською сільською радою народних депутатів Білопільського району Сумської області на підставі рішення цієї ж ради від 09 червня 1995 року, зареєстрованого в книзі записів Державних актів на право колективної власності на землю за №19, КСП Кальченківське передано в колективну власність 2688,5 га землі в межах згідно з планом для сільськогосподарського використання (а.с. 17-20).

Відповідно до копії довідки відділу у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області від 10 січня 2019 року № 16/102-19 громадянка ОСОБА_2 відсутня у списках громадян - членів КСП Кальченківське та КСП Шкуратівське , яким було видано сертифікати на право власності на земельну частку (пай) (а. с. 21).

Пунктами 1, 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України в редакції від 22 червня 1993 року передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статей 22, 23 ЗК України в редакції від 22 червня 1993 року та зазначеного Указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарськвого підприємства на час паювання; 2) включення до спику осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємтсвом цього акта.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. п. 11, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7 при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Таким чином, для визнання за позивачем права власності в порядку спадкування на земельну частку (пай) потрібна наявність таких передумов, як те, що його мати працювала в колгоспі ім. Свердлова, залишалась його членом та була включена до списку громадян - членів КСП ім. Свердлова, які мають право на земельний пай.

Саме такий правовий висновок зазначений у постановах Верховного Суду від 04 лютого 2019 року у справі №741/1378/16, від 19 серпня 2019 року у справі №227/1681/17, від 21 серпня 2019 року у справі №371/676/16.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 , хоча й була членом колгоспу, і ним і залишилася до смерті, але до списку громадян-членів КСП "Кальченківське", які мають право на земельний пай, не була включена, дії підприємства щодо невключення її до вказаного списку за життя вона не оскаржувала та, відповідно, питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у неї права на земельку частку (пай), за її життя не вирішувалося.

На питання суду щодо того, чи зверталася за життя ОСОБА_2 до КСП "Кальченківське" з приводу включення її до списку громадян-членів даного підприємства, представник позивача зазначив, що їм з позивачем про це невідомо.

Але суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч вказаним вимогам, позивачем суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Суд вважає, що правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 немає, оскільки остання, як спадкодавець, такого права за життя не набула, а тому позивачу в задоволенні позову необхідно відмовити за необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області (41835, Сумська область, Білопільський район, с. Кальченки, вул. Центральна, ЄДРПОУ 04390015), третя особа: Білопільська районна державна адміністрація (41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Старопутивльська, буд. 35, ЄДРПОУ 04058120) про визнання права власності у порядку спадкування відовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складений 21 жовтня 2019 року.

Суддя