Постанова

від 19.12.2019 по справі 573/813/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року м.Суми

Справа №573/813/19

Номер провадження 22-ц/816/5426/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Орлова І. В.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Кальченківська сільська рада Білопільського району Сумської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника - адвоката Ватулу Владислава Ігоровича,

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 16 жовтня 2019 року, ухваленого у складі судді Терещенко О.І. в приміщенні Білопільського районного суду Сумської області, повний текст рішення складено 21 жовтня 2019 року,

в с т а н о в и в:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області, третя особа: Білопільська районна державна адміністрація, про визнання права власності у порядку спадкування.

Свої вимоги мотивує тим, що після смерті його матері ОСОБА_2 у 1999 року відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку та земельної частки (паю). Дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відмовилася від прийняття спадщини. Зазначає, що оформив право власності в порядку спадкування за законом лише на житловий будинок, оскільки на земельний пай відсутні правовстановлюючі документи. Вказує, що його мати з 1955 по 1980 роки була членом колгоспів у с. Шкуратівка та в с. Кальченки. У 1992 році обидва колгоспи було реорганізовано у КСП Кальченківське та КСП Шкуратівське . У 1995 році був складений державний акт на право колективної власності на землю КСП Кальченківське та списки членів КСП, до якого його матір ОСОБА_2 безпідставно не була внесена, у зв`язку з чим їй не було видано сертифікат на пай. Розпорядженням РДА від 05 квітня 1996 року №106 було затверджено розмір та вартість земельного паю.

Посилаючись на вказані обставини, просить визнати за ним у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 право власності на земельну частку (пай) розміром 4,14 умовних кадастрових га без визначення меж цієї частки в натурі, що перебуває в колективній власності колишнього КСП Кальченківське .

Білопільський районний суд Сумської області рішенням від 16 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Ватулу В.І., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги з посиланням на правову позицію ВССУ у справі №24-753/0/4-13 зазначає, що право на земельну частку (пай) виникає в осіб, які на час видачі КСП державного акта на право колективної власності на землю були членами цього підприємства. Тобто у спадкодавця, як у члена КСП, виникло право на пай у 1995 році і не включення її до списків членів КСП не є підставою для позбавлення її права на пай. Також вказує, що про порушення своїх прав дізнався лише у 2019 році, отже не міг захистити своє право на пай раніше.

На апеляційну скаргу надійшов відзив від Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області, в якому вона зазначає про безпідставність викладених в апеляційній скарзі доводів та вимог позивача і просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача адвоката Ватулу В.І., який підтримав апеляційну скаргу, представника відповідача адвоката Даценка А.М., який заперечує проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в республіці Білорусь (а.с. 4).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 грудня 2004 року, спадкоємцем ОСОБА_2 є її син - ОСОБА_1 Спадкове майно складається з житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Згідно з трудовою книжкою колгоспника ОСОБА_2 , остання вступила до колгоспу Жовтневої революції Шкуратівської сільської ради у 1955 році (а.с. 5), та перебувала членом колгоспу ім. Свердлова Кальченківської сільської ради з 01.01.1955 р. по 31.12.1955 р., з 01.01.1957 р. по 31.12.1978 р. (а.с. 8).

З повідомлення Шкуратівської сільської ради Білопільського району №318 від 04 липня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 вибула в місто Ворожба 29 листопада 1978 року (а.с. 104).

Відповідно до подання №36 від 16 жовтня 1980 року та протоколу №2/10 від 27 жовтня 1980 року, ОСОБА_2 призначена пенсія за віком (а.с. 10-11).

Згідно з протоколом №1 від 20 лютого 1986 року, збори уповноважених членів колгоспників ім. Свердлова постановили розукрупнити колгосп ім. Свердлова на два нових колгоспи: ім. Свердлова с. Кальченки та ім. Макаренка с. Шкуратівка (а. с. 49-56).

В архівній довідці Білопільської районної державної адміністрації №534/04-01 від 11 грудня 2018 року вказано, що згідно з протоколом №11 від 19 грудня 1992 року загальні збори колгоспу ім. Свердлова с. Кальченки вирішили реорганізувати колгосп в колективне сільськогосподарське підприємство (далі - КСП) Кальченківське с. Кальченки, яке стало правонаступником колгоспу. Згідно з протоколом №3 від 25 грудня 1995 року збори уповноважений членів КСП Кальченківське вирішили реорганізувати КСП в акціонерно-пайове товариство закритого типу (далі - АПТ) Кальченківське , яке стало правонаступником КСП. Згідно з протоколом №1 від 06 лютого 1998 року загальні збори АПТ Кальченківське вирішили реорганізувати АПТ в КСП Кальченківське , яке стало правонаступником АПТ. Згідно з протоколом №1 від 04 січня 2000 року збори уповноважених членів КСП Кальченківське вирішили створити ТОВ Агрофірма Мрія с. Кальченки, яке не стало правонаступником КСП Кальченківське . Також згідно з протоколом № 2 від 05 грудня 1992 року загальних зборів колгоспників колгоспу ім. Макаренка с. Шкуратівка Білопільського району збори прийняли рішення про реорганізацію колгоспу в колективне сільськогосподарське підприємство Шкуратівське с. Шкуратівка Білопільського району, яке стало правонаступником попереднього господарства (а.с.13-14).

20 червня 1995 року КСП Кальченківське було видано державний акт серія СМ 00019 на право колективної власності на 2688,5 гектарів землі для сільськогосподарського використання (17-18).

14 травня 1995 року КСП Шкуратівське було видано державний акт серія СМ 00005 на право колективної власності на 2216,2 гектарів землі для сільськогосподарського використання (57-58).

Розпорядженням голови Білопільської районної державної адміністрації від 05 квітня 1996 року №106 був затверджений розрахунок вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах АПТ Кальченківське (а. с. 7-8).

У відповідях на адвокатські запит Головне управління Держгеокадастру у Сумській області зазначило, що ОСОБА_2 у списках громадян - членів КСП Кальченківське та КСП Шкуратівське відсутня (а.с. 21); загальна площа земель запасу та земель резервного фонду на території Кальченківської сільської ради Білопільського району станом на 01 січня 2016 року складає 415,6 га та 259,9 га відповідно (а.с. 22, 23).

Згідно з інформаційною довідкою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, нормативна грошова оцінка земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кальченківської сільради становить 70 405 грн (а.с. 24).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 , хоча і була членом колгоспу, але до списку громадян-членів КСП Кальченківське , які мають право на земельний пай, не була включена, дії підприємства щодо не включення її до вказаного списку за життя вона не оскаржувала та відповідно питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у неї права на земельну частку (пай), за її життя не вирішувалося.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, так як суд дійшов його правильно встановивши фактичні обставини справи з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_2 працювала з 1955 року в колгоспах Жовтневої революції с. Шкуратівка та ім. Свердлова с. Кальченки до 1978 року та була членом вказаних колгоспів.

За інформацією Кальченківської сільської ради у 1986 році колгосп ім. Свердлова було реорганізовано у два колгоспи - ім. Свердлова с. Кальченки та ім. Макаренка с. Шкуратівка, а працівники та пенсіонери перейшли в колгоспи по місцю проживання та територіально, і земля розподілена на всіх мешканців - працюючих та пенсіонерів Шкуратівської сільської ради (а. с. 34-35).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 проживала на території Шкуратівської сільради до 29 листопада 1978 року, тобто до реорганізації колгоспу ім. Свердлова та створення КСП.

Слушними є доводи позивача про те, що стороною відповідача не спростовано членство спадкодавці у колгоспі ім. Свердлова с. Кальченки, з огляду на наявність пенсійного посвідчення, виданого колгоспом ім. Свердлова.

Однак, належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 стала членом КСП Кальченківське стороною позивача також не було надано.

Доводи ОСОБА_1 про те, що спадкодавиця не повинна була а ні звертатися до КСП Кальченківське для прийняття її до членів КСП та включення до списків на отримання права на земельну частку (пай), а ні оскаржувати не включення її до списку членів КСП не заслуговують на увагу з огляду на таке.

У 1992 році було створено КСП Кальченківське , яке стало правонаступником колгоспу ім. Свердлова с. Кальченки. На час його створення ОСОБА_2 проживала в м. Ворожба Білопільського району.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство (в редакції 1992 року), членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

Відповідно до ст. 19 цього Закону трудові відносини членів підприємства регулюються цим Законом і статутом підприємства, а громадян, які працюють за трудовим договором або контрактом, - законодавством про працю України.

Тобто, набуття членства в КСП після реорганізації колгоспу автоматично не передбачено та без свого волевиявлення ОСОБА_2 не могла стати членом КСП Кальченківське , оскільки це порушує принцип добровільності, визначений ст. 5 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство .

Матеріалами справи не встановлено, що спадкодавиця зверталася із заявою про прийняття її до членів КСП для включення до списків на отримання права на земельну частку (пай), враховуючи, що на території як Кальченківської так і Шкуратівської сільрад вона на час створення КСП не проживала.

Саме у зв`язку з цим вона і не була включена до списків, що додаються до державного акта на право колективної власності на землю, яке було видане КСП Кальченківське у 1995 році.

Крім того, пунктом 3.9 Статуту КСП Кальченківське (далі - Статут) передбачено, що членство в КСП зберігається також за громадянами при припиненні роботи по старості або інвалідності, якщо вони не виїхали на постійне місце проживання в іншу місцевість (а.с. 90-100).

Дії КСП щодо невключення ОСОБА_2 до списку громадян-членів КСП Кальченківське , які мають право на земельний пай, сама ОСОБА_2 за життя не оскаржувала та, відповідно, питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у неї права власності на земельну частку (пай), за її життя не вирішувалося.

Доводи ОСОБА_1 про те, що його мати, хоча і змінила місце проживання, проте продовжувала працювати і в січні 1979 року не заслуговують на увагу.

Так, згідно відомості про кількість вироблених трудоднів ОСОБА_2 , остання у 1978 році виробила 64 трудодні (а.с. 7), тоді як до трудової книжки відповідний запис про вказану кількість відпрацьованих людиноднів за 1978 рік був внесений в січні 1979 року (а.с. 5-6).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування, оскільки ОСОБА_2 , як спадкодавець, такого права за життя не набула.

Викладена позиція колегії суддів також не суперечить правовому висновку ВССУ у листі від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , на який посилається позивач, оскільки в ньому вказано, що право на пай виникає в осіб, які на час видачі КСП державного акта на право колективної власності на землю були членами цього КСП.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 381-382 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника- адвоката Ватулу Владислава Ігоровича, залишити без задоволення.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 16 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 грудня 2019 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді : О.І.Собина

І.В. Орлов