Постанова

від 15.10.2019 по справі 909/243/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2019 р. Справа №909/243/19

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів

Т.Б. Бонк,

О.І. Матущака,

секретар судового засідання Карнидал Л.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача - Миговича І.В. (довіреність №626/01-20/14в від 01.08.2019)

відповідача- не з`явився (належно повідомлений),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобаз-ІФ» б/н від 29.07.2019

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2019, повний текст рішення складено 08.07.2019,

у справі №909/243/19 (суддя Малєєва О.В.)

за позовом : Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобаз-ІФ» , м. Івано-Франківськ

про: стягнення 273 345,15грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати ВСТАНОВИВ :

У березні 2019 року Івано-Франківська міська рада звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ Автобаз-ІФ про стягнення 273 345,15грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за результатами обстеження земельної ділянки на вул. Хриплинській, 39 у м. Івано-Франківську встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку комунальної власності загальною площею 0,7607га без правовстановлюючих документів для розміщення належного йому на праві власності нерухомого майна, про що складено акт від 14.12.2017. Нерухоме майно набуте відповідачем на підставі акту приймання нерухомого майна в статутний капітал ТОВ Автобаз-Івано-Франківськ від 15.11.2016. Згідно з розрахунками за період володіння та користування земельною ділянкою з 16.11.2016 по 31.12.2017 розмір орендної плати становить 273 345,15грн. Позивач вказує, що за вказаний період відповідач не сплачував жодної плати за землю, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача на підставі ст.ст.1212-1214 ЦК України 273 345,15грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2019 у справі №909/243/19 позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 273 345,15грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати та 4 100,18грн судового збору.

Рішення мотивоване ст.ст. 93, 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України, ст. 181 ГК України, постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17. Суд першої інстанції встановив, що відповідач набув право власності на об`єкт нерухомого майна, однак не оформив право користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване, та користувався нею, не сплачуючи орендну плату. Відтак суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу як власнику земельної ділянки кошти, які підлягали сплаті за користування нею, оскільки такі безпідставно збережені відповідачем за рахунок власника ділянки. Суд відхилив доводи відповідача про наявність між сторонами договірних правовідносин щодо сплати вказаних коштів з огляду на те, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов і не передали спір з приводу укладення договору на вирішення суду, тому в силу приписів ч. 8 ст. 181 ГК України договір є неукладеним.

Відповідач (ТОВ «Автобаз-ІФ« ) не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Скаржник вказує, що 19.04.2018 позивач надіслав йому договір про добровільне відшкодування територіальній громаді м. Івано-Франківська збитків, заподіяних використанням земельних ділянок з порушенням законодавства, який відповідач підписав з протоколом розбіжностей від 10.05.2018 та повернув позивачу. В подальшому 17.05.2018 позивач повідомив про неможливість укладення договору в редакції відповідача. Скаржник вважає, посилаючись на ч.7 ст. 181 ГК України, що договір про добровільне відшкодування територіальній громаді м. Івано-Франківська збитків є укладеним, оскільки після отримання протоколу розбіжностей позивач не здійснив врегулювання розбіжностей, що свідчить про їх прийняття позивачем. На підставі викладеного стверджує про наявність договірного спору між сторонами, що виключає захист прав позивача у визначений позивачем спосіб.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує доводи скаржника та вказує, зокрема, що сторони не укладали договору про добровільне відшкодування збитків, заподіяних внаслідок використання земельних ділянок з порушенням законодавства. Просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 (колегія суддів у складі: головуючого судді Хабіб М.І., суддів Бонк Т.Б., Матущака О.І.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено розгляд справи в судовому засіданні 27.08.2019.

У зв`язку з перебуванням у відпустці членів колегії суддів Бонк Т.Б., Матущака О.І. судове засідання 27.08.2019 не відбулося.

Ухвалою від 29.08.2019 розгляд справи призначено на 01.10.2019.

Ухвалою від 01.10.2019 розгляд справи відкладено на 15.10.1019.

Скаржник не забезпечив явки свого представника в судове засідання 15.10.2019, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином , що підтверджено повідомленням про вручення йому 16.08.2019 ухвал суду від 12.08.2019, та реєстром відправлень апеляційного суду, згідно з яким ухвалу суду від 01.10.2019, надіслану поштовим відправленням №7901010594629, відповідач отримав 07.10.2019.

У судовому засідання 15.10.2019 представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги та надав усні пояснення.

В силу приписів ч.12. ст. 270 ГПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, зокрема, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 16.11.2016 зареєстровано право власності ТОВ Автобаз-ІФ на об`єкти нерухомості: станцію техобслуговування, Г, загальною площею 1157, 9 кв.м; склад, Д, загальною площею 923,6 кв.м; нежитлові приміщення, К, загальною площею 173, 3 кв.м; нежитлові приміщення, К1, загальною площею 126, 7 кв.м; моторний цех, Л, загальною площею, 56, 5 кв.м, розташовані на вул. Хриплинській,39 у м. Івано-Франківську, на підставі акту передачі-приймання нерухомого майна в статутний капітал ТОВ Автобаз-ІФ від 15.11.2016 ( а.с. 20-25).

Відповідно до Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, зареєстрованої Управлінням з питань Держархбудконтролю виконавчого комітету Івано-Франківської області 17.02.2017 за №ІФ143170480560, ТОВ Автобаз-ІФ здійснило реконструкцію нежитлових приміщень, розташованих на АДРЕСА_1 ,39 у м. АДРЕСА_2 -Франківську, під комплекс приміщень для обслуговування існуючої станції технічного обслуговування автомобілів та квартиру (а.с. 43-47).

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі вказаної декларації відповідач зареєстрував право власності на квартиру загальною площею 390,3 кв.м, що знаходиться на АДРЕСА_2 (а.с. 24-25).

За результатами обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2610100000:14:002:0361, проведеного інспектором з самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради у присутності свідків, встановлено, що земельна ділянка використовується ТОВ Автобаз-ІФ для обслуговування будівель (СТО та 5-кімнатної квартири) без оформлення правовстановлюючих документів на користування цією ділянкою, про що складено акт обстеження земельної ділянки №134 від 14.12.2017 (а.с. 14-16).

Як вбачається з листа ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 17.05.2018 №0-9-0.31-169/106-18,земельна ділянка кадастровий номер 2610100000:14:002:0361, розташована у АДРЕСА_2 , загальною площею 0,7607га зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі звернення ТОВ Автобаз-ІФ від 02.08.2017 та долученої технічної документації із землеустрою. Однак за даними Державного земельного кадастру речове право власності, речове право постійного користування та речове право оренди на цю земельну ділянку не зареєстроване (а.с. 38-39).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №384 від 12.04.2018 затверджено акт про визначення збитків власнику землі від 14.03.2018 з додатком - розрахунком збитків, завданих використанням земельної ділянки комунальної власності з порушенням законодавства, згідно з яким за використання ТОВ Автобаз-ІФ земельної ділянки у АДРЕСА_2 за період з 16.11.2016 по 14.03.2018 підлягала до сплати орендна плата в сумі 319 435,79грн. У рішенні №384 вказано, що збитки підлягають відшкодуванню не пізніше одного місяця після затвердження актів(а.с. 88-90).

Позивач звернувся до відповідача з повідомленням №434/01-18/19/в від 19.04.2018 про завдані збитки, в якому вказав, що у разі визнання збитків їх добровільне відшкодування здійснюється шляхом укладення договору. До повідомлення позивач додав акт від 14.03.2018 з розрахунком збитків, рішення виконавчого комітету №384 від 12.04.2018 та проект договору про добровільне відшкодування територіальній громаді м. Івано-Франківська збитків, заподіяних внаслідок використання земельних ділянок з порушенням законодавства (а.с. 87, 91).

Так, згідно з пунктом 2.1 проекту договору підставою для відшкодування збитків є акт про визначення збитків власнику землі від 14.03.2018, затверджений рішенням виконкому №384 від 12.04.2018. У п.3.1 проекту договору вказано, що ТОВ Автобаз-ІФ зобов`язується у 30-денний термін з дня затвердження збитків сплатити міській раді збитки в сумі 319 435,79грн.

Як вбачається з матеріалів, відповідач не погодився з розміром збитків та терміном їх відшкодування, у зв`язку з чим повернув позивачу договір з протоколом розбіжностей від 10.05.2018, в якому виклав, зокрема, пункти 2.1 та 3.1 в такій редакції: п.2.1 Розрахунок збитків, виконаний стороною 1 (міською радою) з урахуванням методики визначення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки із врахуванням коефіцієнтів функціонального використання земельних ділянок, локальних коефіцієнтів тощо, із застосуванням ставки земельного податку у розмірі 1% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки; п.3.1 Сторона 2 (ТОВ Автобаз-ІФ ) зобов`язується у 30-денний термін сплатити суму збитків, визначену згідно з п.2.1 цього договору, з моменту надання стороні 2 стороною 1 відповідного розрахунку(а.с. 92,93).

Позивач повідомив відповідача листом від 17.05.2018 №18/34.1-03/362 про неможливість здійснення відшкодування збитків на умовах, запропонованих відповідачем, оскільки такі суперечать нормам чинного законодавства (а.с. 94).

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області №0-9.031-18/106-18 від 25.01.2018 нормативна грошова оцінка земельної ділянки на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2610100000:14:002:0361 у м. Івано-Франківську, станом на 2016 -2018 роки становить: 2016рік - 1010,39 грн за 1кв.м., 2017рік - 1070,79грн за 1 кв.м, 2018 рік- 1070,79грн за 1 кв.м (а.с. 37).

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2018 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:14:002:0361 площею 0,7607га, що знаходиться на АДРЕСА_2 , становить 8 145 500,33грн (із розрахунку 1070,79грн за 1 кв.м) (а.с. 52).

Виходячи із вказаної вище нормативної грошової оцінки землі та з Положення про оренду земельних ділянок комунальної власності у м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням сесії міської ради від 19.06.2014 №1446-45 зі змінами, яким визначено, що річна орендна плата не може бути меншою 3% нормативної грошової оцінки землі, позивач здійснив розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів за використання земельної ділянки площею 0,7607га, що знаходиться на АДРЕСА_2 , за період з 16.11.2016 по 31.12.2017 на суму 273 345,15грн ( з яких 28 980,14грн за період з 16.11.2016 по 31.12.2016 та 244 365,01грн за період з 01.01.2017 по 31.12.2017), які заявлені до стягнення (а.с. 41).

В листі ГУ ДФС в Івано-Франківській області №6386/9/09-19-12-03-29 від 07.12.2017 вказано, що ТОВ Автобаз-ІФ не подавало податкових декларацій (податкових розрахунків) в частині земельного податку на 2014-2017 роки та не сплачувало податку до бюджету за цей період (а.с. 40).

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

За змістом ст.ст.92, 93 ЗК України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування земельною ділянкою або право оренди земельної ділянки.

Згідно з ч.1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди ( ч.5).

В силу приписів ст. 125 ЗК України право користування земельною ділянкою та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 16.11.2016 відповідач набув право власності на нерухоме майна, яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 0,7607га на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2610100000:14:002:0361.

Проте, відповідач не укладав з Івано-Франківською міською радою договору оренди, не здійснював державної реєстрації такого права та не сплачував жодної плати за користування земельною ділянкою.

Отже, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 викладені правові висновки, згідно з якими виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду вказує, що відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідач не заперечує факту користування земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів, на якій розміщене його нерухоме майно, та факт нездійснення оплати за таке користування, проте вказує на те, що він підписав договір про добровільне відшкодування збитків з протоколом розбіжностей та надав його позивачу, який не здійснив врегулювання розбіжностей у встановленому порядку, що свідчить про їх прийняття позивачем. Відтак стверджує, посилаючись на ч.7 ст. 181 ГК України, що сторонами укладений договір про добровільне відшкодування збитків та вважає, що позивач неправомірно звернувся до суду з даним позовом про стягнення на підставі ст.ст. 1212-1214 ЦК України безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта як необґрунтовані з огляду на наступне.

Частиною 7 статті 181 ГК України встановлено, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, положення вказаної норми поширюються на випадки укладення договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг). Жоден з цих випадків не стосується укладення договору про добровільне відшкодування збитків, тому положення ч.7 ст. 181 ГК України не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.

Разом з тим, за загальними правилами укладення договорів, визначеними частинами 5, 6 та 8 ст. 181 ГК України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони( ч.5 ст.181).

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо) ( ч.6 ст.181).

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся)( ч.8.ст.181)

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору про добровільне відшкодування збитків і не зверталися до суду щодо укладення вказаного договору.

Відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що такий договір є неукладеним.

З розрахунку безпідставно збережених відповідачем коштів за використання земельної ділянки вбачається, що позивач правомірно визначив їх розмір за період з 16.11.2016 по 31.12.2017 в сумі 273 345,15грн, виходячи із нормативної грошової оцінки землі та з урахуванням Положення про оренду земельних ділянок комунальної власності у м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням сесії міської ради від 19.06.2014 №1446-45 зі змінами, яким встановлено, що річна орендна плата не може бути меншою 3% нормативної грошової оцінки землі (а.с. 41).

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог та про стягнення з ТОВ Автобаз-ІФ на користь міської ради 273 345,15грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий збір за перегляд рішення апеляційним судом на підставі ст.129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2019 у справі №909/243/19 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення апеляційним судом покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у строки та в порядку, визначені ст. 288-291 ГПК України.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 18.10.2019.

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя Т.Б. Бонк

Суддя О.І. Матущак