Постанова

від 26.09.2019 по справі 906/1187/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2019 р. Справа№ 906/1187/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Суліма В.В.

Кропивної Л.В.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

представники сторін в судове засідання не з`явились

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Іскра

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2019 (повний текст складено 20.05.2019)

у справі №906/1187/18 (суддя Удалова О. Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Іскра

до Фізичної особи-підприємця Мороз Ірини Іванівни

про визнання договору оренди укладеним та таким, що відбувся

1. Зміст позовних вимог та заперечень

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю Іскра (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Мороз Ірини Іванівни (далі - відповідач) про визнання договору оренди приміщень №29 від 01.01.2017 укладеним та таким, що відбувся.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що для отримання страхового відшкодування позивачу необхідно надати страховій компанії належним чином засвідчену копію договору оренди приміщення, в якому сталася пожежа. Оскільки відповідач ухилявся від підписання примірників договору, які надсилалися позивачем поштою на адресу відповідача, позивач звернуся до суду з даним позовом. При цьому позивач вказує, що дія договору оренди приміщень №29 від 01.01.2017 припинена у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

1.3. Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судами

2.1. У січні 2017 позивачем відповідачу в орендне користування було передано частину майнового комплексу з опалювальними виробничими приміщеннями, загальною площею 86,2 кв. м., що розташоване за адресою: м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 112 та належить позивачу на праві приватної власності.

2.2. Позивачем, з метою належного оформлення між позивачем та відповідачем орендних правовідносин, було складено письмовий договір оренди приміщень №29 та договір б/н про компенсацію витрат за комунальні послуги, послуги телефонного зв`язку та обслуговування мереж і устаткування зі строком дії з 01.01.2017 по 31.12.2017.

26.12.2016 позивачем проекти зазначених договорів для погодження було надіслано відповідачу, однак відповідачем договори підписано не було, як і не було надано жодних заперечень щодо викладених у договорах умов.

2.3. Відповідач на підставі виставлених позивачем рахунків, сплачував орендні платежі у розмірі, зазначеному в договорі №29 від 01.01.2017, а також компенсацію витрат за електропостачання, обслуговування електричних мереж, компенсацію з вивезення сміття, обслуговування мереж водопостачання та відведення за договором б/н від 01.01.2017.

2.4. 14.11.2017 у приміщенні, яке перебувало в орендному користуванні відповідача, сталася пожежа, за наслідками якої Житомирським міським відділом Управління ДСНС України у Житомирській області було складено звіт, відповідно до змісту якого причиною виникнення пожежі визначено коротке замикання електропроводки у виробничому обладнанні.

2.5. У листопаді 2017 року позивач на підставі договору добровільного страхування майна від 07.06.2017 серії ОТР №047/020/0000003 звернувся до ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія із заявою про настання страхового випадку, однак, у зв`язку з недостатністю документів, перелік яких визначено умовами договору добровільного страхування майна, страховою компанію рішення про виплату або невиплату страхового відшкодування позивачу не прийнято. Страховою компанією вказано на необхідність надання належним чином засвідченої копії договору оренди приміщення, в якому сталася пожежа, та всіх додатків до нього.

2.6. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 02.01.2019 у справі №906/1187/18 на підставі ч. 1 ст. 27, п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу позовні матеріали товариства з обмеженою відповідальністю Іскра передані за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2019 у справі №906/1187/18 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Іскра відмовлено повністю.

3.2. Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не вказав на порушення його суб`єктивного матеріального права та не вимагав суд вжити заходів до його відновлення, а фактично просив встановити певний факт, який мав місце у минулому. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір не може бути визнано укладеним в судовому порядку шляхом задоволення відповідних позовних вимог, оскільки це суперечить ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

4.1. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

4.2. Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що місцевим господарським судом було неповно досліджено обставини, які мають значення для справи. Скаржник зазначає, що оскільки відповідач щомісячно сплачував орендну плату та комунальні послуги за договором №29 від 01.01.2017, спірний договір фактично виконувався. Позивач вважає, що сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору оренди, а тому договір №29 від 01.01.2017 має бути визнаний судом укладеним.

5. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги

5.1. Від відповідача відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

6.1. 13.06.2019 позивач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2019 у справі №906/1187/18.

6.2. Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №906/1187/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

6.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 вказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Іскра на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2019 у справі №906/1187/18, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань, справу призначено до розгляду. Зупинено дію оскаржуваного рішення до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.

6.4. Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду у зв`язку з перебуванням суддів Пономаренко Є.Ю. та Руденко М.А. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №906/1187/18 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Смірнова Л.Г. судді - Сулім В.В., Кропивна Л.В.

6.5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Іскра на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2019 у справі №906/1187/18 до провадження вказаною колегією суддів, справу призначено до розгляду.

6.6. 05.09.2019 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Іскра надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

6.7. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 у задоволенні поданого позивачем клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено у зв`язку з технічною неможливістю проведення відеоконференції у Північному апеляційному господарському суді на призначену дату слухання справи.

6.8. У зв`язку з перебуванням головуючого судді Смірнової Л.Г. у відпустці за сімейними обставинами, судове засідання, призначене на 11.09.2019, не відбулося.

6.9. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 розгляд справи призначено на 26.09.2019.

6.10. Представники позивача та відповідача у судове засідання 26.09.2019 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи учасники справи повідомлялися належним чином, про що в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштових відправлень.

6.11. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.1, п.1 ч.3 ст.202, ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки учасники справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Участь представників позивача та відповідача у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

7. Застосоване законодавство

7.1. Цивільний кодекс України

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

7.2. Господарський кодекс України

Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

7.3. Господарський процесуальний кодекс України

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

8. Позиція апеляційного суду

8.1. Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

8.2. Суд апеляційної інстанції зауважує, що ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі позивачем не вказано, яке саме право позивача порушене та яким чином таке право підлягає захисту, та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога щодо встановлення або спростування певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень господарських судів не належать повноваження щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення. При цьому позивачем в апеляційній скарзі не спростовано висновків суду першої інстанції про те, що між сторонами відсутній спір про право, що виник з матеріальних правовідносин та є необхідною умовою для розгляду справи у господарському суді.

8.3. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач фактично протягом січня-жовтня 2017 року використовував приміщення без будь-яких заперечень з боку позивача.

При цьому, позивач за відсутності згоди відповідача підписувати примірники договору оренди та договору про компенсацію витрат на комунальні послуги, не був позбавлений можливості звернутися до відповідача з вимогою про звільнення орендованого приміщення, що, на переконання колегії, є проявом розумної обачності при здійсненні господарської діяльності.

8.3. Доводи скаржника про те, що сплата відповідачем щомісячних орендних платежів в сумі, передбаченій спірним договором, є підставою для визнання договору оренди укладеним, судовою колегією відхиляються, оскільки в силу положень чинного законодавства при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Водночас, сплата відповідачем обумовленої в договорі суми не свідчить про те, що сторонами досягнуто згоди щодо інших істотних умов договору. Як вірно зазначено місцевим господарським судом, матеріли справи не свідчать про те, що сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов спірного договору, оскільки проект договору, який за твердженнями позивача надсилався поштою на адресу відповідача, не підписаний зі сторони самого позивача, що також свідчить про недотримання останнім порядку укладення договорів, який передбачений ст. 181 Господарського кодексу України.

9. Висновки апеляційного суду

9.1. З урахуванням викладеного, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що вимога позивача щодо визнання договору оренди нежитлових приміщень №29 від 01.01.2017 укладеним та таким, що відбувся, за відсутності між сторонами спору про право, не може бути задоволена в судовому порядку шляхом задоволення відповідних позовних вимог, оскільки це суперечить ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, а тому апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги позивача.

9.2. Оскільки доводи апеляційної скарги щодо неповноти встановлення судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, під час вирішення справи в суді першої інстанції не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Іскра на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2019 у справі №906/1187/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2019 у справі №906/1187/18 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Іскра .

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2019 у справі №906/1187/18.

5. Матеріали справи №906/1187/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 21.10.2019

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді В.В. Сулім

Л.В. Кропивна