Постанова

від 18.10.2019 по справі 924/233/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2019 року Справа № 924/233/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Орловська Т.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.07.2019 р. у справі №924/233/17 (суддя Вибодовський О.Д.)

за позовом керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Кам`янець-Подільської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Далланс"

про стягнення 553 811,51 грн. збитків за використання земельної ділянки площею 4,7955 га, яка розташована за адресою: м. Кам`янець-Подільський, вул. Індустріальна, 4, без правовстановлюючих документів

за участю представників сторін:

прокурор - Білера І.В.;

позивача - ОСОБА_1 В.;

відповідача - Захарко І.І.;

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року керівник Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Кам`янець-Подільської міської ради звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Далланс" про стягнення 553 811, 51 грн. збитків за користування земельною ділянкою площею 4,7955 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 -Подільський, вул АДРЕСА_3 Індустріальна АДРЕСА_4 4, за відсутності правовстановлюючих документів.

В обґрунтування позовних вимог прокурор, посилаючись на положення статей 125, 126, 152, 156, 157 Земельного кодексу України, статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, зауважив, що рішенням другої сесії міськради від 20.05.1998 р. № 32 за відповідачем на праві постійного користування закріплено земельну ділянку площею 4,8 га, розташовану за адресою: вул АДРЕСА_3 Індустріальна АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 -Подільський. Проте відповідач право користування (оренди) зазначеною земельною ділянкою згідно з вимогами законодавства не оформив, хоча користується земельною ділянкою до цього часу.

Таким чином, внаслідок протиправної поведінки відповідача, що полягає у користуванні земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів, власник земельної ділянки позбавлений права отримувати дохід у розмірі орендної плати, через що до місцевого бюджету не надійшли кошти у сумі 553 811,51 грн.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.08.2018 р. у справі № 924/233/17 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 553 811,51 грн збитків за використання земельної ділянки площею 4,7955 га, яка розташована за адресою: вул. Індустріальна, 4, м. Кам`янець-Подільський, без правовстановлюючих документів.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора, місцевий господарський суд, керуючись положеннями статей 152, 156, 157 ЗК України, статей 22, 1166, 1193 ЦК України, зазначив, що користування відповідачем земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів позбавило орендодавця можливості одержати дохід у виді орендної плати за землю, який він міг би одержати, якби його право не було порушено, неоформлення документів на право користування земельною ділянкою є доведеним фактом, сталося з вини відповідача і внаслідок його бездіяльності, що свідчить про протиправну поведінку землекористувача, яким є ТОВ "Далланс" і причинний зв`язок між його протиправною поведінкою та збитками. Отже, встановивши наявність усіх необхідних елементів складу збитків, погодившись із правильністю розрахунку завданих збитків, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 р. у справі № 924/233/17 рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.08.2018 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.

Постанову апеляційного господарського суду із посиланнями на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17, положення статті 120 ЗК України та статей 377, 1212 ЦК України аргументовано тим, що у цьому разі немає підстав для застосування до спірних правовідносин вимог чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, адже спірні відносини до моменту укладення договору оренди мають ознаки кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Водночас, ознак деліктних відносин, а саме зменшення майна, наявного у позивача, у цьому разі немає.

Постановою Верховного Суду від 01.04.2019р. у справі №924/233/17 касаційну скаргу Кам`янець-Подільської міської ради задоволено частково. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.08.2018р. та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі №924/233/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Приймаючи постанову, суд касаційної інстанції вказав, що в порушення статей 86, 236, 269, 282 ГПК України, розглядаючи позов, суди попередніх інстанцій не звернули уваги та не надали належної оцінки змісту рішення № 32, суди не дослідили та не встановили: чи були у попередніх власників вищевказаної нерухомості (виробничої бази) права на земельну ділянку під нею, які саме, в якому обсязі та на яких умовах; якщо так, чи перейшли ці права на земельну ділянку під нерухомістю до відповідача, які саме, в якому обсязі та на яких умовах.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.07.2019 р. у справі №924/233/17 в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог прокурору, місцевий господарський суд встановив, що ТОВ "Бавовняна ткацька фабрика" користувалося спірною земельною ділянкою на праві постійного користування, що підтверджується наявними у справі доказами, а право постійного користування перейшло до відповідача в силу ст. 30 ЗК України в редакції від 18.12.1990р., в повному обсязі, в якому воно належало попередньому землекористувачу (ТОВ "Бавовняна ткацька фабрика").

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що умови виникнення кондикційних зобов`язань між сторонами спору (безпідставність набуття чи збереження майна відповідачем) позивачем не доводились; ні прокурором, ні позивачем не доведено зменшення майна позивача або приріст майна відповідача, предмет та підстави позову не змінювались, тому застосування відповідних норм на думку суду, які регулюють кондикційні зобов`язання, виключається.

В свою чергу, набуття відповідачем права власності на будівлі та споруди за адресою вул. Індустріальна, 4 не означає виникнення права оренди земельної ділянки та не надає права позивачеві нараховувати втрати орендної плати. Неоформлення та відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою не є правопорушенням, а отже у зв`язку із цим не можуть виникати збитки у позивача, що виключає задоволення позову.

Окрім того, з врахуванням змісту статті ст. 30 Земельного кодексу України в редакції від 18.12.1990р., норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадку, якщо земельна ділянка перебувала у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів Кам`янець-Подільської міської ради у даній справі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Хмельницької області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, прокурор вказує, що суд прийшов до хибного висновку, що до відповідача перейшло в силу ст. 30 ЗК України (в редакції від 18.12.1990 р.) в повному обсязі та досі належить право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Так, рішенням міськради від 20.05.1998 №32, вирішено закріпити в постійне користування за відповідачем земельну ділянку площею 4,8 га для обслуговування виробничої бази. Крім того, вказаним рішенням міськрада відмінила рішення міської ради від 22.12.1993 №10 про передачу даної земельної ділянки в постійне користування бавовняно-ткацькій фабриці та анулювала державний акт, виданий бавовняно-ткацькій фабриці №0015 від 25.10.1995 р. Одночасно, зазначеним рішенням міська рада вирішила дозволити державним проектним та іншим землевпорядним організаціям виготовити відповідачу державний акт на право постійного користування на вказану земельну ділянку. Проте, вказаній обставині, суд першої інстанції взагалі не надав жодної оцінки, незважаючи на те, що і прокурор і позивач наголошували на цьому.

Прокурор звертає увагу , що в рішенні Арбітражного суду Хмельницької області від 27.05.1999 р. по справі №5/249-Н, суд встановив, що Кам`янець-Подільська міська рада правомірно визначила пунктом 4 рішення від 20.05.1998 №32, час виникнення обов`язку у ТОВ "Далланс", щодо сплати земельного податку - з моменту виникнення у нього права користування земельною ділянкою, що закріплено ст. 22 Земельного кодексу (право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує це право).

Прокурор, аналізуючи вимоги законодавства, вказує, що новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею. Відповідач правомірно володіє нерухомим майном, розташованим на спірній земельній ділянці, однак не вчинив дій, спрямованих на оформлення права на постійне землекористування цією земельною ділянкою.

Скаржник вказує, що доказів отримання відповідачем державного акта на право постійного користування землею відповідно до рішення міськради від 20.05.1998 р. №32, відповідач суду не надав, тобто, на момент введення у дію нового Земельного кодексу України, який набув чинності з 01.01.2002 р, у відповідача не виникло будь-якого права користування земельною ділянкою, оскільки воно не було оформлено відповідно до чинного на той час законодавства, а отже подальші правовідносини щодо такої передачі регулюються чинним Земельним кодексом України. Нормами чинного Земельного кодексу України не передбачено можливості надання відповідачеві земельної ділянки у постійне користування. З урахуванням введення у дію нового Земельного кодексу України відповідач може оформити право користування земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкт нерухомості, лише на правах оренди відповідно до ст. 93 Кодексу.

Крім того, суд першої інстанції в порушення ст.86 ГПК України, при дослідженні питання щодо прав користування земельною ділянкою у попереднього власника будівель, послався на копію державного акта на право постійного користування земельною ділянкою бавовняно-ткацької фабрики №0015 від 25.10.1995р., яка надана суду відповідачем з порушенням ст.91 ГПК України, належним чином не завірена, без зазначення інформації про наявність в будь-якої особи оригіналу. Отже, суд за відсутності у відповідача будь-якого правовстановлюючого документу на право користування спірною земельною ділянкою, прийшов до необгрунтованого та хибного, такого, що не ґрунтується на доказах, висновку про наявність на даний момент у відповідача права постійного користування земельною ділянкою.

Прокурор зазначає, що наявні у справі докази підтверджують, що відповідач у заявлений період користувався спірною земельною ділянкою, не оформивши при цьому відповідно до чинного законодавства таке користування, тобто мало місце використання спірної земельної ділянки без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) земельної ділянки; наявності об`єктивних обставин або перешкод для укладення передбаченого як нормами земельного законодавства договору оренди землі або вчинення дій, спрямованих на укладення такого договору, відповідач не довів. Таким чином, користування відповідачем земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому на праві власності об`єкти нерухомості, без правовстановлюючих документів позбавило власника землі можливості одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би одержати, якби його право не було порушено.

Скаржник вказує, що хибними є висновки суду першої інстанції, про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів Кам`янець-Подільської міської ради, що на думку суду є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Так, прокурором в позовній заяві зазначено, що необхідність звернення прокурора з позовною заявою зумовлена потребою захистити інтереси держави, яка уповноважила органи місцевого самоврядування правом розпорядження землями територіальних громад в порядку та спосіб, які передбачені Земельним кодексом України. Таке звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - оплатності користування землями комунальної власності. Суспільний інтерес полягає у законності використанні земель, повному та своєчасному надходженні плати за землю до місцевого бюджету, що явно переважає приватний інтерес відповідача, який впродовж тривалого часу використовує земельну ділянку комунальної власності для обслуговування власних об`єктів нерухомого майна.

Приймаючи рішення, судом безпідставно не враховано, що підставою для звернення прокурора з даною позовною заявою стало нездійснення захисту Кам`янець-Подільською міською радою майнових прав та інтересів територіальної громади міста, тобто її пасивна поведінка. В свою чергу, прокурор позбавлений повноважень встановлювати причини нездійснення або неналежного здійснення захисту порушених інтересів держави та вживати заходи впливу до посадових осіб відповідного органу, які є відповідальними за здійснення відповідних повноважень.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В.

Листом №924/233/17/3471/19 від 30.07.2019 р. справу №924/233/17 було витребувано із Господарського суду Хмельницької області.

08.08.2019р. справа №924/233/17 надійшла до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 08.08.2019 р. №01-04/691 у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді (судді-доповідача) по справі - Розізнаної І.В. у період з 05.08.2019 р. по 06.09.2019 р. включно, відповідно до ст. 32 ГПК України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл даної справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2019 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Грязнов В.В.

Розпорядженням керівника апарату суду від 12.08.2019 р. № 01-04/708 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі - Мельника О.В. у період з 05.08.2019 р. по 06.09.2019 р. включно, перебуванням у відпустці судді-члена колегії - Грязнова В.В. у період з 07.08.2019 р. по 06.09.2019 р. включно, відповідно до ст. 32 ГПК України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2019 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Бучинська Г.Б.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 р. скаржнику поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення; відкрито апеляційне провадження у справі та призначено розгляд апеляційної скарги на 04.09.2019 р. об 16:00 год.

Кам`янець-Подільська міська рада надіслала до суду письмові пояснення до апеляційної скарги (вх. №29711/19 від 21.08.2019 р.), в яких просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Позивач зазначає, що відповідач, у тому числі, у період січень 2014 р. - серпень 2016 р. користувався зазначеною земельною ділянкою без належних правових підстав. В матеріалах справи відсутні докази оформлення відповідачем у встановленому законом порядку права користування земельною ділянкою, хоча, саме на землекористувача покладається обов`язок вчинення певних дій з оформлення права користування землею, зокрема, вчинити дії з виготовлення та погодження технічної документації із землеустрою і подальшого звернення до уповноваженого органу із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, після чого їй присвоюється кадастровий номер. Відповідач тривалий час використовував земельну ділянку без оформлення відповідних прав у встановленому порядку, поважних причин, які б перешкоджали здійснити таке оформлення не наведено, що дає підстави для висновку про бездіяльність відповідача у вчиненні передбачених законодавством заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою. Сплата земельного податку, на який посилається відповідач, не звільняло його від обов`язку оформлення земльної ділянки.

Суд першої інстанції зробив не вірний висновок, що до відповідача перейшло та досі належить право постійного користування спірною земельною ділянкою. Факт наявності рішення Кам`янець-Подільської міської ради від 20.05.1998 № 32, яким закріплено в постійне користування за відповідачем зазначену земельну ділянку, не може свідчити про правомірність набуття позивачем права на земельну ділянку в постійне (безстрокове) користування.

Враховуючи, що у 1998 році прийнято рішення, яким закріплено земельну ділянку площею 4,8 га саме за відповідачем, дозволено виготовити йому державний акт на право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою, в той час як відповідач, всупереч вимогам наведених норм, на час звернення з цим позовом не оформив право користування земельною ділянкою, що не спростовано останнім. Неоформлення документів на право користування земельною ділянкою є доведеним фактом та виникло з вини відповідача внаслідок його бездіяльності, що свідчить про протиправну поведінку землекористувача, яким являється відповідач, та причинний зв`язок між його протиправною поведінкою та збитками. Отже, у дія відповідача наявні усі чотири елементи складу цивільного правопорушення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Далланс" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (№30294/19 від 27.08.2019 р.), в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач зазначає, що норма ст. 92 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках, станом на 01.01.2002 р. Таким чином, відповідач правомірно здійснює своє право постійного користування земельною ділянкою, яке у нього виникло у 1996 році, без обов`язку переоформити його на право власності або оренди. Отже, судом першої інстанції були повністю встановлені обставини щодо правомірного виникнення та здійснення відповідачем права постійного користування земельною ділянкою.

Відповідач, як постійний користувач земельної ділянки, сплачує плату за землю у вигляді земельного податку. Одночасна сплата і земельного податку і орендної плати за одну земельну ділянку Податковим кодексом України не передбачена. Тобто, суд прийшов до вірного висновку, що набуття відповідачем права власності на будівлі та споруди за адресою вул. Індустріальна, 4 не означає виникнення права оренди земельної ділянки та не надає права позивачеві нараховувати втрати орендної плати. Неоформления та відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на право постійного користування земельною ділянкою не є правопорушенням, а отже у зв`язку із цим не можуть виникати збитки у позивача, що виключає задоволення позову. З огляду на наведене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідач вказує, що він користувався земельною ділянкою за наявності правової підстави (право постійного користування), сплачував земельний податок, приріст майна не відбувався. При тому, сам апелянт та позивач не довели зменшення майна позивача або приріст майна відповідача; за умови наявності можливості (новий розгляд справи судом першої інстанції починаючи з етапу підготовчого засідання) не змінили в установленому порядку, предмет та підставу позову. За таких умов, застосування у справі за поданим позовом норм, що регулюють кондикційні зобов`язання, виключається.

Відповідач звертає увагу суду, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

У позові прокурор обґрунтував наявність "суспільного та публічного інтересу" порушенням, на його думку, законності при дотримання вимог законодавства, як наслідок недоотримання міським бюджетом Кам`янець-Подільської міської Ради коштів, тому захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Далланс" надіслало до суду відповідь на пояснення позивача (вх. №30585/1 від 02.09.2019р.), в якій вказує, що позивач одночасно просить і скасувати рішення, оскільки не були застосовані норми про збитки, і просить самостійно застосувати кондикційні норми, що є безпідставним. У Відповідача ніколи не виникало обов`язку укладати з позивачем договір оренди земельної ділянки та сплачувати оренду плату за землю, оскільки позивач володіє земельною ділянкою на праві постійного користування. Оскільки відповідач має право постійного користування земельною ділянкою, то він сплачує земельний податок як постійний користувач і при цьому не зобов`язаний одночасно сплачувати за цю ж земельну ділянку орендну плату.

Відповідач вказує, що державний акт на право постійного користування землею, виданий ТОВ "Бавовняна ткацька фабрика", містить інформацію про те, що акт складено у двох примірниках, з яких перший видано землекористувачу, другий зберігається у Кам`янець-Подільській міській Раді народних депутатів. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 0015. Отже, з моменту припинення права постійного користування, обидва оригінали державного акту на право постійного користування землею знаходяться у позивача. Якщо у позивача, виникають сумніви щодо відповідності копії оригіналу, то він повинен довести свої сумніви належними доказами, однак цього зроблено не було, як і не було надано до огляду оригінал державного акту на право постійного користування землею, виданий ТОВ "Бавовняна ткацька фабрика".

Відповідачем було здійснено пошук у Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань схожих підприємств за критерієм "Бавовняна ткацька фабрика. Згідно даних реєстру, у м. Кам`янець-Подільському було зареєстровано лише одне підприємство з такою назвою та адресою. З рештою, в рішенні Кам`янець-Подільської міської Ради про закріплення земельної ділянки за відповідачем від 20.05.1998 р. № 32 відзначається про анулювання Державного акту саме на право постійного землекористування попереднього користувача цієї ділянки (незалежно від назви), тому факт належності у попереднього землекористувача права постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_5 підтверджується матеріалами, в тому числі наданими прокурором і позивачем. Також той факт, що назва однієї й тієї ж фабрики в різних документах прописана по-різному, не може перешкоджати відповідачу правомірно та добросовісно користуватися земельною ділянкою.

Відповідач вказує, що він правомірно продовжує здійснювати своє право постійного користування земельною ділянкою, яке у нього виникло у 1996 році, без обов`язку переоформити його на право власності або оренди.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Далланс" надіслало до суду окремі пояснення щодо можливості самостійного застосування судом правових норм, які регулюють спірні правовідносини з додатками (поштове відправлення) (вх. № 33111/19 від 01.10.2019 р.), відповідно до яких зазначає,що зідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Процесуально-правовий аспект захисту права полягає в тому, що суди розглядають в порядку відповідного виду судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із відповідних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. При цьому вказаний аспект включає в себе не лише правильність обрання передбаченого законом або договором способу захисту, але і необхідність належного правового обґрунтування вимог відповідними нормами права.

Тобто, саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і не застосовує самостійно для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, якщо позивач не обґрунтовує ними свої вимоги з наданням відповідних доказів, і застосування цих норм призводить до зміни предмета позову або обраного способу захисту прав та інтересів.

Виходячи з аксіоми судочинства jura novit curia - суд знає закон , при розгляді справи суд дійсно повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, яка проте не може бути застосована судом для вирішення спору по суті за відсутності відповідного клопотання позивача у справі, оскільки інший підхід суду порушив би принцип диспозитивності судового процесу та правомірні очікування як позивача (який звертається саме з певним чином обґрунтованою в правовому аспекті вимогою) так і відповідача (який заперечуючи проти позову наводить доводи саме щодо тих підстав та обґрунтувань, які наводяться позивачем у справі).

З огляду на викладене вважає, що Господарський суд Хмельницької області дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

В судових засіданнях прокурор та представник позивача підтримали доводи апеляційної скарги, просять її задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, рішенням Кам`янець-Подільської міської ради від 20.05.1998 р. № 32 за ТОВ "Далланс" закріплено на праві постійного користування земельну ділянку площею 4,8 га, розміщену за адресою: АДРЕСА_5 , для обслуговування виробничої бази.

Пунктами третім та четвертим вказаного рішення дозволено Державним проектним та іншим землевпорядним організаціям виготовити ТОВ "Далланс" державний акт на право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою, а відповідача зобов`язано сплатити борг по земельному податку з моменту виникнення у нього права користування означеною земельною ділянкою.

16.09.2016 р. Кам`янець-Подільська міська рада направила ТзОВ "Далланс" лист №2/02-14-4310, у якому повідомила про те, що 15.09.2016 р. проведено засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, на якому визначено перелік суб`єктів господарювання - землекористувачів, які пропонується розглянути на черговому засіданні комісії.

23.09.2016 р. заплановано проведення обстеження земельних ділянок, тому Кам`янець-Подільська міська рада просила забезпечити присутність уповноваженого представника та доступ членів комісії для його здійснення. Запрошено до участі в роботі комісії, засідання якої мало відбутися 27.09.2016 р. з метою визначення суми заподіяних міській раді збитків за фактичне користування ТзОВ "Далланс" земельною ділянкою за адресою м. АДРЕСА_2 -Подільський, вул. Індустріальна, 4. Вручення листа підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 22.09.2016 р.

Відповідно до довідки про нарахування Кам`янець-подільської об`єднаної державної податкової інспекції (додаток до листа від 22.09.2016р.) загальна сума сплати ТзОВ "Далланс" за земельну ділянку за адресою м. АДРЕСА_2 -Подільський, вул. Індустріальна, 4 складає 393956,69, з яких: 2014 рік - 119302,51 грн., 2015 рік - 136971,71 грн. 2016 рік - 137682,47 грн.

27.09.2016 р. відбулося засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, на якому в присутності представника ТзОВ "Далланс" розглядалося питання відшкодування збитків. Направлення листа підтверджується фіскальним чеком №215600426655 від 04.10.2016 р.

Відповідно до листа Відділу Держгеокадастру у м. Кам`янці - Подільському Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №2-28-0.2-792/32-16 від 20.09.2016 р., у відповідь на лист фінансового управління Кам`янець-Подільської міської ради від 19.09.2016 р. №04-19/855, надано нормативну грошову оцінку земельних ділянок по землекористувачах, в тому числі - по ТзОВ "Далланс", за якою нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2014 рік складала 9178107,45 гривень, на 2015 рік - 11463163,20 гривень, на 2016 рік - 16426505,70 гривень.

Протоколом від 27.09.2016 р. оформлено засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, якою визначено збитки, заподіяні міській раді суб`єктом господарювання - землекористувачем ТзОВ "Далланс".

Відповідно до п. 6 вказаного протоколу, згідно із розрахунком річного розміру орендної плати за землю за 2014-2015 роки та 8 місяців 2016р. за земельну ділянку площею 47955,0 кв. м за адресою вул. Індустріальна, 4 розрахункові втрати орендної плати за землю (за період з 01.01.2014 по 01.10.2016р.) складають 553811,51 гривень. Уповноваженим представником підприємства ОСОБА_2 С ОСОБА_3 . зазначено, що використання земельної ділянки відбувається на підставі рішення сесії міської ради від 20.05.1998 № 32 "Про закріплення земельної ділянки за ТзОВ "Далланс". Головою комісії зауважено, що документом, що надає право на користування земельною ділянкою є державний акт або договір оренди. Тому зобов`язано представника товариства до 30.09.2016 р. надати документи на землю (державний акт). В іншому випадку, пропозиція комісії - направити матеріали з розрахунковими втратами орендної плати за землю у прокуратуру міста для подальшого вжиття ними заходів представницького характеру.

Кам`янець-Подільська міська рада направила ТзОВ "Далланс" лист №07-19/899-01 від 03.10.2016 р., у якому повідомила про те, що 27.09.2016 р. відбулося засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, на якому в присутності представника ТзОВ "Далланс" розглядалося питання відшкодування збитків. Направлення листа підтверджується фіскальним чеком №215600426655 від 04.10.2016 р.

Рішенням виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради № 1291 від 13.10.2016 р. "Про затвердження актів засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам від 30.09.2016р." було затверджено акти засідання комісії по визначенню та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 30.09.2016 р., в т.ч.

Відповідно до акту від 30.09.2016 р. ТзОВ "Далланс" було нараховано розрахункові втрати по орендній платі за землю в розмірі 553811,51 грн. за вирахуванням сплачених ТзОВ "Далланс" коштів в розмірі 393956,69 грн. за період з 01.01.2014 р. по 01.09.2016 р. (за наданою податковою інспекцією довідкою). У акті засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам м. Кам`янець-Подільський зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2014 рік складає 9178107,45 гривень. Річний розмір орендної плати на 2014 рік: 9178107,45 грн. х 3,0% = 275343,22 грн. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2015 рік складає 11463163,20 гривень. Річний розмір орендної плати на 2015 рік: 11463163,20 грн. х 3,0% = 343894,90 грн. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2016 рік складає 16426505,70 гривень. Річний розмір орендної плати на 2016 рік: 16426505,70 грн. х 3,0% - 492795,17 грн. (нараховано за 8 місяців 2016 р. - 41066,26 грн. х 8 = 328530,08 грн.). Нарахування було проведено після направлення ТзОВ "Далланс" повідомлення із запрошенням до участі в засіданні комісії 27.09.2016 р. про час розгляду матеріалів стосовно них та на підставі акту обстеження земельної ділянки від 23.09.2016р. В акті зазначено, що розгляд матеріалів по ТзОВ "Далланс" проводився в присутності представника товариства.

20.10.2016 р. виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради на адресу позивача направлено претензію з вимогою в місячний термін сплатити 553811,51 грн. завданих міській раді збитків.

Листом, надісланим на адресу позивача 25.11.2016 р., відповідач заперечив підставність пред`явлених вимог щодо сплати 553811,51 грн. збитків, посилаючись на факт відсутності між ТОВ "Далланс" та Кам`янець-Подільською міською радою будь-яких відносин зобов`язального характеру. Тобто, позивач в обґрунтування власних доводів зазначив про те, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку може бути виключно договір оренди такої земельної ділянки , який на разі між сторонами не укладався. Також позивач звернув увагу відповідача на те, що останнім до надісланої претензії не було додано копії самого рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради від 13.10.2016 р. №1291 "Про затвердження акту засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам" і акту засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам від 30.09.2016 р.

23.06.2017 р. ТОВ "Далланс" подало заяву міському голові Кам`янець-Подільської міської ради, у якій просило надати згоду на відновлення меж земельної ділянки, яка перебуває в користуванні ТзОВ "Далланс", згідно до Рішенням Кам`янець-Подільської міської ради II сесії ХХШ скликання від 20.05.1998 року №32, зазначаючи, що рішенням Кам`янець - Подільської міської ради II сесії XXIII скликання від 20.05.1998р. року №32 "Про закріплення земельної ділянки за ТзОВ "Далланс", закріплено в постійне користування земельну ділянку по АДРЕСА_5 - АДРЕСА_6 , площею 4,8 га для обслуговування виробничої бази.

У листі від 08.09.2017 р. виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради повідомив ТзОВ "Далланс" про те, що розглянувши заяву з питання надання згоди на відновлення меж земельної ділянки площею 4,8 га. по вул.Індустріальна АДРЕСА_4 4, повідомляє, що на пленарному засіданні сесії Кам`янець-Подільської міської ради розглядався проект рішення з порушеного питання, але при голосуванні не набрав необхідної кількості голосів.

26.09.2017 р. ТОВ "Далланс" повторно подало заяву міському голові Кам`янець-Подільської міської ради, у якій просило надати згоду на відновлення меж земельної ділянки, яка перебуває в користуванні ТзОВ "Далланс", згідно до Рішенням Кам`янець-Подільської міської ради II сесії ХХШ скликання від 20.05.1998 року №32.

В матеріалах справи наявний договір на розроблення документації з землеустрою від 07.11.2016 р., укладений між ТОВ "Далланс" та ФОП Никитенко О. ОСОБА_4 . щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована вул. Індустріальна, 4 в м. Кам`янець-Подільський.

Також наявна технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована вул. Індустріальна, 4 в м. Кам`янець-Подільський з площею 4,6994 га.

Відповідно до листа №2/02-14-6334 від 14.12.2016р. виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради повідомив ТзОВ "Далланс" про те, що в місті ставка земельного податку встановлена в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, за інформацією податкової інспекції товариством подано декларацію по платі за землю на 2016р. із застосуванням ставки у розмірі 1,5 відсотки від нормативної грошової оцінки землі.

Також в матеріалах справи наявний затверджений рішенням виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради № 1268 від 29.09.2016р. склад комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. В примітці зазначено, що до складу комісії вважаються включеними власники землі або землекористувачі, яким заподіяно збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які їх заподіяли та будуть відшкодовувати.

Відповідно до довідок про грошову оцінку земельної ділянки за 2003р., 2004р., 2005р., витягів з технічної документації нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янця-Подільського на 2007р., на 2008р. Кам`янець - Подільського міського управління земельних ресурсів, за ТзОВ "Далланс" зареєстровано земельна ділянка площею 447955,0 м. кв., розміщеної за адресою: АДРЕСА_7 . Індустріальна АДРЕСА_5 Кам`янець - Подільський.

Предметом даного позову є вимога прокурора про стягнення з відповідача 553 811, 51 грн. збитків за користування земельною ділянкою площею 4,7955 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 вул АДРЕСА_3 Індустріальна АДРЕСА_5 , за відсутності правовстановлюючих документів.

Прокурор звернувся до з позовом про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів на підставі статей 152, 156, 157 ЗК України, статей 22, 1166, 1193 ЦК України.

Так, постановою Верховного Суду від 01.04.2019р. у справі №924/233/17 касаційну скаргу Кам`янець-Подільської міської ради задоволено частково. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.08.2018р. та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі №924/233/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Як вжезазначалось, приймаючи постанову, суд касаційної інстанції вказав, що в порушення статей 86, 236, 269, 282 ГПК України, розглядаючи позов, суди попередніх інстанцій не звернули уваги та не надали належної оцінки змісту рішення № 32, суди не дослідили та не встановили: чи були у попередніх власників вищевказаної нерухомості (виробничої бази) права на земельну ділянку під нею, які саме, в якому обсязі та на яких умовах; якщо так, чи перейшли ці права на земельну ділянку під нерухомістю до відповідача, які саме, в якому обсязі та на яких умовах.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, з врахуванням постанови суду касаційної інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому згідно п. "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом наведених положень ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 ст. 93 та ст.125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 цього Кодексу).

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України).

Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом прав на будинок, будівлю або споруду, на момент виникнення у відповідача права власності на нерухомість було урегульовано статтею 30 ЗК України від 18.12.1990 за N561-XII, у редакції, чинній на час прийняття рішенням другої сесії міськради від 20.05.1998 № 32, згідно з якою при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Отже згідно з положеннями ЗК України від 18.12.1990 за N561-XII у редакції, чинній на час прийняття рішенням другої сесії міськради від 20.05.1998 № 32, при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

З урахуванням змісту зазначеної статті норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадку, якщо земельна ділянка перебувала у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, відповідач - ТОВ "Далланс" є власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, що знаходиться по АДРЕСА_5 , на підставі свідоцтва від 14.04.2000 про право власності на приміщення, площею 11 914,4 м 2 .(т.1,а.с. 84)

Зокрема,як вбачається з матеріалів справи ТОВ " Бавовняна ткацька фабрика " внесла у статутний фонд ТОВ " Далланс" всі основні засоби, будівлі , споруди ,техніку , обладнання та елементи комунікаціїї, що стверджується рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Далланс" від 05.05.1996р. (а.с. 75-80,т.1)

З листа № 93 від 17.03.1998 р.,адресованого виконкому Кам"янець-Подільської міської ради вбачається, що ТОВ " Бавовняна ткацька фабрика " повідомляє про те,що всі осоновні засоби,які їм належали, з 05.05.1996 р. внесені до Статутного фонду ТОВ "Далланс" (а.с.82,т.1)

Рішенням міськради від 20.05.1998 р. №32 за ТОВ "Далланс" на праві постійного користування закріплено земельну ділянку площею 4,8 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 , для обслуговування виробничої бази.

Крім цього, рішенням № 32 міськрада анулювала державний акт, виданий ТзОВ "Бавовняна ткацька фабрика" від 25.10.1993 № 10 про передачу спірної земельної ділянки в постійне користування та зобов`язала ТОВ "Далланс" сплатити борг по земельному податку з моменту виникнення у нього права користування земельною ділянкою.

Суд касаційної інстанції, приймаючи постанову від 01.04.2019 р. вказав на те, що в порушення статей 86, 236, 269, 282 ГПК України, розглядаючи позов, суди не звернули уваги та не надали належної оцінки змісту рішення № 32, не дослідили та не встановили: чи були у попередніх власників вищевказаної нерухомості (виробничої бази) права на земельну ділянку під нею, які саме, в якому обсязі та на яких умовах; якщо так, чи перейшли ці права на земельну ділянку під нерухомістю до відповідача, які саме, в якому обсязі та на яких умовах.

Досліджуючи дані обставини, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Бавовняна ткацька фабрика" користувалося земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_6 на праві постійного користування, що підтверджується: рішенням Кам`янець-Подільської міської Ради від 20.05.1998р. №32, яким анульовувався відповідний державний акт ТОВ "Бавовняна ткацька фабрика"; копією державного акту на право постійного користування землею ТОВ "Бавовняна ткацька фабрика".

Тобто, матеріалами справи підтверджується, що у попереднього власника нерухомості - ТОВ "Бавовняна ткацька фабрика" було право постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_6 .

В свою чергу, дане право постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_6 перейшло до ТОВ "Далланс" в силу ст. 30 ЗК України в редакції від 18.12.1990р., в обсязі, у якому воно належало попередньому землекористувачу - ТОВ "Бавовняна ткацька фабрика" у зв"язку з переходом права власності на будівлі та споруди.

Наведене узгоджується з правовою позицією , викладеною у постанові ВП Верховного суду від 04 грудня 2018 р. у справі №910/18560/16,відповідно до якої

п.8.2 земельні відносини, які формуються з приводу переходу земельних прав при набутті майнових прав на об`єкти нерухомості, розташовані на конкретній земельній ділянці, регламентуються нормами ЗК України, які є спеціальними відносно до цивільно-правових норм, які є загальними.

8.3. Правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (в період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України.

8.4. Стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

8.5. Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

8.16. Наведені вище земельно-правові та цивільно-правові норми встановлюють, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил.

8.17. Таким чином, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

При цьому, колегія суддів зазначає, що набуття ТОВ "Далланс" права власності на будівлі та споруди за адресою АДРЕСА_5 не означає виникнення права оренди земельної ділянки та не надає права позивачеві нараховувати втрати орендної плати. Відносини оренди виникають виключно на підставі договору оренди, а неоформлення та відсутність у ТОВ "Далланс" правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою не є правопорушенням, а відтак у зв`язку із цим у позивача не можуть виникати збитки.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що прокурор, звертаючись до суду, визначив предмет позову як відшкодування збитків (предмет та підстави позову не змінювались). В свою чергу, умови виникнення кондикційних зобов`язань між сторонами спору (безпідставність набуття чи збереження майна відповідачем) прокурором не доводились. Відтак, ні прокурором, ні позивачем не доведено зменшення майна позивача або приріст майна відповідача, тому застосування відповідних норм на думку суду, які регулюють кондикційні зобов`язання, виключається.

Щодо доводів апелянта про те,що суд вправі самостійно здійснити правильну правову кваліфкацію спірних правовідносин ,застосувати відповідні норми та вирішити справу, апеляційний господарський суд зауважує, що відповідно до ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Пункт 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України покладає саме на позивача обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову.Пункт 5 ч. 2 ст. 165 ГПК України передбачає, що у відзиві відповідач викладає заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову.

Таким чином, процесуально-правовий аспект захисту права полягає в тому, що суди розглядають в порядку відповідного виду судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із відповідних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. При цьому вказаний аспект включає в себе не лише правильність обрання передбаченого законом або договором способу захисту, але і необхідність належного правового обґрунтування вимог відповідними нормами права.

Тобто, саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і не застосовує самостійно для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, якщо позивач не обґрунтовує ними свої вимоги з наданням відповідних доказів, і застосування цих норм призводить до зміни предмета позову або обраного способу захисту прав та інтересів.

Також, як вказувалося апеляційним судом вище, правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом прав на будинок, будівлю або споруду, на момент виникнення у відповідача права власності на нерухомість було урегульовано статтею 30 ЗК України від 18.12.1990 за №561 -XII, у редакції, чинній на час прийняття рішенням другої сесії міськради від 20.05.1998 № 32, згідно з якою при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Згідно з положеннями ЗК України від 18.12.1990 за №561 -XII у редакції, чинній на час прийняття рішенням другої сесії міськради від 20.05.1998р. №32, при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Відтак, з урахуванням змісту зазначеної статті норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадку, якщо земельна ділянка перебувала у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, досліджуючи правомірність звернення до суду з даним позовом саме прокурором, не може погодитись з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів Кам`янець-Подільської міської ради у даній справі.

Так, позовна заява була подана до суду 17 березня 2017 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 2 ГПК України (у редакції, чинного на час звернення прокурора із позовом), господарський суд порушує справи, зокрема, за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених ч. 3 ст. 25 Закону України Про прокуратуру . Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому ст. 63 цього Кодексу .

Згідно зі ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру .

У справі ,що розглядається прокурор обгрунтував необхідність звернення прокурора з позовною заявою потребою захистити інтереси держави, яка уповноважила органи місцевого самоврядування правом розпорядження землями територіальних громад в порядку та спосіб, які передбачені Земельним кодексом України. Таке звернення прокурора до суду,на його думку, спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - оплатності користування землями комунальної власності. Суспільний інтерес полягає у законності використанні земель, повному та своєчасному надходженні плати за землю до місцевого бюджету, що явно переважає приватний інтерес відповідача, який впродовж тривалого часу використовує земельну ділянку комунальної власності для обслуговування власних об`єктів нерухомого майна.

Ухвалою суду від 20 березня 2017 р. відкрито провадження за позовом прокурора у даній справі. При цьому суд першої інстанції не скористався правом,передбаченим ст. 63 ГПК України (в чинній на час відкриття провадження редакції),не повернув позовну заяву прокурору ,а визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду.

Отже, з врахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість підстав для звернення прокурора з даним позовом і відповідно до вимог ч.4 ст. 277 ГПК України змінює його мотивувальну частину в цій частині.

При цьому у суду відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора і стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Далланс" 553 811, 51 грн. збитків за користування земельною ділянкою площею 4,7955 га, розташованої за адресою: м. Кам`янець-Подільський, вул. Індустріальна, 4, за відсутності правовстановлюючих документів.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заст. прокурора Хмельницької області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.07.2019 р. у справі №924/233/17- залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції змінити з врахуванням її мотивувальної частини.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2019 р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Бучинська Г.Б.