Рішення

від 09.10.2019 по справі 910/6931/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.10.2019Справа № 910/6931/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді : Ломаки В.С. ,

за участю секретаря судового засідання: Вегера А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронне агентство Козак

до Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс

про стягнення 42 922, 60 грн.,

Представники сторін:

від позивача: Шевченко О.В. - ордер серії ДП № 1869 від 09.07.2019;

від відповідача: Кіфа І.О. - ордер серії ЗР № 38563 від 08.07.2019.

Вільний слухач: ОСОБА_1 .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Охоронне агентство Козак (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс (далі - відповідач) про стягнення 256 047, 60 грн., з яких 252 083, 33 грн. основного боргу, 3 384, 13 грн. пені, 580, 14 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 840, 72 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір про надання послуг з охорони № 18/2019/КАМ/О від 21.01.2019, в порушенням умов якого відповідач у встановлені строки не оплатив надані позивачем послуги, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та 3% річних. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

07.06.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2019 відкрито провадження у справі № 910/6931/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.07.2019 року.

01.07.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позов № 122 від 27.06.2019 в порядку статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до змісту якого відповідач не заперечує проти основного боргу в сумі 213 215, 00 грн. за надані охоронні послуги за період з 01.04.2019 року по 25.04.2019 року. В іншій частині відповідач вважає заявлену до стягнення суму основного боргу необґрунтованою, оскільки позивач неналежним чином надавав послуги охорони та до нього було застосовано передбачені договором штрафні санкції. Зокрема, відповідач вказує на те, що під час надання послуг з охорони у квітні 2019 року ним, з урахуванням п. 2.2. Договору та на підставі Інструкції охоронника патрульного посту об`єкту охорони Автотранспортний парк , Інструкції охоронника контрольно-пропускного та контрольно-транспортного посту об`єкту охорони Автоколона № 4 (машинно-тракторний парк) , було складено 5 актів про порушення, які були допущені позивачем. При цьому, застосовуючи п. 6.4. Договору відповідач надав письмове обґрунтування відмови від підпису акту наданих послуг тим, що направив акти про виявлені порушення позивачу, та 08.05.2019 року отримав лист-заперечення позивача з проханням переглянути акти про виявлені порушення та визнати їх недіючими. Проте, відповідач такі акти не скасував, у зв`язку з чим наявний спір про розмір наданих позивачем послуг охорони. Одночасно відповідач зазначає, що акт наданих послуг за квітень 2019 року із спірною сумою ним було отримано 06.05.2019 року. Також відповідач заперечує проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн., оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на оплату послуг адвоката.

04.07.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої, у зв`язку з частковим добровільним погашенням заборгованості відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача 42 922, 60 грн., з яких 38 958, 33 грн. заборгованість за надані послуги з охорони, 3 384,13 грн. пеня та 580,14 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, які складаються з витрат на сплату судового збору в сумі 1 921, 00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000, 00 грн., а також повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 919, 72 грн. у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

08.07.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до змісту якої позивач заперечує проти складених відповідачем актів про виявлені порушення під час надання охоронних послуг, оскільки жодної Інструкції (п. 2.2. Договору), а також схем (планів) на об`єктах охорони від відповідача він не отримував і використовував лише ті, що напрацьовані самим позивачем. Також позивач зазначає, що всі інші вказані відповідачем в актах порушення не відповідають фактичним обставинами справи. Разом з цим відповідач вказує, що 25.04.2019 року під час приймання об`єктів з-під охорони було складено 5 актів, підписаних сторонами без зауважень та заперечень, в яких зазначено, що жодних претензій до позивача відповідач не має.

У підготовчому засіданні 09.07.2019 року представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме платіжні доручення про часткову сплату основного боргу.

У підготовчому засіданні 09.07.2019 року судом прийнято до розгляду подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з чим справа розглядається в редакції означеної заяви, відповідно має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2019 підготовче засідання відкладено на 30.07.2019 року.

22.07.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив № 16/07 від 16.07.2019 в порядку статті 167 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до змісту яких відповідач вважає викладені позивачем аргументи щодо виявлених порушень необґрунтованими, а утримання з позивача суми від вартості послуг шляхом застосування штрафів правомірним. Також відповідач вказує на те, що нарахування пені та 3% річних є неправомірним у зв`язку із ненастанням строку виконання зобов`язання зі сплати вартості послуг охорони.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2019 відповідно до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 20.08.2019 року.

02.08.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/6931/19 до судового розгляду по суті на 10.09.2019 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 24.09.2019 року.

16.09.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

23.09.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні 24.09.2019 року представник позивача зазначив, що пені в сумі 3 384, 13 грн. була нарахована за період з 01.05.2019 року по 27.06.2019 на суму 256 047, 60 грн. За цей же період були нараховані позивачем і 3% річних у розмірі 580, 14 грн. на суму 256 047, 60 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 09.10.2019 року.

У судовому засіданні 09.10.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.10.2019 року проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 09.10.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.01.2019 року між відповідачем (Товариство) та позивачем (Охорона) укладено Договір про надання послуг з охорони № 18/2019/КАМ/О (далі - Договір), відповідно до пункту 2.1. якого Товариство передає, а Охорона приймає під охорону об`єкти надані Товариством (додаток № 1 до Договору) згідно акту прийому-передачі (додаток № 9 до даного Договору), який оформлюється на кожен об`єкт охорони окремо. Під охороною об`єкта згідно умов цього Договору розуміється комплекс запобіжних заходів, спрямованих на забезпечення недоторканості і збереження будівель, обладнання, матеріалів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, забезпечення пропускного режиму на об`єкт та з об`єкту, контроль ввозу/вивозу (внесення/винесення) будь-яких матеріальних цінностей на територію чи з території охоронюваного об`єкта з метою відвернення та/або недопущення зазіхань, крадіжок, навмисного знищення, виведення з ладу та навмисного псування майна і матеріальних цінностей Товариства з боку третіх осіб, а також у тому числі і працівників Товариства та інших сторонніх осіб.

01.02.2019 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, якою дійшли згоди доповнити Договір Додатком № 1/1 під назвою Дислокація об`єктів філії Гаврилівський птахівничий комплекс ТОВ Комплекс Агромарс , що передаються під охорону ТОВ Охоронне агентство Козак , у зв`язку з чим змінили пункти Договору.

Так, відповідно до пункту 2.1. Договору, в редакції Додатковою угоди № 1 від 01.02.2019, Товариство передає, а Охорона приймає під охорону об`єкти надані Товариством (додатки № 1, № 1/1 до даного Договору) згідно акту прийому-передачі (додаток № 9 до даного Договору), який оформлюється на кожен об`єкт охорони окремо. Під охороною об`єкта згідно умов цього Договору розуміється комплекс запобіжних заходів, спрямованих на забезпечення недоторканості і збереження будівель, обладнання, матеріалів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, забезпечення пропускного режиму на об`єкт та з об`єкту, контроль ввозу/вивозу (внесення/винесення) будь-яких матеріальних цінностей на територію чи з території охоронюваного об`єкта з метою відвернення та/або недопущення зазіхань, крадіжок, навмисного знищення, виведення з ладу та навмисного псування майна і матеріальних цінностей Товариства з боку третіх осіб, а також у тому числі і працівників Товариства та інших сторонніх осіб.

Положеннями пункту 2.2. Договору передбачено, що охорона здійснюється на умовах, передбачених:

2.2.1. Даним Договором;

2.2.2. Інструкція охоронника контрольно-пропускного пункту об`єкту охорони Автотранспортний парк (Додаток № 10 до даного Договору);

2.2.3. Інструкція охоронника контрольно-транспортного посту об`єкту охорони Автотранспортний парк (Додаток № 11 до даного Договору);

2.2.4. Інструкція охоронника патрульного посту об`єкту охорони Автотранспортний парк (додаток № 12 до даного Договору);

2.2.5. Інструкція охоронника контрольно-пропускного та контрольно-транспортного посту об`єкту охорони Автоколона № 4 (додаток № 13 до даного Договору);

2.2.6. Інструкція охоронника патрульного посту об`єкту охорони Автоколона № 4 (додаток № 14 до даного Договору).

Положеннями пунктів 3.1., 3.2. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.02.2019, передбачено, що Охорона зобов`язана:

- організувати та забезпечити цілодобову (якщо інше не передбачено умовами даного Договору) охорону об`єктів Товариства (Додатки № 1, № 1/1 до даного Договору) згідно умов даного Договору та вимог Інструкцій, що визначені у п.п.п. 2.2.2.-2.2.6. даного Договору;

- здійснювати на території об`єктів охорони Товариства (додатки № 1, № 1/1 до даного Договору) контроль за недоторканістю і збереженням майна, контроль входу/виходу працівників, ввозу/вивозу (внесення/винесення) будь-яких матеріальних цінностей на територію чи з території охоронюваного об`єкта з метою відвернення та/або недопущення зазіхань на майно, матеріальні цінності, крадіжок, знищення, псування майна та інших матеріальних цінностей з боку третіх осіб.

Пунктом 3.7. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.02.2019, визначено, що охорона зобов`язана для виконання даного Договору виставити пости на об`єктах охорони Товариства (Додатки № 1, № 1/1 до даного Договору) та призначити відповідальних працівників від Охорони, які будуть здійснювати керівництво та контроль за роботою всіх постів, здійснювати додаткові заходи, спрямовані на виявлення правопорушників та розкрадачів, вдосконалення форм та методів охорони, покращення безпеки на об`єктах охорони Товариства.

За умовами пункту 3.12. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.02.2019, відповідальний працівник Охорони відповідає за організацію та несення служби працівниками Охорони, їх підбір, підготовку, морально-психологічний стан та дотримання ними трудової дисципліни і виконання заходів безпеки під час несення служби та зобов`язаний:

3.12.2. Організовувати діяльність охоронників Охорони згідно з вимогами даного Договору, вимогами відповідної Інструкції, що визначені у п.п.п.п 2.2.2.-2.2.6.даного Договору та діючого законодавства України;

3.12.5. Вживати заходів щодо недопущення крадіжок і розкрадань об`єктів охорони Товариства, виявлення осіб, які порушують пропускний режим. Негайно повідомляти безпосереднього керівника та Товариство про кожне виявлене правопорушення;

3.12.7. Забезпечити охоронників постійним інструктажем перед чергуванням з обов`язковим вивченням вимог даного Договору, вимог Інструкції, що визначені у п.п.п. 2.2.2.-2.2.6. даного Договору, посадових інструкцій охоронців та діючого законодавства України. Проведення інструктажів та навчання фіксувати у відповідному журналі проведення інструктажів;

3.12.18. Постійно контролювати наявність охоронників Охорони на об`єктах охорони Товариства (Додатки № 1, № 1/1 до даного Договору), та вести облік їх робочого часу.

Згідно з пунктом 5.1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.02.2019, Охорона несе відповідальність за:

5.1.1. Виконання обов`язків охоронників Охорони на об`єктах охорони Товариства (додатки № 1, № 1/1 до даного Договору), що перераховані у Інструкції, що визначені у п.п.п. 2.2.2.-2.2.6. даного Договору;

5.1.2. Неналежне виконання або невиконання вимог даного Договору та вимог Інструкції, що визначені у п.п.п. 2.2.2.-2.2.6. даного Договору;

5.1.7. Факти крадіжки, грабежу, розбою, а також факти знищення та пошкодження об`єктів, будівель, обладнання та іншого майна, що охороняється, сторонніми особами, які проникли на об`єкт охорони, або в силу інших причин з вини охоронників, що здійснюють охорону об`єктів;

5.1.9. Недотримання охоронниками Охорони інструкцій, наказів і розпоряджень Товариства, що стосуються діяльності Охорони.

За умовами пункту 5.2. Договору Охорона відповідає своїми зобов`язаннями згідно умов даного Договору та вимог Інструкції, що визначені у п.п.п. 2.2.2.-2.2.6. даного Договору, всім належним їй майном, відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 5.3. Договору відшкодування повного обсягу завданих Товариству збитків, які спричинені неналежним виконанням Охороною своїх зобов`язань, відбувається протягом одного місяця, шляхом перерахунку відповідних сум грошових коштів на рахунок Товариства, або шляхом утримання відповідних сум із щомісячної вартості охоронних послуг.

Охорона несе відповідальність у випадку неналежного виконання охоронниками функціональних обов`язків на об`єктах охорони Товариства згідно умов даного Договору та Інструкції, у вигляді штрафних санкцій, розмір яких визначено Додатком № 5 до даного Договору (пункт 5.8. Договору).

Згідно з пунктом 6.1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.02.2019, щомісячна вартість охоронних послуг за даним Договором складає суму щомісячних платежів згідно Додатків № 1, № 1/1 до даного Договору. Вартість охоронних послуг може бути замінена тільки за обопільною згодою обох сторін шляхом внесення відповідних змін до даного Договору.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що Охорона не пізніше 5 (п`ятого) числа поточного місяця надає Товариству:

- два примірники Акту надання охоронних послуг за минулий місяць, підписаних з однієї сторони;

- щомісячні звіти згідно форми, яку надає Товариство (додаток № 3 та № 4 до Договору).

Зазначені документи підтверджують факт надання Охороною послуг з охорони та є належною підставою для проведення оплати наданих послуг.

Відповідно до пункту 6.3. Договору Товариство зобов`язано протягом 5 (п`яти) робочих днів підписати Акт надання послуг і передати його Охороні або надати письмове обґрунтування відмови від підпису.

У разі, якщо Товариство відмовляється від підпису Акту надання послуг або не надасть письмове обґрунтування відмови від підпису Акту про надання послуг у строк, передбачений п. 6.3. даного Договору, такий Акт підписується Охороною в односторонньому порядку та надсилається Товариству і є підставою для його оплати Товариством (пункт 6.4. Договору).

Пунктом 6.5. Договору передбачено, що оплата наданих послуг здійснюється протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання та оформлення документів, визначених у пункті 6.2. даного Договору.

Строк дії Договору визначено сторонами з моменту підписання та до 31.12.2020 року (пункт 8.1. Договору).

Сторонами також було підписано та скріплено печатками Додатки № 1 Дислокація об`єктів, що передаються під охорону , № 2 Щоденний табель обліку робочого часу охоронників , № 3 Звіт про порушення виявлені при охороні об`єктів (з нанесенням матеріальних збитків), № 4 Звіт про порушення виявлені при охороні об`єктів (адміністративні без нанесення матеріальних збитків), № 5 Розмір штрафних санкцій за неналежне виконання функціональних обов`язків охоронниками , № 6 Журнал обліку входу/виходу осіб на територію об`єкту , № 7 Журнал обліку заїзду (виїзду) ТЗ на територію об`єкту охорони , № 8 Зразки відтиску факсиміле , № 9 Акт прийому-передачі об`єкту охорони до Договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач передав позивачу під охорону об`єкти - Автотранспортний парк, Автоколону № 4 автотранспортного парку, Вхід (вихід) осіб на територію автоколони № 4 автотранспортного парку, В`їзд (виїзд) транспортних засобів на територію автоколони № 4 автотранспортного парку, Територія автоколони № 4 автотранспортного парку, Вхід (вихід) осіб на територію автотранспортного парку, В`їзд (виїзд) транспортних засобів на територію автотранспортного парку, територія автотранспортного парку, Цех водопостачання та очисних споруд, Департамент інкубаційного птахівництва, Цех по виробництву білкових кормових домішок, Вхід (вихід) осіб на територію департаменту інкубаційного птахівництва, В`їзд (виїзд) транспортних засобів на територію департаменту інкубаційного птахівництва, територія департаменту інкубаційного птахівництва, Вхід (вихід) осіб на територію цеху водопостачання та очисних споруд, В`їзд (виїзд) транспортних засобів на територію цеху водопостачання та очисних споруд, територія цеху водопостачання та очисних споруд, Вхід (вихід) осіб на територію цеху по виробництву білкових кормових доміщок, В`їзд (виїзд) транспортних засобів на територію цеху по виробництву білкових кормових домішок, територія цеху по виробництву білкових кормових домішок, про що складені відповідні акти прийому-передачі від 21.01.2019, 24.01.2019, 01.02.2019.

25.04.2019 року у зв`язку із розірванням Договору між сторонами було складено і підписано Акти прийому-передачі об`єктів з-під охорони щодо всіх об`єктів з переліками будівель, основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна товариства, згідно Додатків до Актів. Означені акти підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.

26.04.2019 року позивач надіслав відповідачу Акт надання послуг № 18 від 25.04.2019 за період з 01.04.2019 року по 25.04.2019 року на суму 252 083, 33 грн. про що свідчать опис вкладення у цінний лист 0303710236251 та фіскальний чек від 26.04.2019.

Відповідач означений акт отримав 06.05.2019 року, проте не підписав його, вмотивованих заперечень щодо відмови у підписанні акту позивачу не направив, надані послуги з охорони об`єктів в сумі 252 083, 33 грн. позивачу не оплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Під час розгляду справи відповідач частково оплатив заборгованість за надані охоронні послуги в сумі 213 125, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 9623088771 від 27.06.2019 на суму 98 541, 67 грн. та № 9623088769 від 27.06.2019 на суму 114 583, 33 грн.

Залишок боргу в сумі 38 958, 33 грн. відповідач оплачувати відмовився, мотивуючи це тим, що позивачем під час надання охоронних послуг були допущені порушення умов Договору через неналежне виконання охоронниками функціональних обов`язків, про що складені відповідні акти про виявлення порушення, а саме:

- Акт № 1 від 13.04.2019 відповідно до якого на підставі п. 26 Додатку № 5 до Договору за неналежну організацію та контроль несення охоронної служби охоронниками нараховано штрафну санкцію у розмірі 30% від місячної вартості оплати за патрульний пост Територія автотранспортного парку ;

- Акт № 2 від 13.04.2019, відповідно до якого на підставі п. 26 Додатку № 5 до Договору за неналежну організацію та контроль несення охоронної служби охоронниками нараховано штрафну санкцію у розмірі 30% від місячної вартості оплати за патрульний пост Територія автотранспортного парку ;

- Акт № 3 від 14.04.2019, відповідно до якого на підставі п. 26 Додатку № 5 до Договору за неналежну організацію та контроль несення охоронної служби охоронниками нараховано штрафну санкцію у розмірі 30% від місячної вартості оплати за патрульний пост Територія автотранспортного парку ;

- Акт б/н від 15.04.2019, відповідно до якого на підставі п. 4 Додатку № 5 до Договору, а саме за факти крадіжки нараховано штрафну санкцію у розмірі 50% від місячної оплати за контрольно-пропускний пост Вхід (вихід) осіб на територію автоколони № 4 автотранспортного парку ;

- Акт № 4 від 16.04.2019, відповідно до якого на підставі п. 26 Додатку № 5 до Договору за неналежну організацію та контроль несення охоронної служби охоронниками нараховано штрафну санкцію у розмірі 30% від місячної вартості оплати за патрульний пост Територія автотранспортного парку .

У листі № 07/05/2019 від 07.05.2019 позивач зазначив, що після того, як 25.04.2019 року було складено акти про повернення об`єктів з під охорони, які підписані обома сторонами без зауважень та заперечень, він 30.04.2019 року отримав від відповідача листи та акти про нібито виявлені порушення, з якими позивач категорично не погоджується та вважає їх такими, що носять надуманий характер та підпадають під ознаку фальсифікації. У зв`язку з цим позивач просив відповідача переглянути та визнати недіючими надіслані акти.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що позивачу було достеменно відомо про існуючі штрафні санкції за порушення умов Договору про надання охоронних послуг, адже їх перелік є Додатком № 5 до Договору. Про нарахування та застосування штрафних санкцій позивачу було повідомлено в установленому порядку. У зв`язку з цим відповідач вважає, що діючи виключно в межах Договору він правомірно утримав суму коштів, яку нараховано позивачу в якості штрафних санкцій.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі статтею 177 Цивільного кодексу України послуга є самостійним об`єктом цивільних прав.

Визнання послуги об`єктом цивільних прав (цивільних правовідносин) зумовлює наявність договірних зобов`язань, предметом виконання яких є здійснення виконавцем певної дії, обумовленої договором, нематеріальний результат якої споживається замовником у процесі її надання.

Стаття 1 Закону України Про охоронну діяльність визначено, що:

охоронна діяльність - надання послуг з охорони власності та громадян;

об`єкт охорони - фізична особа та/або майно;

суб`єкт охоронної діяльності - суб`єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії;

охорона майна - діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього.

Суб`єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства (частина 1 статті 8 Закону України Про охоронну діяльність ).

Судом встановлено, що 26.04.2019 року позивач відповідно до вимог пункту 6.2. Договору направив відповідачу два примірники акту надання послуг № 18 від 25.04.2019 за період з 01.04.2019 року по 25.04.2019 року на суму 252 083, 33 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист з трек-номером 0303710236251 та фіскальним чеком від 26.04.2019.

Проте, отримавши 06.05.2019 року зазначений акт, відповідач у встановлений пунктом 6.3. Договору строк (5 робочих днів) не підписав його, а також не направив позивачу обґрунтованої відмови від підпису.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач відмовився від підпису Акту надання послуг і не надав письмового обґрунтування відмови від підпису такого Акту протягом 5 робочих днів з дня його отримання відповідно до вимог пунктів 6.3., 6.4. Договору, суд вважає, що підписаний позивачем в односторонньому порядку Акт наданих послуг № 18 від 25.04.2019 за період з 01.04.2019 року по 25.04.2019 року на суму 252 083, 33 грн. є підставою для його оплати відповідачем.

При цьому, суд не погоджується з доводами відповідача в частині того, що він надав письмове обґрунтування відмови від підпису Акту наданих послуг тим, що направив Акти про виявлені порушення позивачу.

Так, Акт наданих послуг № 18 від 25.04.2019 надісланий позивачем відповідачу 26.04.2019 року, а отриманий останнім 06.05.2019 року, тоді як Акти виявлених порушень датовані 13, 14 квітня 2019 року, а надіслані як вбачається із супровідного листа 30.04.2019 року, тобто до моменту отримання відповідачем 06.05.2019 року Акту наданих послуг.

Жодних доказів на підтвердження того, що отримавши 06.05.2019 року від позивача спірний Акт, відповідач дотримався встановленої умовами пунктів 6.3., 6.4. Договору процедури та у визначений строк надіслав позивачу письмове обґрунтування від підпису акту надання послуг матеріали справи не містять.

При цьому, суд враховує, що за умовами Договору відповідач мав повідомляти позивача про факти виявлених порушень та недоліків з боку охоронників (пункт 4.10 Договору), однак про складені акти та документи про виявлені порушення відповідач повідомив позивача супровідними листами № 89, № 90, № 91, № 93, № 92 лише 30.04.2019 року, тобто вже після розірвання Договору та отримання за Актами від 25.04.2019 об`єктів з під охорони.

Таким чином, проаналізувавши надані відповідачем документи про виявлені ним порушення працівниками охорони під час надання послуг за спірним Договором, а саме Акт № 1 про виявлені порушення від 13.04.2019, Акт № 2 від 13.04.2019, Акт № 3 від 14.04.2019, Акт б/н від 15.04.2019, Акт № 4 від 16.04.2019, журнали патрулювання, фотокартки, пояснювальні записки, суд дійшов висновку, що вони жодним чином не нівелюють обов`язок відповідача по сплаті наданих позивачем послуг.

Водночас, суд зазначає, що за змістом статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи приписи статей 614, 906 Цивільного кодексу України та статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що питання належного чи неналежного надання послуг охорони і у зв`язку з цим, з`ясування наявності (обґрунтованості) підстав для застосування штрафу відповідачем до позивача, не є предметом спору у даній справі та обов`язок доведення вини в порушенні умов договору позивачем, лежить на відповідачеві. Останній, як вбачається із матеріалів справи, із зустрічним позовом або з окремим позовом до позивача з приводу неналежного надання послуг охорони не звертається, однак очевидним, з огляду на пояснення та документи подані сторонами є те, що з питання правомірності застосування штрафних санкцій між сторонами існує спір, який не може бути вирішений в межах даної справи.

При цьому, суд вважає безпідставними аргументи відповідача про наявність у нього права на утримання штрафних санкцій згідно з пунктом 5.3. Договору, оскільки умовами зазначеного пункту не передбачено право на утримання відповідачем саме штрафних санкцій, а визначено, що відшкодування повного обсягу завданих Товариству збитків, які спричинені неналежним виконанням Охороною своїх зобов`язань, відбувається протягом одного місяця, шляхом перерахунку відповідних сум грошових коштів на рахунок Товариства, або шляхом утримання відповідних сум із щомісячної вартості охоронних послуг.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 193 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, пунктом 6.5. Договору було передбачено, що оплата наданих послуг здійснюється протягом 10 днів з моменту отримання та оформлення документів, визначених у п.п. 6.2. даного Договору.

Таким чином, отримавши 06.05.2019 року від позивача Акт № 18 від 25.04.2019 на суму 252 083, 33 грн., відповідач повинен був оплатити його у строк до 16.05.2019 року включно.

Проте, взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 38 958, 33 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач посилається на неотримання від позивача Звітів, визначених у пункті 6.2. Договору, тоді як підставою для оплати згідно з пунктом 6.5. Договору, є Акти наданих послуг та відповідні звіти, визначені Договором.

У цьому контексті суд враховує, що за умовами пункту 6.2. Договору, разом з Актами надання послуг, позивач мав би надіслати відповідачу також відповідні звіти (Додатки № 3 та № 4 до Договору), однак доказів надіслання таких звітів за послуги надані у квітні 2019 року, матеріали справи не містять.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що під час розгляду справи відповідач частково погасив заборгованість за надані послуги у сумі 213 125, 00 грн.

При цьому, суд зазначає, що перелік випадків, за настання яких Охорона несе відповідальність, визначено у розділі 5 Договору (пункти 5.1.1. - 5.6, 5.8. Договору) та Додатку № 5 до Договору Розмір штрафних санкцій за неналежне виконання функціональних обов`язків охоронниками .

Зокрема, згідно з пунктом 5.6. Договору у разі не здачі щомісячних звітів за виконану роботу (додаток № 3 та № 4 до даного Договору), згідно з п. 6.2. даного Договору, Охорона сплачує штраф у розмірі 10 % від суми, що підлягає оплаті за попередній робочий місяць.

Однак суд звертає увагу на те, що жодних доказів повідомлення позивача, як особи, що надає послуги охорони за Договором, про застосування до нього штрафних санкцій за неподання звітів із зазначенням їх розміру, підстав застосування та періоду, матеріали справи не містять і відповідачем таких доказів також не надано суду. Крім того, відповідачем не доведено, що позивач знав про застосування до нього відповідних штрафних санкцій та їх розмір.

При цьому судом враховуються ті обставини, що при підписанні Актів прийому - передачі об`єктів з під охорони, жодних зауважень або заперечень щодо якості наданих послуг, виявлених порушень та застосування певних штрафів, відповідачем позивачу заявлено не було.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем у період з 01.04.2019 року по 25.04.2019 року були надані охоронні послуги на суму 252 083, 33 грн., які відповідачем оплачені лише частково, у зв`язку з чим заборгованість в сумі 38 958, 33 грн., яка існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнута з відповідача в судовому порядку.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 3 384, 13 грн. та 3% річних в сумі 580, 14 грн., суд зазначає наступне.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями частини 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з цим, суд враховує, що відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За умовами пункту 5.7. Договору Товариство несе відповідальність у випадку несвоєчасної оплати Охороні охоронних послуг за даним Договором, у вигляді нарахування пені у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення від недоплаченої суми за кожен день прострочення.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 3 384, 13 грн. та 3% річних в сумі 580, 14 грн., проте періоду нарахування пені позивачем зазначено не було.

Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, з огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

У зв`язку з цим, під час розгляду даної справи суд зобов`язав позивача надати розгорнутий та обґрунтований розрахунок пені та 3% річних

На виконання вимог суду позивач надав розрахунок пені та 3% річних, відповідно до змісту якого позивачем нарахована пеня за період з 01.05.2019 року по 11.09.2019 року у розмірі 8 516, 11 грн. та 3% річних за період з 01.05.2019 року по 11.09.2019 року в сумі 1 458, 34 грн., що перевищує розмір пені та 3% річних, який було заявлено до стягнення позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Однак суд зазначає, що збільшення чи зменшення позивачем розміру позовних вимог відбувається в порядку, передбаченому положеннями статті 46 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання відповідної заяви у встановлений законом строк.

У зв`язку з цим, суд розглядає позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних у розмірі, який був заявлений позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог - 3 384, 13 грн. пені та 580, 14 грн. 3% річних.

При цьому, у судовому засіданні 24.09.2019 року представник позивача зазначив, що пеня в сумі 3 384, 13 грн. та 3% річних в сумі 580, 14 грн. були нараховані ним за період з 01.05.2019 року по 27.06.2019 року на суму боргу 256 047, 60 грн.

Проте, суд вважає наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних арифметично невірним та таким, що не повністю відповідає положенням чинного законодавства з огляду на невірне визначення позивачем дня виникнення права на нарахування пені, базу її нарахування та невірно обрану методику розрахунку.

Судом, з урахуванням принципу диспозитивності господарського процесу, було здійснено перерахунок пені та 3% річних, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості, й встановлено, що її розмір, без допущених позивачем помилок, в тому числі арифметичних, перевищує розмір заявлений до стягнення позивачем, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині з огляду на відсутність клопотання про вихід за межі позовних вимог підлягають задоволенню саме в розмірі, визначеному позивачем.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України,судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Оскільки відповідачем не надав належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921, 00 грн. покладаються на відповідача.

Щодо клопотання позивача про повернення 1 919, 72 грн. сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем зменшено розмір позовних вимог, судовий збір у розмірі 1 919, 72 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Стосовно покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими , а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 922/3787/17 від 18.06.2019 року.

У постановах Верховного Суду у справі № 924/632/18 від 13.06.2019, у справі № 910/9604/18 від 18.06.2019 також наголошено, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з вимогами статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

На підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатом у даній справі у сумі 5 000,00 грн. суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, договір про надання правової допомоги від 05.04.2019 укладений з адвокатом Шевченко Оленою Володимирівною, додаткова угода про розмір ставки адвокатського гонорару від 28.05.2019 до зазначеного Договору, Акт наданих послуг/виконаних робіт від 28.05.2019 року, ордер серії ДП № 1869 від 09.07.2019, тоді як докази фактичної оплати послуг адвоката (платіжне доручення, банківська виписка тощо) в матеріалах справи відсутні.

При цьому, суд враховує зміст пункту 3 додаткової угоди про розмір ставки адвокатського гонорару від 28.05.2019 року, відповідно до якого гонорар сплачується Замовником одноразово у безготівковій або в готівковій формі протягом 10 робочих днів з дня винесення рішення господарським судом міста Києва.

Враховуючи викладене, представником позивача мала б бути подана відповідна заява з посиланням на пункт 3 додаткової угоди про розмір ставки адвокатського гонорару від 28.05.2019 року та обґрунтуванням причин неможливості подання до закінчення судових дебатів у справі відповідних доказів, які підтверджують понесення витрат за послуги професійної правничої допомоги.

Проте, позивач не скористався наданим йому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України правом та до закінчення судових дебатів не зробив відповідну заяву щодо подання доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000, 00 грн.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 126, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронне агентство Козак до Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс про стягнення 38 958, 33 грн. основної заборгованості, 3 384, 13 грн. пені та 580, 14 грн. 3% річних задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс (02094, місто Київ, вулиця Пожарського, будинок 3; код ЄДРПОУ 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронне агентство Козак (08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Кринична, будинок 17; код ЄДРПОУ 40285350) 38 958 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 33 коп. основної заборгованості, 3 384 (три тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 13 коп. пені, 580 (п`ятсот вісімдесят) грн. 14 коп. 3% річних, 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронне агентство Козак про повернення 1 919,72 грн. сплаченого судового збору у зв`язку із зменшенням позовних вимог задовольнити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Охоронне агентство Козак (08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Кринична, будинок 17; код ЄДРПОУ 40285350) сплачений судовий збір у сумі 1 919 (одна тисяча дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 72 коп. з Державного бюджету України.

6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 21.10.2019 року.

Суддя В.С. Ломака