Постанова

від 28.01.2020 по справі 910/6931/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2020 р. Справа№ 910/6931/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.

за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 28.01.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019, повний текст якого складено 21.10.2019

у справі №910/6931/19 (суддя Ломаки В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Козак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

про стягнення 42922,60 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Козак" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (далі - відповідач), з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 04.07.2019, про стягнення з відповідача 256 047,60 грн., з яких 252 083,33 грн заборгованість за надані послуги з охорони, 3 384,13 грн пеня та 580,14 грн 3% річних. Крім того, просив стягнути 5 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу та здійснити розподіл судового збору.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказав на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір про надання послуг з охорони № 18/2019/КАМ/О від 21.01.2019, в порушенням умов якого відповідач у встановлені строки не оплатив надані позивачем послуги, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та 3% річних.

04.07.2019 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої, у зв`язку з частковим добровільним погашенням заборгованості відповідачем, позивач просив суд стягнути з відповідача 42 922,60 грн., з яких 38 958,33 грн заборгованість за надані послуги з охорони, 3 384,13 грн пеня та 580,14 грн 3% річних. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати, які складаються з витрат на сплату судового збору в сумі 1 921, 00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000, 00 грн., а також повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 919, 72 грн. у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

В процесі розгляду справи, судом було з`ясовано, що заявлені до стягнення пеня в сумі 3 384,13 грн та 3% річних у розмірі 580,14 грн нараховані за період з 01.05.2019 року по 27.06.2019 на суму 256 047,60 грн.

Зазначену заяву про зменшення розміру позовних вимог судом прийнято, подальший розгляд справи здійснювався з її врахуванням.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви їого прийняття.

Рішенням Господарського суду суду міста Києва від 09.10.2019 у справі №910/6931/19 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Козак" 38 958 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 33 коп. основної заборгованості, 3 384 (три тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 13 коп. пені, 580 (п`ятсот вісімдесят) грн. 14 коп. 3% річних, 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Козак" сплачений судовий збір у сумі 1 919 (одна тисяча дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 72 коп. з Державного бюджету України.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, тому дійшов висновку позов задовольнити повністю. Здійснюючи перевірку розрахунку заявлених пені та 3 % річних, встановив, що розрахунок цих вимог є арифметично невірним, позивачем неправильно визначено початок виникнення боргу, невірно обрано методику розрахунку. Крім того, за розрахунком суду, за вказаний період розмір цих вимог є значно більшим, проте враховуючи межі позовних вимог, суд задовольнив позов в розмірі, заявленому позивачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду суду міста Києва від 09.10.2019 у справі №910/6931/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

За доводами відповідача строк оплати за зобов`язаннями з оплати послуг за квітень 2019 року, враховуючи договірний порядок взаєморозрахунків визначений розділом 6 договору, не настав, оскільки він не отримав від позивача Звітів, визначених у пункті 6.2 Договору, тоді як підставою для оплати згідно з пунктом 6.5. Договору, є Акти наданих послуг та відповідні звіти, визначені Договором.

Також відповідач вказав на помилковість висновків суду про відсутність підстав застосуваня до позивача штрафних санкцій за неподання зазначених звітів, що на думку відповідача, також звільняє його від обов`язку сплати боргу у заявленій сумі.

Крім того, відповідач зазначив, що оскільки строк виконання зобов`язання з оплати боргу не настав та борг за ним у заявленій сумі відсутній, немає підстав для стягнення пені та 3% річних.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2019, справу №910/6931/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Ходаківська І.П..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду суду міста Києва від 09.10.2019 у справі №910/6931/19. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників судового процесу - задоволено. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 28.01.2020 о 14:00 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 22.01.2020. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 22.01.2020.

Явка представників сторін.

В судове засідання від 28.01.2020 з`явились усі учасники апеляційного провадження.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив скаргу відхилити, та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване. Позивач наголосив, що його не було повідомлено про застосування до нього штрафних санкцій за неподання звітів, доказів протилежного матеріали справи не містять. При цьому, при підписанні актів прийому-передачі об`єктів з під охорони жодних заперечень чи зауважень щодо якості наданих послуг, виявлених порушень позивач не заявив. Таким чином, позовні вимоги є обгрунтованими та доведеними, тому правомірно задоволенні судом.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу позивача, залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

21.01.2019 між відповідачем (Товариство) та позивачем (Охорона) укладено Договір про надання послуг з охорони № 18/2019/КАМ/О (далі - Договір), відповідно до пункту 2.1. якого Товариство передає, а Охорона приймає під охорону об`єкти надані Товариством (додаток № 1 до Договору) згідно акту прийому-передачі (додаток № 9 до даного Договору), який оформлюється на кожен об`єкт охорони окремо. Під охороною об`єкта згідно умов цього Договору розуміється комплекс запобіжних заходів, спрямованих на забезпечення недоторканості і збереження будівель, обладнання, матеріалів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, забезпечення пропускного режиму на об`єкт та з об`єкту, контроль ввозу/вивозу (внесення/винесення) будь-яких матеріальних цінностей на територію чи з території охоронюваного об`єкта з метою відвернення та/або недопущення зазіхань, крадіжок, навмисного знищення, виведення з ладу та навмисного псування майна і матеріальних цінностей Товариства з боку третіх осіб, а також у тому числі і працівників Товариства та інших сторонніх осіб.

01.02.2019 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, якою дійшли згоди доповнити Договір Додатком № 1/1 під назвою "Дислокація об`єктів філії "Гаврилівський птахівничий комплекс" ТОВ "Комплекс Агромарс", що передаються під охорону ТОВ "Охоронне агентство "Козак", у зв`язку з чим змінили пункти Договору.

Так, відповідно до пункту 2.1. Договору, в редакції Додатковою угоди №1 від 01.02.2019, Товариство передає, а Охорона приймає під охорону об`єкти надані Товариством (додатки № 1, № 1/1 до даного Договору) згідно акту прийому-передачі (додаток № 9 до даного Договору), який оформлюється на кожен об`єкт охорони окремо. Під охороною об`єкта згідно умов цього Договору розуміється комплекс запобіжних заходів, спрямованих на забезпечення недоторканості і збереження будівель, обладнання, матеріалів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, забезпечення пропускного режиму на об`єкт та з об`єкту, контроль ввозу/вивозу (внесення/винесення) будь-яких матеріальних цінностей на територію чи з території охоронюваного об`єкта з метою відвернення та/або недопущення зазіхань, крадіжок, навмисного знищення, виведення з ладу та навмисного псування майна і матеріальних цінностей Товариства з боку третіх осіб, а також у тому числі і працівників Товариства та інших сторонніх осіб.

Положеннями пункту 2.2. Договору передбачено, що охорона здійснюється на умовах, передбачених:

2.2.1. Даним Договором;

2.2.2. "Інструкція охоронника контрольно-пропускного пункту об`єкту охорони "Автотранспортний парк" (Додаток № 10 до даного Договору);

2.2.3. "Інструкція охоронника контрольно-транспортного посту об`єкту охорони "Автотранспортний парк" (Додаток № 11 до даного Договору);

2.2.4. "Інструкція охоронника патрульного посту об`єкту охорони "Автотранспортний парк" (додаток № 12 до даного Договору);

2.2.5. "Інструкція охоронника контрольно-пропускного та контрольно-транспортного посту об`єкту охорони "Автоколона № 4" (додаток № 13 до даного Договору);

2.2.6. "Інструкція охоронника патрульного посту об`єкту охорони "Автоколона № 4" (додаток № 14 до даного Договору).

Положеннями пунктів 3.1., 3.2. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.02.2019, передбачено, що Охорона зобов`язана:

- організувати та забезпечити цілодобову (якщо інше не передбачено умовами даного Договору) охорону об`єктів Товариства (Додатки № 1, № 1/1 до даного Договору) згідно умов даного Договору та вимог Інструкцій, що визначені у п.п.п. 2.2.2.-2.2.6. даного Договору;

- здійснювати на території об`єктів охорони "Товариства" (додатки № 1, № 1/1 до даного Договору) контроль за недоторканістю і збереженням майна, контроль входу/виходу працівників, ввозу/вивозу (внесення/винесення) будь-яких матеріальних цінностей на територію чи з території охоронюваного об`єкта з метою відвернення та/або недопущення зазіхань на майно, матеріальні цінності, крадіжок, знищення, псування майна та інших матеріальних цінностей з боку третіх осіб.

Пунктом 3.7. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.02.2019, визначено, що охорона зобов`язана для виконання даного Договору виставити пости на об`єктах охорони Товариства (Додатки № 1, № 1/1 до даного Договору) та призначити відповідальних працівників від Охорони, які будуть здійснювати керівництво та контроль за роботою всіх постів, здійснювати додаткові заходи, спрямовані на виявлення правопорушників та розкрадачів, вдосконалення форм та методів охорони, покращення безпеки на об`єктах охорони Товариства.

За умовами пункту 3.12. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.02.2019, відповідальний працівник Охорони відповідає за організацію та несення служби працівниками Охорони, їх підбір, підготовку, морально-психологічний стан та дотримання ними трудової дисципліни і виконання заходів безпеки під час несення служби та зобов`язаний:

3.12.2. Організовувати діяльність охоронників Охорони згідно з вимогами даного Договору, вимогами відповідної Інструкції, що визначені у п.п.п.п 2.2.2.-2.2.6.даного Договору та діючого законодавства України;

3.12.5. Вживати заходів щодо недопущення крадіжок і розкрадань об`єктів охорони Товариства, виявлення осіб, які порушують пропускний режим. Негайно повідомляти безпосереднього керівника та Товариство про кожне виявлене правопорушення;

3.12.7. Забезпечити охоронників постійним інструктажем перед чергуванням з обов`язковим вивченням вимог даного Договору, вимог Інструкції, що визначені у п.п.п. 2.2.2.-2.2.6. даного Договору, посадових інструкцій охоронців та діючого законодавства України. Проведення інструктажів та навчання фіксувати у відповідному журналі проведення інструктажів;

3.12.18. Постійно контролювати наявність охоронників Охорони на об`єктах охорони Товариства (Додатки № 1, № 1/1 до даного Договору), та вести облік їх робочого часу.

Згідно з пунктом 5.1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.02.2019, Охорона несе відповідальність за:

5.1.1. Виконання обов`язків охоронників Охорони на об`єктах охорони Товариства (додатки № 1, № 1/1 до даного Договору), що перераховані у Інструкції, що визначені у п.п.п. 2.2.2.-2.2.6. даного Договору;

5.1.2. Неналежне виконання або невиконання вимог даного Договору та вимог Інструкції, що визначені у п.п.п. 2.2.2.-2.2.6. даного Договору;

5.1.7. Факти крадіжки, грабежу, розбою, а також факти знищення та пошкодження об`єктів, будівель, обладнання та іншого майна, що охороняється, сторонніми особами, які проникли на об`єкт охорони, або в силу інших причин з вини охоронників, що здійснюють охорону об`єктів;

5.1.9. Недотримання охоронниками Охорони інструкцій, наказів і розпоряджень Товариства, що стосуються діяльності Охорони.

За умовами пункту 5.2. Договору Охорона відповідає своїми зобов`язаннями згідно умов даного Договору та вимог Інструкції, що визначені у п.п.п. 2.2.2.-2.2.6. даного Договору, всім належним їй майном, відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 5.3. Договору відшкодування повного обсягу завданих Товариству збитків, які спричинені неналежним виконанням Охороною своїх зобов`язань, відбувається протягом одного місяця, шляхом перерахунку відповідних сум грошових коштів на рахунок Товариства, або шляхом утримання відповідних сум із щомісячної вартості охоронних послуг.

Охорона несе відповідальність у випадку неналежного виконання охоронниками функціональних обов`язків на об`єктах охорони Товариства згідно умов даного Договору та Інструкції, у вигляді штрафних санкцій, розмір яких визначено Додатком № 5 до даного Договору (пункт 5.8. Договору).

Згідно з пунктом 6.1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.02.2019, щомісячна вартість охоронних послуг за даним Договором складає суму щомісячних платежів згідно Додатків № 1, № 1/1 до даного Договору. Вартість охоронних послуг може бути замінена тільки за обопільною згодою обох сторін шляхом внесення відповідних змін до даного Договору.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що Охорона не пізніше 5 (п`ятого) числа поточного місяця надає Товариству:

- два примірники Акту надання охоронних послуг за минулий місяць, підписаних з однієї сторони;

- щомісячні звіти згідно форми, яку надає Товариство (додаток № 3 та № 4 до Договору).

Зазначені документи підтверджують факт надання Охороною послуг з охорони та є належною підставою для проведення оплати наданих послуг.

Відповідно до пункту 6.3. Договору Товариство зобов`язано протягом 5 (п`яти) робочих днів підписати Акт надання послуг і передати його Охороні або надати письмове обґрунтування відмови від підпису.

У разі, якщо Товариство відмовляється від підпису Акту надання послуг або не надасть письмове обґрунтування відмови від підпису Акту про надання послуг у строк, передбачений п. 6.3. даного Договору, такий Акт підписується Охороною в односторонньому порядку та надсилається Товариству і є підставою для його оплати Товариством (пункт 6.4. Договору).

Пунктом 6.5. Договору передбачено, що оплата наданих послуг здійснюється протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання та оформлення документів, визначених у пункті 6.2. даного Договору.

Строк дії Договору визначено сторонами з моменту підписання та до 31.12.2020 року (пункт 8.1. Договору).

Сторонами також було підписано та скріплено печатками Додатки № 1 "Дислокація об`єктів, що передаються під охорону", № 2 "Щоденний табель обліку робочого часу охоронників", № 3 "Звіт про порушення виявлені при охороні об`єктів (з нанесенням матеріальних збитків), №4 "Звіт про порушення виявлені при охороні об`єктів (адміністративні без нанесення матеріальних збитків), №5 "Розмір штрафних санкцій за неналежне виконання функціональних обов`язків охоронниками", №6 "Журнал обліку входу/виходу осіб на територію об`єкту", №7 ""Журнал обліку заїзду (виїзду) ТЗ на територію об`єкту охорони", №8 "Зразки відтиску факсиміле", №9 "Акт прийому-передачі об`єкту охорони" до Договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач передав позивачу під охорону об`єкти - Автотранспортний парк, Автоколону №4 автотранспортного парку, Вхід (вихід) осіб на територію автоколони №4 автотранспортного парку, В`їзд (виїзд) транспортних засобів на територію автоколони №4 автотранспортного парку, Територія автоколони №4 автотранспортного парку, Вхід (вихід) осіб на територію автотранспортного парку, В`їзд (виїзд) транспортних засобів на територію автотранспортного парку, територія автотранспортного парку, Цех водопостачання та очисних споруд, Департамент інкубаційного птахівництва, Цех по виробництву білкових кормових домішок, Вхід (вихід) осіб на територію департаменту інкубаційного птахівництва, В`їзд (виїзд) транспортних засобів на територію департаменту інкубаційного птахівництва, територія департаменту інкубаційного птахівництва, Вхід (вихід) осіб на територію цеху водопостачання та очисних споруд, В`їзд (виїзд) транспортних засобів на територію цеху водопостачання та очисних споруд, територія цеху водопостачання та очисних споруд, Вхід (вихід) осіб на територію цеху по виробництву білкових кормових доміщок, В`їзд (виїзд) транспортних засобів на територію цеху по виробництву білкових кормових домішок, територія цеху по виробництву білкових кормових домішок, про що складені відповідні акти прийому-передачі від 21.01.2019, 24.01.2019, 01.02.2019.

25.04.2019 у зв`язку із розірванням Договору між сторонами було складено і підписано Акти прийому-передачі об`єктів з-під охорони щодо всіх об`єктів з переліками будівель, основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна товариства, згідно Додатків до Актів. Означені акти підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.

26.04.2019 позивач надіслав відповідачу Акт надання послуг №18 від 25.04.2019 за період з 01.04.2019 року по 25.04.2019 на суму 252 083,33 грн. про що свідчать опис вкладення у цінний лист 0303710236251 та фіскальний чек від 26.04.2019.

Відповідач цей акт отримав 06.05.2019, проте не підписав його, вмотивованих заперечень щодо відмови у підписанні акту позивачу не направив, надані послуги з охорони об`єктів в сумі 252 083, 33 грн. позивачу не оплатив, що слугувало підставою звернення до суду з даним позовом.

В процесі розгляду справи відповідач частково оплатив заборгованість за надані охоронні послуги в сумі 213 125,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №9623088771 від 27.06.2019 на суму 98 541,67 грн та № 9623088769 від 27.06.2019 на суму 114 583, 33 грн.

При цьому, залишок боргу в сумі 38 958,33 грн відповідач оплачувати відмовився, мотивуючи це тим, що позивачем під час надання охоронних послуг були допущені порушення умов Договору через неналежне виконання охоронниками функціональних обов`язків, про що складені відповідні акти про виявлення порушення, а саме:

- Акт № 1 від 13.04.2019 відповідно до якого на підставі п.26 Додатку №5 до Договору за неналежну організацію та контроль несення охоронної служби охоронниками нараховано штрафну санкцію у розмірі 30% від місячної вартості оплати за патрульний пост "Територія автотранспортного парку";

- Акт № 2 від 13.04.2019, відповідно до якого на підставі п. 26 Додатку № 5 до Договору за неналежну організацію та контроль несення охоронної служби охоронниками нараховано штрафну санкцію у розмірі 30% від місячної вартості оплати за патрульний пост "Територія автотранспортного парку";

- Акт № 3 від 14.04.2019, відповідно до якого на підставі п. 26 Додатку № 5 до Договору за неналежну організацію та контроль несення охоронної служби охоронниками нараховано штрафну санкцію у розмірі 30% від місячної вартості оплати за патрульний пост "Територія автотранспортного парку";

- Акт б/н від 15.04.2019, відповідно до якого на підставі п. 4 Додатку № 5 до Договору, а саме за факти крадіжки нараховано штрафну санкцію у розмірі 50% від місячної оплати за контрольно-пропускний пост "Вхід (вихід) осіб на територію автоколони № 4 автотранспортного парку";

- Акт № 4 від 16.04.2019, відповідно до якого на підставі п. 26 Додатку № 5 до Договору за неналежну організацію та контроль несення охоронної служби охоронниками нараховано штрафну санкцію у розмірі 30% від місячної вартості оплати за патрульний пост "Територія автотранспортного парку".

У листі № 07/05/2019 від 07.05.2019 позивач зазначив, що після того, як 25.04.2019 було складено акти про повернення об`єктів з під охорони, які підписані обома сторонами без зауважень та заперечень, він 30.04.2019 отримав від відповідача листи та акти про нібито виявлені порушення, з якими позивач категорично не погоджується та вважає їх такими, що носять надуманий характер та підпадають під ознаку фальсифікації. У зв`язку з цим позивач просив відповідача переглянути та визнати недіючими надіслані акти.

Відповідач зазначив, що позивачу було відомо про існуючі штрафні санкції за порушення умов Договору про надання охоронних послуг, адже їх перелік є Додатком №5 до Договору. Про нарахування та застосування штрафних санкцій позивачу було повідомлено в установленому порядку. У зв`язку з цим відповідач вважає, що діючи виключно в межах Договору він правомірно утримав суму коштів, яку нараховано позивачу в якості штрафних санкцій.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі статтею 177 Цивільного кодексу України послуга є самостійним об`єктом цивільних прав.

Визнання послуги об`єктом цивільних прав (цивільних правовідносин) зумовлює наявність договірних зобов`язань, предметом виконання яких є здійснення виконавцем певної дії, обумовленої договором, нематеріальний результат якої споживається замовником у процесі її надання.

Суб`єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охоронну діяльність").

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 26.04.2019 позивач відповідно до вимог пункту 6.2. Договору направив відповідачу два примірники акту надання послуг №18 від 25.04.2019 за період з 01.04.2019 по 25.04.2019 на суму 252 083,33 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист з трек-номером №0303710236251 та фіскальним чеком від 26.04.2019.

Проте, отримавши 06.05.2019 зазначений акт, відповідач у встановлений пунктом 6.3. Договору строк (5 робочих днів) не підписав його, а також не направив позивачу обґрунтованої відмови від підпису.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач відмовився від підпису Акту надання послуг і не надав письмового обґрунтування відмови від підпису такого Акту протягом 5 робочих днів з дня його отримання відповідно до вимог пунктів 6.3., 6.4. Договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підписаний позивачем в односторонньому порядку Акт наданих послуг № 18 від 25.04.2019 за період з 01.04.2019 по 25.04.2019 на суму 252 083,33 грн. є підставою для його оплати відповідачем.

Доводи відповідача про те, що він надав письмове обґрунтування відмови від підпису Акту наданих послуг тим, що направив Акти про виявлені порушення позивачу, правомірно відхилено судом першої інстанції, приймаючи до уваги таке.

Так, Акт наданих послуг №18 від 25.04.2019 надісланий позивачем відповідачу 26.04.2019, а отриманий останнім 06.05.2019, тоді як Акти виявлених порушень датовані 13, 14 квітня 2019 року, а надіслані, як вбачається із супровідного листа 30.04.2019, тобто до моменту отримання відповідачем 06.05.2019 Акту наданих послуг за квітень 2019 року.

Жодних доказів на підтвердження того, що отримавши 06.05.2019 від позивача спірний Акт, відповідач дотримався встановленої умовами пунктів 6.3.,6.4. Договору процедури та у визначений строк надіслав позивачу письмове обґрунтування від підпису акту надання послуг матеріали справи не містять.

До того ж, оцінюючи наведені доводи, має місце також і те, що за умовами Договору відповідач мав повідомляти позивача про факти виявлених порушень та недоліків з боку охоронників (пункт 4.10 Договору), однак, про складені акти та документи про виявлені порушення відповідач повідомив позивача супровідними листами № 89, № 90, № 91, № 93, № 92 лише 30.04.2019, тобто вже після розірвання Договору та отримання за Актами від 25.04.2019 об`єктів з під охорони.

Таким чином, проаналізувавши надані відповідачем документи, про виявлені ним порушення працівниками охорони під час надання послуг за спірним Договором, а саме Акт №1 про виявлені порушення від 13.04.2019, Акт №2 від 13.04.2019, Акт №3 від 14.04.2019, Акт б/н від 15.04.2019, Акт №4 від 16.04.2019, журнали патрулювання, фотокартки, пояснювальні записки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вони жодним чином не нівелюють обов`язок відповідача по сплаті наданих позивачем послуг за квітень 2019 року.

Посилання відповідача про те, що у договорі не передбачено коли та яким чином надсилаються повідомлення про утримання штрафних санкцій за договором також є неспроможними. Ці доводи не спростовують обов`язок відповідача здійснити оплату наданих послуг за квітень 2019 року.

Поряд з цим, слід зазначити, що за змістом статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Тобто, за приписами зазначеної статті, обов`язок доказування невинуватості особи, яка порушила зобов`язання, покладається саме на цю особу.

Згідно з частиною 1 статті 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи приписи статей 614, 906 Цивільного кодексу України та статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, питання належного чи неналежного надання послуг охорони і у зв`язку з цим, з`ясування наявності (обґрунтованості) підстав для застосування штрафу відповідачем до позивача, не є предметом спору у даній справі та обов`язок доведення вини в порушенні умов договору позивачем, лежить на відповідачеві. Крім того, як вбачається із матеріалів справи, відповідач із зустрічним позовом або з окремим позовом до позивача з приводу неналежного надання послуг охорони не звернувся.

Також судом першої інстанції правомірно визнано безпідставними аргументи відповідача, які також зазначені відповідачем у доводах апеляційного оскарження, про наявність у нього права на утримання штрафних санкцій на підставі п. 5.3 Договору.

При цьому, місцевим господарським судом доцільно звернуто увагу, що умовами зазначеного пункту не передбачено право на утримання відповідачем саме штрафних санкцій, а визначено, що відшкодування повного обсягу завданих Товариству збитків, які спричинені неналежним виконанням Охороною своїх зобов`язань, відбувається протягом одного місяця, шляхом перерахунку відповідних сум грошових коштів на рахунок Товариства, або шляхом утримання відповідних сум із щомісячної вартості охоронних послуг.

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, пунктом 6.5. Договору було передбачено, що оплата наданих послуг здійснюється протягом 10 днів з моменту отримання та оформлення документів, визначених у п.п. 6.2. даного Договору.

Таким чином, отримавши 06.05.2019 від позивача Акт №18 від 25.04.2019 на суму 252 083,33 грн., відповідач повинен був оплатити його у строк до 16.05.2019 включно. Проте, взяті на себе зобов`язання відповідач у повному обсязі не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 38 958,33 грн.

Серед іншого, відповідач, як під час розгляду справи у суді першої інстнції, так і у доводах апеляційного оскарження, зазначив про те, що строк оплати за зобов`язаннями з оплати послуг за квітень 2019 року, враховуючи договірний порядок взаєморозрахунків визначений розділом 6 договору, не настав. Зокрема, відповідач посилається на неотримання від позивача Звітів, визначених у пункті 6.2 Договору, тоді як підставою для оплати згідно з пунктом 6.5. Договору, є Акти наданих послуг та відповідні звіти, визначені Договором.

Оцінюючи зазначені доводи відповідача, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що за умовами пункту 6.2. Договору, разом з Актами надання послуг, позивач мав би надіслати відповідачу також відповідні звіти (Додатки № 3 та № 4 до Договору), однак доказів надіслання таких звітів за послуги надані у квітні 2019 року, матеріали справи не містять. Водночас, матеріалами справи підтверджується, що під час розгляду справи відповідач частково сплатив заборгованість за надані послуги у квітні 2019 року у сумі 213 125,00 грн., що свідчить про факт визнання відповідачем надання послуг позивачем за цей період.

При цьому, судом правомірно відзначено, що перелік випадків, за настання яких Охорона несе відповідальність, визначено у розділі 5 Договору (пункти 5.1.1. - 5.6, 5.8. Договору) та Додатку № 5 до Договору "Розмір штрафних санкцій за неналежне виконання функціональних обов`язків охоронниками".

Зокрема, згідно з пунктом 5.6. Договору у разі не здачі щомісячних звітів за виконану роботу (додаток № 3 та № 4 до даного Договору), згідно з п. 6.2. даного Договору, Охорона сплачує штраф у розмірі 10 % від суми, що підлягає оплаті за попередній робочий місяць.

Проте, жодних доказів повідомлення позивача, як особи, що надає послуги охорони за Договором, про застосування до нього штрафних санкцій за неподання звітів із зазначенням їх розміру, підстав застосування та періоду, матеріали справи не містять і відповідачем таких доказів також не надано суду. Крім того, відповідачем не доведено, що позивач знав про застосування до нього відповідних штрафних санкцій та їх розмір.

Водночас, слід врахувати ті обставини, що при підписанні Актів прийому - передачі об`єктів з під охорони, жодних зауважень або заперечень щодо якості наданих послуг, виявлених порушень та застосування певних штрафів, відповідачем позивачу заявлено не було.

Водночас, ствердження відповідача, що відсутність зауважень при підписанні Актів прийому - передачі об`єктів з під охорони не свідчить про відсутність зауважень щодо якості послуг є безпідставними, оскільки самі лише посилання без належених доказів не звільняють відповідача від обов`язку оплати послуг.

За викладених обставин, встановивши те, що позивачем у період з 01.04.2019 по 25.04.2019 були надані охоронні послуги на суму 252 083,33 грн, які відповідачем оплачені лише частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в сумі 38 958,33 грн, яка правомірно задоволена судом першої інстанції.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 3 384,13 грн та 3% річних в сумі 580,14 грн, слід зазначити наступне.

Суд зазначає, що враховуючи приписи статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 529, 530 Цивільного кодексу України, кожна сторона договору повинна виконувати свої зобов`язання за відповідним договором належним чином та у передбачені таким договором строки. У разі невиконання чи неналежного виконання стороною своїх обов`язків, передбачених відповідним договором, така сторона договору може нести певну відповідальність, зокрема, сплата пені, штрафу тощо.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з цим, суд враховує, що відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За умовами пункту 5.7. Договору Товариство несе відповідальність у випадку несвоєчасної оплати Охороні охоронних послуг за даним Договором, у вигляді нарахування пені у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення від недоплаченої суми за кожен день прострочення.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог від 04.07.2019 позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 3 384, 13 грн. та 3% річних в сумі 580,14 грн., проте періоду нарахування пені зазначено не було.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). (Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17)

У зв`язку з цим, під час розгляду даної справи у суді першої інстанції суд зобов`язав позивача надати розгорнутий та обґрунтований розрахунок пені та 3% річних.

На виконання вимог суду позивач надав розрахунок пені та 3% річних, відповідно до змісту якого позивачем нарахована пеня за період з 01.05.2019 року по 11.09.2019 у розмірі 8 516, 11 грн. та 3% річних за період з 01.05.2019 року по 11.09.2019 в сумі 1 458,34 грн., що перевищує розмір пені та 3% річних, який було заявлено до стягнення позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Таким чином, місцевий господарський суд, прийнявши до уваги положення статті 46 ГПК України, правомірно здійснив розгляд позовних вимог в цій частині, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а саме в межах зявленого розміру 3 384,13 грн пені та 580,14 грн 3% річних.

Водночас, під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, позивач зазначив, що пеня в сумі 3 384,13 грн. та 3% річних в сумі 580,14 грн. нараховані ним за період з 01.05.2019 по 27.06.2019 на суму боргу 256 047,60 грн.

Колегія суддів, дослідивши заявлений позивачем розрахунок пені та 3% річних, за визначений позивачем період нарахування, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок цих вимог є арифметично невірним та таким, що не повністю відповідає положенням чинного законодавства. При цьому, додатково слід зазначити, що позивачем також неправильно визначено день виникнення права на нарахування 3% річних і пені, базу її нарахування та невірно обрану методику розрахунку.

Позивачем визначено початковий період нарахування цих вимог з 01.05.2019 по 27.06.2019 на суму боргу 256 047,60 грн.

Проте, колегія суддів зазначає, як було встановлено вище, отримавши 06.05.2019 від позивача Акт №18 від 25.04.2019 на суму 252 083,33 грн, відповідач повинен був оплатити його у строк до 16.05.2019 включно. Таким чином, прострочення зобов`язання мало місце з наступного дня після виникнення строку оплати наданих послуг, тобто вірним в даному випадку строк нарахування пені та 3% річних є за період з 17.05.2019 по 27.06.2019, як визначено позивачем.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку правильності нарахування пені та 3% річних на заявлену позивачем суму 256 047,60 грн, зазначає, що розмір цих вимог, навіть з урахуванням визначеного вірного періоду, значно перевищує розмір заявлений до стягнення позивачем. Однак, оскільки відповідно до ч. 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення, суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені та 3% річних у заявленому позивачем розмірі. Тому висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 3 384,13 грн пені та 580,14 грн 3% річних є правильним та обґрунтованим.

Враховуючи викладене, доводи апеляційного оскарження відповідача про те, що наданий позивачем розрахунок 3 % річних та пені є арифметично невірним, та таким що не відповідає положенням законодавства, а також посилання на те, що не зрозуміло, як саме здійснено розрахунок та які норми законодавства застосовано колегія суддів визнає безпідставними, та такими, що спростовуються вищенаведеними висновками.

Інших обґрунтованих доводів та міркувань, які б слугували підставою скасування судового рішення, відповідачем не наведено.

Аргументи апеляційної скарги в основному зводяться до посилань відповідача про те, що строк виконання зобов`язання не настав, оскільки порушено договірний порядок розрахунків, визначений розділом 6, тому відповідно немає підстав для нарахування пені і 3 % річних.

Проте, зазначені заперечення в більшій мірі дублюють доводи зазначені під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності факту виникнення боргу перед позивачем, заявлені позовні вимоги визнано обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, зазначаючи про порушення місцевим судом норм процесуального та матеріального права, позивач фактично вдається до заперечення обставин, встановлених судом першої інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої правової оцінки доказів у справі, фактично не надаючи будь-яких доказів на підтвердження власних доводів.

Серед іншого, суд першої інстанції дійшов висновку відмовити в задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. Суд, відмовляючи у задоволенні цієї заяви правомірно виходив з того, що позивач не скористався наданим йому ч. 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України правом та до закінчення судових дебатів не зробив відповідну заяву щодо подання доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів зазначає, що під час апеляційного перегляду справи, позивач у відзиві просив скаргу залишити без змін, а судове рішення без задоволення, заперечень в частині не навів.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на відповідача (скаржника).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду суду міста Києва від 09.10.2019 у справі №910/6931/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/6931/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 03.02.2020.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська