Рішення

від 10.10.2019 по справі 923/664/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2019 року Справа № 923/664/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "АГРОС-ВІСТА", с. Влашанівка Хмельницької області

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕЗЕРВ ПЛЮС", м.Херсон

про стягнення заборгованості за договором

за участю представників сторін:

від позивача: Думановський Р.А. - уповн. предст., дов. від 18.03.2019

від відповідача: Собчук О.В. - адвокат, дов. від 12.08.2019

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОС-ВІСТА" (код ЄДРПОУ 23651875, Хмельницька область, с.Влашанівка, вул. Героїв Майдану, 1А) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕЗЕРВ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 39311188, м.Херсон, Бериславськее шосе, 44) про стягнення боргу у т.ч. пені в розмірі 120320,00 грн. за отриманий товар згідно договору № 04/06 від 04 червня 2019.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2019 р. визначено суддю по справі Ярошенко В.П.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 07 серпня 2019 року прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОС-ВІСТА" до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено засідання по справі на 27 серпня 2019 року.

14.08.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до справи (а.с.22-28).

Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на ті обставини, що ним умови Договору № 04/06 від 04.06.2019 виконані належним чином, Косарка Роторна навісна КРВ-2,1Н у кількості 1 (одна) штука, за яку Позивач сплатив на користь відповідача суму коштів у розмірі 94 000,00 грн. поставлена. Щодо твердження Позивача стосовно невідповідності заявленим характеристикам поставленої косарки, відповідач вказує на відсутність будь-яких доказів такого твердження, а саме: сумісні акти випробовування, технічні експертизи.

27.08.2019 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 146 640,00 грн., яку позивач просить стягнути.

Відповідно до ч.5 ст.46 ГПК України, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Позивач не надав суду докази направлення відповідачу копії заяви про збільшення розміру позовних вимог, а відтак порушив процесуальні вимоги встановлені ч. 5 ст.46 ГПК України. З огляду на це, суд залучає до матеріалів справи, але не приймає до розгляду заяву позивача.

Крім того, до заяви про збільшення розміру позовних вимог не надано доказів сплати судового збору.

27.08.2019, після закінчення судового засідання до суду від позивача надійшла заява про уточнення суми позовних вимог та призначення судової технічної експертизи.

Згідно уточненої позовної зави, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕЗЕРВ ПЛЮС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "АГРОС-ВІСТА" 128000,00 грн.

Дослідивши вказану заяву позивача, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою, вказана заява є заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Так, згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

За таких обставин, можна зробити висновок, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "уточнення позовних вимог", "доповнення", або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п.

Так, Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17 зазначив, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об`єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Згідно п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві

Одночасно суд звертає увагу позивача, відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Так, за приписами статті 46 позивач вправі позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Позивач має право змінити предмет або підстави позову у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Перше судове засідання у справі відбулось 27.08.2019 року за участю представника позивача.

Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "АГРОС-ВІСТА" звернулось до суду з уточненою позовною заявою 27.08.2019 після судового засідання, тобто з пропуском встановленого строку. За таких обставин, суд залишає без розгляду уточнену позовну заяву позивача.

09.09.2019 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 161680,00 грн., яку позивач просить стягнути.

Суд залучив вказану заяву до матеріалів справи, однак залишив без розгляду відповідно до вимог п. 2 ч. 2, ч.5 ст. 46 Господарського, тобто з аналогічних підстав, які вказані вище.

09.09.2019 до суду від позивача надійшло клопотання про призначення судової експертизи.

Розгляд даного клопотання, за заявою відповідача, було відкладено до наступного засідання.

26.09.2019 до суду від відповідача надійшло заперечення проти клопотання про призначення судової експертизи, мотивуючи тим, що заявлене клопотання не відповідає вимогам процесуального законодавства, є не аргументованим та таким, що підлягає залишенню без задоволення.

30.09.2019 за вх. № 8970/19 позивачем подано до суду Акт технічного огляду та випробування Косарки роторної навісної КРВ-2.1 Н.

Суд вищевказаний Акт залучив до матеріалів справи, однак до розгляду не прийняв з підстав визначених ч.8 ст. 80 ГПК України.

10.10.2019 в судовому засіданні позивач підтримав клопотання про призначення експертизи.

10.10.2019 відповідач в судовому засіданні заперечував проти призначення судової експертизи.

Взявши до уваги доводи сторін та надавши їм правову оцінку, суд відхиляє заявлене позивачем клопотання про призначення експертизи, врахувавши наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні

спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні

обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або

висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх

правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим

неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання

доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість

отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, для задоволення судом клопотання позивача про проведення експертизи визначальним є наявність умов, які позбавили позивача надати експертний висновок разом з позовною заявою та зазначення про такі умови у клопотанні про проведення експертизи.

Проте, заявлене клопотання не містить обґрунтування неможливості проведення експертизи до моменту подання позову, що в свою чергу може слугувати підставою для відмови у задоволенні поданого клопотання.

Також, з тексту заявленого клопотання не зрозуміло якій саме експертній установі суд повинен доручити проведення даної експертизи.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд.

Тобто, позивач як ініціатор проведення експертизи мав би запропонувати експерта або експертну установу, яким суд мав би доручити проведення експертизи, а Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕЗЕРВ-ПЛЮС" мало б погодитись з даною експертною установою або надати свої заперечення щодо вибору експерта. І лише у випадку відсутності згоди між сторонами щодо вибору експертної установи такий вибір робить суд.

Представник позивача у судовому засіданні 10.10.2019 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.10.2019 позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити, надавши аналогічні пояснення тим, які містяться у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представникам сторін про дату складення повного рішення

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

04 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "АГРОС-ВІСТА" (далі по тексту рішення - Позивач, Покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕЗЕРВ ПЛЮС" (далі по тексту рішення - Відповідач, Постачальник) було укладено Договір купівлі0продажу № 04/06 від 04 червня 2019 року, відповідно до умов якого, Відповідач зобов`язався доставити, а Позивач оплатити і прийняти Косарка Ротарна навісна КРВ-2,1Н - 1(одна) шт. (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору, ціна однієї одиниці Косарка Ротарна навісна КРВ-2,1Н складає 94000,00 грн. з ПДВ.

04 червня 2019 року та 10 червня 2019 року Позивач здійснив сплату за товар двома платежами, що підтверджується платіжними дорученнями № 1488 від 04.06.2019 на суму 47000,00 грн. та №1499 від 10.06.2019 на суму 47000,00 грн.

Факт здійснення поставки товару у зазначеній кількості, на суму 80460,00 грн., а також факт отримання товару Позивачем підтверджується видатковою накладною № НЗ-000044 від 05.06.2019 року.

Позивач вважає, що відповідач свої зобов`язання до Договору не виконав, оскільки під час презентаційного випробування товару, було встановлено його невідповідність заявленим технічним характеристикам та якості продукції. Так, залишкова висота зрізу рослин після пробного випробування, залишалась на рівні 10-15 см., що не відповідає заявленим технічним характеристикам - на рівні 5-6 см. Також, після використання косарки, залишаються частково нескошені рослини, що свідчить про неякісну роботу обладнання, а також неможливості дотримання технологічного процесу експлуатації передбаченого п. 3.2 "Технологічного опису та настанов з експлуатації та офіційній публічній інформаційна Інтернет сайті Відповідача.

Позивач вважає, що зазначені обставини свідчать про невиконання Відповідачем пункту 2 Договору, зокрема дотримання якості, технічних вимог та характеристик продукції.

Позивач вказує на ті обставини, що саме відсутність можливості використання в процесі виробництва вказаного вище обладнання, унеможливило прийняти позивачем товар від відповідача.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно до статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту укладеного договору, по своїй правовій природі є договором поставки.

Положеннями частини 1 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне визначення містить стаття 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 664 Цивільного Кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок

продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий

покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Аналізуючи вказані норми законодавства та обставини справи можна дійти висновку, що між сторонами виникли договірні зобов`язання, які були виконані обома сторонами в повному об`ємі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За загальним правилом у разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов`язальних правовідносин.

Згідно з п.2 ч.1 ст.12 ГПК України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. При цьому предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Спосіб захисту - передбачені законом заходи, за допомогою яких може бути досягнуто припинення, попередження, усунення порушень права, його відновлення та (або) компенсація збитків, завданих порушенням права.

Вирішуючи спір суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Позивач стверджує, що відповідачем умови Договору, а саме п.2.1., 9.1. виконані неналежним чином.

Суд зазначає, що обов`язок доведення наявності як самого права так і факту його порушення відповідачем процесуальним законодавством покладено на позивача.

Матеріали справи не містять належних доказів, що підтверджують факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором купівлі-продажу № 04/06 від 04.06.2019 року.

Суд констатує, що позов має дуже суперечливий характер, оскільки в тексті позовної заяви позивач вказує, що саме відсутність можливості використання в процесі виробництва вказаного вище обладнання, унеможливило прийняти позивачем товар від відповідача, в той час як в прохальній частині просить стягнути з відповідача борг за отриманий товар.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні представник позивача не заперечував факту отримання товару від відповідача і що по теперішній час Косарка Ротарна навісна КРВ-2,1Н знаходиться у нього, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що відповідачем умови Договору купівлі-продажу № 04/06 від 04.06.2019 року виконані належним чином.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), наявність порушення, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав, тобто вони мають бути відповідним чином доведені в суді.

При цьому суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Доказів порушення відповідачем Договору купівлі-продажу № 04/06 від 04.06.2019 року матеріали справи не містять.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "АГРОС-ВІСТА" відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення - 22.10.2019.

Суддя В.П.Ярошенко