Постанова

від 28.01.2020 по справі 923/664/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/664/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі :

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: Л.О. Будішевська, С.В. Таран,

секретар судового засідання Іванов І.В.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача - О.В. Собчук

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "АГРОС-ВІСТА"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.10.2019 (суддя Ярошенко В.П., м. Херсон, повний текст рішення складено 22.10.2019)

у справі № 923/664/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "АГРОС-ВІСТА"

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕЗЕРВ ПЛЮС"

про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ СП)"АГРОС-ВІСТА" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ)"АГРОРЕЗЕРВ ПЛЮС" про стягнення боргу у т.ч. пені в розмірі 120320,00 грн. за отриманий товар згідно договору № 04/06 від 04 червня 2019.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що товар, поставлений відповідачем на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі - продажу № 04/06 від 04 червня 2019, а саме Косарка Ротарна навісна КРВ-2,1Н не відповідає вимогам, передбаченим умовами договору по якості та комплектності, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача вартість оплаченого товару у сумі 94000грн. та пеню у сумі 26320грн.

Господарський суд Херсонської області ухвалою від 07.08.2019 відкрив провадження у справі, визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження і призначив перше судове засідання на 27.08.2019.

27.08.2019 до господарського суду першої інстанції надійшла заява позивача від 20.08.2019, в якій останній збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 146640, з яких 94000 грн. - вартість оплаченого товару; 52640 грн - пеня за 56 днів прострочення з 01.07.2019 (а.с.31). Вказану заяву суд не прийняв до розгляду, пославшись на порушення ч. 5 ст. 46 ГПК України, а саме: до заяви не було додано доказів її надсилання іншій стороні, а також не сплачений судовий збір на збільшену суму позову.

У заяві від 27.08.2019, яка надійшла після судового засідання 27.08.2019, ТОВ СП "АГРОС-ВІСТА" уточнило позовні вимоги і просило стягнути 128000 грн., а також просило призначити судово-технічну експертизу Косарки Роторної навісної КРВ-2.1 Н (а.с. 37).

Вказану заяву суд залишив без розгляду, пославшись на порушення позивачем п.2 ч.2, ч. 5 ст 46 ГПК України, оскільки заява була подана після судового засідання, без доказів надсилання копії заяви відповідачу і сплати судового збору за збільшені позовні вимоги.

09.09.2019 до суду надійшла заява від позивача, в якій він збільшив позовні вимоги і просив стягнути 161680 грн. (а.с. 40).

Суд також залишив вказану заяву без розгляду, зазначивши, що заява була подана з пропуском строку, встановленим п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України і без доказів надіслання її копії відповідачу.

09.09.2019 від позивача до суду надійшло клопотання про призначення судової технічної експертизи, на розгляд якої він просив поставити питання:

1. Чи відповідає Косарка Роторна навісна КРВ-2.1 Н сертифікатам/паспортам, технічним характеристикам заводу-виготовлювачу;

2. Яка фактична залишкова висота зрізу рослин залишається після використання Косарки Роторної навісної КРВ-2.1 Н, та чи не залишаються частково нескошені рослини у відповідності п. 2 та п.3.2 Технологічного опису та настанов з експлуатації та офіційній публічній інформації на інтернет-сайті відповідача.

30.09.2019 до суду позивач надав Акт технічного огляду та випробування Косарки Роторної навісної КРВ-2.1 Н, складений 12.06.2019 працівниками ТОВ СП "АГРОС-ВІСТА" (а.с.58). Суд вищевказаний акт залучив до справи, але не прийняв до розгляду на підставі ч. 8 ст. 80 ГПК України.

10.10.2019 місцевий господарський суд, розглянувши вказане клопотання і заперечення відповідача стосовно проведення експертизи, відмовив у його задоволенні, пославшись на невідповідність вказаного клопотання вимогам ст. 99 ГПК України, а також на те, що заявлене клопотання не містить обґрунтування неможливості проведення експертизи до моменту подання позову.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.10.2019р. у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "АГРОС-ВІСТА" відмовлено, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу № 04/06 від 04.06.2019 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції неправомірно не прийняв до уваги надані позивачем докази того, що товар не відповідає фактичним вимогам договору, а саме Акт технічного огляду та випробування Косарки Роторної навісної КРВ-2.1 Н та неправомірно відмовився призначати за клопотанням позивача судово-технічну експертиз щодо неї.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "АГРОС-ВІСТА" просило рішення суду залишити без змін.

Позивач не використав свого права на участь у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення повідомлений належним чином.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

04 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "АГРОС-ВІСТА" (далі по тексту - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕЗЕРВ ПЛЮС" (далі по тексту - Постачальник) було укладено Договір купівлі-продажу № 04/06 від 04 червня 2019 року (далі також - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого відповідач зобов`язався доставити, а позивач оплатити і прийняти Косарку Ротарну навісну КРВ-2,1Н - 1 (одна) шт. (а.с. 7-8).

Відповідно до п.3.1. Договору, ціна однієї одиниці Косарка Ротарна навісна КРВ-2,1Н складає 94000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що сплата в розмірі 47000,00 грн з ПДВ має бути перерахована Постачальнику протягом 3 банківських днів з моменту підписання цього договору.

Доплата в розмірі 47000,00 грн з ПДВ має бути перерахована Постачальнику на момент отримання продукції на складі кур`єрської служби Інтайм в місті Ізяслав Хмельницька область.

На виконання п. 4.2 Договору 04 червня 2019 року та 10 червня 2019 року позивач здійснив оплату за товар двома платежами, що підтверджується платіжними дорученнями № 1488 від 04.06.2019 на суму 47000,00 грн. та №1499 від 10.06.2019 на суму 47000,00 грн. (а.с. 12, 13).

Позивач вважає, що відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, оскільки під час презентаційного випробування косарки було встановлено її невідповідність заявленим технічним характеристикам та якості продукції. Так, залишкова висота зрізу рослин після пробного випробування, залишалась на рівні 10-15 см., що не відповідає заявленим технічним характеристикам - на рівні 5-6 см. Також, після використання косарки, залишаються частково нескошені рослини, що свідчить про неякісну роботу обладнання, а також неможливості дотримання технологічного процесу експлуатації, передбаченого п. 3.2 "Технологічного опису та настанов з експлуатації» та офіційній публічній інформаційна Інтернет сайті Відповідача.

Позивач вказує на ті обставини, що саме відсутність можливості використання в процесі виробництва вказаного вище обладнання унеможливило прийняття позивачем товару від відповідача, означене і стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 525, 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотивів, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із статтею 692 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань.

Статтями 662, 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до частин першої, другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач поставив позивачу за договором №04/06 від 04.06.2019 Косарку Роторну навісну КРВ-2.1 Н. Проте, позивач в порушення умов договору (п. 10 Договору) не надіслав постачальнику рекламації стосовно якості отриманого товару, а звернувся до суду про стягнення повної вартості отриманого товару, що договором не передбачено.

Отже, матеріали справи не містять належних доказів, які підтверджують факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором купівлі-продажу № 04/06 від 04.06.2019. За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "АГРОС-ВІСТА" про стягнення з відповідача боргу у т.ч. пені в розмірі 120320,00 грн.

При цьому доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не правомірно не прийняв до уваги в якості доказу невідповідності товару фактичним вимогам договору Акт технічного огляду та випробування Косарка Роторна навісна КРВ-2.1 Н від 12.06.2019, судова колегія відхиляє, оскільки з матеріалів справи вбачається що відповідний доказ був поданий позивачем з порушенням вимог ч. 8 ст. 80 ГПК України, яка передбачає, що докази, не надані у встановлений законом або судом строк, не приймаються судом до розгляду, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Позивач не обґрунтував неможливість подання складеного ним 12.06.2019 акта до позовної заяви.

Щодо посилання апелянта на безпідставну відмову місцевого господарського суду у задоволенні клопотання позивача про проведення судової технічної експертизи у даній справі судова колегія зазначає наступне.

Частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Відповідно до частини другої статті 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

З урахуванням наведених приписів законодавства та враховуючи відсутність в клопотанні позивача про призначення судової експертизи у даній справі обґрунтувань неможливості її проведення до моменту подання позову, місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив зазначене клопотання.

Отже доводи апеляційної скарги непереконливі та не спроможні спростувати обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, а тому колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Херсонської області від 10.10.2019, відтак воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "АГРОС-ВІСТА" - без задоволення.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "АГРОС-ВІСТА" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 10 . 10.2019 у справі №923/664/19 залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.01.2020 .

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран