Рішення

від 10.10.2019 по справі 1.380.2019.001883

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.001883

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року

09 год. 21 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., представника позивача Здрілка Є.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТСГ Груп (79034, м. Львів, вул. Навроцького, 69) до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (03680, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, 8-А) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/300013/2 від 24.01.2019; визнання протиправною та скасування картки відмови у митному оформленні товарів в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2019/00090 від 24.01.2019,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТСГ Груп (далі - позивач, ТОВ ТСГ Груп ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/300013/2 від 24.01.2019; визнання протиправною та скасування картки відмови у митному оформленні товарів в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2019/00090 від 24.01.2019.

Підставою позову зазначено протиправність рішення відповідача та картки відмови, оскільки митний орган у даному випадку не обґрунтував, що подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів, а тому підлягають скасуванню. Надані декларантом документи в момент оформлення товару, у тому числі додатково, чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.

Оскільки оскаржувані рішення відповідача порушують права позивача, останній звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 22.04.2019 позовну заяву залишено без руху.

На виконання цієї ухвали від позивача 03.05.2019 за вх. № 15217 надійшов лист, до якого долучено квитанцію про сплату судового збору на суму 3842,00 грн. З урахуванням викладеного, вимоги ухвали від 22.04.2019 усунуто повністю.

Ухвалою суду від 06.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 20.06.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

05.06.2019 за вх. № 19518 від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому він з позовними вимогами не погоджується та вважає, що для задоволення позову немає підстав. В обґрунтування такої позиції повідомляє, що під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією 23.01.2019 №UA100110/2019/111778 встановлено, що документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка сплачена. Надані відомості щодо витрат на транспортування не підтверджені належним чином та не піддаються обчисленню та перевірці, що суперечить положенням частини 2, 21 статті 58 Митного кодексу. Тобто відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню відсутні. Під час проведення процедури консультації декларантом додатково подано наступні документи: Договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 10.01.2019 №01; Копію митної декларації країни відправлення; Інвойс від виробника товару. Від надання інших документів декларант відмовився шляхом надсилання електронного повідомлення. Відмова декларанта від надання повного переліку необхідних документів, передбачених Митним Кодексом, є підставою для визначення митної вартості на підставі наявної інформації у митного органу, використовуючи інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах.

14.06.2019 за вх. № 21064 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач акцентував увагу суду, що в оскаржуваному рішенні Київська митниця ДФС України робить аналіз змісту контракту та надає йому юридичну оцінку, що не входить до її компетенції та повноважень, при цьому не вказуючи яким чином вказані документи впливають на дані, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни. Адже вказані документи не впливають на дані, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, а також не входять до вичерпного переліку документів, які підтверджують митну вартість у значенні ч. 2 ст. 53 МК України.

Також підкреслює, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. Так, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови оплати та строки поставки безпосередньо ціни товару та складових митної вартості не стосуються, тому, відповідно, не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак, і будь-які суперечності між цими відомостями не можуть бути належною і беззаперечною підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

25.09.2019 за вх. № 34425 на адресу суду надійшла заява про стягнення судових витрат, у якій позивач просить в разі ухвалення рішення на його користь окрім судових витрат, що полягають у сплаченому судовому зборі, також стягнути витрати в розмірі 5200 грн, що пов`язані з перекладом документів з російської на українську мову та витрати на правову допомогу, розмір яких та підтвердження буде надано суду протягом п`яти днів з моменту ухвалення рішення

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ТСГ Груп (код ЄДРПОУ 41652370) та Товариством з обмеженою відповідальністю Волга Експорт (Росія) укладено контракт 15/11/18 від 15.11.2018. За умовами цього контракту Продавець забезпечує поставку товару (скло автомобільне) Покупцю на умовах FCA - м. Нижній Новгород (inkoterms 2010). Поставка товару здійснюється автотранспортом покупця окремими партіями на протязі строку дії даного договору. Найменування, асортимент і кількість товару кожної партії визначається на підставі Заявок Покупця, поданих у відповідності з умовами розділу 2 договору, в рахунку-інвойсі (Т.І., а.с. 33-37).

09.01.2019 між ТОВ ТСГ Груп (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Волга Експорт (Росія), було укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту від 15.11.2018 року № 15/11/18 (Т.І., а.с. 24). Зокрема, відповідно до цієї Додаткової угоди п. 7.4. контракту було викладено в такій редакції: Оплата по даному контракту зі сторони Покупця здійснюється в російських рублях простим банківським переказом на розрахунковий рахунок Продавця із вказанням виду товару і номеру контракту шляхом часткової передоплати або з відстрочкою платежу 30 днів із дати відвантаження товару .

На виконання вказаного контракту ТОВ ТСГ Груп до митного оформлення подано електронну митну декларацію UA100110/2019/111778 за кодом товару 70071110 скло зміцнене (загартоване) безпечне, розміром і форматом, які дають змогу використовувати його у моторних транспортних засобах , митна вартість товару заявлена за ціною договору (основний метод) (Т.І., а.с. 25-32).

Вказані документи Київською міською митницею Державної фіскальної служби України були прийняті до уваги, однак при цьому митним органом зазначено, що вони не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, та відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до п. 6 ст. 54 МК України (прийнято рішення про коригування митної вартості № UA100000/2019/300013/2 від 2019 року (митну вартість скориговано) (Т.І., а.с. 52). При прийнятті відмови, посадовою особою митного органу заповнилася картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2019/00090 (Т.І., а.с. 53).

Підставою для видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, було прийняття рішення посадовою особою Київської міської митниці Державної фіскальної служби України Батухтіною О.Ю. про коригування митної вартості товарів від 24.01.2019 року № UA100000/2019/3 00013/2, а саме товару - частини та пристрої моторних транспортних засобів товарних позицій, частини і пристрої для кузовів (включаючи кабіни), вікна укомплектовані обігрівальними електроспіралями та електричними роз`ємами: Скло для CITROEN С4 5D НВК 2010 - заднє с ЭО ТЗ 2746 - 1 (шт.); Скло для FORD FO CUS III WAGON (2011-) заднє с ЭО ТЗ 3578-1 (шт.); Скло для FORD FOCUS III SED (2011-) заднє с ЭОТЗ 3578 - 1 (шт.); Скло для FORD FOCUS II НВК (рестайлинг) (2008-) заднє с ЭО ТЗ 3566 - 1 (шт.); Скло для FORD FOCUS III НВК (2011-) заднє с ЭО ТЗ 3578 -1(шт.); Скло для HYUNDAI SOLARIS II 2017 - заднє с ЭО ТЗ (4168) - 1 (шт.); Скло для HYUNDAI SANTA FE III 2012 - заднє с ЭО ТЗ (4430) - 1 (шт.); Скло для RENAULT DUSTER 2010 - заднє с ЭО 7276 ТЗ-10 (шт.); Скло для RENAULT LOGAN заднє с ЭО ТЗ 7264 - 10 (шт.); Скло для RENAULT SANDERO 08 - заднє с ЭО 7276 ТЗ - 2 (шт.); Скло для FORD FOCUS II Wagon (2004-) заднє с ЭО 3566 - 1 (шт.); Скло для HONDA CR-V 2002 - заднє с ЭО ТЗ 3983 - 1 (шт.); Скло для ВАЗ 2171 заднє с ЭО ТЗ UNIVERSAL - 6 (шт.); Скло для ВАЗ 2190 заднє с ЭО - 5 (шт.); Скло для вітрове Toyota Camry 70 (обігрів щіток) 2017 з/п ТЗ 8428AGNGYHV - 1 (шт.); Скло для SCODA ROOMSTER 2006 - заднє с ЭО ТЗ 7811 - 1 (шт.); Скло для SCODA Країна виробництва: RU Торгівельна марка: SL, LEMSON, Виробник: ТОВ Скло для - ЛЮКС (група 8708). З розрахункової декларантом митної вартості 540918,3900 RUB до скоригованої 1639550,00 RUB (Т.І., а.с. 52).

Прийняте рішення Київська міська митниця Державної фіскальної служби України обґрунтувала таким:

- надані документи містять розбіжності та не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відповідно до підпункту пункту 3.1 та 5.1 поданого до митного оформлення контракту від 15.11.2018 №15/11/2018 зазначено, що продавцем надається наступні документи: Сертифікат про походження товару форми СТ-1 , Сертифікат якості, Інвойс, CMR, Митна декларація країни відправлення, Сертифікат відповідності. Однак до митного оформлення надалися не всі документи: відсутній сертифікат відповідності, митна декларація країни відправлення, сертифікат про походження товару форми СТ-1 та сертифікат якості. Таким чином, не виконано умови контракту від 15.11.2018 №15/11/2018;

- відповідно до п.7.4 поданого до митного оформлення контракту - оплата здійснюється шляхом 100% передоплати. Додатком до цього ж контракту від 09.01.2019 року (Додаткова угода №1) внесено зміни до п.7.4. - оплата...здійснюється шляхом часткової передоплати або з відтермінуванням платежу 30 днів з дати відвантаження товару , але у наданому інвойсі від 18.01.2019 № 4 терміни оплати не обумовлено взагалі. До митного оформлення не надано жодного документа, який підтверджує факт передоплати. Також згідно п. 4.1 цього ж контракту - термін поставки продукції Постачальником - не пізніше 7 днів з дати оплати рахунку Постачальником. Таким чином у контракті наявні розбіжності у частині умов передоплати товару;

- відповідно до п.7.1 поданого до митного оформлення контракту-умови поставки FCA- м. Нижній Новгород. Подана довідка про транспортні витрати від 18.01.2019 №Б/Н не містить інформації щодо навантажувальних робот та відсутності або наявності страхування S вантажу. Відповідно до положень Інкотермс -2010, при умовах поставки FCA до обов`язків продавця належить здійснення навантаження на транспортний засіб, представлений покупцем, а у випадках передачі товару не на площах продавця - здійснити доставку товару до визначеного місця. Однак, відомості про такі витрати або їх включення до ціни угоди не надано. Також, така складова митної вартості, як транспортування не підтверджена документально, не визначена кількісно та достовірно. Законом України від 01.07.2004 №1955-IV Про транспортно-експедиторську діяльність (далі - Закон) договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Також, істотною умовою договору є вид послуги експедитора та її вартість. Статтею 9 Закону передбачено, що до виконання зобов`язань за договором транспортного експедирування експедитором можуть залучатись інші особи, у відносинах з якими експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Платою експедитору, розмір якої є однією з істотних умов договору транспортного експедирування, вважаються кошти, сплачені клієнтом за належне виконання такого договору. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. До митного оформлення договір на транспортно-експедиційне обслуговування не надано. Разом із тим, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення , для підтвердження витрат на транспортування декларантом повинні надаватись рахунки-фактури, акти виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Таким чином, надані відомості щодо витрат на транспортування не підтверджені належним чином та не піддаються обчисленню та перевірці, що суперечить положенням частини 2, 21 статті 58 Митного кодексу.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч.2 ст.263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію №UA100110/2019/112241, сплатив до державного бюджету кошти в розмірі 59195,67 гривень і митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 120269,48 гривень (Т.І, а.с. 54-65).

Разом з тим, не погоджуючись із такими рішеннями та діями митного органу, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

При вирішенні спірних правовідносин, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

В силу ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Як встановлено ч. ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно зі ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

В силу ч. ч. 3-6 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч.1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до 4-5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості Митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає Митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Судом з матеріалів справи встановлено, що задекларована митна вартість декларантом визначалася за ціною договору.

Декларантом на підтвердження задекларованої вартості товару при первинному поданні електронної митної декларації також подавалися: зовнішньоекономічний контракт поставки товарів від 15.11.2018 № 15/11/18; Додаткова угода № 1 до Контракту від 15.11.2018 № 15/11/18; рахунок-фактура на оплату № 4 від 18.01.2019; товарно-транспортна накладна (CMR) № 1651007 від 19.01.2019; довідка про транспортні витрати від 18.01.2019.

Вказані документи не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованих товарів. Як встановлено із оскаржуваного рішення про коригування митної вартості декларантом на вимогу митного органу надавались додаткові документи, які підтверджують задекларовану митну вартість.

Зокрема, додатково було надано Договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 10.01.2019 № 01 та митну декларацію країни відправлення (Т.І, а.с. 40-46).

Щодо правомірності витребування додаткових документів у декларанта судом встановлено наступне.

Згідно з приписами Наказу Міністерства фінансів №598 від 24.05.2012р. Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни товару встановлено, що за правилами заповнення графи 33 рішення про коригування митної вартості У графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості .

Суд зауважує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не визначено, яких саме документів визначених положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу декларант не надав. Тому, наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості причини неможливості визнання задекларованої вартості товару є формальними і такими, що не відповідають правилам заповнення рішень про коригування митної вартості.

Стосовно ненадання позивачем до митного оформлення сертифікату відповідності, митної декларації країни відправлення, як зазначено в оскаржуваному рішенні, то таке, як вбачачається з матеріалів справи, подавалося позивачем додатково. Щодо сертифікату про походження товару форми СТ-1 та сертифікату якості, тоді як зазначені документи передбачено у контракті, суд зазначає, що вказані документи не містяться в обов`язковому переліку документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, які визначені у ст. 53 Митного кодексу України.

Пункт 3.1. Контракту від 15.11.2018 №15/11/2018 року стосується якості товару і у ньому зазначено, що якість товару повинна відповідати діючим стандартам виробника і підтверджуватися сертифікатом відповідності, сертифікатом походження встановленої форми (СТ-1) та сертифікатом якості відповідаючим директивам ЄС. Проте в ньому не вказано, що такі документи є невід`ємною частиною чи додатками до контракту або повинні бути передані покупцю, а лише констатується факт необхідності відповідності товару діючим стандартам виробника. Зазначені вище документи лише підтверджують, що продукція відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документу, підтверджують країну походження, а також підтверджують відповідність виробленого ним товару (продукції) вимогам, які висуваються до якості такого товару (продукції).

Таким чином вказані документи не впливають на дані, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

В той же час, порядок приймання та передачі товару регулюється пунктом 5.1. Контракту від 15.11.2018 №15/11/2018 року в якому зазначено, що передача товару покупцю відбувається у місці відвантаження товару шляхом зовнішнього огляду та перерахунку продукції представником покупця на підставі документів (рахунок-фактура (інвойс), товарно-транспортна накладна (CMR), підтверджуючих кількість, якість. Товар рахується переданим по якості - у відповідності з маркуванням, сертифікатом відповідності, по кількості - згідно рахунку-фактури (інвойсу), по переданій покупцю експортній митній декларації на вантаж. І такі рахунок-фактура (інвойс) та митна декларація країни відправлення було надано митному органу.

Щодо твердження митного органу про наявність розбіжностей у частині умов передоплати товару, зокрема, що відповідно до умов контракту - оплата здійснюється шляхом 100% передоплати, Додатковою угодою №1 внесено зміни до контракту, відповідно до яких оплата здійснюється шляхом часткової передоплати або з відтермінуванням платежу 30 днів з дати відвантаження товару, а у наданому інвойсі від 18.01.2019 № 4 терміни оплати не обумовлено взагалі, суд вказує таке.

Строк оплати за товар не може впливати на визначення митної вартості товару. Вказане зауваження жодним чином не стосується неможливості визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки саме по собі не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. А Пункт 7.4. Контракту станом на день розмитнення товару викладений в редакції Додаткової угоди №1 свідчить про те, що за домовленістю сторін, у кожному окремому випадку, відвантаження товару здійснюється з відстрочкою платежу, або ж якщо постачальник наполягає на сплаті партії товару часткової передплати, то покупець відправляє на рахунок останнього визначену постачальником суму грошей, а пізніше вибирає партію товару та сплачує залишок вартості. Після того, як партія товару на суму попереднього замовлення була вибрана та оплачена, наступна партія товару сплачується або знову за частковою передплатою, або після отримання товару, що вирішується в кожному окремому випадку до кожної партії товару.

Щодо твердження митного органу про необхідність зазначення у інвойсі термінів оплати, суд вважає за необхідне зазначити, що інвойс у міжнародній комерційній практиці це документ, що надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів і послуг, їх кількість і ціну, по якій вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару і відомості про відправника та одержувача. Виписка інвойсу свідчить про те, що (крім випадків, коли поставка здійснюється по передоплаті) у покупця з`являється обов`язок оплати товару відповідно до умов контракту, а також про те, що товар відвантажено відповідно до умов поставки.

Фактично інвойс є розрахунково-платіжним документом, передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) або надані послуги (або фактично надані).

Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ. Затвердженої форми рахунки-фактури і вимог щодо його заповнення законодавством України не передбачено.

Тому суд приходить до висновку, що факт незазначення в інвойсі конкретних термінів оплати за товар також не є ціноутворюючим фактором, а тому, відсутність цієї інформації відповідно, не може свідчити про заниження декларантом митної вартості товару.

Щодо твердження митного органу про незазначення в довідці про транспортні витрати інформації щодо навантажувальних робіт та відсутності або наявності страхування вантажу, слід зазначити, що вказана обставина не вважається розбіжністю, оскільки довідка є документом довільної форми, чинним законодавством також не встановлено вимог до форми довідки, а відтак покликання на неповноту чи обмеженість його відомостей є безпідставним.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є: якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак Кодексом встановлено обов`язок декларанта надавати страхові документи лише у випадку страхування товару, та відсутні будь-які обов`язки декларанта інформувати митний орган про відсутність такого страхування. Якщо за твердженням декларанта страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів.

З наявних матеріалів справи не встановлено факту, що здійснювалося додаткове страхування.

Надана митному органу Довідка про транспортні витрати від 18.01.2019 містить вичерпну інформацію про вартість перевезення товару від м. Бор (Росія, Нижньогородська область), до митного кордону Росії (н/п Троебортное) - 40000,00 гривень, вимоги митного органу про зазначення у такій Довідці інформації про завантажувальні роботи та відсутність або наявність страхування вантажу є безпідставними.

Щодо висновку митного органу про те, що така складова митної вартості, як транспортування не підтверджена документально, не визначена кількісно та достовірно, суд зазначає таке.

На підтвердження понесених транспортних витрат позивачем до митного оформлення (в тому числі додатково) було надано: договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 10.01.2019 № 01, укладений між ТОВ ТСГ Груп та ТОВ Балкан Транс ; довідку перевізника про транспортні витрати від 18.01.2019, яка містить відомості про маршрут перевезення та вартість послуг від Постачальника товару до кордону України та від кордону до місця відвантаження товару; товаросупровідний документ CMR № 1051007 від 19.01.2019. Всі вказані документи пов`язані між собою інформацією стосовно перевезення спірного товару позивача.

В той же час митний орган дійшов висновку, що наданими позивачем документами не підтверджується транспортні витрати.

Разом з тим, контракт-заявка № 01-Т від 10.01.2019 містить усі необхідні реквізити для підтвердження вартості товару: найменування товару, вага, маршрут перевезення, вартість послуг та умови оплати за перевезення та інші необхідні дані для здійснення перевезення товару (Додаток № 13 до позовної заяви). Відповідно до умов Договору на транспортно-експедиційне обслуговування (розділ 4) розмір, форма, строки оплати за перевезення кожної партії вантажу визначається, в кожному випадку за узгодженням сторін, про що відображається у заявці. Строк оплати складає 5 банківських днів, якщо в заявці не зазначено інше. У Контракті-заявці № 01-Т від 10.01.2019 зазначений строк оплати - 30% після розмитнення, залишок після отримання оригіналів документів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що надані документи підтверджують, що оплата за перевезення повинна була бути здійснена лише після розмитнення товару, в тому числі і після прийняття митним органом рішення про коригування вартості. Таким чином відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів від 24.01.2019 № UA100000/2019/300013/2 безпідставно зазначено, що декларантом не надано документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрати на перевезення оцінюваних товарів з урахування маршруту перевезення).

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019, справа № 809/278/17.

Митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів взагалі не наведено мотивованих пояснень щодо зроблених коригувань митної вартості товару

Приписами ч. 2 ст. 55 Митного кодексу чітко визначено перелік відомостей, які повинно містити прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Також як випливає із Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598 посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Обов`язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною судовою практикою, зокрема відповідна правова позиція викладена в постанова Верховного суду в складі Касаційного адміністративного суду від 14.08.2018р. у справі №821/1617/17.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. Такий підхід для формування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в постанові від 21.12.2018р. у справі №815/1670/17.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку що митний орган в не обґрунтував, що подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів, в зв`язку із чим, оскаржуване рішення про коригування митної вартості, якими було безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів, як і картка відмови, підлягають скасуванню, оскільки надані декларантом в момент митного оформлення товару документи (в тому числі додатково) чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленим статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення відповідача прийняті не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а відповідно є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки станом на день прийняття рішення у справі наявні докази, що підтверджують понесені позивачем витрати у розмірі 8802 грн. 83 коп. в якості сплаченого судового збору та 5200 грн. витрат, пов`язаних з перекладом документів, суд вважає, що такі необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/300013/2 від 24.01.2019.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2019/00090.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (03680, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, 8-А, ЄДРПОУ 39422888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТСГ Груп (79034, м. Львів, вул. Навроцького, 69, ЄДРПОУ 41652370) 8802 (вісім тисяч вісімсот дві) грн. 83 коп. сплаченого судового збору, 5200 (п`ять тисяч двісті) грн. витрат, пов`язаних з перекладом документів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлений 21.10.2019.

Суддя Качур Р.П.