Рішення

від 10.10.2019 по справі 480/2359/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2019 р. Справа № 480/2359/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,

представника позивача - адвоката Бушти В.О.,

представника відповідача - Дмитренко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запчасть" до Сумської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю Запчасть , звернувся до суду з позовом, який його представник підтримав в судовому засіданні, мотивуючи позовні вимоги тим, що згідно договору поставки №24/04/18/1u-IND від 24.04.2018, укладеним між товариством та Anand Liners (India) RVT.LTD, Індійська Республіка, позивачем 24.06.2019 було ввезено товар на митну територію України. 25.06.2019 товариство звернулось до Сумської митниці шляхом подання електронної митної декларації UA 805150/2019/001345 та документів, передбачених частинами 1,2 ст.53 Митного кодексу України, митна вартість у сумі 31495,12 доларів США визначена була за основним методом у відповідності до ст.58 Митного кодексу України, за ціною договору.

25.07.2019 Сумська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартість товарів № UA 805150/2019/000177/2 на суму 35384,04 доларів США, застосувавши другорядний метод. Різниця між заявленою позивачем митною вартістю та відкоригованою склала 3888,92 доларів США, що по курсу НБУ станом на 25.06.2019 становило 101855,48 грн.

Позивач вважає рішення митного органу протиправним та просить скасувати, зазначаючи, що застосовуючи другорядний метод, відповідач належним чином рішення не обґрунтував своє рішення та не зазначив, який саме із другорядних методів він застосував, визначаючи митну вартість товарів.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечив, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що 25.06.2019 позивачем подано електронну митну декларацію UA 805150/2019/001345, за якою до митного оформлення пред`являвся товар частини виключно для двигунів внутрішнього згоряння, поршневих з компресійним запалюванням, для цивільного призначення до сільськогосподарської техніки: Гільза Д37М-1002021А3 ( циліндр з повітряним охолодженням) Д-37М - 2934 шт. Разом із митною декларацією подані скан-копії документів, після опрацювання яких відбулося спрацювання системи управління ризиками за кодом 105-2 ( можливе заниження митної вартості). Зазначене стало підставою для додаткової перевірки, в ході якої встановлено необ`єктивність та недостатність документального підтвердження використаних декларантом даних в наданих до митного оформлення документах. Зокрема, відповідно до умов договору оплата за товар повинна відбутися шляхом перерахування 100% коштів на рахунок продавця до погрузки вантажу на судно, а в даному випадку оплата проведена 24.06.2019, тобто після погрузки та після ввезення товару на митну територію України. Крім того, перша проплата відбулася ще до того, як був виставлений рахунок. Також у документі, який підтверджує вартість перевезення товару зазначений порт відправлення Tsanjin (Китай), а відповідно до коносаменту вантаж рухався із порту Mundra (Індія). Тому сума ви трат на транспортування є іншою, оскільки товар рухався із Китаю.

Зазначені обставини стали підставою для коригування митної вартості за шостим методом, передбаченим частиною першою ст.57 Митного кодексу України. Джерелом інформації, що була використана для визначення митної вартості митним органом стала раніше визнана органом доходів і зборів митна вартість, зазначена у митній декларації № UA 807170/2019025682 від 06.05.2019.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно договору поставки №24/04/18/1u-IND від 24.04.2018, укладеним між товариством та Anand Liners (India) RVT.LTD, Індійська Республіка, позивачем 24.06.2019 було ввезено товар на митну територію України. 25.06.2019 товариство з метою митного оформлення звернулось до Сумської митниці шляхом подання електронної митної декларації UA 805150/2019/001345, митна вартість у якій зазначена у сумі 31495,12 доларів США ( а.с. 16-24, 28-29).

25.07.2019 Сумська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA 805150/2019/000177/2 збільшивши її до 35384,04 доларів США, вказавши у графі 31 шостий метод визначення митної вартості ( а.с. 34-35).

Вказане рішення суд вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Так, митне оформлення товару позивач здійснював за основним методом - за ціною контракту. Разом із митною декларацією подав копії документів, серед яких: договір від 24.04.2018, додаток до договору ( специфікація) від 11.11.18, рахунок-фактура ( інвойс) від 06.05.19, коносамент від 20.05.2019, банківські платіжні документи про оплату товару від 24.06.2019 та від 19.04.2019, крім того подані рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.06.2019 та банківський платіжний документ про оплату таких послуг від 25.06.2019, договір про перевезення від 08.12.2017, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 25.06.2019, сертифікат якості, пакувальний лист, автотранспортна накладна, сертифікат про походження товару, декларація про походження товару, інші некласифіковані документи.

Сумською митницею в процесі перевірки заявленої декларантом у вантажній митій декларації UA 805150/2019/001345 митної вартості товару, були встановлені невідповідності між відомостями, що містилися в наданих для митного оформлення товару документах, зокрема в частині порядку та строку проведення розрахунків з продавцем за відвантажений товар. Так, відповідно до умов договору оплата за товар повинна відбутися шляхом перерахування 100% коштів на рахунок продавця до погрузки вантажу на судно, а в даному випадку оплата проведена 24.06.2019, тобто після погрузки та після ввезення товару на митну територію України. Крім того, перша проплата відбулася ще до того, як був виставлений рахунок. Також у документі, який підтверджує вартість перевезення товару зазначений порт відправлення Tsanjin (Китай), а відповідно до коносаменту вантаж рухався із порту Mundra (Індія). Тому сума витрат на транспортування є іншою, оскільки товар рухався із Китаю.

Водночас, частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозвязок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки шляхом надання письмової вимоги митного органу та у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обовязковою, оскільки з цією обставиною закон повязує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому, у рішенні про коригування митної вартості митний орган зазначив, що виявлені розбіжності можуть вплинути на числове значення митної вартості, однак не зазначено, як саме дати складання документів можуть вплинути на числові значення щодо визначення митної вартості товарів та які саме обґрунтовані сумніви викликали необхідність витребування додаткових документів. Щодо розбіжностей в документах про порт відправлення митний орган не зазначав ні у своєму запиті ( а.с.63), ні у рішенні про коригування митної вартості ( а.с.34-35)

Згідно ч. 1, 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У звязку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Крім того, вирішуючи справу про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень адміністративний суд у відповідності до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє, чи прийняте воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, вимоги до рішення митного орану про коригування митної вартості передбачені частиною 2 ст. 55 Митного кодексу України, відповідно до якої прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Однак, рішення Сумської митниці, яке є предметом розгляду у даній справі, прийняте без дотримання цих вимог та не містить у собі цих даних.

За таких обставин, перевіривши рішення Сумської митниці про коригування митної вартості на відповідність вимогам частини 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу належить відшкодувати судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 19210,00 грн. (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Запчасть" ( код ЄДРПОУ 30355337, вул.Шевченка, 19-а, м.Контоп, Сумська область, 41600) до Сумської митниці Державної фіскальної служби України ( код ЄДРПОУ 39420037, вул.Юрія Вєтрова, 24, м.Суми, 40020) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Сумської митниці Державної фіскальної служби України №UA805150/2019/000177/2 від 25 червня 2019 року про коригування митної вартості товарів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запчасть" 1921,00 грн. в рахунок відшкодування судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 21 жовтня 2019 року.

Суддя Л.М. Опімах