Рішення

від 21.10.2019 по справі 826/13522/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 жовтня 2019 року № 826/13522/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рестеквіп

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Рестеквіп (далі - позивач, ТОВ Рестеквіп ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0027031406 та №0027041406 від 25.05.2018.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на те, що перевірка призначена без будь-яких на те законних підстав, посадові особи ГУ ДФС у м. Києві формально підійшли до проведення перевірки, не врахували дійсні характеристики імпортованих товарів, які мають визначальне значення для їх класифікації згідно з УКТ ЗЕД, та не надали оцінку доводам і документам, які надало ТОВ Рестеквіп , а самі суми донарахувань, відображені у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, не підтверджені актом перевірки. Все це призвело до прийняття необґрунтованих, на переконання позивача, класифікаційних рішень щодо імпортованих товарів та до безпідставного нарахування грошових зобов`язань підприємству. Крім того, позивач вважає необґрунтованими висновки перевірки, які ґрунтуються виключно на інформації з мережі Інтернет, без вказівки на конкретні джерела такої інформації. Тому, податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

У своїх додаткових поясненнях до позовної заяви від 09.10.2018 позивач, окрім наведених вище доводів, звертає увагу суду на те, що фактичною підставою для зміни кодів товарів і для призначення перевірки позивача стали внутрішні роз`яснювальні листи ДФС України, які ніде не опубліковані і не доведені до відома ані позивача, ані навіть митних органів. Лист ДФС України не є класифікаційним рішенням у розумінні статті 69 Митного кодексу України, і не мають обов`язкового характеру для класифікації товарів. Ці листи не можуть слугувати законною підставою для призначення перевірки та для перекласифікації обладнання ввезеного до їх видачі. Також, позивач зазначив, що ним було надано схему Льодогенератора і лист товаровиробника у якому чітко вказано, що спірний Льодогенератор не обладнаний електродвигуном. Водночас, відповідач будує свої доводи на нічим не підтверджених припущеннях, що нібито електродвигун розташований у внутрішній частині компресора Льодогенератора. Відповідач взагалі не аналізує чи відповідає побутовим потребам продуктивність Льодогенератора, а використовує будь-які інші характеристики, які ніяк не пов`язані із такими побутовими потребами.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити у зв`язку з тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки винесені на підставі норм Митного кодексу України, а висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є вірними, логічними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 351 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ, наказом Головного управління ГУ ДФС у м. Києві №6715 від 16.04.2018 призначено проведення документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи у частині правильності класифікації товарів льодогенератор... , апарат для приготування морозива... та станок електричний для заточування ножів... за кодами 8418 69 00 90 та 8460 39 00 00 згідно з УКТ ЗЕД за митними деклараціями (далі - МД) від 29.04.2017 №UA209200/2017/102168, від 29.05.2017 №UA209200/2017/103228, від 03.07.2017 №UA209180/2017/126317, від 28.08.2017 №UA209180/2017/138533, від 01.03.2018 №UA209200/2018/1878, від 27.09.2017 №UA209180/2017/146187 та від 07.12.2017 №UA209200/2017/111233, тривалістю 3 робочих дні, з 20.04.2018 по 24.04.2018 у приміщенні контролюючого органу.

Повідомленням №115 від 17.04.2018 відповідач довів до відома позивача інформацію про призначення проведення документальної невиїзної перевірки.

За результатами документальної невиїзної перевірки складено акт №573/26-15-14-06-06/41047380 від 07.05.2018, в ході якої встановлено порушення позивачем вимог: Закону України Про Митний тариф України від 19.09.2013 №584-VII (зі змінами та доповненнями), ОПІ 1 та 6, частини 1 та підпункту г) пункту 5 частини 8 статті 257 Митного кодексу України, що стосується неправильної класифікації товарів в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 42330,28 грн; пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 8466,08 грн. Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань зі сплати платежів на загальну суму 50796,36 грн у тому числі ввізне мито 42330,28 грн, податок на додану вартість 8466,08 грн.

Такий висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що товари льодогенератор... , апарат для приготування морозива... та станок електричний для заточування ножів... , що відповідають наступним основним критеріями: маса повинна складати не більше 20 кг; не повинен експлуатуватися на рівні, що перевищує чисто побутові потреби, приводитись в дію за допомогою перетворення електричної енергії на механічну, повинні класифікуватися за кодом 8509 80 00 00 (ставка ввізного мита 10% від митної вартості) згідно з УКТ ЗЕД, що має наступну структуру побудови коду: 8509 машини електромеханічні побутові з умонтованим електродвигуном, крім пилососів товарної позиції 8508 ; 8509 80 00 00 інші апарати. Відповідно до технічних характеристик, наведених на Веб-сайті льодогенератори моделі Hendi Kitchen Laine 12 та Hendi Kitchen Laine 15 працюють від напруги 100-120 В/220-240 В, що є європейським стандартом напруги та частоти, тобто джерело живлення є звичайна побутова електромережа. Інформація, показання та рекомендації з Веб-сайту щодо застосування, вільного доступу у придбанні вище зазначеної моделі льодогенератора, відсутності необхідності отримання дозвільних документів на придбання та фахової підготовки для використання, незначних розмірів приладів (320x367x378-375x435x420 мм), мобільності, живлення від звичайної електромережі свідчить про твердження, що даний прилад не експлуатується на рівні, що перевищує побутові потреби. Також, мотор-компресор - основний вузол любого холодильного агрегату. До складу мотор-компресор входить електромотор та компресор. Двигун перетворює електричну енергію в механічну, що приводить в дію компресор. Конструкція більшості холодильних агрегатів передбачає розташування електродвигуна у внутрішній частині корпусу компресора.

Крім того, щодо класифікації аналогічних товарів у товарній позиції 8509 за кодом 8509 80 00 00 підтверджується обов`язковою тарифною інформацією (ВТІ) митної адміністрації Німеччини від 23.06.2014 №DЕ1575/12-1.

У відповідності до технічних характеристик, наведених на Веб-сайті станок для заточування ножів моделі Hendi 224403 працює від напруги 100-120 В/220-240 В, що є європейським стандартом напруги та частоти, тобто джерело живлення є звичайна побутова електромережа.

Інформація, показання та рекомендації з Веб-сайту щодо застосування, вільного доступу у придбанні вище зазначеної моделі станка для заточування ножів, відсутності необхідності отримання дозвільних документів на придбання та фахової підготовки для використання, незначних розмірів приладів (310x110x110 мм), мобільності, живлення від звичайної електромережі свідчить про твердження, що даний прилад не експлуатується на рівні, що перевищує побутові потреби. Крім того, підхід щодо класифікації аналогічних товарів у товарній позиції 8509 за кодом 8509 80 00 00 підтверджується обов`язковою тарифною інформацією (ВТІ) митної адміністрації Республіки Польщі від 18.10.2012 №PLPL-WIT-2012-01124.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки позивач подав заперечення до акту перевірки.

ГУ ДФС у м. Києві, за результатами розгляду заперечень позивача, висновки акта перевірки №573/26-15-14-06-06/41047380 від 07.05.2018 залишено без змін.

На підставі висновків акта перевірки, митним органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.05.2018:

- №0027031406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ввізне мито на товари, що ввозяться суб`єктами господарювання на загальну суму 52920,87 грн, з них за основним платежем у сумі 42330,28 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10582,59 грн;

- №0027041406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів на загальну суму 10582,62 грн, з них за основним платежем у сумі 8466,08 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2116,54 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини першої статті 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 345 Митного кодексу України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Частиною першою статті 351 Митного кодексу України визначено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що наказом начальника ГУ ДФС у м. Києві №6715 від 16.04.2018 призначено проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ Рестеквіп .

Перевірка призначена контролюючим органом на підставі пункту 1 частини другої статті 351 Митного кодексу України у зв`язку з виявленими ознаками, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи у частині правильності класифікації товарів льодогенератор... , апарат для приготування морозива... та станок електричний для заточування ножів... за кодами 8418 69 00 90 та 8460 39 00 00 згідно з УКТ ЗЕД за митними деклараціями від 29.04.2017 №UA209200/2017/102168, від 29.05.2017 №UA209200/2017/103228, від 03.07.2017 №UA209180/2017/126317, від 28.08.2017 №UA209180/2017/138533, від 01.03.2018 №UA209200/2018/1878, від 27.09.2017 №UA209180/2017/146187 та від 07.12.2017 №UA209200/2017/111233, митне оформлення яких було здійснено ТОВ Рестеквіп .

Положення статті 351 Митного кодексу України визначають, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

У частині другій статті 351 Митного кодексу України визначено дві підстави, за наявності яких може бути проведена документальна невиїзна перевірка.

Зокрема, відповідно до пункту 1 частини другої статті 351 Митного кодексу України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Положеннями статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом.

Приписи цієї статті встановлюють, що перевірка проводиться за умови вручення платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Аналіз змісту вищенаведених норм Митного та Податкового кодексів України дає підстави для висновку, що проведення перевірки можливе за умови прийняття наказу, вручення наказу та повідомлення. Наказ про призначення документальної невиїзної перевірки обов`язково має містити підстави для її проведення, які зі змісту такого наказу можливо було чітко ідентифікувати.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ Рестеквіп направлено письмове повідомлення №115 від 17.04.2018 про проведення перевірки.

При цьому, позивачем питання щодо завчасності повідомлення про проведення перевірки не ставилось.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач мав право проводити перевірку, за результатами якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Стосовно доводів позивача про необґрунтованість підстав проведення перевірки, суд вважає, що оскільки підставою для проведення перевірки є наказ, тому захист прав та інтересів позивача щодо законності призначення таким наказом перевірки повинно вирішуватись шляхом оскарження відповідного наказу. У свою чергу, у даному випадку, наказ не визнаний протиправним, вичерпав свою дію і предметом розгляду судом є законність прийнятих повідомлень-рішень за наслідками проведення перевірки.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 23.07.2019 (справа № 820/4348/18).

Частиною 1 статті 67 Митного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

Відповідно до частина 2 статті 67 Митного кодексу України, в УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Згідно частини першої статті 69 Митного кодексу України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД (частина друга статті 69 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за №1085/21397; далі - Порядок №650), контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Розділом ІІІ вказаного Порядку №650 встановлено, що декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до Митного кодексу України.

Посадові особи підрозділу митного оформлення чи митного поста, відділу митних платежів здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.

Рішення приймається за результатами класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД, у тому числі за результатами спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками у складних випадках митних формальностей.

Контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу; заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних Класифікаційні рішення програми Інспектор 2006 ЄАІС. При цьому така відповідність поділяється на три категорії: а) ідентичні товари; б) подібні (аналогічні) товари; в) товари, які не підпадають під вимоги підпунктів а та б абзацу четвертого цього пункту, але мають схожі: характеристики, які є визначальними для класифікації товару; призначення або принцип дії яких є основним для класифікації товару; перевірки відповідності заявленого опису товару та коду товару згідно з УКТ ЗЕД відомостям, наведеним у ПРК, у разі якщо до митного контролю та митного оформлення разом з пакетом документів надається ПРК.

У випадку, передбаченому підпунктом а абзацу четвертого цього пункту, класифікація товару згідно з УКТ ЗЕД проводиться без додаткових процедур контролю.

У випадку, передбаченому підпунктом б абзацу четвертого цього пункту, перевіряється відповідність характеристик товару критеріям, визначальним для класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД за наведеними характеристиками товару в Рішенні.

У випадку, передбаченому підпунктами б , в абзацу четвертого цього пункту, виявлені Рішення на ідентичні або подібні (аналогічні) товари беруться до уваги.

Отже, відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації.

З акта перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки використано документи, що подавалися позивачем до митного контролю та оформлення, а також дані УКТ ЗЕД, ОПІ УКТ ЗЕД, відповідні примітки до розділів та груп УКТ ЗЕД, інформаційні листи органів ДФС України, розміщені на офіційному веб-сайті компанії-виробника (режим доступу: http://www.hendi.eu), європейську обов`язкову тарифну інформацію (ВТІ) (режим доступу: http://ec.europe.eu/taxataon_customs/dds2/ebti_home.jsp?Lang=en), тобто інформацію та матеріали, що є загальнодоступними.

За результатами перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення про зміну коду товару Інше холодильне або морозильне обладнання Льодогенератор Hendi Kitchen Laine з товарної підкатегорії 8418 69 00 90 (товарна позиція 8418 холодильне або морозильне обладнання ) на 8509 80 00 00 (товарна позиція 8509 машини електромеханічні побутові з умонтованим електродвигуном ).

З матеріалів справи вбачається, що позивач 16.05.2018 звертався до відповідача із запитом про надання копій листів ДФС України, у письмовому вигляді тарифну інформацію (ВТІ) митної адміністрації Німеччини та Республіки Польщі, на підстав яких було здійснено зміну коду товару.

Контролюючий орган надав відповідь, в якій зазначив, що дана інформація є службовою.

У зв`язку з чим, позивач 16.07.2018 направив запит до Hendi Polska Sp.z.o.o., в якому просив надати потрібну інформацію про характеристики льодогенератори моделі Hendi Kitchen Laine та апарат для приготування морозива Hendi , а саме: чи призначене вказане обладнання для побутового використання? Чи може вказане обладнання працювати безперервно? Яка виробнича потужність вказаного обладнання (за годину/середньодобова)? Чи обладнані Льодогенератори Hendi Kitchen Laine електродвигуном?

19.07.2018 Hendi Polska Sp.z.o.o. надало відповідь на запит позивача, в якому зазначило, що льодогенератори моделі Hendi Kitchen Laine та апарат для приготування морозива Hendi призначені виключно для комерційного використання і не повинні використовуватись в домашніх умовах. Експлуатацію обладнання повинен проводити спеціальний навчений персонал кухні ресторану, їдальні чи бару. Льодогенератори моделі Hendi Kitchen Laine повинні працювати безперервно для уникнення розмерзання льоду. Вони можуть постійно повторювати цикли з виготовлення кубиків льоду. Морозниця Hendi може працювати безперервно і виконувати не обмежену кількість циклів з виготовлення морозива. Продуктивність: льодогенератор моделі Hendi Kitchen Laine - 12 кг (600 кубиків) льоду/24 години - 9 кубиків/цикл; льодогенератор моделі Hendi Kitchen Laine - 15 кг (800 кубиків) льоду/24 години - 12 кубиків/цикл; Морозниця Hendi - 1,5 л морозива/1 цикл (1 година) - 36 л морозива/24 години. Льодогенератори моделі Hendi Kitchen Laine не обладнані електродвигунами. Вони працюють з використанням компресора та конденсатора.

Позивачем, також надано технічну документацію щодо зазначеного товару, видаткові накладні, тарифну інформацію (ВТІ) та комісії з оподаткування та митного союзу.

ВТІ містить ще одне рішення митної адміністрації Великобританії №GВВТІ503835853 від 11.04.2018, яке також відображає такий самий підхід до класифікації льодогенераторів.

Наведені вище доводи підтверджують правильність класифікації льодогенераторів та морозивниці у товарній позиції 8418 та безпідставність і протиправність висновків співробітників ГУ ДФС у м. Києві про необхідність їх класифікації у товарній позиції 8509 .

За результатами перевірки відповідач прийняв рішення про зміну коду товару Інші верстати заточувальні: станок електричний для заточування ножів. Використовується у закладах громадського харчування Торговельна марка Hendi з товарної підкатегорії 8460 39 00 00 (товарна позиція 8460 верстати заточувальні ) на 8509 80 00 00 (товарна позиція 8509 машини електромеханічні побутові з умонтованим електродвигуном ).

Відповідно до правила 3(а) основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, якщо товари на перший погляд можна віднести до двох або більше товарних позицій, перевага надається тій товарній позиції, яка більш конкретно описує товар у порівнянні з найменуваннями товарних позицій, що дають більш загальний опис.

У поясненнях до правила 3(а) зазначено, що недоцільно встановлювати жорсткі правила, відповідно до яких можна визначити, чи дає одна товарна позиція більш конкретний опис товару, ніж інша, але в цілому слід зазначити, що:

а) товар більш конкретно характеризується за його назвою, ніж за назвою групи товарів (наприклад, електробритви і машинки для стрижки волосся з умонтованим електродвигуном включені в товарну позицію 8510 , а не в товарну позицію 8508 як ручні електромеханічні інструменти чи в товарну позицію 8509 як електромеханічні побутові апарати з умонтованим електродвигуном);

б) якщо товари відповідають опису, що більш чітко ідентифікує їх, то цей опис є конкретнішим ніж той, за яким ідентифікація менш повна

Вирішуючи питання конкуренції товарних позицій 8460 (верстати заточувальні) та 8509 (машини електромеханічні побутові з умонтованим електродвигуном) і враховуючи найменування цих позицій, як того вимагає правило 1 основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, можна зробити висновок, що товарна позиція 8460 конкретніше описує точильний станок, ніж товарна позиція 8509 .

Відповідно до пояснень до товарної позиції 8460 до цієї товарної позиції включаються певні верстати для остаточної (чистової) обробки поверхні металу або металокераміки, крім зубошліфувальних, зуборізних або зубообробних верстатів (товарна позиція 8461 ). Ці верстати працюють за принципом видалення матеріалів точильними каменями, абразивними брусками або полірувальними засобами.

Точильний станок, ввезений ТОВ Рестеквіп , працює саме за таким принципом за допомогою електродвигуна приводяться в рух круги із абразивним матеріалом (наждачним папером). В процесі взаємодії із металевою або металокерамічною поверхнею кухонного ножа цей абразивний матеріал видаляє зайві частинки металу і формує ріжучу кромку (схема з будовою точильного станка додана до заперечень на акт перевірки).

Заточка ножів та інших ріжучих інструментів є основним і єдиним функціональним призначенням даного обладнання.

Отже, товарна позиція 8460 максимально детально описує точильний станок, який став предметом перевірки.

З огляду на наведене, суд погоджується з доводами позивача, що з врахуванням правила 3(а) основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, вказаний точильний станок повинен класифікуватися у товарній позиції 8460 .

Крім того, слід зазначити, що компанія Hendi - виробник і постачальник вказаної точильного станка спеціалізується на виробництві і постачанні саме професійного обладнання для індустрії харчування, а не звичайного побутового обладнання. Точильний станок також містяться у офіційному каталозі професійного обладнання компанії Hendi, що підтверджується матеріалами справи.

Всі наведені вище факти, у своїй сукупності, вказують на те, що точильний станок, класифікація якого стала предметом перевірки, не відносяться до побутової апаратури, а є професійним обладнанням для використання у закладах ресторанного господарства. Можливість використання його в побуті не є визначальною, що також виключає його класифікацію у товарній позиції 8509 .

Зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Посилання контролюючого органу на безпідставність віднесення позивачем імпортованого товару до відповідного коду УКТ ЗЕД, оскільки такий товар згідно інформації з мережі Інтернет відноситься до товарів, що мають класифікуватись за іншим кодом УКТ ЗЕД, суд не бере до уваги, оскільки інформація, що наявна в мережі Інтернет не є належним доказом в розумінні процесуального законодавства.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 15.05.2018 (справа №817/1202/17), від 08.05.2018 (справа № 808/1341/14), від 08.08.2018 (справа №813/1690/17).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем ввізне мито на товари, що ввозяться суб`єктами господарювання за основним платежем у сумі 42330,28 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкції у розмірі 10582,59 грн, а отже і для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0027031406.

Частиною першою статті 278 Митного кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Згідно частини четвертої стаття 280 Митного кодексу України, ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (пункт 190.1 статті 190 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень пункту 54.3, пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Відповідно до статті 1 Закон України Про Митний тариф України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), цим Законом встановлюється Митний тариф України (групи 01-72; групи 73-97). Митний тариф України є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Отже, сума податку на додану вартість з товарів, ввезених на митну територію України, визначається на підставі положень пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України з урахуванням розміру нарахованого і включеного до вартості товару акцизного податку. Відтак, збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість можливе за умови доведення податковим органом факту неправильного визначення акцизного податку, що спростовано за наслідком судового розгляду у цій справі.

Виходячи із змісту частини шостої статті 69 Митного кодексу України, штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями, серед іншого, є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 12.02.2019 (справа №813/1307/17).

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві №0027041406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів на загальну суму 10582,62 грн, з них за основним платежем у сумі 8466,08 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2116,54 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюється обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно частини другої зазначеної норми Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх висновків, що слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У зв`язку з наведеним суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Рестеквіп задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 25.05.2018 за №0027031406 та №0027041406.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рестеквіп (код ЄДРПОУ: 41047380, адреса: проспект Леся Курбаса, 2-Г, м. Київ, 03148) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривни 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська