Постанова

від 22.10.2019 по справі 360/2183/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року справа №360/2183/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Гайдара А.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 р. у справі № 360/2183/19 (головуючий І інстанції С.В. Борзаниця) за позовом Приватного акціонерного товариства Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського (далі - позивач, ПрАТ Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.02.2019 № 0002315105, прийняте ГУ ДФС у Луганській області про застосування до ПРАТ «Лугцентрокуз ім. С. С. Монятовського» штрафу у сумі 850,00 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року позовні вимоги задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 08.02.2019 № 002315105 про застосування до приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім. С. С. Монятовського» штрафних санкцій в сумі 850,00 грн, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області на користь приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім. С. С. Монятовського» судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що доказами подання декларацій є квитанції отримані платником податків у електронному вигляді, проте з причин відсутності укладеного договору Про визнання електронних документів, контролюючим органом було відмовлено у прийнятті податкових декларацій з ПДВ засобами електронного зв`язку. До податкового органу від позивача були надіслані податкові декларації з ПДВ за період з липня по листопад 2018 року засобами поштового зв`язку з порушенням норм п. 49.5 ст.49 ПК України. Отже, на думку апелянта висновки викладені в акті перевірки є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ПрАТ «Лугцентрокуз ім. С. С. Монятовського» зареєстроване, як юридична особа, місцезнаходження: 93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Володимирська, буд. 37, офіс 3 (а.с. 58-65).

Згідно квитанцій на підтвердження подання позивачем декларацій з ПДВ засобами електронного зв`язку в електронній формі: податкова декларація з ПДВ за серпень 2018 року направлена засобами електронного зв`язку 20.09.2018 о 14:42 (а.с.21); податкова декларація з ПДВ за вересень 2018 року направлена засобами електронного зв`язку 22.10.2018 об 11:01 (Останній день подання податкової з ПДВ - 20.10.2018 припав на вихідний день, податкова декларація з ПДВ була направлена в перший робочий день) (а.с.22); податкова декларація з ПДВ за жовтень 2018 року направлена засобами електронного зв`язку 19.11.2018 о 10:18 (а.с.23); податкова декларація з ПДВ за листопад 2018 року направлена засобами електронного зв`язку 18.12.2018 об 11:49 (а.с.24).

У зазначених квитанціях вказано, що «документ не може бути прийнятий - відсутній укладений з платником договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору.»

Згідно квитанцій на підтвердження подання позивачем заяв про приєднання до договору про визнання електронних документів засобами електронного зв`язку в електронній формі: заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів направлені засобами електронного зв`язку 19.11.2018 о 09:11 та 16.01.2019 об 11:03 (а.с.25,26).

У зазначених квитанціях вказано, що «Заяву не прийнято. Діє заява про приєднання від 10.04.2018 № 1 до Договору про визнання електронних документів.» (а.с.25,26).

Згідно заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів засобами електронного зв`язку в електронній формі: заява про приєднання до договору про визнання електронних документів направлена засобами електронного зв`язку 17.08.2018 о 10:03 (а.с.77).

У зазначеній квитанції вказано, що «Заяву не прийнято. Діє заява про приєднання від 10.04.2018 № 1 до Договору про визнання електронних документів.» (а.с.77).

У зв`язку з відмовою у прийнятті податкових декларацій з ПДВ засобами електронного зв`язку, що були подані у передбачений законом термін, позивач додатково направив їх поштою до контролюючого органу.

Так, податкова декларація з ПДВ за вересень 2018 року направлена до Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області 19.11.2018, що підтверджується доказами поштового відправлення. Граничний термін подання звітності з ПДВ за вересень 2018 року 22.10.2018.

Податкова декларація з ПДВ за жовтень 2018 направлена до Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області 19.11.2018, що підтверджується доказами поштового відправлення. Граничний термін подання звітності з ПДВ за жовтень 2018 року 20.11.2018.

Податкова декларація з ПДВ за листопад 2018 направлена до Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області 20.12.2018, що підтверджується доказами поштового відправлення. Граничний термін подання звітності з ПДВ за листопад 2018 року 20.12.2018.

08.01.2019 податковим органом проведено камеральну перевірку ПрАТ «Лугцентрокуз ім. С. С. Монятовського» з питань своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість за період липень - листопад 2018 року.

За результатами перевірки складено акт № 7/12-32-51-05/13392898 від 08.01.2019 яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 ПК України в частині несвоєчасного подання податкової звітності з ПДВ за період липень - листопад 2018 року (а.с. 66).

29.01.2019 позивач, не погоджуючись з висновками акту, звернувся до ГУ ДФС у Луганській області із запереченнями. Відповідно до листа ГУ ДФС у Луганській області від 07.02.2019, висновки, наведені в акті від 08.01.2019 р. №7/12-32-51-05/13392898, залишені без змін (а.с. 8-10, 11-13).

ГУ ДФС у Луганській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2019 № 0002315105 про застосування штрафу у сумі 850,00 грн за несвоєчасне подання податкової звітності з ПДВ за період липень - листопад 2018 року, яке було оскаржене позивачем до ДФС України (а.с. 14, 15-17).

Позивач, не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням звернувся до ДФС України із скаргою. 18.04.2019 за результатами розгляду скарги, ДФС України прийнято рішення № 18304/6/99-99-11-06-01-25, відповідно до якого скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (а.с. 18-19).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав та не зазначив доказів на підтвердження відсутності законних підстав для неприйняття декларацій з ПДВ засобами електронного зв`язку за спірний період наданих позивачем у строк визначений Законом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Приписами підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків, зокрема, зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У відповідності до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За положенням п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

За положенням пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.

За пунктом 49.5 статті 49 Податкового кодексу України, у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов`язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

За положенням пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Відповідно до пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року N 557 затверджено Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами (далі - Порядок №557).

Статтею 14 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг передбачено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

За приписами пунктів 1-3, 11-12 розділу ІІ Порядку № 557, електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства та на підставі Договору, що визначає взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту. В інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних системах, які забезпечують обмін електронними документами, що містять державні інформаційні ресурси або інформацію з обмеженим доступом, повинен забезпечуватися рівень захисту цієї інформації, який відповідно до законодавства має відповідати ступеню обмеження доступу до неї.

Автор створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов`язкових реквізитів та з використанням надійного засобу ЕЦП, керуючись цим Порядком, а також Договором (крім фізичних осіб, які не є самозайнятими особами).

Перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 10 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається електронна печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.

Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.

Не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено законодавством та цим Порядком, формується друга квитанція.

Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції).

Згідно пункту 1 Розділ ІІІ Порядку № 557, юридичні особи, самозайняті особи, податкові агенти, контролюючі органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування набувають статусу СЕД (суб`єкт електронного документообігу) з дати укладення Договору.

Відповідно до п.14 Розділу ІІІ Порядку №557, дія Договору та пов`язаних з ним Повідомлень припиняється за ініціативи підписувача Заяви про приєднання до Договору (керівника), поданої з дотриманням передбаченої пунктом 15 цього розділу процедури, або за наявності однієї з таких підстав: отримання інформації від АЦСК про завершення строку чинності (або скасування) посиленого сертифіката керівника; отримання інформації з Єдиного державного реєстру про зміну керівника; отримання інформації з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення юридичної особи; наявність в Реєстрі самозайнятих осіб інформації про зняття з обліку самозайнятої особи як платника податків в контролюючому органі; наявність у Державному реєстрі інформації про закриття реєстраційного номера облікової картки платника податків підписувача Заяви про приєднання до Договору (керівника) у зв`язку зі смертю.

Договір вважається припиненим у день настання однієї з подій, зазначених у пункті 14 цього розділу (п.16 Розділу ІІІ Порядку №557)

Згідно п.17 Розділу ІІІ Порядку №557, у день припинення дії Договору контролюючий орган повідомляє автора про припинення дії Договору (із зазначенням причини) шляхом направлення автоматично сформованого повідомлення про припинення дії Договору на електронну адресу, внесену до облікових даних автора, за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку. На повідомлення про припинення дії Договору накладається електронна печатка контролюючого органу, визначеного відповідно до пункту 5 цього розділу.

Таким чином, законодавством передбачено подання платником податків у електронній формі податкових документів, зокрема, податкових податкової звітності. Підставою для направлення до відповідного контролюючого органу податкової звітності (у тому числі податкової декларації та податкових накладних) в електронній формі є наявність укладеного між платником податків та контролюючим органом договору про визнання електронних документів. При цьому, законодавством визначено виключні підстави для відмови у прийнятті податкової звітності.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що прийняття податкової документації є обов`язком контролюючого органу, за умови дотримання вимог законодавства та правильності заповнення всіх обов`язкових реквізитів.

Відповідно до матеріалів справи, податкова звітність з ПДВ, яка була спрямована позивачем засобами електронного зв`язку в електронній формі, відповідачем не прийнято, а саме з підстав: відсутній укладений з платником договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору .

Разом з цим, як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, у період подання податкових декларацій з ПДВ за серпень - листопад 2018 року продовжував діяти Договір про визнання електронних документів, укладений на підставі заяви про приєднання від 10.04.2018 № 1. Зазначене підтверджується квитанціями № 1 від 19.11.2018 та 16.01.2019, якими Заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів, які подані позивачем 19.11.2018 та 15.01.2019 не прийняті, оскільки діє Заява про приєднання від 10.04.2018 № 1 до Договору про визнання електронних документів (а.с.25,26, 77). Позивач з моменту укладення договору не змінював свого місця знаходження та облікові дані. Тобто, договір про визнання електронних документів укладений між позивачем та податковим органом на час подання позивачем податкової звітності був чинним.

Відповідач судам першої та апеляційної інстанції не надав доказів на підтвердження законних підстав для неприйняття поданих позивачем засобами електронного зв`язку декларацій з ПДВ за спірний період.

Отже, контролюючий орган протиправно відмовив позивачу у прийнятті податкових декларацій з ПДВ за серпень - листопад 2018 року податних засобами електронного зв`язку в електронній формі, оскільки на час їх подання продовжував діяти Договір про визнання електронних документів.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, суд погоджується з правовою оцінкою суду першої інстанції обставин у справі, підтверджених належними доказами, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у прийнятті податкових декларацій.

Наведені обставини свідчать про те, що в межах законодавчо встановленого строку, позивачем було подано податкові декларації з ПДВ за серпень - листопад 2018 року, що свідчить про необґрунтованість застосування штрафу згідно спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд не приймає посилання апелянта на те, що податкові декларації з ПДВ за період з липня по листопад 2018 року були надіслані позивачем засобами поштового зв`язку з порушенням строку визначеного п. 49.5 ст.49 ПК України, оскільки, у даному випадку, платник податків перш за все скористався правом вибору засобу подання податкової документації, визначеного п 49.3 ст. 49 ПУ України, а саме, у електронному вигляді. За результатами подання декларацій у електронному вигляді, як встановлено судом, податковий орган безпідставно відмовив позивачу у прийнятті податкових декларацій. Отже, з урахуванням встановленого судом факту неправомірної відмови контролюючого органу у прийнятті податкових декларацій, в силу положень п. 49.13 ст. 49 ПК України, такі декларації вважаються прийнятими у день їх фактичного отримання контролюючим органом, тобто, у строк передбачений ПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами скарг, про наявність законних підстав для часткового задоволення позову.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 р. у справі № 360/2183/19 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 р. у справі № 360/2183/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 22 жовтня 2019 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.В. Гайдар

І.Д. Компанієць