Постанова

від 15.10.2019 по справі 813/270/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 жовтня 2019 року

Київ

справа №813/270/16

адміністративне провадження №К/9901/27662/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енергорембізнес на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 (головуючий суддя - Кузьмич С.М., судді: Гулид Р.М., Улицький В.З.) у справі №813/270/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергорембізнес до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергорембізнес (далі - ТОВ Енергорембізнес ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова) від 22.12.2015 №0002032201 про збільшення позивачеві грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 92097,00 грн. (61398,00 грн. - основний платіж, 30699,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ТОВ Енергорембізнес оскаржило його у касаційному порядку.

У касаційній позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2016.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Так, ТОВ Енергорембізнес зазначає, що в матеріалах справи містяться всі необхідні первинні документи, що свідчать про дотримання позивачем усіх вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами укладеного правочину; позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих контрагентом, який на час здійснення господарських операцій був зареєстрований у встановленому законодавством порядку.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Енергорембізнес з питань формування податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2015 року з питань господарських відносин ТОВ Укр сервіс груп .

За результатами проведеної перевірки складено акт від 10.12.2015 № 551/161/13-07-2201/38243086, в якому відображено висновок про порушення позивачем пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2015 року на загальну суму 61398,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на податкову інформацію від 29.07.2015 №415/26552202 щодо контрагента позивача, відповідно до якої аналізом баз даних встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; господарські операції ТОВ Укр сервіс груп не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності.

На підставі складеного акту перевірки відповідачем 22.12.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0002032201, згідно з яким збільшено позивачеві суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 92097,00 грн. (61398,00 грн. - основний платіж, 30699,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція).

В силу приписів статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані частиною другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податковому обліку є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Судами також встановлено, що ТОВ Енергорембізнес (виконавцем) 28.01.2014 з ТОВ Будекстра укладено договір на виконання проектних, електромонтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт по влаштуванню зовнішнього електропостачання та обліку електроенергії житлового будинку і будівельного майданчика за адресою м. Львів вул. Кримська, 107, та договорів ТОВ Львівська інвестиційна компанія від 06.05.2014 на виконання проектних, електромонтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт по влаштуванню зовнішнього електропостачання багатоквартирного житлового будинку №2 у м. Львові по вул. Малоголосківська, 8д.

Для виконання передбачених вказаними договорами робіт, позивачем (замовник) укладено з ТОВ Укр сервіс груп (виконавець) договір від 04.03.2015 №04/03/15-02, предметом якого є виконання проектних, електромонтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт по електропостачанню об`єктів згідно замовлень замовника.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків про дотримання позивачем законодавчих вимог при відображенні у податковій звітності операцій з придбання будівельно-ремонтних робіт у спірного контрагента.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані первинні документи відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності у контрагента ТОВ Укр сервіс груп можливості реального здійснення спірних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, що свідчить про неможливість виконання зазначеного обсягу робіт безпосередньо силами працівників вказаного підприємства; представлені підприємством копії первинних документів містять лише загальні відомості, що не є достатнім підтвердженням фактичного виконання договору підряду.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи слід зазначити, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Однак критерієм для правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що господарські операції фактично здійснені та спрямовані на отримання доходу.

А відтак, на підтвердження виконання спірної господарської операції позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником послуг з проведення будівельно-ремонтних робіт та про результат виконання таких у вигляді довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3, актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, проектно-кошторисної документації, календарного графіку виконання робіт, підсумкових відомостей ресурсів тощо.

Разом з тим, у справі, що переглядається, на підтвердження факту надання послуг, обумовлених договором від 04.03.2015 №04/03/15-02, позивачем подано лише копію цього договору, акти прийому виконаних будівельних робіт, локальні кошториси, договірні ціни, податкові накладні, платіжні доручення. Однак вони не розкривають змісту наданих послуг, оскільки не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, не містять інформації про хід виконання спірних операцій що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності ТОВ Енергорембізнес .

При укладенні договорів підряду не узгоджена проектна документація, та не визначений склад та зміст проектно-кошторисної документації, не визначено, яка із сторін та в який строк зобов`язана надати відповідну документацію. З цих підстав не можливо визначити обсяг робіт, які замовив замовник (ТзОВ Енергорембізнес і які повинен виконати підрядник (ТОВ Укр Сервіс Груп ).

Крім того, на підтвердження своєї позиції щодо неправомірного формування податкового обліку, відповідачем до суду касаційної інстанції надано протокол допиту від 07.11.2016, здійснений в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42015000000001259 від 23.06.2015, відповідно до якого Золотов В.В. (яким підписано подані позивачем первинні документи) заперечує участь у створенні та діяльності ТОВ Укр сервіс груп .

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нафта до Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Сумської області, відповідно до якої податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, ТОВ Енергорембізнес взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що платник не підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енергорембізнес залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна,

Судді Верховного Суду