Постанова

від 15.10.2019 по справі 640/11691/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11691/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Файдюка В.В., Лічевецького І.О.,

за участю секретаря Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївбудцентр на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2019 у справі за адміністративним позовом Громадська організація Всеукраїнське об`єднання Антикорупційний блокпост до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївбудцентр про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Громадська організація Всеукраїнське об`єднання Антикорупційний блокпост звернулась до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївбудцентр про визнання протиправним та скасування наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України Про результати розгляду питань щодо ліцензування від 04.04.2018 № 19-Л.

Крім того, позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України Про результати розгляду питань щодо ліцензування від 04 квітня 2018 року № 19-Л, в частині видачі Товариству з обмеженою відповідальністю Миколаївбудцентр ліцензії на провадження господарської діяльності з будівництва обєктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними наслідками (СС3), також зупинити дію ліцензії на провадження господарської діяльності з будівництва обєктів, що за класом наслідків (відповідальності) на лежать до об`єктів із середнім (СС2) та значними (СС3) наслідками №2013049479 від 04.04.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2019 заяву Громадська організація Всеукраїнське об`єднання Антикорупційний блокпост про забезпечення позову задоволено.

До моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі зупинено:

- дію наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України Про результати розгляду питань щодо ліцензування від 04 квітня 2018 року № 19-Л, в частині видачі Товариству з обмеженою відповідальністю Миколаївбудцентр ліцензії на провадження господарської діяльності з будівництва обєктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками;

- дію ліцензії на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середнім (СС2) та значними (СС3) наслідками № 2013049479 від 04.04.2018 року.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу про забезпечення позову.

Доводи апелянта, зокрема, обґрунтовані тим, що суд першої інстанції задовольнивши заяву про забезпечення позову фактично вирішив спір по суті, не навів обґрунтованих мотивів задоволення заяви, та керувався доводами позивача, які ґрунтуються на припущеннях. Крім того, вищевказаний спосіб забезпечення позову порушує права та інтереси ТОВ Миколаївбудцентр , перешкоджає господарській діяльності підприємства.

Представник апелянта - Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївбудцентр в судовому засіданні наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову просив скасувати.

Представник позивача та відповідача до судового засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, що не заважає розгляду справи за їх відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в обґрунтування клопотання про забезпечення позову позивач посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до високої вірогідності в подальшому блокуванні ТОВ Миколаївбудцентр державної програми з модернізації об`єктів критичної інфраструктури у транспортній галузі, чим завдасться шкода загальнодержавним інтересам.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною другою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відтак, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії індивідуального акта.

Оцінюючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Так, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Суд першої інстанції задовольняючи вимоги заяви про вжиття заходів забезпечення позову, виходив з того, що позивачем в межах даної справи належно доведено необхідність застосування заходів забезпечення позову. Крім того, суд першої інстанції, посилаючись на матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_1 зробив висновок про те, що ТОВ Миколаївбудцентр незаконно отримало ліцензію № 2013049479 від 04.04.2018 року для того, щоб блокувати державну програму із модернізації об`єктів критичної інфраструктури в транспортній галузі та завдати шкоди загальнодержавним інтересам.

Так, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, апелянт зазначав, що державі може бути завдана шкода внаслідок діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївбудцентр , яке може блокувати державну програму із модернізації об`єктів критичної інфраструктури в транспортній галузі, для чого останнім було отримано відповідну ліцензію. Крім того, на переконання позивача, Товариство не виконало вимог Закону України Про ліцензування окремих видів господарської діяльності .

Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що зазначені доводи належно не доводять наявність обставин, які ускладнять, або зроблять неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду даної справи, предметом спору у якій є наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України Про результати розгляду питань щодо ліцензування від 04.04.2018 № 19-Л, яким, зокрема позивачу, видано ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва обєктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середнім (СС2) та значними (СС3) наслідками № 2013049479 від 04.04.2018.

На переконання судової колегії, заявником не обґрунтовано та не подано належних доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам певних осіб чи держави до ухвалення рішення у справі. Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, викладені обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів, зокрема, позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі Беєлер проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.

Згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зупинення дії наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України Про результати розгляду питань щодо ліцензування від 04 квітня 2018 року № 19-Л, в частині видачі Товариству з обмеженою відповідальністю Миколаївбудцентр ліцензії на провадження господарської діяльності, за відсутності об`єктивних та достатніх підстав вважати, що дії, на які посилається позивач, обов`язково будуть здійснені протягом розгляду даної справи, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб`єкта господарювання, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.

Твердження суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, що ТОВ Миколаївбудцентр незаконно отримало ліцензію № 2013049479 від 04.04.2018 є передчасними, оскільки такі аргументи є, за своєю суттю, підставами позову, надання оцінки яким може здійснюватися виключно у ході судового розгляду справи по суті.

Колегія суддів зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 КАС України, а висновки суду першої інстанції є передчасними, то останнім неправомірно задоволено заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на невідповідність та передчасність висновків суду першої інстанції обставинам справи, та те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а заява Громадської організації Всеукраїнське об`єднання Антикорупційний блокпост про забезпечення позову - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївбудцентр задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2019 скасувати, та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні заяви Громадська організація Всеукраїнське об`єднання Антикорупційний блокпост про забезпечення позову.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 21.10.2019)

Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко

Суддя В.В. Файдюк

Суддя І.О. Лічевецький