Рішення

від 10.10.2019 по справі 379/694/19

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 379/694/19

2/379/406/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2019 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого: судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання: Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тараща в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Ківшовата Агро про визнання недійсним договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача 14.05.2019 звернувся до суду з даним позовом, просить суд визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки № б/н від 25.02.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Ківшовата Агро на земельну ділянку з кадастровим номером 3224481900:05:008:0113, площею 2.3686 га, що зареєстрований 02.06.2016 року, номер запису про інше речове право 14788175; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 16.03.2012 позивач підписала додаткову угоду до договору оренди землі від 01.10.2008 з відповідачем, згідно якої строк оренди земельної ділянки площею 2,3686 га, з кадастровим номером 3224481900:05:008:0113, що знаходиться на території Ківшоватської сільської ради Таращанського району Київської області, продовжено на 5 (п`ять) років зі сплатою орендної плати в розмірі, встановленому договором. Враховуючи ту обставину, що вищезазначена додаткова угода зареєстрована в управлінні Держкомзему в Таращанському районі Київської області 29.12.2012 (№322440004004567), то строк дії договору закінчився 29.12.2017. В лютому 2016 року представники ТОВ Ківшовата Агро звернулися до позивача з пропозицією внести доповнення в існуючий договір оренди, при цьому запевнивши, що це необхідно зробити для того, щоб можливо було виплатити позивачу оренду плату у збільшеному розмірі. Позивач погодилась і підписала наданий їй документ. Під час підписання, як потім виявилося нового договору оренди землі, позивач не ознайомлювалася з текстом документу, повіривши ТОВ Ківшовата Агро , що йдеться лише про збільшення орендної плати. 31 серпня 2017 року, знаючи, що дія додаткової угоди від 16.03.2012 має закінчитися 29.12.2017, позивач 01.09.2017 направила повідомлення про повернення земельної ділянки ТОВ Ківшовата Агро , датоване 31.08.2017. 11 вересня 2017 року позивач отримала поштовий лист, який містив відповідь від 07.09.2017 від ТОВ Ківшовата Агро . З цього листа позивачці стало відомо про державну реєстрацію іншого речового права - оренди належної їй земельної ділянки, строком на 10 років. Тобто, моментом, коли особа дізналася про реєстрацію іншого речового права, оренди, є 11 вересня 2017 року. Після отримання листа, позивач в усному порядку звернулася до відповідача для з`ясування обставин укладення договору оренди землі від 25.02.2016. Пояснення, які отримала позивач зводилися до того, що було підписано вищезазначений договір і він є діючим та підстав для його припинення немає. Позивачу було надано примірник договору оренди землі від 25.02.2016 разом з Інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 02.06.2016. Під час ознайомлення з вищезазначеною Інформаційною довідкою було з`ясовано, що 02.06.2016 приватним нотаріусом Рокитнянської районної державної нотаріальної контори Київської області Скоробагатько В.Д. при виконанні делегованих функцій державного реєстратора в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно був зареєстрований Договір оренди б/н від 25.02.2016, укладений між позивачем та ТОВ Ківшовата Агро , строком на 7 років, термін дії якого закінчується 02.06.2023 року. Таким чином, вказує, що оспорюваний договір був укладений та зареєстрований під час дії договору від 01.10.2008, оскільки термін дії Додаткової угоди від 16.03.2012 закінчився 29.12.2017, а Договір оренди землі від 25.02.2016, зареєстрований реєстратором 02.06.2016. Має місце подвійна реєстрація одного і того ж об`єкту оренди. Вважає, безсумнівно, що ТОВ Ківшовата Агро було відомо щодо договору, який зареєстрований та закінчується 29.12.2017 та не повідомлено про це приватного нотаріуса. Таким чином, договір укладений між позивачем та ТОВ Ківшовата Агро , 01.10.2008 був чинним на момент укладення спірного договору та реєстрації іншого речового прав. Відтак, вважає, що при реєстрації договору державний реєстратор Скоробагатько В.Д. не дотрималась вимог, встановлених приписами ст. 93 Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі та зареєструвала під час діючого договору оренди землі новий договір оренди, чим допустила те, що відносно одного і того ж об`єкта нерухомості діє одночасно два договори - оспорюваний договір оренди та договір оренди землі від 01.10.2008.

Отже, вказує, що даний факт є правовою підставою для визнання недійсним договору оренди землі б/н від 25.02.2016, укладеного між ТОВ Ківшовата Агро та позивачем.

Ухвалою суду від 31.05.2019 позов прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Відповідачем у встановлений судом строк подано відзив на позов, яким відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню і в обґрунтування своєї позиції зазначив, що Договір оренди землі №б/н від 25.02.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Ківшовата Агро (далі - Договір), який Позивач просить визнати недійсним, був укладений належним чином щодо земельної ділянки, площею 2,3686 та, кадастровий номер 3224481900:05:008:0113, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Ківшоватської сільської ради, Київської обл., власником якої є позивач. Як вбачається з позовної заяви, позивач не заперечує того факту, що вона ставила свій підпис на договорі. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 у своїй позовній заяві вказала, що вона дізналася про існування договору оренди землі від 2016 року після отримання листа від ТОВ Ківшовата Агро , яким відповідач відмовив позивачу в поверненні земельної ділянки. Тобто позивач, нібито, дізналася про порушення своїх прав 11.09.2017 року, проте це не означає, що ОСОБА_1 могла дізнатися про порушення своїх прав раніше з огляду на наступне. Позивач стверджує, що їй не надавали додаткову угоду до договору оренди землі від 2008 року при підписанні документу, але згодом надали копію. Проте, відповідно до цього Договору, він укладений у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в Орендодавця, другий - в Орендаря, третій - в органі реєстрації речових прав. Крім того, сторонами підписувався і акт прийому-передачі земельної ділянки. Це означає, що договір передавався позивачу, як Орендодавцю, а його відсутність в позивача не може свідчити про умисне ненадання примірника відповідачем. ТОВ Ківшовата Агро не зацікавлене в тому, щоб зберігати примірники договору виключно в себе і не надавати своєму Орендодавцю. Крім того, ТОВ Ківшовата Агро не є органом державної реєстрації, тому в третьої особи немає повноважень щодо зберігання, видачі договорів тощо. Це твердження стосується і договору оренди земельної ділянки №б/н від 25.02.2016 року (п.14 Договору). До того ж, відсутність примірника не завадила позивачу сім років не заявляти про те, що в неї немає такого Договору до моменту звернення до Київського окружного адміністративного суду. Крім того, 22.02.2016 року позивач разом із ТОВ Ківшовата Агро уклали новий договір, підписаний позивачем і оформлений належним чином, що свідчить про те, що позивач не заявляла про відсутність примірника старого Договору і отримала примірник нового укладеного Договору. Звертає увагу суду на те, що позивач у своїй позовній заяві стверджує, що їй не надавався тільки примірник договору від 2008 року, проте ОСОБА_1 нічого не зазначала щодо Договору від 2016 року і не заявляла про його відсутність у неї. Крім того, позивач сама надала копію договору оренди землі № б/н від 25.02.2016 року, укладеного між ТОВ Ківшовата Агро та ОСОБА_1 , як додаток до позовної заяви. З огляду на вищезазначене, вважає, що ОСОБА_1 знала про укладання Договору від 25.02.2016 року, власноруч його підписувала, мала його примірник, та розуміла те, що право оренди за цим Договором буде зареєстровано у встановленому законом порядку. Зазначає, що позивач намагається навести суд на думку, що її ввели в оману під час підписання Договору для отримання нею орендної плати в збільшеному розмірі. ОСОБА_1 стверджує, що вона не уважно знайомилася з Договором, проте це не є поважною причиною для визнання Договору недійсним, оскільки ОСОБА_1 власноруч підписувала Договір, та три роки не заявляла жодних претензій щодо цього. Також, вказує, що позивач є дієздатною повнолітньою особою, яка усвідомлює значення своїх дій і розуміє їх юридичні наслідки. У свою чергу, ТОВ Ківшовата Агро не мало жодних намірів вводити в оману свого Орендодавця, з якою відповідач співпрацював з 2008 року. Крім того, ОСОБА_1 не надала жодних доказів, які б доводили недобросовісність дій ТОВ Ківшовата Агро . Отже, з огляду на вищесказане, твердження позивачки про те, що вона уважно не знайомилася з Договором при його підписанні, а також про те, що їй не надавався примірник Договору відповідачем, внаслідок чого позивача було введено в оману, вважає помилковими, хибними, такими, що не відповідають дійсності, і не можуть бути прийняті до уваги судом. Крім того, зазначає, що позивачем пропущений строк, у межах якого вона могла звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, оскільки договір був укладений 25.02.2016 року, а отже, позивач дізналася або могла дізнатися про, на її думку, можливе порушення її прав у цей день, оскільки підписувала відповідний Договір, та отримувала його примірник. Строк позовної давності розпочався з наступного дня після настання події, з якою пов`язано початок обчислення позовної давності - 26.02.2016 року. ОСОБА_1 повинна була звернутися до суду протягом встановлених ЦК України 3 років, а саме до 26.02.2019 року. Натомість, позивач звернулася до суду з позовною заявою 13.05.2019 року. Вважає, що в даному випадку відсутні порушення прав позивача, оскільки ТОВ Ківшовата Агро скористалося своїм переважним право на поновлення договору оренди, звернувшись до позивача до закінчення дії договору оренди та за згодою позивача було укладено договір оренди земельної ділянки на новий строк. У свою чергу позивач виявила своє вільне волевиявлення на продовження договірних стосунків з ТОВ Ківшовата Агро , підписавши договір від 2016 року, шляхом проставлення підпису на договорі. Крім того, позивач не заперечує факт підписання нею договору, а також жодним чином не заявляла про підписання нею договору від впливом помилки, шляхом введення її в оману, або ж під примусом. Очевидно, що дії позивачки, яка уклала 25 лютого 2016 року договір оренди землі, власноруч його підписала, мала його примірник (адже позивач сама надала його копію як додаток до позовної заяви та не заявляла про його відсутність), а згодом пред`являє позов про визнання його недійсним, суперечить її попередній поведінці (укладенню договору та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним. Отже, вважає, дії позивача недобросовісними і такими, що суперечать її попередній поведінці, що не відповідає принципу добросовісності, встановленого ст.3 ЦК України. Також зазначає, що відповідач, добросовісно та належним чином виконує свої зобов`язання відповідно до умов Договору, в тому числі своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату, користується земельною ділянкою відповідно до цільового призначення, не погіршує якість земельної ділянки.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив в якій представник зазначає, що безсумнівно відповідачу було відомо щодо існування Додаткової угоди від 16.03.2012 до договору оренди землі від 10.10.2008, що зареєстрована за №322440004004567 в Управлінні ДержКомЗему у Таращанському районі Київської області, яка мала закінчитися 29.12.2017 року (надалі - Додаткова угода), але здійснюючи реєстрацію 02.06.2016 Договору оренди землі №б/н від 25.06.2016 року (надалі - Договір оренди від 25.06.2016 року) цей факт був прихований від приватного нотаріуса Рокитнянського районного округу Київської області Скоробагатько В.Д. Очевидно, що така забудькуватість були вигідна відповідачу. Адже намагаючись переконати суд в тому, що Позивач могла дізнатися про порушення своїх прав раніше, ніж 11 вересня 2017 року (дата отримання відповіді від Відповідача на Повідомлення про повернення земельної ділянки від 31.08.2017 року) дуже зручно посилатися на те, що у Орендаря (відповідача) не має обов`язку повідомляти Орендодавця (позивача) про здійснення державної реєстрації іншого речового права щодо належної позивачу на праві власності земельної ділянки. В такому разі залишається незрозумілим, яким чином позивач міг дізнатися про реєстраційні дії, адже законодавством України не передбачено порядку подвійної реєстрації договорів оренди. Тому цілком очевидним є те, що позивач завчасно надіслав письмове звернення до відповідача, в якому повідомив про своє бажання припинити подальшу співпрацю. За таких ознак, акцентує увагу суду на тому, що необхідності дізнаватися раніше, ніж майже за 4 (чотири) місяці до закінчення Додаткової угоди у позивача не було, оскільки дія Додаткової угоди мала закінчитися 29.12.2017 року, а угоди про розірвання за згодою сторін між позивачем та відповідачем не підписувалося. Стосовно твердження позивача щодо попуску строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, вказує, що відповідач не надає жодних доказів, які б давали змогу суду, встановити факт спливу строку позовної давності. Тому пояснення та міркування відповідача слід оцінювати, як припущення, оскільки жодними доказами вони не підтвердженні. Ч. 6 статті 81 ЦПК України, імперативно забороняє ґрунтувати доказування на припущеннях. В свою чергу, позивач, в заперечення спливу строку позовної давності, просить суд врахувати наступні докази, оскільки вони базуються на послідовності дій та піддаються логічному поясненню. 16 березня 2012 року - підписання позивачем додаткової угоди до договору оренди землі від 01.10.2008 року з відповідачем. Строк оренди земельної ділянки - 5 (п`ять) років. 29 грудня 2012 року - реєстрація додаткової угоди в управлінні Держкомзему в Таращанському районі Київської області (присвоєно реєстраційний № 322440004004567). 31 серпня 2017 року - підписання позивачем Повідомлення про повернення земельної ділянки (надіслано цінним листом №0954300006870 01.09.2017 року). 11 вересня 2017 року - отримання Позивачем поштового листа №0954300007450, який містив відповідь Відповідача від 07.09.2017 року. Отже, вважає, що моментом, коли особа дізналася про реєстрацію іншого речового права - оренди, є 11 вересня 2017 року. Тобто строк позовної давності розпочався 12 вересня 2017 року. Зважаючи на відсутність доказів пропущення строку позовної давності та наявність доказів поданих позивачем про дотримання строку звернення, зазначені відповідачем аргументи просить відхилити. Стосовно протиправності укладення договору оренди під час дії іншого договору оренди та намагання заперечити відсутність порушення прав позивача зазначає, що після укладення договору та його реєстрації відповідачем, щодо однієї земельної ділянки, з`явилося два чинних записи про інше речове право. Права оренди є різними. Встановлено різні строки оренди, різні умови орендної плати. Отже, в зв`язку з одночасною чинністю двох прав по різних договорах, за одним право набувачем, встановити, який з них діє, неможливо. Укладення договору та його реєстрація відповідачем, є протиправною, порушує право достовірно та об`єктивно знати про стан своїх прав. Відповідач повністю визнає підстави позовних вимог, але заперечує проти задоволення позову оскільки вважає, що оскільки сторони уклали новий правочин, то це є реалізацією переважних прав орендаря встановлених статтею 33 Закону України Про оренду землі . Позивач на даній нормі акцентувати увагу суду не буде, оскільки спірні правовідносини нею не регулюються. Жодних листів-повідомлень до позивача не надходило. Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 33 Закону України Про оренду землі , у випадку поновлення договору оренди, укладення додаткової угоди до договору оренди є обов`язковим. Ч. 6 відповідно регламентує процедуру пролонгації, що полягає в користуванні земельною ділянкою орендарем протягом місяця після закінчення терміну дії договору за відсутності заперечень орендодавця. Жодна з даних статей не є підставою позову, механізми, нею передбачені, сторонами не застосовувались.

Отже, акцентує увагу суду, що оспорюваний договір, укладений під час дії попереднього чинного договору між тими самими сторонами, тому наявні правові підстави для визнання його недійсним з підстав, визначених статтями 203, 215 ЦК України.

Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, якою відповідач заперечує проти доводів позивача, оскільки, ТОВ Ківшовата Агро під час звернення до приватного нотаріуса Рокитнянського районного округу Київської області Скоробагатько В.Д. було надано всі необхідні для проведення державної реєстрації договору оренди землі від 25.02.2016 року документи. Крім того, твердження позивача щодо протиправності державної реєстрації права оренди за договором від 2016 року під час дії державної реєстрації за додатковою угодою від 20.12.2012 року до договору не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки предметом цього спору є визнання договору недійсним, а не скасування його державної реєстрації. Також, позивач у своїй відповіді на відзив зазначила, що відповідач повністю визнає підстави позовних вимог. У свою чергу повідомляє, що ТОВ Ківшовата Агро жодним чином не визнає підстави позовних вимог, та заперечує проти їх задоволення судом. Позивач стверджує, що ТОВ Ківшовата Агро не надало жодних доказів, які б давали встановити факт спливу строку позовної давності. В свою чергу, позивач на підтвердження того, що строк позовної давності розпочався 12.09.2017 року наводить лише факт отримання ОСОБА_1 поштового листа із відповіддю ТОВ Ківшовата Агро . Однак, як вбачається з позовної заяви, позивач не заперечує факту особистого підписання Договору оренди №б/н від 25.02.2016 року. Таким чином, аргументи позивача про те, що вона дізналась про існування договору оренди № б/н від 25.02.2016 року лише 11.09.2017 є неприйнятними та не можуть бути взяті до уваги судом як обґрунтування відсутності факту пропущення строку позовної давності, оскільки позивач не оспорює факт укладення та особистого підписання даного Договору. Крім того, особливої уваги заслуговує факт того, що позивач звернулась до суду для визнання договору недійсним лише 13.05.2019 року, тобто через 1 рік та 8 місяців після того, як нібито дізналась про реєстрацію права оренди за договором від 25.02.2016 року. Отже, договір оренди землі між ТОВ Ківшовата Агро та ОСОБА_1 був укладений 25.02.2016 року, тому вважає, що позивач дізналася або могла дізнатися про, на її думку, можливе порушення її прав у цей день, оскільки підписувала відповідний Договір, та отримувала його примірник. Строк позовної давності розпочався з наступного дня після настання події, з якою пов`язано початок обчислення позовної давності - 26.02.2016 року. ОСОБА_1 повинна була звернутися до суду протягом встановлених ЦКУ 3 років, а саме до 26.02.2019 року.

Щодо спростування тверджень позивача про протиправність укладення Договору оренди від 25.02.2016 року, зазначає, що ТОВ Ківшовата Агро скористалось своїм переважним правом на поновлення договору оренди, звернувшись до позивача до закінчення дії договору оренди та за згодою позивача було укладено договір оренди землі на новий строк. У свою чергу, позивач виявила своє вільне волевиявлення на продовження договірних стосунків з ТОВ Ківшовата Агро , підписавши Договір від 2016 року, адже вона не заперечує факт підписання нею Договору, а також жодним чином не заявляла про підписання нею Договору під впливом помилки, шляхом введення її в оману, або ж під примусом.

Ухвалою суду від 19.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.10.2019.

Представник позивача - адвокат Турлуковський С.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і прохав їх задовольнити. Зазначив, що 25.02.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Ківшовата Агро було укладено договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований через чотири місяці за заявою ТОВ Ківшовата Агро .. Підставою позову є наявність 2-х різних договорів оренди на одну й ту ж земельну ділянку між тими самими сторонами. Порушення права позивачки відбулося саме в момент реєстрації договору від 25.02.2016 року. При підписанні цього договору порушення права позивачки не було. В договорі від 25.02.2016 малося бути посилання на первісне зобов`язання. Однак в оскаржуваному договорі відсутня новація. Не можна укладати новий договір не розірвавши попередній договір. Земельна ділянки позивачки з моменту отримання прав на неї орендодавцем оброблялася ТОВ Ківшовата Агро . До моменту припинення відносин відповідач має платити орендну плату, оскільки договір не визнаний недійсним. 01.09.2017 року позивачка направляла повідомлення датоване 31.08.2017 про небажання продовжувати договірні відносини. 11.09.2017 року позивачка отримала лист відповідача, з якого дізналася про існування договору оренди від 25.02.2016 року. В усній формі позивачка звернулася до відповідача, після чого їй був наданий договір оренди від 25.02.2016 року. Тому строк позовної давності повинен рахуватися з 11.09.2017 року. Ту обставину, що підпис на договорі оренди від 25.02.2019 зроблений позивачкою, не оспорюється. Докази, що копію договору від 25.02.2019 позивачка отримала 11.09.2017, відсутні.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що на підставі акту на право власності на землю їй належить земельна ділянка. Одразу після розпаювання землі вона надала земельну ділянку в оренду в Ківшовата Агро . В 2012 році вона підписала з ТОВ Ківшовата Агро додаткову угоду на 5 років, яка була дійсна до 2017 року. В 2016 році в конторі Ківшовата Агро , де видають пшеницю, їй дали надрукований текст договору, сказали поставити підписи і здати в контору. Вона брала цей договір додому, підписала і зразу занесла в контору. Вона не розуміла, що це новий договір, думала що це для збільшення орендної плати. Не пам`ятає, чи бу на той час зазначений у договорі строк договору. Підпису представника ТОВ Ківшовата Агро не було. Потім в 2016 році надумала віддати пай в іншу організацію. Вона в 2016 році пішла в контору забрати документи. Їй видали додаткову угоду від 2012 року, вона подивилась, що ще строк дії додаткової угоди не вийшов. Представники відповідача сказали, що є нові договори, які вже були завірені нотаріусом з Рокитного. Копію договору від 25.02.2016 вже зареєстровану вона отримала літом 2016 року. Вона писала листи на адресу відповідача, але зміст та дати направлення не пам`ятає. Отримувала відповіді відповідача, що вони проти припинення відносин. Її права порушені, оскільки новий договір уклали в період дії попереднього.

Представник відповідача Ступка Н.П. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Пояснила, що про можливе порушення своїх прав позивачка могла дізнатися 25.02.2016 року, оскільки власноручно підписувала оспорюваний договір. Не припинили діючий договір при укладанні нового в результаті помилки. Реєстратор повинен був перевірити при реєстрації. З 04.06.2016 року діяв вже новий договір, орендну плату платили вже по новому договору. В новому договорі від 25.02.2019 не було згадки про те, що вже існують правовідносини. Позивачка добровільно уклала договір від 25.02.2016, там був зазначений строк дії. Після підпису договору позивачкою, договір забрали для реєстрації і віддали після реєстрації, яка відбулася 02.06.2016 року. В 2017 року позивачка писала листи щодо повернення земельної ділянки. У відповідь був направлений лист, що дії новий договір, укладений на 7 років. Оскільки позивачка довідалася про порушення прав з моменту підписання договору, і строк позовної давності сплив, заявила про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Суд, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

За принциповими положеннями ст. 12 ЦПК України, які встановлюють змагальність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 227656, виданого 09.11.2004 Таращанською районною державною адміністрацією Київської області, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,5793 га, кадастровий номер 3224481900:05:008:0113, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ківшоватської сільської ради Таращанського району Київської області (а.с.13).

16.03.2012 між ОСОБА_1 та ТОВ Ківшовата Агро було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01.10.2008, згідної якої сторони дійшли згоди щодо продовження терміну дії договору, шляхом продовження строку дії договору на 5 (п`ять) років з моменту державної реєстрації додаткової угоди зі сплатою орендної плати в розмірі, встановленому договором. Додаткова угода зареєстрована в Управлінні Держкомзему у Таращанському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 № 322440004004567 (а.с.14).

25.02.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ Ківшовата Агро було укладено договір оренди землі № б/н строком на 7 років на земельну ділянку площею 2,5793 га, кадастровий номер 3224481900:05:008:0113 (а.с.15).

Згідно інформаційної довідки № 60535709 від 02.06.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 02.06.2016 державним реєстратором - приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько В.Д. зареєстровано інше речове право на земельну ділянку площею 2,3686 га, кадастровий номер: 3224481900:05:008:0113, номер запису про інше речове право: 14788175. Підстава виникнення іншого речового права - договір оренди землі, сері та номер: б/н, укладений 25.02.2016 між позивачем та відповідачем (а.с.19-20).

01.09.2017 позивач направила ТОВ Ківшовата Агро повідомлення, датоване 31.08.2017, про повернення земельної ділянки, в якому просить в зв`язку із закінченням договірних відносин нічого не засівати та надалі не обробляти дану земельну ділянку, та не використовувати її в будь-який інший спосіб, і повернути її в строк до 30.12.2017 у стані, що передбачений договором (а.с.17).

07.09.2017 відповідачем направлено позивачу лист, який отримано позивачем 11.09.2017, в якому повідомляється про те, що 25.02.2016 між ними був підписаний договір оренди зазначеної земельної ділянки, який 02.06.2016 зареєстрований, , а тому й підстав для припинення дії діючого договору немає (а.с.18).

Згідно з частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У статті 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України зобов`язання буде вважатися виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

Відповідно до частин другої і четвертої статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є:

спосіб припинення зобов`язання;

вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання);

є двостороннім правочином (договором);

нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на зміну цього зобов`язання.

Деякі з вищезазначених ознак новації одночасно є умовами її вчинення.

До умов новації згідно вимог закону віднесено наступні:

нове зобов`язання повинне пов`язувати тих самих осіб, що і первісне;

сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов`язання іншим, а домовленість про новацію , про яку йдеться у частині другій статті 604 ЦК України, - це договір про заміну зобов`язання;

вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов`язання;

наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим;

дійсність первинного зобов`язання (недійсність первинного зобов`язання веде до недійсності і нового зобов`язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов`язаними первинним зобов`язанням, і новація не відбувається);

зміна змісту зобов`язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі;

допустимість заміни первісного зобов`язання новим.

Умови новації є необхідними і достатніми для вчинення новації.

Таким чином, новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання.

Юридичною підставою для зобов`язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов`язання.

Угода про заміну первинного зобов`язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу.

Однак оспорюваний договір оренди землі від 25.02.2016 не містить вказівки на первинне і нове зобов`язання та намірів сторін вчинити новацію, тобто припинити існуюче і замінити новим.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2019 (справа № 609/67/18 провадження № 61-43444св18).

Отже, оспорюваний договір оренди землі, як самостійний правовстановлюючий договір, укладений під час дії попереднього чинного договору між тими самими сторонами, суд приймає до уваги доводи представника позивача про наявність правових підстав для визнання його недійсним з підстав, визначених статтями 203, 215 ЦК України.

Однак, суд вважає обґрунтованим клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтвердила особисто, що сама підписала оспорюваний договір, який отримала в конторі, вдома підписала та повернула назад в контору. Оскільки оспорюваний договір був укладений 25.02.2016, позивач дізналася або могла дізнатися про можливе порушення її прав у цей день. Строк позовної давності розпочався з наступного дня після настання події, з якою пов`язано початок обчислення позовної давності - 26.02.2016, а з позов позивачка звернулася 14.05.2019.

Доводи представника позивача про те, що початком строку позовної давності є 11.07.2017 є необґрунтованими, оскільки у судовому засіданні з поясненні позивачки ОСОБА_1 встановлено, що зареєстровану копію договору оренди від 25.02.2016 вона отримала влітку 2016 року. Пояснення позивачки збігаються з датою реєстрацію оспорюваного договору 02.06.2016 року. Крім того, оскільки підставою визнання договору оренди від 25.02.2016 недійсним є відсутність в тексті договору новації, а оскільки позивачка власноруч підписувала договір оренди вдома, після чого віднесла до ТОВ Ківшовата Агро , то вона могла довідатися про порушення її прав саме 25.02.2016 року.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Пред`явлення позову до суду це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме із цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Так, в силу ч. 1 ст. 184 ЦПК України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді. Позовна заява оформлюється з дотриманням правил підсудності, визначених статтями 26-30 ЦПК України. Позовна заява оформлюється з додержанням вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, за її подання сплачується судовий збір.

Згідно з частиною першою статті 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Так, позивач з метою захисту законних прав та інтересів зверталася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько В.Д., третя особа: ТОВ Ківшовата Агро про зобов`язання вчинити дії (скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки). Однак, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 (справа № 810/1022/18) провадження в адміністративній справі закрито, оскільки зазначений спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства (а.с.21-23).

Так як, позивачем звернувся до Таращанського районного суду Київської області з іншим предметом спору, в даному випадку ч. 2 ст. 264 ЦК України не застосовується, тобто перебіг позовної давності не переривався.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 (провадження № 6-1763цс16).

Враховуючи викладене, з урахуванням обґрунтованості позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди землі від 25.02.2016, однак, в зв`язку з закінченням строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем у справі, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову повністю у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, статтями 257, 267, ЦК України, статтями 3, 4, 12, 13, 19, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Ківшовата Агро про визнання недійсним договору оренди землі - відмовити у повному обсязі.

Повне рішення складено 18.10.2019.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Головуючий:В. І. Зінкін