Рішення

від 16.10.2019 по справі 631/1351/18

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/1351/18

провадження № 2/631/498/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участі секретаря судового засідання М`ячиної Ю. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про тлумачення заповіту,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 - адвокат Крецул Л. М., що діє відповідно до договору про надання правової допомоги № 38 від 12 липня 2018 року та на підставі ордеру серії ПТ № 084352 від 21 листопада 2018 року, звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, в якій просить розтлумачити заповіт, складений 03 березня 2008 року та посвідчений секретарем Охоченського виконавчого комітету сільської ради Нововодолазького району Харківської області, зареєстрований в реєстрі за № 210, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку площею 6,7991 га, за цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Охоченстької сільської ради Нововодолазького району Харківської області, яка належала їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Р2 № 753922, виданого 19.12.2002 року Нововодолазькою районною державною адміністрацією згідно розпорядження голови Нововодолазької районної державної адміністрації від 25.11.2002 року № 355.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина на майно у вигляді земельної ділянки площею 6,7991 гектар, кадастровий номер 6324283500:03:001:0020, за цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Охоченстької сільської ради Нововодолазького району Харківської області, яка належала померлій ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Р2 № 753922, виданого 19 грудня 2002 року Нововодолазькою районною державною адміністрацією згідно розпорядження голови Нововодолазької районної державної адміністрації від 25 листопада 2002 року № 355.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла позивачу ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серія Р2 № 753922 на підставі розпорядження голови Нововодолазької районної державної адміністрації № 355 від 25 листопада 2002 року площею 6,7991 гектарів, яка розташована на території Охоченської сільської ради, виданий Нововодолазькою районною державною адміністрацією.

Представник позивача відмітила, що позивач у передбачений законом строк звернувся до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_2 , проте отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом не зміг, оскільки державним нотаріусом відмовлено у вчиненні вказаної дії через те, що спадкодавець залишила заповіт на ім`я ОСОБА_1 на державний акт, а не на земельну ділянку, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою від 30 листопада 2018 року було відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

04 лютого 2019 року судом постановлено ухвалу про витребування доказів по справі.

Ухвалою від 07 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Крецул Л. М. у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були сповіщені завчасно відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Скориставшись своїм правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, через канцелярію суду позивач та його представник - адвокат Крецул Л. М. надали спільну заяву, зареєстровану за вхідним № 1733/19-вх від 07.03.2019 року, відповідно до якої позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити, розгляд справи провести за їх відсутності (а. с. 61).

Уповноважений представник Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області у судове засідання не з`явився, про розгляд справи були повідомлені завчасно відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Через канцелярію суду 21 січня 2019 року сільський голова Шестаков М. В. надав заяву, що була зареєстрована за вхідним № 414/19-вх, відповідно до якої зазначив, що сільська рада з позовними вимоги ОСОБА_1 згодна та не заперечує проти їх задоволення. Просить суд розгляд справи провести за відсутності представника сільської ради (а. с. 38).

Відповідно до положень частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторін свідчать їх відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Із матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 89 років у місті Харкові померла ОСОБА_2 , про що 30 березня 2018 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області складено відповідний актовий запис за № 4919 та видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 10).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_2 як між сином та матір`ю підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 , виданого Охоченською сільською радою Старовірівського району Харківської області 14 березня 1959 року (а. с. 9).

Як свідчать матеріали справи після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина до складу якої входить земельна ділянка, площею 6,7991 гектар, кадастровий номер 6324283500:03:001:0020, розташована на території Охоченстької сільської ради Нововодолазького району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Р2 № 753922, виданого 19 грудня 2002 року Нововодолазькою районною державною адміністрацією згідно розпорядження голови Нововодолазької районної державної адміністрації від 25 листопада 2002 року № 355 (а. с. 14).

За життя ОСОБА_2 визначила своїх спадкоємців шляхом складання заповіту.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що згідно статті 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Так, згідно змісту заповіту, посвідченого 03 березня 2008 року секретарем Охоченського виконавчого комітету сільської ради Нововодолазького району Харківської області Шестаковим М. В., зареєстровано в реєстрі за № 210, вбачається, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження - належний їй державний акт на право власності на земельну ділянку серія Р2 № 753922 на підставі розпорядження голови Нововодолазької районної державної адміністрації № 355 від 25 листопада 2002 року площею 6,7991 гектарів, яка розташована на території Охоченської сільської ради, виданий Нововодолазькою районною державною адміністрацією заповіла своєму сину - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , що мешкає в селі Охоче, Нововодолазького району Харківської області (а. с. 15).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 55259996 від 26 лютого 2019 року, сформованої та наданої державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Змієвською Т. М. листом від 28 лютого 2019 року № 148/01-16, встановлено, що вищезазначений заповіт, є чинним, зареєстрований у спадковому реєстрі за № 44650652 (у реєстрі нотаріальних дій за № 210), посвідчений 03 березня 2008 року Охоченською сільською радою Нововодолазького району Харківської області (а. с. 57).

З матеріалів справи вбачається, що 07 листопада 2018 року державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Змієвською Т. М. була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, яка розташована на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області розміром 6,7991 гектар, кадастровий номер 6324283500:03:001:0020, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що державні акти не можуть виступати предметом заповіту, свідоцтво про право на спадщину видається на майно, а не на правовстановлюючий документ (а. с. 12).

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю Р2 № 753922, виданого 19 грудня 2002 року Нововодолазькою районною державною адміністрацією згідно розпорядження голови Нововодолазької районної державної адміністрації від 25 листопада 2002 року № 355, встановлено, що земельна ділянка, площею 6,7991 гектар кадастровий номер 6324283500:03:001:0020, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, належала померлій ОСОБА_2 (а. с. 14).

Вирішуючи даний спір суд виходить з приписів статті 328 Цивільного кодексу України, відповідно до яких право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно статтей 1216, 1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При цьому, спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За змістом статті 317 Цивільного кодексу України право розпоряджання майном є однією зі складових права власності, поряд із правом володіння і користування майном.

Приписами статті 1223 Цивільного кодексу України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , якщо заповіт містить суперечливі положення, за вимогою заінтересованих осіб застосовується тлумачення заповіту (стаття 1256 Цивільного кодексу України ) за умови, якщо відсутні підстави визнання заповіту недійсним, тобто тлумаченню підлягає лише дійсний заповіт. Для тлумачення змісту заповіту застосовуються також загальні правила тлумачення змісту правочинів встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 1256 Цивільного кодексу України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Положеннями статті 213 вищенаведеного кодифікованого кодексу України передбачено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Пунктом 2.1 Глави 3 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 встановлено, що заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини. Нотаріус має перевірити, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам законодавства.

Зазначений обов`язок нотаріуса був також передбачений у пункті 160 розділу 17 глави ІІІ Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, в редакцій, що була чинною на момент посвідчення заповіту ОСОБА_2 .

Аналогічні правила містились й у пунктах 28 та 35 глави 1 розділу ІІІ Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України , затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5, яка була чинною на час посвідчення спірного заповіту.

Такі ж приписи маються і в пункті 1.6 розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 № 3306/5.

Виходячи із зазначених правових норм, тлумачення заповіту судом здійснюється за наявності таких правових умов: зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача та наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту.

Об`єктом тлумачення заповіту судом є виключно сам заповіт, складений із слів та сполучень слів, які утворюють його текст.

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт, оскільки суд не може брати на себе права власника щодо розпорядження його майном на випадок смерті, тобто тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті, а тому суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, адже це може спотворити волю заповідача.

Тлумачення заповіту - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину, з тексту якого неможливо встановити справжню волю заповідача.

При тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у його зміст, адже заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, майнових прав та обов`язків на випадок смерті.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 , складаючи заповіт на користь ОСОБА_1 , станом на день його складання 03 березня 2008 року мала право власності на земельну ділянку, площею 6,7991 гектар, яка знаходиться на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії Р2 № 753922, виданого 19 грудня 2002 року Нововодолазькою районною державною адміністрацією Харківської області згідно розпорядження голови Нововодолазької районної державної адміністрації від 25 листопада 2002 року № 355.

Відповідно до статті 1236 Цивільного кодексу України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, якій можуть йому належати в майбутньому.

Таким чином, волевиявлення заповідача ОСОБА_2 при складанні заповіту було спрямоване, лише щодо належного їй на праві власності майна.

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що даний заповіт дійсно викликає питання у спадкоємця і має суперечливий характер щодо складу спадкового майна, яке підлягає успадкуванню, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне уточнити його зміст (здійснити його тлумачення).

Отже, встановивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заповіт, посвідчений 03 березня 2008 року секретарем Охоченського виконавчого комітету сільської ради Нововодолазького району Харківської області Шестаковим М. В., зареєстрований в реєстрі за № 210, складений ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , слід тлумачити як виявлення її волі заповісти ОСОБА_1 належну їй на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку, серії Р2 № 753922, земельну ділянку, площею 6,7991 гектар, що знаходиться на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.

При цьому, суд розцінює заповіт ОСОБА_2 як документ, який надає право позивачу претендувати на спадщину у вигляді земельної ділянки площею 6,7991 гектар, що знаходиться на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області на яку спадкодавець мав право власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р2 № 753922, виданого 19 грудня 2002 року Нововодолазькою районною державною адміністрацією Харківської області згідно розпорядження голови Нововодолазької районної державної адміністрації від 25 листопада 2002 року № 355.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_2 складаючи заповіт, самостійно та вільно виявила волю, щодо настання реальних наслідків вчиненого нею правочину, що в разі її смерті позивач успадкує не державний акт на право власності на земельну ділянку, а саме земельну ділянку, на яку вона мала право власності згідно вищевказаного державного акту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову та прийняття рішення про тлумачення заповіту складеного ОСОБА_2 , який був посвідчений 03 березня 2008 року секретарем Охоченського виконавчого комітету сільської ради Нововодолазького району Харківської області Шестаковим М. В. та зареєстрований в реєстрі за № 210, таким чином, що волевиявлення ОСОБА_2 при складенні заповіту було спрямовано на те, що вона на випадок своєї смерті зробила розпорядження, за яким заповіла своєму сину ОСОБА_1 , земельну ділянку площею 6,7991 гектар, що знаходиться на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, на яку спадкодавець мав право власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р2 № 753922, виданого 19 грудня 2002 року Нововодолазькою районною державною адміністрацією Харківської області згідно розпорядження голови Нововодолазької районної державної адміністрації від 25 листопада 2002 року № 355.

Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, не вимагає компенсації (відшкодування) понесених ним і документально підтверджених судових витрат.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 - 19, 76 - 81, 83, 128 - 131, 211, 214, 223, 247, частиною 1 та 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 293, 315, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про тлумачення заповіту - задовольнити.

Розтлумачити заповіт, складений 03 березня 2008 року та посвідчений секретарем Охоченського виконавчого комітету сільської ради Нововодолазького району Харківської області Шестаковим М. В., зареєстрований в реєстрі за № 210, яким ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , земельну ділянку площею 6,7991 гектар, кадастровий номер 6324283500:03:001:0020, за цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, яка належала їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Р2 № 753922, виданого 19 грудня 2002 року Нововодолазькою районною державною адміністрацією Харківської області згідно розпорядження голови Нововодолазької районної державної адміністрації від 25 листопада 2002 року № 355.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Нововодолазький районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1

Відповідач : Охоченська сільська рада Нововодолазького району Харківської області, місцезнаходження: Харківська область, Нововодолазький район, село Охоче, вулиця Заозерна, будинок № 52, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04398005.

Суддя: Т. М. Трояновська