Постанова

від 22.10.2019 по справі 611/609/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року

м. Харків

Справа №611/609/19

Провадження № 22-ц/818/ 4517 /19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Кругової С.С.,

Суддів Бурлака І.В., Пилипчук Н.П.

учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1

Відповідач - Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням органу державної влади, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 30 липня 2019 року (головуючий суддя першої інстанції Коптєв Ю.А.), -

в с т а н о в и в :

У липні 2019 року позивач звернувся до Барвінківського районного суду Харківської області з позовом до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням органу державної влади і просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 1238, 68 грн., а також моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що ухвала Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 серпня 2016 року по справі №623/2013/16-ц, яка скасована ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, завдала йому значну матеріальну шкоду у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, а також моральну шкоду.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 , як на підставу позовних вимог посилається на те, що повернення позовної заяви ухвалою Ізюмського міськрайонного суду від 04 червня 2018 року Харківської області завдало йому матеріальну шкоду, а саме: сплата судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, а також моральну шкоду.

По - перше, варто зазначити, що 16 травня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюм справу №623/2013/16-ц, провадження 2-а/623/49/2018, відмовив ОСОБА_4 ОСОБА_5 ) у задоволенні адміністративного позову до відповідного державного реєстраційного органу Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії. Рішення суду набрало законної сили 16 червня 2018 року.

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 30 липня 2019 року відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду мотивована тим, що суд не є належним відповідачем у справі та обов`язковою умовою заміни первісного відповідача належним є клопотання позивача, яке ним не заявлялось тому суд позбавлений був можливості самостійно здійснити заміну належного відповідача.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через суд апеляційної інстанції звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати у повному обсязі та направити справу на новий розгляд в інший суд першої інстанції, визначивши з урахуванням неодноразового звернення підсудність даної справи Балаклійському районному суду Харківської області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Барвінківським районним судом Харківської області неналежним чином з`ясовано обставини справи і вважає безпідставним посилання суду, що Ізюмський міськрайонний суд Харківської області не є належним відповідачем у даній справі.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судовим розглядом встановлено, що позивачу Ізюмським РС ГУ ДМС України в Харківській області 29 листопада 2016 року видано новий паспорт НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Львів, місце проживання: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 серпня 2016 року (справа №623/2013/16-ц) заяву ОСОБА_5 про зобов`язання вчинити певні дії визнано неподаною та повернуто заявнику (а.с.7).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року скасовано ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 серпня 2016 року, справу №623/2013/16-ц направлено до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області для продовження розгляду справи (а.с.9-10).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2018 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_7 на зазначене рішення повернуто без розгляду, а у відкритті на відповідну ухвалу касаційного провадження Верховним Судом України (адміністративне провадження №К/9901/52921/18) відмовлено.

Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України (частина 1 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів ). Отже, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

За змістом частини першої-третьої статті 126 Конституції України вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Конституцією України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права, вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється і, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ст.ст. 126, 129).

Згідно із зазначеними положеннями Конституції України судові рішення і відповідно дії або бездіяльність судів (суддів) з питань здійснення правосуддя (пов`язаних із розглядом справ у судових інстанціях) можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не в інший суд першої інстанції. Останнє порушувало б і принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, визначеному процесуальним законодавством і ст. 129 Конституції України.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 Про незалежність судової влади судам роз`яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Особа розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами та здійснює своє право на захист вільно, на власний розсуд; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, включно з тими, які власне обґрунтовують як право на пред`явлення вимог (право на позов), так і право на пред`явлення вимог до конкретного відповідача (відповідачів) та обов`язок такого конкретного відповідача (відповідачів) відповідати за пред`явленим до нього позовом; обов`язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 12, 13 ЦПК України).

Таким чином, про захист своїх порушених прав особа може звернутися до суду не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі відповідає обов`язок належного відповідача (відповідачів) усунути порушення права.

На законодавчому рівні встановлено імунітет суду і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, по своїй суті, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію спокійно та незалежно.

Європейський суд з прав людини зауважив, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї із справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що, з огляду на обставини тієї справи, таке обмеження було пропорційним (Плахтєєв та Плахтєєва проти України, № 20347/03, § 36, від 12 березня 2009 року).

Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 1 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16 вказано, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя. Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.01.2018 по справі № 454/1008/16-ц.

Отже, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя й посяганням на процесуальну незалежність.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення та дій судді чи суду під час здійснення правосуддя шляхом подання апеляційної та касаційної скарги на судове рішення, яке громадянин вважає таким, що прийняте з порушенням норм права.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Предметом нового судового розгляду не можуть бути ухвалені у іншій справі судові рішення або процесуальна діяльність судді при їх ухваленні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскарження судових рішень у спосіб, обраний позивачем, шляхом пред`явлення позову до суду, нормами чинного законодавства України не передбачено.

Дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись виключно у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій та рішень до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

В даному випадку, позивач у вимогах позову ставить питання про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області і просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 1238, 68 грн., а також моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Колегія суддів вважає, що вирішення у суді спору за такою позовною вимогою буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Згідно з пунктом 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року, засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на розгляд даної справи в порядку цивільного судочинства та відповідно постановлене за наслідками такого розгляду оскаржуване рішення слід вважати таким що ухвалене без дотримання вимог закону, а тому підлягає скасуванню із закриттям провадження у даній справі (п.1 ч.1 ст. 255, ст. 377 ЦПК України).

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384, ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 30 липня 2019 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням органу державної влади - закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий С.С. Кругова

Судді І.В. Бурлака

Н.П. Пилипчук