Постанова

від 22.10.2019 по справі 617/1089/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року

м. Харків

справа № 617/1089/18-ц

провадження № 22ц/818/3735/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Колтунової А.І., Маміної О.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - державний виконавець Вовчанського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лесніков Є.М.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 04 червня 2019 року в складі судді Глоби М.М.

в с т а н о в и в:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: державний виконавець Вовчанського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лесніков Євген Миколайович про нарахування пені, часткову разову компенсацію додаткових витрат на дитину, зміну порядку та способу стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що вони з відповідачем з 15 вересня 2001 року до 27 липня 2004 року перебували у шлюбі, від якого мають сина - ОСОБА_3 , 2002 року народження.

Вказала, що рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 17 грудня 2003 року з ОСОБА_2 на її користь на утримання сина стягнуто аліменти в розмірі ј частини всіх видів заробітку, починаючи з 26 листопада 2003 року.

Зазначила, що на виконання вказаного судового рішення видано виконавчий лист, який пред`явлено до примусового виконання.

Вказала, що відповідач ухиляється від сплати аліментів, та станом на 01 квітня 2018 року його заборгованість зі сплати аліментів згідно розрахунків державного виконавця становить 64 551,26 грн.

Зазначила, що розмір пені дорівнює 100 % розміру заборгованості зі сплати аліментів та складає 64 551,26 грн., оскільки затримка зі сплати аліментів досягла 100 днів.

Вказала, що розмір аліментів, призначений судом, не є достатнім для утримання дитини, вона є одинокою матір`ю, має на утриманні двох дітей, та самостійно не здатна забезпечувати потреби сина в повному обсязі, тоді як відповідач є працездатним, здоровим, має нерухоме майно, новий транспортний засіб та може сплачувати аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку.

Також, зазначила, що син потребує постійної уваги лікарів, з дня народження перебуває на обліку в обласній дитячій і районній лікарнях, проходить кожен рік обстеження невролога та кардіолога, приймає ліки.

Вказала, що за її розрахунками на проїзд до м. Харкова, придбання ліків за період 2010-2018 років витрачено не менше 20 000,00 грн., які є додатковими витратами, половину з яких, а саме 10 000,00 грн., має компенсувати відповідач.

Просила стягнути з відповідача пеню у розмірі 100 % заборгованості у сумі 64 551,26 грн. за прострочений борг по сплаті аліментів протягом останніх 100 днів; стягнути з відповідача одноразово за період 2010-2018 років додаткові витрати в сумі 10 000,00 грн., викликані особливими обставинами - хворобою дитини; змінити розмір аліментів, який стягується на підставі рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 17 грудня 2003 року з ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2002 року народження, збільшивши їх розмір до 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 04 червня 2019 року, у якому ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 09 серпня 2019 року виправлено описку, позов ОСОБА_1 - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 жовтня 2011 року по 31 березня 2018 року у розмірі 18 160,23 грн.; в іншій частині позовних вимог - відмовлено; стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 704,80 грн. на користь держави.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати в частині нарахування та стягнення пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 18 160,23 грн., відмови у задоволенні вимог щодо одноразового відшкодування за період 2010-2018 років додаткових витрат у розмірі 10 000,00 грн., викликаних хворобою дитини, та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути пеню за період з 01 жовтня 2011 року по 04 червня 2019 року та додаткові витрати у розмірі 10 000,00 грн.; стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 14 896,00 грн., що були виплачені їй як тимчасова державна допомога за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2015 року на їхнього сина з підстав ухилення від сплати аліментів; постановити окрему ухвалу суду, в якій вказати на недоліки у роботі слідчого відділу Вовчанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з розслідування кримінального провадження №12018220260000451, внесеного до ЄРДР 12 травня 2018 року; зобов`язати третю особу у справі надати до суду апеляційної інстанції документ про заборгованість відповідача зі сплати аліментів за період з 01 квітня 2018 року по 04 червня 2019 року щомісячно для нарахування суми пені включно до дати прийняття судового рішення судом першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважала, що суд помилково розрахував розмір пені за аліментами, виходячи з кількості днів у кожному місяці прострочення, а не за кожний день; що пеня мала бути розрахована не до 31 березня 2018 року, а до дня ухвалення судом рішення, а саме до 04 червня 2019 року; що судом неправомірно відмовлено у стягненні додаткових витрат, оскільки докази того, що дитина потребує витрат на лікування, містяться у матеріалах справи; що суд помилково вважав, що її матеріальний стан покращився у зв`язку з отриманням державної допомоги, оскільки таку допомогу вона отримала саме у зв`язку з несплатою відповідачем аліментів, та він повинен повернути таку суму в бюджет; що суд необґрунтовано не задовольнив її клопотання про постановлення окремої ухвали щодо бездіяльності Вовчанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області при розслідуванні кримінального провадження щодо ухилення відповідача від сплати аліментів.

20 вересня 2019 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказав, що згодний сплатити пеню у розмірі, визначеному в рішенні суду, інші вимоги вважає необгрунтованими.

Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду в оскаржуваній частині - скасувати.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів, а загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць), виходячи з кількості днів у місяці; в частині вимог про стягнення додаткових витрат суд виходив з того, що належних доказів розміру понесених витрат на лікування дитини позивачем не надано.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 15 вересня 2001 року до 27 липня 2004 року перебували у шлюбі, від якого мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 3, 4, 5).

ОСОБА_3 мешкає разом з матір`ю ОСОБА_1 (а. с. 7, 10).

На підставі виконавчого листа Вовчанського районного суду Харківської області № 2-819 від 23 грудня 2003 року постановою державного виконавця від 25 грудня 2003 року відкрито виконавче провадження з примусового стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (а. с. 13-15).

ОСОБА_2 рішення суду про стягнення аліментів належним чином не виконує, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з їх сплати.

Згідно довідок Вовчанського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01 квітня 2018 року становить 64 551,26 грн., станом на 01 лютого 2019 року - 67 850,68 грн.; станом на 01 червня 2019 року - 70 746,92 грн.; за 2011 рік заборгованість відсутня (а. с. 18,19,80,81,113,114).

Постановою державного виконавця Вовчанського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 27 квітня 2018 року ВП № 56251123 ОСОБА_2 тимчасово обмежений у праві виїзду за кордон до погашення ним заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (а. с. 58,59).

Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості ) та помножити та 1 відсоток.

Тобто, формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.

У справі № 333/6020/16-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і вважала, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Аналогічно вирішено питання у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), проте помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за сплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 з жовтня 2011 року не сплачує аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання їхнього сина, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з їх сплати.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції та її перегляду апеляційним судом не вказав обставин, які б виключали його вину у несплаті аліментів. У відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що погоджується з розміром пені, визначеним судом першої інстанції. Тобто, доказів поважності причин несплати ОСОБА_2 аліментів, які б виключали його вину в утворенні заборгованості та можливість стягнення пені, суду не надано.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача пеню у розмірі 100 % заборгованості у сумі 64 551,26 грн. за прострочений борг по сплаті аліментів протягом останніх 100 днів. При цьому, зазначила, що заборгованість у такому розмірі утворилась станом на 01 квітня 2018 року.

Однак, зважаючи на те, що у статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення, твердження позивача щодо нарахування пені за 100 днів є безпідставними.

Враховуючи, що з розрахунку заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем 03 червня 2019 року, вбачається, що станом на 01 жовтня 2011 року заборгованість відсутня згідно квитанції №2279 від 26 вересня 2011 року, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно визначив, що пеня має нараховуватися починаючи з жовтня 2011 року.

Проте, висновок суду першої інстанції, що неустойка (пеня) за один місяць рахується як заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця , в якому виникла заборгованість, а загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць) - є помилковим, оскільки пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, розрахунок пені, який відповідає вимогам статті 196 СК України, слід проводити за формулою: розмір заборгованості за місячним платежем х на 1% х на кількість днів прострочення з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, до дня, що передує ухваленню рішення судом першої інстанції (03 червня 2019 року).

Судова колегія вважає за необхідне здійснити розрахунок пені за несплату аліментів за період з 01 жовтня 2011 року по 01 квітня 2018 року, оскільки у позовній заяві ОСОБА_1 обмежила розмір своїх вимог сумою пені, що відповідає 100% заборгованості, яка утворилась саме на цю дату, тому, суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог.

Таким чином, виходячи з обсягу заявлених позивачем вимог, даних щодо заборгованості ОСОБА_2 за аліментами, які містяться в уточненому розрахунку державного виконавця від 03 червня 2019 року, судова колегія вважає за необхідне навести наступний розрахунок пені за несп

Жовтень 2011 року: сума боргу 330,33 грн. х 1% х 2772 дні (01 листопада 2011 року - 03 червня 2019 року) = 9 156,75 грн.;

Листопад 2011 року: сума боргу 107,50 грн. х 1% х 2742 дні (01 грудня 2011 року - 03 червня 2019 року) = 2947,65 грн.;

Грудень 2011 року: сума боргу 187,50 грн. х 1% х 2711 днів (01 січня 2012 року - 03 червня 2019 року) = 5083,13 грн.;

Січень 2012 року: сума боргу 501,50 грн. х 1% х 2680 днів (01 лютого 2012 року - 03 червня 2019 року) = 13440,20 грн.;

Лютий 2012 року: сума боргу 501,50 грн. х 1% х 2651 день (01 березня 2012 року - 03 червня 2019 року) = 13294,77 грн.;

Березень 2012 року: сума боргу 501,50 грн. х 1% х 2620 днів (01 квітня 2012 року - 03 червня 2019 року) = 13139,30 грн.;

Квітень 2012 року: сума боргу 528,75 грн. х 1% х 2590 днів (01 травня 2012 року 03 червня 2019 року) = 13694,63 грн;

Травень 2012 року: сума боргу 528,75 грн. х 1% х 2559 днів (01 червня 2012 року 03 червня 2019 року) = 13530,71 грн;

Червень 2012 року: сума боргу 528,75 грн. х 1% х 2529 днів (01 липня 2012 року - 03 червня 2019 року) = 13372,09 грн;

Липень 2012 року: сума боргу 539,50 х 1% х 2498 днів (01 серпня 2012 року - 03 червня 2019 року) = 13476,71 грн;

Серпень 2012 року: сума боргу 539,50 грн. х 1% х 2467 днів (01 вересня 2012 року - 03 червня 2019 року) = 13309,47 грн;

Вересень 2012 року: сума боргу 539,50 грн. х 1% х 2437 днів (01 жовтня 2012 року - 03 червня 2019 року) = 13147, 62 грн;

Жовтень 2012 року: сума боргу 552,00 грн. х 1% х 2406 днів (01 листопада 2012 року - 03 червня 2019 року) = 13281,12 грн;

Листопад 2012 року: сума боргу 552,00 грн. х 1% х 2376 днів (01 грудня 2012 року 03 червня 2019 року) = 13115,52 грн;

Грудень 2012 року: сума боргу 552,00 грн. х 1% х 2345 днів (01 січня 2013 року - 03 червня 2019 року) =12944,40 грн;

Січень 2013 року: сума боргу 546,75 грн. х 1% х 2314 днів (01 лютого 2013 року - 03 червня 2019 року) = 12651,80 грн;

Лютий 2013 року: сума боргу 546,75 грн. х 1% х 2286 днів (01 березня 2013 року - 03 червня 2019 року) = 12498,71 грн;

Березень 2013 року: сума боргу 546,75 грн. х 1% х 2255 днів (01 квітня 2013 року - 03 червня 2019 року) = 12329,21 грн;

Квітень 2013 року: сума боргу 577,25 грн. х 1% х 2225 днів (01 травня 2013 року - 03 червня 2019 року) = 12843,81 грн;

Травень 2013 року: сума боргу 577,25 грн. х 1% х 2194 днів (01 червня 2013 року - 03 червня 2019 року) = 12664,87 грн;

Червень 2013 року: сума боргу 577,25 грн. х 1% х 2164 днів (01 липня 2013 року - 03 червня 2019 року) = 12491,69 грн;

Липень 2013 року: сума боргу 588,75 грн. х 1% х 2133 днів (01 серпня 2013 року - 03 червня 2019 року) = 12558,04 грн;

Серпень 2013 року: сума боргу 588,75 грн. х 1% х 2102 (01 вересня 2013 року - 03 червня 2019 року) = 12375,53 грн;

Вересень 2013 року: сума боргу 588,75 грн. х 1% х 2072 дні (01 жовтня 2013 року - 03 червня 2019 року) = 12198,90 грн;

Жовтень 2013 року: сума боргу 583,50 грн. х 1% х 2041 день (01 листопада 2013 року - 03 червня 2019 року) = 11909,24 грн;

Листопад 2013 року: сума боргу 583,50 грн. х 1% х 2011 день (01 грудня 2013 року - 03 червня 2019 року) = 11734,19 грн;

Грудень 2013 року: сума боргу 583,50 грн. х 1% х 1980 днів (01 січня 2014 року - 03 червня 2019 року) = 11553,30 грн;

Січень 2014 року: сума боргу 550,00 грн. х 1% х 1949 днів (01 лютого 2014 року - 03 червня 2019 року) = 10 719,50 грн;

Лютий 2014 року: сума боргу 550,00 грн. х 1% х 1921 (01 березня 2014 - 03 червня 2019 року) = 10 565,50 грн;

Березень 2014 року: сума боргу 550,00 грн. х 1% х 1890 днів (01 квітня - 03 червня 2019 року) = 10395,00 грн;

Квітень 2014 року: сума боргу 582,80 грн. х 1% х 1860 днів (01 травня 2014 року - 03 червня 2019 року) = 10840,08 грн;

Травень 2014 року: сума боргу 582,80 грн. х 1% х 1829 днів (01 червня 2014 року - 03 червня 2019 року) = 10659,41 грн;

Червень 2014 року: сума боргу 582,80 грн. х 1% х 1799 днів (01 липня 2014 року - 03 червня 2019 року) = 10484,57 грн;

Липень 2014 року: сума боргу 600,25 грн. х 1% х 1768 днів (01 серпня 2014 року - 03 червня 2019 року) = 10612,42 грн;

Серпень 2014 року: сума боргу 600,25 грн. х 1% х 1737 днів (01 вересня 2014 року - 03 червня 2019 року) = 10426,34 грн;

Вересень 2014 року: сума боргу 600,25 грн. х 1% х 1707 днів (01 жовтня 2014 року - 03 червня 2019 року) = 10246,27 грн;

Жовтень 2014 року: сума боргу 616,50 грн. х 1% х 1676 днів (01 листопада 2014 року - 03 червня 2019 року) = 10332,54 грн;

Листопад 2014 року: сума боргу 616,50 грн. х 1% х 1646 днів (01 грудня 2014 року - 03 червня 2019 року) = 10147,59 грн;

Грудень 2014 року: сума боргу 616,50 грн. х 1% х 1615 днів (01 січня 2015 року - 03 червня 2019 року) = 9956,48 грн;

Січень 2015 року: сума боргу 641,08 грн. х 1% х 1584 (01 лютого 2015 року - 03 червня 2019 року) = 10154,71 грн;

Лютий 2015 року: сума боргу 641,08 грн. х 1% х 1556 (01 березня 2015 року - 03 червня 2019 року) = 9975,20 грн;

Березень 2015 року: сума боргу 641,08 грн. х 1% х 1525 днів (01 квітня 2015 року - 03 червня 2019 року) = 9776,47 грн;

Квітень 2015 року: сума боргу 717,65 грн. х 1% х 1495 днів (01 травня 2015 року - 03 червня 2019 року) = 10728,87 грн;

Травень 2015 року: сума боргу 717,65 грн. х 1% х 1464 дні (01 червня 2015 року - 03 червня 2019 року) = 10506,40 грн;

Червень 2015 року: сума боргу 717,65 грн. х 1% х 1434 дні (01 липня 2015 року - 03 червня 2019 року) =10291,10 грн;

Липень 2015 року: сума боргу 742,80 грн. х 1% х 1403 дні (01 серпня 2015 року - 03 червня 2019 року) = 10421,48 грн;

Серпень 2015 року: сума боргу 742,80 грн. х 1% х 1372 дні (01 вересня 2015 року - 03 червня 2019 року) = 10191,22 грн;

Вересень 2015 року: сума боргу 742,80 грн. х 1% х 1342 дні (01 жовтня 2015 року - 03 червня 2019 року) = 9968,38 грн;

Жовтень 2015 року: сума боргу 794,40 грн. х 1% х 1311 днів (01 листопада 2015 року - 03 червня 2019 року) = 10414,58 грн;

Листопад 2015 року: сума боргу 794,40 грн. х 1% х 1281 день (01 грудня 2015 року - 03 червня 2019 року) = 10176,26 грн;

Грудень 2015 року: сума боргу 794,40 грн. х 1% х 1250 днів (01 січня 2016 року - 03 червня 2019 року) = 9930,00 грн;

Січень 2016 року: сума боргу 802,90 грн. х 1% х 1219 днів (01 лютого 2016 року - 03 червня 2019 року) = 9787,35 грн;

Лютий 2016 року: сума боргу 802,90 грн. х 1% х 1190 днів (01 березня 2016 року - 03 червня 2019 року) = 9554,51 грн;

Березень 2016 року: сума боргу 802,90 грн. х 1% х 1159 днів (01 квітня 2016 року - 03 червня 2019 року) = 9305,61 грн;

Квітень 2016 року: сума боргу 873,90 грн. х 1% х 1129 днів (01 травня 2016 року - 03 червня 2019 року) = 9866,33 грн;

Травень 2016 року: сума боргу 873,90 грн. х 1% х 1098 днів (01 червня 2016 року - 03 червня 2019 року) = 9595,42 грн;

Червень 2016 року: сума боргу 873,90 грн. х 1% х 1068 днів (01 липня 2019 року - 03 червня 2019 року) = 9333,25 грн;

Липень 2016 року: сума боргу 909,90 грн. х 1% х 1037 днів (01 серпня 2016 року - 03 червня 2019 року) = 9435,66 грн;

Серпень 2016 року: сума боргу 909,90 грн. х 1% х 1006 днів (01 вересня 2016 року - 03 червня 2019 року) = 9153,59 грн;

Вересень 2016 року: сума боргу 909,90 грн. х 1% х 976 днів (01 жовтня 2016 року - 03 червня 2019 року) = 8880,62 грн;

Жовтень 2016 року: сума боргу 948,90 грн. х 1% х 945 днів (01 листопада 2016 року - 03 червня 2019 року) = 8967,11 грн;

Листопад 2016 року: сума боргу 948,90 грн. х 1% х 915 днів (01 грудня 2016 року - 03 червня 2019 року) = 8682,44 грн;

Грудень 2016 року: сума боргу 948,90 грн. х 1% х 884 дні (01 січня 2017 року - 03 червня 2019 року) = 8388,28 грн;

Січень 2017 року: сума боргу 1229,75 грн. х 1% х 853 дні (01 лютого 2017 року - 03 червня 2019 року) = 10489,77 грн;

Лютий 2017 року: сума боргу 1229,75 грн. х 1% х 825 днів (01 березня 2017 року - 03 червня 2019 року) = 10145,44 грн;

Березень 2017 року: сума боргу 1229,75 грн. х 1% х 794 дні (01 квітня 2017 року - 03 червня 2019 року) = 9764,22 грн;

Квітень 2017 року: сума боргу 1283,25 грн. х 1% х 764 дні (01 травня 2017 року - 03 червня 2019 року) = 9804,03 грн;

Травень 2017 року: сума боргу 1283,25 грн. х 1% х 733 дні (01 червня 2017 року - 03 червня 2019 року) = 9406,22 грн;

Червень 2017 року: сума боргу 1283,25 грн. х 1% х 703 дні (01 липня 2017 року - 03 червня 2019 року) = 9021,25 грн;

Липень 2017 року: сума боргу 1301,00 грн. х 1% х 672 дні (01 серпня 2017 року - 03 червня 2019 року) = 8742,72 грн;

Серпень 2017 року: сума боргу 1301,00 грн. х 1% х 641 день (01 вересня 2017 року - 03 червня 2019 року) = 8339,41 грн;

Вересень 2017 року: сума боргу 1301,00 грн. х 1% х 611 днів (01 жовтня 2017 року - 03 червня 2019 року) = 7949,11 грн;

Жовтень 2017 року: сума боргу 1397,17 грн. х 1% х 580 днів (01 листопада 2017 року - 03 червня 2019 року) = 8103,59 грн;

Листопад 2017 року: сума боргу 1397,17 грн. х 1% х 550 днів (01 грудня 2017 року - 03 червня 2019 року) = 7684,44 грн;

Грудень 2017 року: сума боргу 1397,17 грн. х 1% х 519 днів (01 січня 2018 року - 03 червня 2019 року) = 7251,31 грн;

Січень 2018 року: сума боргу 1484,28 грн. х 1% х 488 днів (01 лютого 2018 року - 03 червня 2019 року) = 7243,29 грн;

Лютий 2018 року: сума боргу 1484,28 грн. х 1% х 460 днів (01 березня 2018 року - 03 червня 2019 року) = 6827,69 грн;

Березень 2018 року: сума боргу 558,00 грн. х 1% х 429 днів (01 квітня 2018 року - 03 червня 2019 року) = 2393,82 грн.

Загальний розмір пені становить: 9 156,75 грн. + 2947,65 грн. + 5083,13 грн. + 13440,20 грн. + 13294,77 грн. + 13139,30 грн. + 13694,63 грн. + 13530,71 грн. + 13372,09 грн. + 13476,71 грн. + 13309,47 грн. + 13147, 62 грн. + 13281,12 грн. + 13115,52 грн. + 12944,40 грн. + 12651,80 грн. + 12498,71 грн. + 12329,21 грн. + 12843,81 грн. + 12664,87 грн. + 12491,69 грн. + 12558,04 грн. + 12375,53 грн. + 12198,90 грн. + 11909,24 грн. + 11734,19 грн. + 11553,30 грн. + 10 719,50 грн. + 10 565,50 грн. + 10395,00 грн. + 10840,08 грн. + 10659,41 грн. + 10484,57 грн. + 10612,42 грн. + 10426,34 грн. + 10246,27 грн. + 10332,54 грн. + 10147,59 грн. + 9956,48 грн. + 10154,71 грн. + 9975,20 грн. + 9776,47 грн. + 10728,87 грн. + 10506,40 грн. + 10291,10 грн. + 10421,48 грн. + 10191,22 грн. + 9968,38 грн. + 10414,58 грн. + 10176,26 грн. + 9930,00 грн. + 9787,35 грн. + 9554,51 грн. + 9305,61 грн. + 9866,33 грн. + 9595,42 грн. + 9333,25 грн. + 9435,66 грн. + 9153,59 грн. + 8880,62 грн. + 8967,11 грн. + 8682,44 грн. + 8388,28 грн. + 10489,77 грн. + 10145,44 грн. + 9764,22 грн. + 9804,03 грн. + 9406,22 грн. + 9021,25 грн. + 8742,72 грн. + 8339,41 грн. + 7949,11 грн. + 8103,59 грн. + 7684,44 грн. + 7251,31 грн. + 7243,29 грн. + 6827,69 грн. + 2393,82 грн. = 806 780,21 грн.

Разом з тим, частиною 1 статті 196 СК України безальтернативно встановлено обмеження розміру стягнення судом неустойки (пені) - не більше 100 відсотків заборгованості за аліментами.

Заборгованість за аліментами за цей період, як вбачається з розрахунку державного виконавця від 03 червня 2019 року, складає 625,33 грн. (жовтень-грудень 2011 року) + 6365,25 грн. (2012 рік) + 6888,75 грн. (2013 рік) + 7048,65 грн. (2014 рік) + 8687,79 грн. (2015 рік) + 10606,80 грн. (2016 рік) +15633,51 грн. (2017 рік) + 1484,28 грн. (січень 2018 року) + 1484,28 грн. (лютий 2018 року) + 558,00 грн. (березень 2018 року) = 59 382,64 грн.

Оскільки неустойка не може перевищувати розмір заборгованості, з відповідача підлягає стягненню сума пені за період з 01 жовтня 2011 року по 01 квітня 2018 року у розмірі 59 382,64 грн., а не 18 160,23 грн., як визначено судом першої інстанції.

Разом з тим, розрахунок заборгованості державного виконавця Вовчанського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 24 квітня 2018 року № 3862, згідно якого заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01 квітня 2018 року становить 64 551,26 грн., та який позивачем покладено в основу позовних вимог, не може бути прийнятий до уваги, оскільки в ньому не враховано, що станом на 01 жовтня 2011 року заборгованість відсутня, а також в подальшому цей розрахунок уточнено державним виконавцем.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що пеня має бути розрахована за кожним платежем не до 31 березня 2018 року, а до дня ухвалення судом рішення, а саме 04 червня 2019 року, не можуть бути взяті до уваги, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм чинного законодавства. Так, положення статті 196 СК України щодо того, що пеня нараховується за кожен день прострочення до ухвалення рішення суду, слід розуміти таким чином, що при визначенні розміру пені за певний період враховується кількість днів прострочення за кожним місячним платежем до дня ухвалення рішення суду, а не кількість місячних платежів за аліментами, які мали бути вчинені платником до дня ухвалення судового рішення.

Разом з тим, позивачка не позбавлена права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення з відповідача пені за несплату аліментів за період з 01 квітня 2018 року та в подальшому.

Зважаючи на вищевикладене, клопотання ОСОБА_1 щодо зобов`язання третьої особи у справі - державного виконавця надати розрахунок заборгованості відповідача за аліментами станом на день ухвалення рішення суду - 04 червня 2019 року, підлягає залишенню без задоволення, оскільки пеня в межах позовних вимог нараховується за період до 01 квітня 2018 року. Крім того, матеріали справи містять розрахунок заборгованості за аліментами, складений державним виконавцем станом на 01 червня 2019 року, тому враховуючи, що аліменти підлягають сплаті щомісяця, необхідність у наданні розрахунку заборгованості станом на 04 червня 2019 року відсутня.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, позов - частковому задоволенню з підстав, зазначених вище. При цьому розмір стягнутої з відповідача на користь позивачки пені за період з 01 жовтня 2011 року по 01 квітня 2018 року становить 59 382,64 грн.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на лікування сина судова колегія зазначає наступне.

Згідно із вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року, справа № 761/6933/17, провадження № 61-30007св18.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними доказами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу та документами про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, довідками, розрахунковими та проїзними документами тощо).

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Матеріали справи свідчать про те, що неповнолітньому ОСОБА_3 встановлено діагноз синдром вегетативних дисфункцій, церебрастенічний синдром, астено-неврологічний синдром, пролапс мітрального клапана 1 ст., доброякісна лікворна гіпертензія, що підтверджується консультативними висновками лікарів (а. с. 20, 21, 26, 28, 30-33, 36).

Також, з консультативних висновків вбачається, що ОСОБА_3 призначалось медикаментозне лікування.

Наявність у ОСОБА_3 захворювань підтверджується й актами дослідження стану здоров`я, випискою з медичної карти стаціонарного хворого №589, консультативним висновком спеціаліста №261 від 22 січня 2019 року, що складені вже після звернення ОСОБА_1 до суду з позовом (а. с. 86-89).

Водночас, матеріали справи не містять документального підтвердження розміру витрат, понесених ОСОБА_1 у зв`язку з лікуванням сина, зокрема, чеків, квитанцій, платіжних доручень, рахунків тощо, які б підтверджували, що нею дійсно понесені додаткові витрати, пов`язані з хворобою дитини, у розмірі 10 000,00 грн., зазначеному в позовній заяві. Не надано відповідних доказів і до суду апеляційної інстанції.

Єдиним доказом, який підтверджує розмір витрат на лікування дитини, є рахунок-візит № 180717 /5d3w від 17 липня 2018 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 у Медичному центрі Екомед надано послуги електроенцефалографічного обстеження, електрокардіографічного обстеження, реоенцефалографічного обстеження, вартістю 450,00 грн. (а. с. 24).

СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

Враховуючи, що обов`язок з утримання дитини рівною мірою покладається на обох батьків, судова колегія вважає за можливе стягнути з відповідача половину вищезазначеної суми, а саме 225,00 грн., у рахунок додаткових витрат, пов`язаних з лікуванням ОСОБА_3 .

У зв`язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, а позов - частковому задоволенню в розмірі 225, 00 грн. додаткових витрат, пов`язаних з лікуванням дитини.

Викладену в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вимогу щодо стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України 14 896,00 грн., що були виплачені їй як тимчасова державна допомога за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2015 року на їхнього сина з підстав ухилення відповідача від сплати аліментів, судова колегія не розглядає, оскільки її не заявлено до суду першої інстанції, тоді як частиною 6 статті 367 ЦПК України передбачено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, фізична особа вправі звернутися до суду з цивільним позовом за захистом власних порушених прав, та ОСОБА_1 не є належним позивачем за позовом про стягнення коштів в дохід держави.

Також, судова колегія не вбачає підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали суду щодо недоліків у роботі слідчого відділу Вовчанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з розслідування кримінального провадження №12018220260000451, внесеного до ЄРДР 12 травня 2018 року, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 385 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Згідно з частиною 1 статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Матеріали справи свідчать про те, що Вовчанським відділом поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області 12 травня 2018 року внесено відомості до ЄРДР за № 12018220260000451 за заявою ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 за злісне невиконання рішення суду та несплату аліментів (а. с. 42).

ОСОБА_1 07 березня 2019 року зверталась до начальника Вовчанського відділу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області зі скаргою на дії слідчого щодо закриття кримінального провадження (а. с. 101).

12 березня 2019 року постанову про закриття кримінального провадження скасовано, досудове розслідування триває, що підтверджується листом першого заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури №03-02-2111/18 від 12 березня 2019 року (а. с. 102).

Виходячи з викладеного, судова колегія вважає, що реалізація ОСОБА_1 її процесуального права на оскарження дій слідчого під час досудового розслідування не свідчить про наявність підстав для постановлення судом окремої ухвали в процесі розгляду даної цивільної справи.

Таким чином, аналізуючи встановлені обставини справи судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції не повною мірою дослідив і надав належну оцінку поданим позивачем доказам, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що є підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині та ухвалення нового судового рішення в цій частині.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції частково задоволено дві майнові вимоги ОСОБА_1 : щодо стягнення пені за несплату аліментів - на 91,99%, щодо стягнення додаткових витрат на дитину - на 2,25%.

Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір , з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 664,21 грн. (704,80*91,99% + 704,80*2,25% = 648,35+15,86) за розгляд справи судом першої інстанції та 996,32 грн. (664,21*150%) за перегляд справи судом апеляційної інстанції, а всього в розмірі 1660,53 грн. в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 04 червня 2019 року в оскаржуваній частині - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення пені та додаткових витрат, пов`язаних з лікуванням дитини, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 59 382,64 грн. пені та 225,00 грн. додаткових витрат, пов`язаних з лікуванням дитини.

В решті позовних вимог - відмовити.

В іншій частині рішення суду не переглядалось.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1660,53 грн. судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді А.І. Колтунова

О.В. Маміна

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2019 року.