Рішення

від 10.09.2019 по справі 761/29985/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/29985/17

Провадження № 2/761/667/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі. Яворській А.А.

за участі:

представника позивача: Цимейко Г.О.

представників відповідача: ОСОБА_6

ОСОБА_5

третьої особи: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу Автомат-2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в :

В серпні 2017р. позивач ЖБК Автомат-2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , в якому просив суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за період часу з 01 січня 2013р. по 31 травня 2017р. з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пені у розмірі 70 161,74 грн. та судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачем не сплачувались кошти у зазначений вище період часу за надані йому житлово-комунальні послуги по обслуговуванню, утриманню та ремонту будинку, а також кошти в рахунок оплати по типовому договору про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 02 січня 2013р., у зв`язку з чим станом на 31 травня 2017р. у відповідача виникла заборгованість, що стало підставою для звернення позивача до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суд м. Києва Волошина В.О. від 14 лютого 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12 квітня 2018р. відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про призначення справи до розгляду в судовому засіданні з викликом (повідомленням) учасників процесу.

Ухвалою суду від 16 квітня 2018р. з ураховуанням клопотання сторони відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін та беручи до уваги те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суддя прийшов до висновку, що вказана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

12 квітня 2018р. стороною відповідача було подано відзив на позов, в якому сторона відповідача проти позову заперечила, зазначаючи, що заявлені позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження існування договірних відносин з відповідачем. Розрахунок заборгованості є безпідставним, незрозумілим та не відповідає фактично оплаченим відповідачем рахункам за споживання комунальних послуг та послуг по утриманню будинку. Крім того, стороною відповідача, в порядку ст. 267 ЦК України було подано заяву про застосування позовної давності.

12 квітня 2018р. третьою особою ОСОБА_2 було подано до суду пояснення, в яких вона зазначила, що позовну заяву вважає незаконною та необгрунтованою, і такою, що не підлягає задоволенню з підстав викладених відповідачем у відзиві.

02 травня 2018р. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач стверджує, що у зв`язку з укладенням договору реструктуризації заборгованості за житлово-комунальні послуги від 02 січня 2013р. та зверненням позивача до суду із заявою про видачу судового наказу перебіг строків давності у спірних правовідносинах було перервано, у зв`язку з чим, позовна давність у вказаній справі, не підлягає застосуванню. Позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

18 травня 2018р. до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких сторона зазначила, що умовами договору встановлено обов`язок сплачувати заборгованість частинами кожного календарного місяця (2013р. по 335,00 грн., 2014р. по 335,00 грн., 2015р. по 335,00 грн., 2016р. по 335,00 грн.), то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання відповідачем кожного із цих зобов`язань.Відповідач наголошує, що вимоги по сплаті заборгованості, яка виникла у позивача за період з 01 січня 2013р. по 01 вересня 2014р. є такими, що заявлені поза межами строків позовної давності, так само як і вимоги по стягненню заборгованості по договору реструктуризації, що виникла до його укладення, а отже, не підлягають задоволенню. Крім того, звернення позивача до суду у безспірному порядку про видачу судового наказу за своєю юридичною природою не є пред`явленням позову в розумінні ч. 2 ст. 264 ЦК України, та не може бути підставою для переривання перебігу строку позовної давності. Окремо відповідачем у відповіді на відзив наголошено, щодо неправильності розрахунку заборгованості, інфляційних втрат пені та річних та застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені, та щодо неврахування позивачем частини оплачених відповідачем платежів та необґрунтованості розрахунків.

08 травня 2019р. ухвалою суду занесенною до протоколу судового засідання, судом було зобов`язано сторони провести взаємозвірку розрахунку заборгованості та проведених платежів за період часу заборгованості.

15 травня 2019р. від сторонни позивача та відповідача до суду було подано Акт звірки взаємних розрахунків від 14.05.2019р. між ЖБК Автомат-2 та ОСОБА_1 по кв. АДРЕСА_1 за період з 01 січня 2013р. по 31 травня 2017р. Розмір заборгованості за вказаним актом звірки за даними сторони позивача сума заборгованості складає 26 207,13 грн.; за даними сторонни відповідача сума заборгованості складає 16 427,81грн.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що відповідач ОСОБА_1 проживає, зареєстрований та є власником квартири АДРЕСА_1 .

ЖБК Автомат-2 здійснює свою діяльність на підставі Статуту, який є установчим документом та на підставі чинного законодавства України. Житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 обсдуговується ЖБК Автомат -2 .

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку по сплаті житлово-комунальних послуг за період 01 січня 2013р. по 31 травня 2017р. борг з урахуванням індексу інфляції становить суму в розмірі 21 342,84 грн., крім того, 3% річних - 1608,67 грн. Заборгованість відповідача за житлово-комунальні послуги з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних становить 16 898, 27 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем умов типового договору про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 02 січня 2013р., борг з урахуванням встановленого індексу інфляції становить суму в розмірі 26 546, 84 грн. Крім того, 3% річні - 1656,58 грн. та пеня 2900,91 грн. Загальна сума боргу відповідача становить 70 161,74 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено типовий договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 02 січня 2013р., заборгованість відповідача по якому складає 16 105,90 грн.

Судом не приймаються до уваги аргументи представника відповідача щодо того, що відповідач не усвідомлював значення своїх дій під час підписання вказаного договору реструктуризації, оскільки страждає захворюванням на епілепсію, а тому, заборгованість за вказаним договором не має прийматися до уваги, оскільки дійсність договору не оскаржувалася, матеріали справи не містять відомостей про визнання договору реструктуризації заборогованості недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (сплатила суму коштів), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Таким чином, наявність взаємовідносин між позивачем та відповідачем, а отже, і виникнення цивільних прав і обов`язків, підтверджується діями сторін: позивач здійснює надання житлово-комунальних послуг до помешкання, яке належить відповідачу, а останній отримує та користується даними послугами та відповідно зобов`язаний здійснювати оплату наданих житлово-комунальних послуг.

На підставі ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України плата за користування житлом /квартирна плата/ обчислюється виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги /водопостачання, газ, та інші послуги/ береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до кількості проживаючих в квартирі осіб.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 р. Про механізм впровадження Закону України Про приватизацію державного житлового фонду власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Водночас, відповідачем заявлено про застосування позовної давності, у зв`язку із пропуском відповідачем строку на звернення до суду про стягнення заборгованості за окремими періодами.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Таким чином, національне законодавство розглядає позовну давність, як встановлений законом строк для захисту порушеного права.

Правила про позовну давність передбачають право на позов в матеріальному сенсі. Якщо особі належить цивільне право, і це право порушено, то вона вправі здійснити своє право в примусовому порядку, проти волі зобов`язаної особи, шляхом звернення до національного суду або до іншого компетентного органу.

В той же час Європейський Суд з прав людини, надаючи тлумачення поняття строку позовної давності, зазначив, що строки давності, які характерні для національних правових систем держав-учасників виконують декілька цілей, в числі яких, - забезпечення правової визначеності та остаточності, попередження порушення прав осіб, які могли би бути зменшені, якщо б суди розглядали їх справи на основі доказів, що могли би бути неповними за спливом часу (див. п. 570 рішення від 20 вересня 2011р. у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 р. у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Вимоги позивача, заявлені в позові складаються з заборгованості позивача за житлово-комунальні послуги та заборгованості відповідача за Договором реструктуризації.

Умовами договору передбачено черговість погашення боргу, який виник до укладення договору (02 січня 2013 року), а саме: розстрочка з 02 січня 2013 року до 31 грудня 2016 року.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами Договору реструктуризації погашення боргу повинно здійснюватися боржником частинами кожного календарного місяця (2013р. по 335,00 грн., 2014р. по 335,00 грн., 2015р. по 335,00 грн., 2016р. по 335,00 грн.), то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання відповідачем кожного із цих зобов`язань.

Отже, укладення Договору реструктуризації є визнанням боргу, який виник у відповідача після 02 січня 2013р., проте оскільки борг повинен був сплачуватися відповідачем частинами кожного календарного місяця, до існуючої заборгованісті відповідача за період з січня 2013р. по серпень 2014р., слід застосовувати загальний строк позовної даності тривалістю у три роки.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за договором реструктуризації за період з вересня 2014р. по грудень 2016р. у розмірі 9945,00 грн.; інфляційні збитки з вересня 2014р. по травень 2017р. у розмірі 9211,06 грн.; 3% річних з вересня 2014р. по травень 2017р. у розмірі 870,53 грн., сума пені не підлягає стягненню, оскільки позивачем не надано належного розрахунку.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

26 серпня 2014р. Шевченківським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ЖБК Автомат-2 заборгованість за комунальні послуги у розмірі 21 121,41, інфляційні збитки у розмірі 1 766,75 грн., 3% річних у розмірі 1 687,09 грн., а всього стягнуто 24 575,25 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2017р., скасовано судовий наказ Шевченківського районного суду м. Києва від 26 серпня 2014р. по справі №761/19643/14-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України (у редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду з заявою про видачу судового наказу) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.

Верховний Суд у своїй постанові від 23 тарвня 2018р. справа № 216/5756/15-ц, № 61-13753св18 зазначив, що судовий захист права на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Таким чином, твердження сторонни відповідача, що вимоги по сплаті заборгованості, яка виникла у відповідача за період з 01 січня 2013р. по 01 вересня 2014р. є такими, що заявлені поза межами строків позовної давності, є хибними, оскільки видача судового наказу від 26 серпня 2014р. перериває перебіг строку позовної давності.

Проте, судом встановлено, що відповідачем при розрахунку заборгованості не враховано суму у розмірі 5963,42 грн., щодо яких відповідач окремо звертався до АТ Ощадбанк з заявами про розшук коштів, та які було зараховано на рахунок ЖБК Автомат-2 , що підтверджується платіжним дорученням №2238889sb від 05 травня 2017р.

Таким чином сума основної заборгованості відповідача по сплаті житлово-комунальних послуг за період з 01 січня 2013р. по 31 травня 2017р. складає 4 094,20 грн., інфляційні збитки у розмірі 4 695,82 грн., 3% річних у розмірі 542,09 грн., а всього 9 332,11 грн.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3 ч. 1ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Положеннями ст. ст. 10-13 ЦПК України, роз`яснення наданих в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі , встановлено, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу у розмірі 29 358,70 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12,13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 257, 267, 509, 525, 526, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 64, 66, 67, 68, 162 ЖК України; ст. ст. 20, 26 Закону України Про житлово-комунальні послуги , суд, -

в и р і ш и в :

Позов Житлово-будівельного кооперативу Автомат-2 (код ЄДРПОУ 22885068, місцезнаходження: м. Київ, вул. Лук`янівська, 27) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ), третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат, трьох відсотків річних - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу Автомат-2 суму заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційні втрати, три відсотки річних у розмірі 29 358 /двадцять девять тисяч триста п`ядесят вісім/ грн. 70 коп.; судовий збір у розмірі 1600 /одна тисяча шістсот/ грн. 00 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 20 вересня 2019р.

Суддя: