Постанова

від 09.10.2019 по справі 679/1185/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КОПІЯ

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 679/1185/17

Провадження № 22-ц/4820/1377/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І.

секретар судового засідання Садік Н.Д.

за участю позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , представника третьої особи ОСОБА_3 . ОСОБА_4

розглянув в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні справу №679/1185/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Нетішинського міського суду від 15 квітня 2019 року (суддя Гавриленко О.М., повне судове рішення складено 25 квітня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Нетішинська міська рада Хмельницької області, ОСОБА_3 , СГТ Заозерне , про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, державної реєстрації земельної ділянки.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 зазначала, що рішенням 30 сесії Нетішинської міської ради VІІ скликання №30/1733 від 14.07.2017 року їй відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,1000 га. для індивідуального садівництва, що розташована у м. Нетішин в СГТ Заозерне з підстав знаходження частини цієї земельної ділянки у приватній власності.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.08.2017 року за №95246826 та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.08.2017 року за №НВ-6805286142017 їй стало відомо, що на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 02.06.2016 року було сформовано земельну ділянку площею 0,0407 га., що розташована в Хмельницькій області, м. Нетішин СГТ Заозерне та 16.06.2016 року відділом Держгеокадастру у м. Нетішині Хмельницької області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з присвоєнням їй кадастрового номеру 6810500000:03:003:0429.

19 вересня 2016 року на підставі витягу №НВ-680335382016 від 16.06.2016 року та рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів №260 від 21.08.1997 року, виданого виконкомом Нетішинської міської ради державним реєстратором виконкому Нетішинської міської ради проведено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_3 Результатом такої реєстрації є прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 31491426 від 21.09.2016 року.

ОСОБА_1 . вважає, що державна реєстрація земельної ділянки і державна реєстрація права власності на неї є незаконними, оскільки вони не відповідають чинному законодавству України та порушують її право на одержання земельної ділянки із земель комунальної власності, що гарантоване ст. 14 Конституції України, ст.ст. 80, 81, 116, 118, 121 ЗК України.

Зокрема, позивач вказує на те, що рішенням виконавчого комітету Нетішинської міської ради за №260 від 21.08.1997 року земельна ділянка АДРЕСА_2 площею 0,04 га, що розташована в СГТ Заозерне була передана у приватну власність ОСОБА_3 , який не був членом товариства, ніколи не користувався цією земельною ділянкою та не набув права власності на неї. Оскільки листом виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 31.05.2013 року за №Ш/03-04-302/2013 її повідомлено про те, що її заява від 26.11.2012 року на розгляд засідання міської ради не виносилось, тому позивачка оскаржила бездіяльність міської ради і постановою Нетішинського міського суду від 08 листопада 2013 року зобов`язано Нетішинську міську раду Хмельницької області розглянути заяву ОСОБА_1 про скасування рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 21 серпня 1997 року №260 Про передачу у приватну власність земельних ділянок під садівництво .

Рішенням п`ятдесят сьомої сесії Нетішинської міської ради VІ скликання від 08.04.2014 року скасовано пункт 16 додатку №1 до рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 21 серпня 1997 року № 260 Про передачу у приватну власність земельних ділянок під садівництво в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_3 та зобов`язано відділ Держземагентства у м. Нетішині Хмельницької області внести відповідні зміни в земельно-облікову документацію.

Таким чином ОСОБА_1 вважає, що у зв`язку із скасуванням вищезазначеного рішення у державного реєстратора виконкому Нетішинської міської ради не було законних підстав для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 31491426 від 21.09.2016 року та таке рішення підлягає скасуванню.

Окрім того ОСОБА_1 зазначає, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 02.06.2016 року, що розроблена Хмельницькою регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру включає в себе копію рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 21 серпня 1997 року №260 Про передачу у приватну власність земельних ділянок під садівництво , яке на час розроблення цієї документації уже було скасоване Нетішинською міською радою, тому ця документація не відповідає вимогам законодавства. Оскільки відсутній (скасований) документ, що посвідчує право ОСОБА_3 на земельну ділянку, тому в державного кадастрового реєстратора не було законних підстав для здійснення 16 червня 2016 року державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0407 га, кадастровий номер 6810500000:03:003:0429, яка розташована в АДРЕСА_4 і така реєстрація підлягає скасуванню.

Тому позивач просить суд постановити рішення, яким визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31491426 від 21 вересня 2016 року, визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, площею 0, 0407 га, кадастровий номер 6810500000:03:003:0429.

Рішенням Нетішинського міського суду від 15 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області Панцюк Т.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31491426 від 21 вересня 2016 року. В частині позову про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки за адресою АДРЕСА_5 площею 0,0407 га, кадастровий №6810500000:03:003:0429 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку та вказує, що це рішення постановлено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права і підлягає до скасування в цій частині. На підтвердження доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не врахував положень п. п. 3,4 Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, затвердженого наказом державного комітету України по земельних ресурсах від 15.02.1993 року №10 та прийшов до помилкового висновку про порушення прав позивачки. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд не врахував, що спірна земельна ділянка була передана апелянту приватну власність на підставі рішення виконкому Нетішинської міської ради №248 від 19.09.1996 року та рішення Нетішинської міської ради №260 від 21.08.1997 року, як члену СТ Заозерне і з того часу він нею користувався, сплачував земельний податок та усі членські внески. Вважає, що приватизація ним у 1997 році земельної ділянки та реєстрація у 2016 році права власності на неї не порушує права позивачки, оскільки належних та допустимих доказів законного користування належною йому земельною ділянкою ОСОБА_1 суду не надала.

Апелянт вважає необґрунтованим посилання суду у своєму рішенні на обставини встановлені постановою Нетішинського міського суду від 08.11.2013 року, оскільки такі на думку апелянта були встановлені судом за відсутності належних доказів та без залучення його до участі у вказаній справі. Розглядаючи спір, суд безпідставно відхилив клопотання його представника про долучення додаткових доказів, не врахував пояснення свідків надані під час розгляду справи, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення у справі. Тому ОСОБА_3 просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 погоджується із рішенням суду першої інстанції, вважає його законним і обґрунтованим, посилаючись на те, що суд першої інстанції встановивши, що державний реєстратор вчиняючи реєстраційні дії повинен був перевірити актуальність даних, зазначених у архівних документах наданих заявником, зокрема перевірити чинність рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 21 серпня 1997 року №260 Про передачу у приватну власність земельних ділянок під садівництво , прийшов до вірного висновку, що рішення державного реєстратора виконкому Нетішинської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.09.2016 року є протиправним та підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області підтримує її та просить задовольнити посилаючись на те, що чинним законодавством встановлений вичерпний перелік підстав, згідно яких державний кадастровий реєстратор може прийняти рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, а функціональна можливість програми, якою користується державний кадастровий реєстратор, не дозволяє скасовувати державну реєстрацію земельних ділянок за іншими підставами, ніж зазначені законодавством. Зазначає, що скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку можливе лише за наявності підстав визначених ст. 140 ЗК України, зокрема за рішенням суду, проте скасування реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі за рішенням суду в законодавстві не передбачено, тому такий спосіб захисту позивача не може бути задоволений. Разом з тим вважає рішення Нетішинського міського суду в частині відмовлених позовних вимог законним та обґрунтованим.

Представник апелянта апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі та просить її задовольнити.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заперечили проти доводів апеляційної скарги та просять оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Інші учасники справидо суду не з`явилися, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Встановлено, що ОСОБА_3 оскаржується рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. В решті рішення сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, дослідивши матеріали справи дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права ( ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням 30 сесії VII скликання Нетішинської міської ради від 14 липня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність площею 0,1000 га. для індивідуального садівництва, що розташована у м. Нетішин, ОК СГТ Заозерне у зв`язку з тим, що частина вказаної земельної ділянки перебуває у приватній власності (т.1 а.с. 14).

Постановою Нетішинського міського суду від 08.11.2013 року по адміністративній справі №2-а/679/176/2013 за позовом ОСОБА_1 до Нетішинської міської ради, треті особи відділ Держземагенства у м. Нетішин Хмельницької області, обслуговуючий кооператив садово-городнє товариство Заозерне , ОСОБА_3 про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії встановлено, що рішенням Нетішинської міської ради за №260 від 21 серпня 1997 року земельна ділянка АДРЕСА_2 площею 0,04га, що розташована в садово-городньому товаристві Заозерне була передана у власність ОСОБА_3 , який не був членом зазначеного товариства (т. 1 а.с. 20 - 21).

Як вбачається із Витягу з Державного земельного кадастру від 23.08.2017 року 16 червня 2016 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 02.06.2016 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6810500000:03:003:0429, площею 0,0407 га., з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що розташована за адресою Хмельницька область, м . Нетішин, СГТ Заозерне (т.1 а.с. 16, 213 - 219).

19 вересня 2016 року на підставі витягу №НВ-680335382016 від 16 червня 2016 року, виданого відділом Держгеокадастру у м. Нетішин Хмельницької області та рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради №260 від 21.08.1997 року державним реєстратором виконавчого комітету Нетішинської міської ради проведено державну реєстрацію права власності Чабанюка В. П . на земельну ділянку з кадастровим номером 6810500000:03:003:0429, про що прийнято рішення за індексним номером 31491426 від 21.09.2016 року (т. 1 а.с.15).

Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 08 листопада 2013 року по адміністративній справі №2-а/679/176/2013 зобов`язано Нетішинську міську раду Хмельницької області розглянути заяву ОСОБА_1 про скасування рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 21 серпня 1997 року №260 Про передачу у приватну власність земельних ділянок під садівництво ( т.1 а.с. 20, 21).

Рішенням 57 сесії Нетішинської міської ради VI скликання від 08 квітня 2014 року скасовано пункт 16 додатку №1 до рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 21 серпня 1997 року №260 Про передачу у приватну власність земельних ділянок під садівництво (в частині передачі земельної ділянки ОСОБА_3 ) (т. 1 а.с. 22).

Задовольняючи позов частково та визнаючи протиправним і скасовуючи рішення державного реєстратора виконавчого комітету Нетішинської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31491426 від 21 вересня 2016 року, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовної вимоги, оскільки у поданій ОСОБА_3 для державної реєстрації архівної копії рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 21 серпня 1997 року №260 Про передачу у приватну власність земельних ділянок під садівництво був відсутній статус документу, належного для державної реєстрації права власності та інших речових прав у силу положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Так, за змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України).

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту земельних прав наведено в ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним ч. 3 ст. 152 ЗК України, або ж іншим способом, який передбачено законом.

Статтею 152 ЗК України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

З набранням чинності Законом України від 07 липня 2011 року №3613-VІ Про Державний земельний кадастр та постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру право власності на земельну ділянку та право постійного користування нею оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без оформлення державних актів.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе постійним користувачем земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності (користування) іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію.

Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Саме такі висновки висловлені в правовій позиції Великої палати Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року (справа №925/1265/16, провадження №12-158гс18), що в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються судом апеляційної інстанції при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин у зазначеній справі.

Також, судова колегія вважає, що при постановленні оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції було порушено і норми процесуального права в частині визначення кола відповідачів.

Так, в силу ч. 2 ст. 30 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідачем є особа, яка, за твердженням позивача, є або порушником його прав, або необґрунтовано, на думку позивача, оспорює його права і на яку внаслідок цього може бути покладено обов`язки судовим рішенням.

Разом з тим, особливості проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів передбачені положеннями ст. 31-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Зокрема відповідно до ч. 2 цієї статті Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення.

При цьому вказані вимоги мають бути заявлені до осіб, на ім`я яких було зареєстровано право власності (постійного користування), оскільки предмет спору безпосередньо стосується їх прав та обов`язків.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_3 , право власності якого на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6810500000:03:003:0429, площею 0, 0407 га зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 19.09.2016 року, не був залучений до участі у справі в якості відповідача.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з неправильним застосуванням судом норм матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим рішення Нетішинського міського суду в оскарженій частині підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення в цій частині.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Нетішинського міського суду від 15 квітня 2019 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та в цій частині постановити нове судове рішення.

В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: Нетішинська міська рада Хмельницької області, ОСОБА_3 , СГТ Заозерне про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відмовити.

В решті рішення Нетішинського міського суду від 15 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 жовтня 2019 року.

Судді (підпис) А.П. Корніюк

(підпис) І.В. П`єнта

(підпис) О.І. Талалай

Згідно з оригіналом

Суддя апеляційного суду А.П. Корніюк