Постанова

від 17.10.2019 по справі 702/301/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 702/301/18

провадження № 61-45801св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Монастирищенська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Монастирищенської міської ради про стягнення збитків у порядку спадкування,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 червня 2018 року у складі судді Діденко Т. І. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 12 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь збитки в розмірі 4 441 137,11 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що 28 квітня 2015 року ним були оформлені спадкові права на Приватне підприємство Едельвейс (далі - ПП Едельвейс ), після смерті ОСОБА_2

12 березня 1993 року між Фірмою КОФІ та Приватним малим підприємством Едельвейс (далі - ПМП Едельвейс ) укладено договір купівлі-продажу незакінченого 30-ти квартирного житлового будинку АДРЕСА_1 (далі - будинок), та 16 березня 1993 року складено акт про передачу будинку на баланс ПМП Едельвейс , який добудовано, після чого 12 січня 1993 року державною приймальною комісією з прийняття в експлуатацію закінченого будівельного об`єкту складено акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівельного об`єкта.

08 квітня 1996 року розпорядженням голови Монастирищенської районної державної адміністрації № 110 будинок введено в експлуатацію та поставлено на баланс ПМП Едельвейс .

24 квітня 1998 року рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради № 11 за ПМП Едельвейс визнано право власності на будинок та 20 травня 1998 року Черкаське БТІ зареєструвало право власності на нього за ПМП Едельвейс .

26 квітня 2001 року рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради № 137 виділено ПМП Едельвейс земельну ділянку в розмірі 0,30 га за вказаною адресою, з підстав купівлі будинку в постійне користування.

17 січня 2002 року ПМП Едельвейс отримало свідоцтво про право власності на будинок.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14 квітня 2005 року визнано недійсним свідоцтво про право власності ПП Едельвейс на житловий будинок АДРЕСА_1 .

На підставі рішення суду, відповідач своїми рішеннями забрав у комунальну власність вісімнадцять квартир, на які видав ордери, що потягло збитки підприємству, які він успадкував, оскільки таких збитків від договірних зобов`язань зазнав спадкодавець, а тому він має право на їх відшкодування згідно з частиною першою статті 1230 ЦК України.

Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Монастирищенський районний суд Черкаської області рішенням від 23 червня

2018 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач не довів існування у спадкодавця на день смерті збитків, які позивач міг би успадкувати.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Черкаської області постановою від 12 вересня 2018 року рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 червня 2018 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 12 вересня 2018 року, і ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, суди не надали оцінки доказам, якими він обґрунтував свої позовні вимоги, не вірно застосували норми матеріального права, а саме, пункт 2 частини другої статті 22, частину першу статті 1173, статті 1218-1230 ЦК України, які підтверджують успадкування ним права на відшкодування збитків.

Поза увагою судів залишилася частина друга статті 393 ЦК України, як додаткова підстава його вимоги, якою передбачено право власника майна на відшкодування майнової шкоди в разі невідповідності правового акта законові, що потягло порушення прав власника.

З урахуванням чисельності судових рішень, наявність збитків, завданих спадкодавцеві, як власнику ПП Едельвейс , який увійшов до складу спадщини, є очевидною, та не потребує доведенню, що судами інтерпретовано на власний розсуд, як і наявність рішень відповідача, як правових актів, скасування яких, самим відповідачем у судовому порядку, потягло порушення прав власника - спадкодавця, що входить до складу спадщини, як збитки, передбачені статтею 1230 ЦК України.

Відносно ціни позову, то суди при ухваленні рішень не врахували Главу 82 розділу ІІІ Книги п`ятої ЦК України, якою регламентуються загальні положення відшкодування шкоди, а саме, що відповідно до статті 1192 ЦК України, з врахуванням частини другої статті 393 ЦК України та статті 1173 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суди прийшли до помилкового висновку про те, що спадкодавець за життя не порушував питання про відшкодування йому збитків, не залишив доказів наявності збитків тощо, оскільки це залежить від настання або ненастання певних обставин.

26 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Монастирищенської міської ради Черкаської області на касаційну скаргу, який мотивований тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги касаційної скарги є безпідставними, оскільки не містять жодного обґрунтування на спростування встановлених судами фактичних обставин та наявних правовідносин, яким суд дав правильну оцінку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Монастирищенського районного суду Черкаської області.

18 грудня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.

Фактичні обставини справи встановлені судами

12 березня 1993 року між Фірмою КОФІ та ПМП Едельвейс укладено договір купівлі-продажу незакінченого 30-ти квартирного житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до акта про передачу тридцяти квартирного житлового будинку Фірма КОФІ передала в незакінченому стані зазначений тридцяти квартирний житловий будинок на баланс ПМП Едельвейс .

Згідно з платіжним дорученням від 16 березня 1993 року № 14 ПМП Едельвейс перерахувало Фірмі КОФІ 12 693 771 карбованців за вказаний житловий будинок, відповідно до договору купівлі-продажу від 12 березня 1993 року.

Розпорядженням Монастирищенської районної державної адміністрації від 08 квітня 1996 року № 110 цей будинок введено в експлуатацію та поставлено на баланс ПМП Едельвейс .

Рішенням Виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 24 квітня 1998 року № 11 визнано право власності на нього за ПМП Едельвейс на 100 %, Черкаському МБТІ вказано зареєструвати право власності на дану будівлю.

Рішенням п`ятої сесії Монастирищенської міської ради від 18 жовтня 2002 року № 5-4 скасовано рішення Виконавчого комітету міської ради від 24 квітня 1998 року № 11 Про визнання права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ПМП Едельвейс та анульовано свідоцтво про право власності на нього, яке видане ПМП Едельвейс . Рекомендовано жителям будинку звертатися з позовними заявами до місцевого суду про визнання недійсними договорів дарування житлових квартир, оформлених на підставі рішення Виконавчого комітету міської ради від 24 квітня 1998 року № 11 Про визнання права власності на жилий будинок по АДРЕСА_1 за ПМП Едельвейс ; копію рішення направлено до Монастирищенської державної нотаріальної контори для призупинення оформлення угод по відчуженню житлових квартир будинку АДРЕСА_1 ; копію рішення направлено до Монастирищенського місцевого суду для призупинення розгляду справ про виселення жителів з указаного будинку; створено комісію для вивчення питання про прийняття житлового будинку АДРЕСА_1 в комунальну власність міста.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14 квітня 2005 року, ухваленим у справі № 2-3/2005 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ПМП Едельвейс , Фірми КОФІ , Монастирищенської міської ради про визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання договору дарування квартири недійсним, позов задоволено, визнано недійсним свідоцтво про право власності ПМП Едельвейс на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішенням двадцять шостої сесії Монастирищенської міської ради від 24 лютого 2006 року № 26-34 квартири АДРЕСА_2 прийняті до комунальної власності міста та передані на обслуговування в ДП Житлокомунгосп . Виконавчому комітету міської ради дано вказівку видати ордери на проживання в квартирах будинку АДРЕСА_1 особам , які прописані та проживають у даних квартирах.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НАМ № 898330 спадкоємцем майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 Спадщина складається з: ПП Едельвейс , код 21354707, юридична адреса: вул. Гайдара, 30, м. Монастирище, зареєстрованого Монастирищенською районною державною адміністрацією 25 вересня 1992 року, перереєстроване 27 квітня 2009 року.

Ринкова вартість 1 кв. м загальної площі приміщень багатоповерхового житлового будинку станом на 22 вересня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 може становити 200 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ - 5 194,92 грн (лист Товариства з обмеженою відповідальністю Уманський центр оцінювачів від 21 вересня 2016 року).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із положеннями статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої та другої статті 1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях. До спадкоємця переходить право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв`язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов`язків, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя.

Отже, об`єктами спадщини є права та обов`язки, в тому числі об`єкти цивільних прав, які належали особі на час смерті, якщо ці права не пов`язані з особою спадкодавця.

Таким чином, до ОСОБА_1 як спадкоємця померлого ОСОБА_2 не перейшло право на відшкодування з відповідача збитків, оскільки між спадкодавцем та відповідачем не існувало договірних відносин, тобто за життя останній не укладав з відповідачем договорів, невиконання (неналежне виконання) яких призвело до збитків, які міг би успадкувати позивач. Спір щодо будинку та його квартир виник у відповідача з юридичною особою, ПП Едельвейс , а не з його засновником ОСОБА_2 .

Ухвалюючи рішення у справі, суди правильно визначилися з характером спірних

правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, дійшовши правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Аргументи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами щодо недоведеності позивачем заявлених вимог, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі Руїз Торіха проти Іспанії ). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні

підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної

інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії

суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 12 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило