Ухвала

від 22.10.2019 по справі 152/1220/19

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/1220/19

2/152/477/19

У Х В А Л А

іменем України

22 жовтня 2019 року м. Шаргород

Справа №152/1220/19

Провадження №2/152/477/19

Шаргородський районний суд

Вінницької області

в складі:

головуючого судді - Славінської Н.Л.,

з участю:

секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Костриці В.С.,

представника відповідача - Красножон А.М.,

розглянувши в залі суду у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Шаргородського сільського споживчого товариства про стягнення заборгованості мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та Шаргородським сільським споживчим товариством від 22.10.2019 року,

встановив:

22.10.2019 року у підготовче судове засідання сторони у справі подали до Шаргородського районного суду зроблену ними спільну письмову заяву, в якій повідомили суд про бажання укласти мирову угоду на відповідних умовах (а.с.50-51).

Також, 22.10.2019 року представники сторін подали до суду мирову угоду, укладену 22.10.2019 року між позивачем ОСОБА_1 та представником відповідача - головою правління Шаргородського сільського споживчого товариства ОСОБА_2 Антоніною Миколаївною (а.с.52-53), з умовами наступного змісту:

1. Позивач ОСОБА_1 відмовляється від вимоги про стягнення боргу з Шаргородського сільського споживчого товариства в сумі 58900 грн., 4711,90 грн. інфляційних втрат, 1767 грн. у рахунок трьох процентів річних, судових витрат в сумі 768,40 грн. по сплаті судового збору і 3000 грн. за надання правничої допомоги, а разом 69147,30 грн. і в подальшому ніяких претензій до відповідача про зменшення або збільшення суми загального боргу мати не буде.

2. Шаргородське сільське споживче товариство в рахунок погашення боргу в сумі 69147,30 грн. передає у власність ОСОБА_1 нежиле приміщення колишнього магазину площею 123,67 кв.м., підвал площею 56,5 кв.м., прибудову площею 56,5 кв.м., ганок площею 9 кв.м., ганок площею 6,7 кв.м. - балансовою вартістю 68622 грн., які знаходяться на АДРЕСА_1 і належать відповідачеві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що видане Слободо-Шаргородською сільською радою Шаргородського району Вінницької області 17.01.2006 року і право власності зареєстроване 03.10.2016 року.

3. Позивач ОСОБА_1 приймає від Шаргородського сільського споживчого товариства у власність нежиле приміщення колишнього магазину площею 123,67 кв.м., підвал площею 56,5 кв.м., прибудову площею 56,5 кв.м., ганок площею 9 кв.м., ганок площею 6,7 кв.м. - балансовою вартістю 68622 грн., які знаходяться на АДРЕСА_1 і належать відповідачеві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що видане Слободо-Шаргородською сільською радою Шаргородського району Вінницької області 17.01.2006 року і право власності зареєстроване 03.10.2016 року.

В підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , її представник - адвокат Костриця В.С., повноваження якого підтверджені договором від 14.02.2019 року, ордером серії ВН №100522 від 01.10.2019 року (а.с.16-17), просять затвердити укладену сторонами мирову угоду від 22.10.2019 року на вказаних у ній умовах, так як вважають, що сторони висловили в ній своє волевиявлення, умови мирової угоди сторін не суперечать закону та не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, не є не виконуваними, спрямовані на загальні поступки сторін щодо предмету спору. Наслідки затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі позивачеві відомі, про що також зазначено у мировій угоді.

Крім того, адвокат Костриця В.С. суду пояснив, що підстави укладення мирової угоди наявні, так як відповідач не має коштів для погашення боргу перед позивачем, а затвердження мирової угоди призведе до того, що сторонами будуть понесені мінімальні витрати.

Представник відповідача Шаргородського сільського споживчого товариства - Красножон А.М., яка є головою правління ССТ (а.с.48-49), і, відповідно до п.35 Статуту від 2018 року, має право представляти ССТ без довіреності в судах, в підготовчому судовому засіданні просить затвердити мирову угоду, що укладена між позивачем та відповідачем 22.10.2019 року, яку вона підписала, на умовах, які зазначені в ній, так як вважає, що умови мирової угоди сторін не суперечать закону, вона, як представник відповідача, не обмежена у своїх повноваженнях, а провадження у справі закрити, відповідачеві зрозумілі наслідки затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі.

Розглянувши мирову угоду від 22.10.2019 року (а.с.52-53), про укладення якої сторони зробили і подали до суду спільну письмову заяву від 22.10.2019 року (а.с.50-51), суд приходить до наступного висновку.

Пунктом 2 ч.5 ст.12 ЦПК України встановлено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках… Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 7 ст.49 ЦПК України встановлено, що сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмету спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Отже, виходячи з аналізу вказаної норми, мирова угода - це угода сторін, в якій вони викладають прийнятний для них варіант вирішення судової справи на підставі взаємних поступок, у якій сторони розподіляють лише їхні спірні процесуальні права та обов`язки, або відмовляються від таких шляхом досягнення компромісу. Наслідком затвердження мирової угоди судом є закриття провадження по справі, а також встановлення, припинення чи зміна прав та обов`язків сторін.

Крім того, вирішуючи питання щодо затвердження мирової угоди, суд враховує, що укладення мирової угоди є одним із способів врегулювання спору між сторонами судової справи.

Частиною 2 статті 207 ЦПК України передбачено, що сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі (ч.4 ст.207 ЦПК України).

Вирішуючи питання щодо затвердження мирової угоди, суд повинен з`ясувати, чи не суперечать умови мирової угоди вимогам закону та перевірити, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Так, ч.5 ст.207 ЦПК України встановлено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі, якщо умови мирової угоди не суперечать закону, не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб (не сторін), суд визнає мирову угоду та закриває провадження у справі.

Проаналізувавши умови мирової угоди від 22.10.2019 року, суд прийшов до висновку, що у затвердженні мирової угоди між сторонами у означеній цивільній справі слід відмовити з огляду на таке.

Подана сторонами до суду мирова угода не встановлює взаємних поступок сторін з приводу вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про додатковий пайовий внесок на формування фінансових ресурсів Шаргородського ССТ від 22.04.2016 року.

Отже, виходячи зі змісту та умов вказаного договору, укладеного між сторонами означеної цивільної справи, поверненню відповідачем позивачеві підлягає сума внесеного пайовиком додаткового пайового внеску в грошовому виразі в грошовій одиниці України - гривні, в сумі 60000 грн.

ОСОБА_1 заявлено позовну вимогу про стягнення заборгованості за договором про додатковий пайовий внесок на формування фінансових ресурсів Шаргородського ССТ від 22.04.2016 року.

Разом з тим, мирова угода сторін не встановлює взаємних їх поступок з приводу вирішення цієї позовної вимоги про стягнення заборгованості за договором про додатковий пайовий внесок на формування фінансових ресурсів Шаргородського ССТ від 22.04.2016 року в сумі 60000 грн., а містить зобов`язання відповідача передати у власність ОСОБА_1 та зобов`язання позивача прийняти належне відповідачеві на праві власності майно за переліком (п.п.2, 3 мирової угоди), тобто зобов`язання, які не входять до предмету договору про додатковий пайовий внесок на формування фінансових ресурсів Шаргородського ССТ від 22.04.2016 року та до предмету позову про стягнення заборгованості за цим договором.

Отже, судом встановлено при аналізі умов мирової угоди, що фактично, предмет мирової угоди не співвідноситься із предметом позову.

Тобто, умови мирової угоди виходять за межі заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, предметом яких взагалі не є будь-яке майно, а лише грошові кошти, отже ці умови суперечать закону, зокрема, вимогам ч.1 ст.13 ЦПК України, якою передбачено, що суд розглядає справи в межах заявлених особою позовних вимог, тоді як ч.1 ст.207 ЦПК України встановлено, що сторони можуть вийти за межі предмета спору за певних умов, але не за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, проаналізувавши умови мирової угоди, що викладені в пунктах 2-3, суд вбачає приховану цивільно-правову угоду про відчуження майна, тобто з реалізації відповідачем нерухомого майна на користь позивача.

Зі змісту преамбули поданої до суду мирової угоди вбачається, що вона укладена між сторонами у цивільній справі з метою врегулювання спору щодо стягнення заборгованості за договором про додатковий пайовий внесок.

Проте, на думку суду, вказане посилання не відповідає предмету договору про додатковий пайовий внесок на формування фінансових ресурсів Шаргородського ССТ від 22.04.2016 року, оскільки його предметом є грошові кошти.

Також, суд зауважує, що жоден пункт укладеної між сторонами мирової угоди взагалі не містить посилання на те, що зазначене в угоді нерухоме майно передається у рахунок боргу за договором про додатковий пайовий внесок на формування фінансових ресурсів Шаргородського ССТ від 22.04.2016 року.

Суд зауважує, що мирова угода не є правочином. Правочин повинен вчинюватися за загальними правилами цивільного законодавства. Тоді як мирова угода є різновидом зобов`язання, яке виникає на підставі договору, укладеного за взаємною згодою сторін у письмовій формі, затвердженого судовим рішенням (ухвалою). Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів, чи майна, які не відносяться до предмету позову і виходять за межі позовних вимог.

При перевірці умов мирової угоди та документів, що посвідчують право власності відповідача на майно, зазначене в угоді, вбачається, що відповідач на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.01.2006 року є власником, в тому числі, нерухомого майна, найменування якого зазначені в умовах мирової угоди (а.с.24). Право власності відповідача на означене майно належним чином зареєстроване (а.с.25), обтяжень щодо вказаного майна не зареєстровано.

Отже, відсутні будь-які перешкоди щодо вчинення між позивачем та відповідачем у передбаченому законодавством порядку цивільно-правової угоди про відчуження майна.

Крім того, суд перевірив, чи не обмежений представник відповідача вчиняти відповідні дії щодо укладення мирової угоди, її підписання та щодо відчуження майна товариства, оскільки, згідно з умовами цієї мирової угоди нерухоме майно із власності відповідача відчужується у власність позивача (п.п.2-3 мирової угоди).

Так, ОСОБА_3 загальними звітно-виборними зборами членів Шаргородського ССТ від 20.10.2018 року обрана головою правління Шаргородського ССТ (а.с.48), і, відповідно до постанови від 20.10.2018 року за №12 правління Шаргородської райспоживспілки, їй надано право підпису на всіх розрахункових грошових, банківських і фінансових документах та договорах (а.с.49).

Разом з тим, правом підписання мирових угод ні в постанові від 20.10.2018 року за №12, ні в п.35 Статуту ССТ ОСОБА_3 не наділена.

Понад це, п.44, п.48, п.п. м п.20, п.21 Статуту Шаргородського ССТ, оглянутого в підготовчому судовому засіданні, встановлено, що споживчому товариству належить на праві власності як юридичній особі майно, яке необхідне для здійснення статутних завдань; споживче товариство володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та реалізує права власника через органи управління: загальні збори (збори уповноважених) членів споживчого товариства, правління у відповідності з їх компетенцією, визначеною цим статутом, законодавством України та нормативними актами Укоопспілки; до компетенції загальних зборів членів ССТ належить вирішення питань про передачу правлінню, зборам уповноважених членів споживчого товариства права володіння, користування та розпорядження власністю споживчого товариства; рішення з питання, передбаченого п.п. м п.20 відноситься до виключної компетенції загальних зборів.

Тобто, мирова угода з боку відповідача підписана не уповноваженою на те особою та особою, яка відповідно до Статуту ССТ, не має права без рішення вищого органу управління юридичної особи, яким є загальні збори його членів, розпоряджатися власністю ССТ.

При цьому, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.28-36) вбачається, що голова правління Красножон А ОСОБА_4 не має обмежень лише щодо представництва юридичної особи у правовідносинах з третіми особами, вчиняти дії від імені товариства без довіреності, підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва товариства, що не є ідентичним розпорядженню майном товариства, зокрема, його відчуженням в інтересах фізичної особи.

Повноваження на підписання мирової угоди і повноваження на розпорядження (відчуження) майном, не є ідентичними повноваженнями.

Отже, суд, надавши правову оцінку умовам мирової угоди, вважає, що положення мирової угоди суперечать вимогам чинного законодавства, та приходить до висновку, що мирова угода не підлягає затвердженню, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та умов мирової угоди, мирова угода не стосується прав та обов`язків сторін за договором про додатковий пайовий внесок від 22.04.2016 року і самого предмета позову, ці умови не пов`язані зі спірними правовідносинами і виходять за межі позовних вимог; умови мирової угоди місять ознаки прихованої цивільно-правової угоди з реалізації відповідачем нерухомого майна на користь позивача, так як сторони фактично просять узаконити перехід права власності на майно від відповідача до позивача всупереч встановленому законом порядку оформлення відчуження майна.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, висловлених в ухвалі від 01.08.2018 року у справі №760/15287/15-ц та у постанові від 30.05.2018 року у справі №759/4103/16-ц, суд відмовляє у затвердженні мирової угоди, якщо її умови стосуються прав та обов`язків сторін, які не входять до предмету позову, а також, якщо умови мирової угоди суперечать закону.

З наведених підстав, у затвердженні мирової угоди слід відмовити та продовжити підготовче судове засідання у справі.

При цьому, суд вважає, що відмова у затвердженні мирової угоди не призводить до порушення конституційної засади судочинства - рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та не має наслідком порушення права особи на судовий захист, який реалізується в такому випадку у процесі доказування позовних вимог. У такому разі право на звернення до суду забезпечується можливістю апеляційного та касаційного оскарження рішення по суті спору, а також сторони у справі не позбавлені можливості укладення в передбаченому законом порядку правочинів щодо відчуження майна відповідачем на користь позивача.

Керуючись ст.ст.13, 49, 207, 279 ЦПК України,

ухвалив:

Відмовити у затвердженні мирової угоди, укладеної між позивачем ОСОБА_1 та представником відповідача - головою правління Шаргородського сільського споживчого товариства Красножон Антоніною Миколаївною 22.10.2019 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Шаргородського сільського споживчого товариства про стягнення заборгованості.

Копію цієї ухвали вручити сторонам у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення щодо неї можуть бути включені у апеляційну скаргу на рішення суду у цій справі.

Підготовче судове засідання у цивільній справі продовжити.

Суддя: