Рішення

від 18.10.2019 по справі 153/1752/18

ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2019 р. Справа153/1752/18

Провадження2/153/510/18-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді - Дзерина М.М.

за участю секретаря судових засідань - Гулковської Т.Т.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

представник відповідача СТОВ Писарівка - Томляк Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Писарівка" про визнання договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що є власником земельної ділянки, яка знаходиться на території Писарівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, кадастровий номер: 0525683800:02:002:0003, площею 2,1934 га, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Тривалий період СТОВ Писарівка на підставі усних домовленостей користувалося земельною ділянкою позивача та виплачувало йому плату. Маючи на меті самостійно господарювати на своїй землі ОСОБА_1 звернувся до керівництва СТОВ Писарівка із заявою, в якій просив повернути земельну ділянку. Листом від 29.08.2018 р. вих. №66 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що земельна ділянка за кадастровим номером 0525683800:02:002:0003 перебуває в оренді СТОВ Писарівка на підставі договору оренди № 990 від 04.11.2008 р. Проте самого договору відповідач ОСОБА_1 не надав. Позивач стверджував, що особисто договору оренди землі зі СТОВ Писарівка не укладав та інших осіб на його підписання не уповноважував. Оскільки відповідач не повертає земельну ділянку, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав. Просить суд визнати недійсним договір оренди землі № 990 від 04 листопада 2008 року, укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Писарівка" та ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пинзар О.Г. діючи на підставі ордеру серії ВН №028951 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд задоволити позов. Вказала, що на підставі усної домовленості ОСОБА_1 надавав землю в користуванні СТОВ Писарівка , за що отримував плату. В серпні 2018 року позивач дізнався про наявність договору оренди землі строком на 12 років. Разом з цим, жодних договорів він не підписував, що було й підтверджено висновком експертів під час проведення почеркознавчої експертизи. Враховуючи те, що у позивача було відсутнє волевиявлення на укладання договору оренди землі, просить суд визнати недійсним спірний правочин. Окрім цього, зазначила, що позивачем не були пропущені строки позовної давності, оскільки про наявність договору оренди землі він дізнався в серпні 2018 року.

Представник відповідача СТОВ Писарівка - Томляк Т.С. діючи на підставі ордеру серії ВН №083724 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала, заперечувала щодо їх задоволення. Просила суд відмовити в задоволені позову. Вказала, що позивач знав про наявність спірного договору оренди землі з 2008 року, оскільки отримував щорічну орендну плату, тому просить суд застосувати строки позовної давності. Вказала, що позивачем при зверненні до суду була порушена доктрина суперечливої поведінки, оскільки між позивачем і СТОВ Писарівка існували орендні правовідносини більше 10 років, він не сплачував земельний податок, отримував орендну плату і таким чином визнавав умови договору, тому до даних правовідносин застосувати наслідки недійсності правочинів не можна.

Надала суду відзив на позовну заяву про визнання договору оренди землі недійсними. Зі змістом якого встановлено, що відповідач вважає позовні вимоги позивача незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі. 04 листопада 2008 року між СТОВ Писарівка та ОСОБА_1 , було укладено договір оренди землі №990, який зареєстровано Відділом Держкомзему у Ямпільському районі, Вінницької області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 07.01.2012 року за №052560004003982, згідно якого ОСОБА_1 передав в оренду строком на 12 років СТОВ Писарівка належну йому на підставі Державного акта серії ЯБ №973175 земельну ділянку площею 2,1934 га, що знаходиться на території Писарівської сільської ради Ямпільського району, Вінницької області, кадастровий номер 0525683800:02:002:0003, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Для виготовлення проекту договору ОСОБА_1 було надано СТОВ Писарівка державний акт на прав власності на земельну ділянку, копію паспорта громадянина України, копію картки фізичної особи платника податків (ідентифікаційний код). Відповідачем було виготовлено проект договору, який 04 листопада 2008 року Позивач підписав і не заперечував проти 12 річного терміну оренди. 07 січня 2012 року за рахунок Відповідача цей договір було зареєстровано у Відділі Держкомзему у Ямпільському районі, Вінницької області. З часу укладання договору оренди Позивач став отримувати орендну плату. Тому доводи позовної заяви про відсутність волевиявлення Позивача, незнання ним про укладання договору в 2008 році є надуманими і такими, що не відповідають дійсності.

В договорі оренди № 990 є підпис Позивача та відповідача. До такого договору долучено копію державного акта на право власності на земельну ділянку, копію паспорта та ідентифікаційного коду орендодавця, кадастровий план земельної ділянки, план розташування земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт прийому-передачу орендованої земельної ділянки.

Заперечуючи факт вчинення даного правочину, Позивач всупереч вимогам ст.218 ЦК України не надає жодних письмових доказів. Навпаки з додатків до договору оренди вбачається, що Позивач надав відповідачу копію всіх необхідних документів для виготовлення договору. Крім того, Позивач регулярно отримував орендну плату за користування відповідачем його земельною ділянкою, що свідчить про те, що договору оренди земельних ділянок було укладено та Позивач до моменту звернення з позовом до суду ніяких претензій до відповідача не висловлював. Отже позивач не надав належних доказів, які підтверджували, що укладені договори оренди землі не відповідають загальним вимогам, передбаченим ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

З 2015 по 2018 році позивач отримував орендну плату, згідно умов договору оренди землі. Таким чином, Позивач достовірно знав про наявність договору оренди землі, який було укладено з відповідачем та виконував його умови.

Посилання позивача на те, що при укладанні договору оренди земельної ділянки було відсутнє його волевиявлення не заслуговує на увагу, оскільки подальші його дії свідчать про виконання укладених договорів оренди земельних ділянок, а одне лише бажання самостійно господарювати на земельній ділянці не може слугувати підставою для визнання договору недійсними. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні вимог.

Представник відповідача звернулась до суду із заявою про застосування строків позовної давності. Зазначила, що перебіг позовної давності щодо визнання недійсним договору оренди землі №990 від 04 листопада 2008 року укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ Писарівка почався 04 листопада 2008 року, тобто з моменту укладання договору, трирічний термін позовної давності закінчився 04 листопада 2011 року, а з позовом до суду Позивач звернувся в листопаді 2018 року, тобто з пропуском загального трирічного строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України.

Окрім цього, представник відповідача зазначила, що позивачем при зверненні до суду було порушено доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Як свідчать матеріали справи позивач отримував орендну плату, тобто він фактично визнав та схвалили наявність договірних правовідносин з СТОВ Писарівка на умовах оспорюваного договору. В даній справі орендодавець отримував орендну плату за користування земельною ділянкою від орендаря. Отже конструкція недійсності договору не може бути застосована до зобов`язань, які виконувались обома сторонами. Тому позовні вимоги позивача суперечать доктрині venire contra factum proprium і не підлягають до задоволення.

В ході розгляду справи судом вчинено наступні процесуальні дії:

28 листопада 2018 року ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання та витребувано докази.

18 грудня 2018 року та 12 лютого 2019 року ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області відкладено розгляд справи за заявою представника відповідача.

25 лютого 2019 року ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області призначено судову почеркознаву експертизу.

24 липня 2019 року ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області провадження у справі поновлено.

22 серпня 2019 року ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду та здійснено виклик свідків.

Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються показами свідків:

Свідок ОСОБА_3 повідомила суду, що вона працює у СТОВ Писарівка економістом. В серпні 2018 року ОСОБА_1 звертався до неї з проханням віддати йому його договір оренди землі. Але вона його не віддала за вказівкою директора СТОВ Писарівка . Також ОСОБА_3 повідомила, що ОСОБА_1 отримував орендну плату за попередні роки. За 2019 рік орендну плату не отримував.

Свідок ОСОБА_4 повідомила суду, що вона працює бухгалтером в СТОВ Писарівка та щороку приймає участь у видачі орендної плати за накладними. Зазначила, що ОСОБА_1 отримував орендну плату.

Свідок ОСОБА_5 вказала, що вона працює секретарем в СТОВ Писарівка та підтвердила, що ОСОБА_1 отримував орендну плату щорічно до 2019 року.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомили суду, що вони працюють в СТОВ Писарівка вагарями та приймають участь у видачі орендної плати. Їм достеменно не відомо чи отримував ОСОБА_1 орендну плату.

Із досліджених матеріалів цивільної справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, що знаходиться на території Писарівської сільської ради Ямпільського району, Вінницької області, кадастровий номер: 0525683800:02:002:0003, площею 2,1934 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (копія Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 973175, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010783800149 (а.с.7).

15 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до СТОВ Писарівка із заявою про повернення йому земельної ділянки, що знаходиться на території Писарівської сільської ради Ямпільського району, Вінницької області, кадастровий номер: 0525683800:02:002:0003, площею 2, 1934 га, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.8).

29 серпня 2018 року СТОВ Писарівка направила лист-відповідь ОСОБА_1 про те, що земельна ділянка за кадастровим номером 0525683800:02:002:0003 перебуває в оренді СТОВ Писарівка на підставі договору оренди № 990 від 04.11.2008 р.(а.с.9).

04 листопад 2008 року було укладено договір оренди землі №990 між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем СТОВ Писарівка відповідно до якого орендодавець зобов`язується передати в оренду СТОВ Писарівка земельну ділянку площею 2,1934 га на території Писарівської сільської ради, Ямпільського району, Вінницької області, строком на 12 років. У державному реєстрі земель вчинено запис від 07.01.2012 року за № 052560004003982 (договір оренди землі №990 (а.с.101- 103)).

Із акту прийому-передачі встановлено, що ОСОБА_1 передав, а СТОВ Писарівка прийняла земельну ділянку площею 2,1934 га на території Писарівської сільської ради, Ямпільського району, Вінницької області, кадастровий номер: 0525683800:02:002:0003 (а.с. 107).

Із плану розташування земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер: 0525683800:02:002:0003 розміщена на території Писарівської сільської ради, Ямпільського району, Вінницької області (а.с.108).

Із кадастрового плану земельної ділянки, яка розташована на території Писарівської сільської ради, Ямпільського району, Вінницької області встановлено, межі земельної ділянки належної ОСОБА_1 кадастровий номер 0525683800:02:002:0003 та зазначено сусідніх землекористувачів (а.с.109).

Із акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки належної ОСОБА_1 на підставі державного акту ЯБ973175 встановлено, що він був підписаний лише орендарем, підпис орендодавця відсутній (а.с.110).

Відповідно до витягу із списків на видачу зерна (орендної плати за земельний пай) по СТОВ Писарівка с. Писарівка, Ямпільського району, Вінницької області та відомостей № 0000000151 та № 0000000149 встановлено, що ОСОБА_1 отримував орендну плату від СТОВ Писарівка в період з 2015 року по 2018 рік включно (а.с.170-175).

Висновком експертів Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №2299/2300/19-21 від 25 червня 2019 року за результатами проведеного судово-почеркознавчого дослідження встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в договорі оренди землі №990 від 04 листопада 2008 року, укладеному між СТОВ Писарівка та ОСОБА_1 в розділі Підписи сторін під написом Орендодавець виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.143-145).

Для проведення судової почеркознавчої експертизи, експертній установі було надано: матеріали цивільної справи; оригінал спірного договору оренди землі, вільні зразки підпису та почерку позивача. Експертів попереджено про кримінальну відповідальність відповідно до ст.ст. 384, 385 КК України.

Оцінивши висновок експертів Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №2299/2300/19-21 від 25 червня 2019 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, суд вважає, що даний висновок відповідає встановленим вимогам чинного законодавства, є чітким та обґрунтованим, тому приймає його в якості належного та допустимого доказу по даній справі.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, свідків, дослідивши письмові матеріали додані до справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо недійсності договору оренди землі.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язки, передбачені законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позовних вимог позивача є визнання недійсним договору оренди землі.

Відносини пов`язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Однією з засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст.3, ст. 627 Цивільного кодексу (далі ЦК України).

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

За приписами ст.ст.13, 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Договір оренди землі, який має дефект волі та волевиявлення орендодавця - власника землі, порушує належне його право власності, право вільно приймати рішення щодо укладення договору відносно свого майна, вільно обирати контрагента та визначати умови договору. Письмова форма такого договору є виявом волі сторін на укладення договору та підтвердженням досягнутої домовленості щодо його умов.

Частиною 2 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір являється правочином і на договір поширюється презумпція правомірності правочину, встановлена ст.204 ЦК України, яка може бути оспорена в судовому порядку.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, закріплені у ст.203 ЦК України. Зокрема, згідно приписами ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до рекомендацій, викладених у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України (ч.1 ст.215 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, визначених законом, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.2 ст.16 ЦК України та ч.3 ст.152 ЗК України, визнання правочину (угоди) недійсним є одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки.

Позивач просить суд визнати недійсним договір оренди землі у зв`язку з тим, що він його не підписував.

Згідно висновку експертів Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №2299/2300/19-21 від 25 червня 2019 року за результатами проведеного судово-почеркознавчого дослідження встановлено, що підпис на договорі оренди землі №990 від 04 листопада 2008 року, укладеному між СТОВ Писарівка та ОСОБА_1 в розділі Підписи сторін під написом Орендодавець виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою. Експертиза, висновок якої наявний у матеріалах справи, була проведена компетентними експертами, які були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків; даний висновок експертизи належними доказами не спростовується.

Інші докази, які б спростовували або суперечили доводам сторони позивача, а також висновку експертів в матеріалах справи відсутні та суду не надані.

Частинами 1, 3 статті 215 ЦК України, передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою шостого статті 203 Цивільного Кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочини може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливе вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою ст. 627 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що договір оренди землі №990 від 04 листопада 2008 року, ОСОБА_1 особисто не підписував, повноваження на це в установленому законом порядку іншій особі не надавав, що свідчить про відсутність волі орендодавця на його укладення.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Тобто, волевиявлення учасника правочину має бути: вільним (формуватися за відсутності тиску на психіку або особистість фізичної особи тощо, в умовах, за яких особа може належним чином оцінити ситуацію, визначити для себе мету правочину, отримати уявлення про його характеристику тощо); таким, що відповідає внутрішній волі (намірам) суб`єктів правочину. Тому, у разі коли воля суб`єкта правочину формувалася не вільно і (або) не відповідала його волевиявленню, правочин визнається недійсним. Крім того, відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Тобто, обов`язковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при укладенні правочину.

Проте, в судовому засіданні встановлена та обставина, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки підписаний не орендодавцем, тобто має дефект волі та волевиявлення орендодавця - власника землі, порушує належне йому право власності, право вільно приймати рішення щодо укладення договору відносно свого майна, вільно обирати контрагента та визначати умови договору. Законні права орендодавця під час укладення та підписання договору були порушені, оскільки виключне право на таке підписання належить власнику землі або уповноваженій ним в установленому законом порядку особі.

Таким чином, в суді достовірно встановлена відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договору оренди землі, а наявність оспорюваного договору оренди порушує законні права та охоронювані законом інтереси позивача на мирне володіння та розпорядження своїм майном (земельною ділянкою), передбачене ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод - порушені відповідачем, тому підлягають захисту шляхом визнання договору оренди землі недійсним.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем при зверненні до суду було порушено доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), оскільки він (як орендодавець) отримував визначену в договорі орендну плату за користування його земельною ділянкою СТОВ Писарівка , а тому його дії щодо оспорювання договору оренди земельної ділянки є недобросовісними, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне:

Факт отримання орендної плати позивачем не свідчить про обізнаність ОСОБА_1 щодо існування спірного договору оренди землі, оскільки підставами позову було непідписання ним спірного договору, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення договору на вказаних у ньому умовах. Отримання орендної плати не спростовують факт відсутності вільного волевиявлення орендодавця на передачу у платне, строкове володіння і користування земельної ділянки орендарю СТОВ Писарівка на умовах, що викладені у договорі оренди землі № 990 від 04.11.2008 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому позивач повинен довести той факт, що він не міг довідатись про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, що інформацію щодо порушеного права позивач мав можливість отримати раніше.

Факт отримання орендної плати не є визначальним при обчисленні строків позовної давності, якщо особа, права якої порушено, вважала, що правовідносини виникли з інших підстав. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі 6-48цс15.

Судом було встановлено, що позивачу стало відомо про існування оспорюваного договору оренди землі у серпні 2018 року після отримання листа від СТОВ Писарівка вих.№66 від 29.08.2018 року.

При цьому, суд відхиляє як безпідставні аргументи представника відповідача про те, що позивач, отримуючи від відповідача орендну плату за користування належною йому земельною ділянкою, був обізнаний про наявність спірного договору, тому пропустив строк звернення до суду з вказаним позовом.

Суд вважає, що перебіг строку позовної давності починається не з моменту укладання договору оренди землі чи отримання позивачем плати за користування земельною ділянкою, а з часу, коли позивач дізнався або повинний був дізнатися про порушення свого майнового права, тобто про укладення договору оренди земельної ділянки від його імені.

СТОВ Писарівка не довело в судовому засіданні, що ОСОБА_1 , який не підписував Договір оренди земельної ділянки, пропустив строк позовної давності при зверненні до суду.

За встановлених судом фактичних обставин справи позивач до серпня 2018 року не знав про існування письмового договору оренди землі, тому факт такої обізнаності і є початком перебігу строку позовної давності. Таким чином строк позовної давності позивачем не пропущено. Відтак, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладчів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються : 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача (ч.2 ст.141 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд з`ясовує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення для сторін (п.п.1, 2 ч.3 ст.141 ЦПК України).

При зверненні з позовом до суду позивач сплатили судовий збір в сумі 704,80 грн. (а.с.11). Тому в порядку ст. 141 ЦПК України - ці витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

За проведення судової почеркознавчої експертизи позивачами сплачено грошові кошти в сумі 4710 (чотири тисячі сімсот десять) гривень , які підлягають стягненню з відповідача, відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 13, 141, 211, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 203, 207, 215, 626, 627 ЦК України, ст.ст. 1, 16 Закону України Про оренду землі , суд

УХВАЛИВ

Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Писарівка" про визнання договору оренди землі недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі № 990 від 04 листопада 2008 року, укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Писарівка" та ОСОБА_1 , який зареєстрований Відділом Держкомзему у Ямпільському районі Вінницької області, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 07 січня 2012 року за №052560004003982.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Писарівка" на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок (судовий збір) та 4710 (чотири тисячі сімсот десять) гривень (витрати пов`язаних з оплатою почеркознавчої експертизи).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Ямпільський районний суд Вінницької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Писарівка", місцезнаходження: вул.Центральна, 27 с.Писарівка, Ямпільського району, Вінницької області, код ЄДРПОУ 03729641.

Повний текст судового рішення складено 25 жовтня 2019 року.

Головуючий М.М. Дзерин