Ухвала

від 23.10.2019 по справі 240/11190/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

23 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 240/11190/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою, оформлену наказом від 10.10.2019 року за № 6-3 310/14-19-СГ.

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Левківської сільської ради Житомирського району згідно зави ( клопотання) від 10.10.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 10 вересня 2019 року вона звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Левківської сільської ради Житомирського району. Однак, наказом від 10.10.2019 року за № 6-3 310/14-19-СГ їй було відмовлено, у зв`язку з тим, що бажана нею земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а у Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області відсутні повноваження на розпорядження даною категорією земель. Водночас ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до інформації отриманої нею з сайту Публічної кадастрової карти України, бажана нею земельна ділянка має цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, а тому відмова Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою, що оформлена наказом від 10.10.2019 року за № 6-3 310/14-19-СГ, є протиправною, що й зумовило звернення з даним позовом до суду.

22 жовтня 2019 року одночасно з подачею позовної заяви, ОСОБА_1 було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просила заборонити посадовим особам Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та/або іншим уповноваженим особам приймати рішення та/або вчиняти будь-які інші дії щодо: надання дозволів (наказів, рішень, листів тощо) на виготовлення технічної документації на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,0 га для будь-яких цільових призначень з правом передачі в подальшому в оренду (користування) або у власність на території Левківської сільської ради з бажаним для ОСОБА_1 місцем розташування земельної ділянки щодо якої подавалася заява до відповідача від 10.09.2019 з відповідним викопіюванням її місцезнаходжнення.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову зазначено, що Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області може надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення бажаної ОСОБА_1 земельної ділянки іншій особі, що на переконання позивач призведе до незворотніх наслідків для неї. Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може істотно ускладнити ефективний захист її прав та інтересів, а для того, що відновити її порушенні прав доведеться докласти значних зусиль та понести додаткові витрати.

Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Ознайомившись із заявою про забезпечення позову та приєднаними до неї документами, суд при вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За змістом приписів частин 4, 5, 6 ст. 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно із п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;

3) наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.

Забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

У контексті наведеного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно будь-якої із сторін у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди її правам, свободам та інтересам позивача, або обставин які б унеможливили захист її прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Також до заяви не було додано жодних доказів у підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначає лише про те, що Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області може надати іншій особі дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення бажаної нею земельної ділянки.

Однак, суд зауважує, що жодних доказів того, що будь-яка інша особа зверталась до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення тієї ж земельної ділянки, яку хоче отримати ОСОБА_1 , позивач до суду не надала, як і не надала доказів того, що Головним управління Держгеокадастру в Житомирській області вчиняються будь-які дії щодо передачі цієї земельної ділянки у власність чи у користування іншій особі.

Крім того, законодавчі норми передбачають, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в Земельному кодексі України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її власність. Суд відзначає, що надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і не доведено того, що захист її прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд звертає увагу, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України. Таким чином, заявником не доведено необхідності вжиття заходів забезпечення позову. В той же час, судом також не встановлено будь-яких обставин що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи вище викладене, суд не вбачає будь-яких правових підстав, які вказують на необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а тому заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Е.Черняхович