Рішення

від 27.09.2019 по справі 160/5283/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 року Справа № 160/5283/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.

при секретарі судового засідання Бурцевій Я.Е.

за участю:

представника позивача Звєрєвої О.В.

представника відповідача-1 Ісаєва Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Криворізького південного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги і рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «БАНК КАМБІО» (далі - ПАТ «БАНК КАМБІО» , позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровської області, відповідач-1), Криворізького південного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Криворізьке південне управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач-2), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, як таку, що суперечить чинному законодавству України;

- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №71348-56/482 від 06.05.2019 року, як таке, що суперечить чинному законодавству України.

В обґрунтування позову зазначено, що податковою вимогою №71348-56/482 від 06.05.2019 року повідомлено позивача, що станом на 05.05.2019 року сума податкового боргу становить 4231,45 грн. та 06.05.2019 року відповідачем-2 прийнято рішення №71348-56/482 про опис майна, що перебуває у власності платника податків. Позивач зазначає, що оскаржувані рішення прийнято під час здійснення процедури ліквідації банку, а тому процедури погашення податкового боргу, передбачені Податковим кодексом України на позивача не розповсюджується.

Ухвалою суду від 01.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Цією ж ухвалою суду запропоновано відповідачам надати до суду відзиви на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду.

За клопотання представника відповідача-1 ухвалою суду від 23.07.2019 року поновлено строк відповідачу-1 для надання відзиву на позов та встановлено строк для надання відзиву протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.

Відповідач-1 повторно надав клопотання про поновлення строку для надання відзиву на позов. Ухвалою суду від 03.09.2019 року визнано неповажними причини пропуску строку для надання відзиву на позов та відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення такого строку.

Відповідач-2 відзив на позов не надав, про причини ненадання відзиву суд не повідомив.

На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

23.07.2019 року відкладено підготовче засідання на 03.09.2019 року, у зв`язку з неявкою учасників справи; 03.09.2019 року відкладено підготовче засідання на 13.09.2019 року, у зв`язку з неявкою учасників справи; 13.09.2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в режимі відеоконференції на 27.09.2019 року.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції 27.09.2019 року представник позивача підтримала позов та просила суд задовольнити позов. Представник відповідача-1 проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні. Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлений належним чином. Неявка представника відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що 06.05.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкову вимогу №71348-56/482, у якій зазначено, що станом на 05.05.2019 року сума податкового боргу ПАТ «БАНК КАМБІО» складає 4231,45 грн., який підлягає сплаті терміново. Застережено платника, що в разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення податкового боргу.

06.05.2019 року начальником Криворізького південного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення №71348-56/482 про опис майна ПАТ «БАНК КАМБІО» у податкову заставу.

Позивач, вважаючи податкову вимогу та рішення про опис майна протиправними, звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Разом з тим, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , з банків, на які поширюються норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження та функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються нормами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 23.02.2012 року №4452-VІ (далі - Закон № 4452), який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 04.12.2014 року прийнято рішення № 140 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК КАМБІО» з 05.12.2014 року.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 року прийнято рішення №46 Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК КАМБІО» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку .

Згідно з вказаним рішенням процедуру ліквідації ПАТ «БАНК КАМБІО» розпочато 02.03.2015 року.

Строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «БАНК КАМБІО» продовжувались рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016 року №212 та від 01.02.2018 року №304.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №350 від 14.02.2019 року продовжено строк здійснення ліквідації позивача до 01.03.2020.

Відповідно до частини 2 статті 46 Закону № 4452 з дня початку процедури ліквідації банку:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав;

4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Частиною 3 статті 46 Закону № 4452 визначено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Суд зазначає, що Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальним, а тому пріоритетним відносно Податкового кодексу України у правовідносинах стягнення заборгованості з банків, в яких введено тимчасову адміністрацію або ліквідацію.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі № 6-2001цс15.

З матеріалів справи вбачається, що призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку та початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК КАМБІО» відбулося 02.03.2015 року.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкова вимога про сплату податкового боргу та рішення про опис майна позивача від 06.05.2019 року є протиправними, оскільки на момент їх винесення ПАТ «БАНК КАМБІО» перебуває у процедурі ліквідації згідно з нормами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З системного аналізу положень чинного законодавства України, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «БАНК КАМБІО» є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 3842 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №370 від 30.05.2019 року.

Оскільки позовні вимоги до відповідача-2 є похідними від вимог до відповідача-1, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 3842 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" (адреса: 01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, буд.3/1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 26549700) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39394856), Криворізького південного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (адреса: 50006, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, просп.Металургів, 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42516331) про визнання протиправними та скасування податкової вимоги і рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 06.05.2019 року №71348-56/482.

Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №71348-56/482 від 06.05.2019 року начальника Криворізького південного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судові витрати у розмір 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 00 копійок;

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду в повному обсязі складено 09 жовтня 2019 року, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Суддя М.В. Бондар