Рішення

від 09.10.2019 по справі 280/3351/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 жовтня 2019 року (о 10 год. 56 хв.) Справа № 280/3351/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Сонгулія О.В, представника позивача: Подлужної Р.Г, представника відповідача: Жовтоножка Д.Ф., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аванте (70640, Запорізька область, Пологівський район, с.Басань, вул.Шевченка, буд.10; код ЄДРПОУ 31522861)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Аванте (далі - позивач, ТОВ Аванте ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009101413 від 25.06.2019 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 191536,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами проведеної планової документальної перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині обчислення та сплати податку на додану вартість, що призвело до заниження грошового зобов`язання з податку на додану вартість. Контролюючий орган дійшов висновку, що таке заниження податку на додану вартість виникло внаслідок не включення позивачем до складу зобов`язань з податку на додану вартість сум податку з операцій умовного продажу палива та з умовного продажу соняшника, які не використовуються в господарській діяльності підприємства. Позивач вважає такі висновки відповідача безпідставними, оскільки ТОВ Аванте здійснювало врахування пального, використаного для роботи службових легкових автомобілів, за лімітно-заборними картками, а з переходом на програмне забезпечення у 2017-2018 роках облік пального здійснювався на підставі подорожніх листів службового легкового автомобіля в електронній формі. Щодо висновку контролюючого органу про необхідність нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на відходи насіння соняшника, що утворились при його сортуванні та сушінні під час збору врожаю, позивач вказує, що зазначені твердження не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Зокрема, відповідачем не зазначено нормативний акт, на підставі якого ним визначено норми природного убутку насіння соняшника при його збиранні, сортуванні та сушінні. При цьому позивач вважає, що норми природного убутку визначені до убутку врожаю під час його зберігання, та не можуть бути враховані при сортуванні (очищенні) врожаю під час його збору. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 16 липня 2019 року відкрито загальне позовне провадження в справі. Призначено підготовче засідання на 07 серпня 2019 року.

Протокольною ухвалою суду від 07.08.2019 відкладено розгляд справи та призначено підготовче засідання на 12.09.2019.

12.08.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.33114), у якому він проти задоволення позову заперечив, зазначив, що перевіркою первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку ТОВ Аванте встановлено заниження суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість в результаті не нарахування податку на вартість при списанні пального на легковий автотранспорт як такого, що не використовувався в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Крім того, перевіркою первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку ТОВ Аванте встановлено заниження суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість в результаті не нарахування податку на вартість на вартість списання соняшнику як такого, що не використовувався в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Вищезазначене призвело до занижено податкових зобов`язань по декларації з податку на додану вартість, у зв`язку з чим контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

10.09.2019 позивач подав відповідь на відзив (вх.37514), в якому не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та додатково зазначає, що за результатами розгляду аналогічної скарги позивача, поданої у зв`язку з незгодою з визначенням грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з тотожних підстав, Державна фіскальна служба України дійшла висновку, що витрати палива на легковий автотранспорт у господарській діяльності ТОВ Аванте підтверджено належним чином, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання цих витрат умовним продажем ТМЦ та нарахування на них податку на додану вартість з умовного продажу товарів.

Протокольною ухвалою суду від 12.09.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 03.10.2019.

Протокольною ухвалою суду від 03.10.2019 оголошено перерву до 09.10.2019.

У судовому засіданні 09.10.2019 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті справи, просив позов задовольнити в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 09.10.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши вступне слово учасників справи, їх пояснення, дослідивши надані письмові докази, суд встановив такі обставини.

ТОВ Аванте зареєстровано 07.09.2001 за номером 1 092 120 0000 000102, основним видом діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, перебуває на обліку як платник податків з 07.09.2001 за номером Ю0010105 (а.с.32-35).

На підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 15.01.2019 №146, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ Аванте за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2018 з метою перевірки питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, та з 01.04.2015 по 31.12.2018 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за результатами якої складено Акт №152/08-01-14-13-13/31522861 від 20.03.2019 (далі - Акт планової перевірки) (а.с.7-15).

Згідно з висновками Акту планової перевірки встановлено такі порушення:

1) п.189.1 ст.189, 198.5 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), занижено податок на додану вартість, що піддягає сплаті, в сумі 379 974 грн., у тому числі за січень 2016 року на суму 813 грн., за лютий 2016 року на суму 914|грн., за березень 2016 року. на суму 1693 грн., за квітень 2016 року на суму 1886 грн., за травень 2016 року на суму 2231 грн., за червень 2016 року, на суму 141037 грн., за липень 2016 року на суму 3532 грн., за серпень 2016 року на суму 2831 грн., за вересень 2016 року на суму 2491 грн., за жовтень 2016 року на суму 65320 грн., за листопад 2016 року на суму 1994 грн., за грудень 2016 року на суму 1768 грн., за січень 2017 року на суму 799 грн., за лютий 2017 року на суму 1465 грн., у тому числі березень 2017 року на суму 2936 грн., за серпень 2017 року на суму 65216 грн., за вересень 2017 року на суму 3587 грн., за жовтень 2017 року на суму 2935 грн., за листопад 2017 року на суму 2249 грн., за грудень 2017 року на суму 1655 грн., за січень 2018 року на суму 1092 грн., за серпень 2018 року на суму 60703 грн., за вересень 2018 року на суму 3358 грн., за жовтень 2018 року на суму 3315 грн., за листопад 2018 року на суму 2383 грн., за грудень 2018 року на суму 1774 грн.;

2) п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України застосовується штрафна санкція в частині відсутності реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних;

3) 5.10, п.5.11, розділу 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (до 01.01.2018) із змінами та доповненнями, п.54 Постанови Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (з 01.01.2018) із змінами та доповненнями, ТОВ Аванте встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 51252,88 грн.;

4) п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, п.19 Постанови Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148, зі змінами та доповненими, ТОВ Аванте здійснювало видачу готівкових коштів під звіт без звітування на суму 55292,3 грн.;

5) п.п.164.2.11, абз. б , абз. е пп.164.2.17, п. 164.2, ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1, ст.168, п.176.2 ст.176 ПК України №2755-VI, що призвело до не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 145 596,12 грн., в тому числі за 2016 рік - 42477,74 грн., за 2017 рік -51309,11 грн., за 2018 рік-51809,27 грн.;

6) п.п.164.2.11, абз. б , абз. е пп.164.2.17, п.164.2, ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1, ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету військового з зору на загальну суму 9949,09 грн., в тому числі за 2016 рік - 2902,65 грн., за 2017 рік - 3506,14 грн., за 2018 рік - 3540,30 грн.;

7) п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.168.1.2 п.168.1, ст.168 ПК України за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи з фізичних осіб у сумі 633,32 грн.;

8) п.1 ст.7 розділу III Порядок нарахування, обчислення та виплати єдиного внеску Закону України від 08.07.2010 №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із змінами та доповненнями, пп.4.3.5 Інструкції Про порядок нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, яке затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року №21-5 зареєстрованої в Міністерстві юстиції 27.10.2010 року №994/18289, пп.2.3.4 п.2.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, в зв`язку з чим загальна сума не нарахованого, не утриманого та не перерахованого єдиного соціального внеску за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 становить 26134,61 грн., в тому числі за 2016 рік - 9069,60 грн., за 2017 рік - 10021,18 грн., за 2018 рік - 7043,83 грн.

Не погодившись з наведеними висновками, 10.04.2019 позивач подав заперечення на Акт планової перевірки та відповідні докази на їх обґрунтування (а.с.16-20).

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження і подав заперечення на Акт планової перевірки (а.с.16-20). Відомості про надання відповіді за результатом розгляду заперечень відсутні.

На підставі висновків Акту планової перевірки відповідачем прийнято, крім іншого, податкове повідомлення рішення №0004771413 від 16.04.2019, яким ТОВ Аванте збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 474 967,50 грн., в тому числі за податковими зобов`язанням 379 974,00 грн. та штрафними санкціями 94 993,5 грн.(а.с.23).

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження та подав скаргу до Державної фіскальної служби України, у якій просив скасувати податкове повідомлення- рішення №0004771413 від 16.04.2019 (а.с.25-26)

Рішенням Державної фіскальної служби України від 19.06.2019 №28001/6/99-99-11-04-01-25 скаргу позивача задоволено частково, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області №0004771413 від 16.04.2019 скасовано в частині донарахування 226 745 грн. податку на додану вартість та застосування 56 686,25 грн. штрафних санкцій, в іншій частині зазначене податкове-повідомлення залишено без змін (а.с.27-30).

На основі висновків вищезазначеного рішення Державної фіскальної служби України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0009101413 від 25.06.2019, яким ТОВ Аванте збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 191 536,25 грн., в тому числі за основним зобов`язанням 153 229,00 грн. та за штрафними санкціями 38 307,25 грн.(а.с.25).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 згаданої статті визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про:

1) заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість внаслідок не включення платником до їх складу податку на додану вартість з умовного продажу товарно-матеріальних цінностей (палива), які не використовуються в господарській діяльності підприємства, у сумі 90 361,00 грн.

2) заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість внаслідок не включення платником до їх складу податку на додану вартість з умовного продажу соняшника, що не використовується у господарській діяльності підприємства, у сумі 62 848,00 грн.

В Акті планової перевірки податковий орган обґрунтовує свою позицію тим, що в ході проведення перевірки та аналізу наданих первинних документів, а саме: оборотно-сальдової відомості по рахунку 105, звітів по складу паливно-мастильних матеріалів та лімітно-заборних карток за перевіряємий період, встановлено, що на ТОВ Аванте відсутні подорожні листи на легковий автотранспорт. На підприємстві обліковуються наступні легкові автомобілі: Таврія, Нива, Рено Докер, Ауді, Фольсваген, КІА (оренда).

Контролюючий орган зазначає, що під час перевірки не були надані первинні документи, які мали б підтверджувати списання бензину А-92, дизельного палива, списаного на легковий автотранспорт, а саме подорожні листи автомобіля з азначенням обов`язкових реквізитів первинного документа: назви підприємства, номера, дати, автомобіля, прізвище, ім`я, по батькові водія, наданого завдання (маршруту), його виконання, роботи водія, пробігу, часу роботи, руху пального, витрат пального, тощо.

В ході проведення перевірки та аналізу наданих документів контролюючим органом встановлено, що списання бензину А-92, дизельного пального на легковий автотранспорт по рахунку 203 Паливно-мастильні матеріали на підставі лімітно-забірних карток за період з січня 2016 року по грудень 2018 року склало 451797,46 грн.(крім того, податок на додану вартість - 90361,00 грн.

Під час перевірки ТОВ Аванте відповідно п.85.2, п.85.8 ст.85 ПК України від було вручено запит від 04.03.2019 №1/08-01-14-13-09 Про надання інформації та копій документів надати пояснення та його документальне підтвердження (копії) щодо списання палива на автортранспорт. На вказаний запит ТОВ Аванте надано відповідь №51 від 07.03.2019, згідно якої облік палива по легковим автомобілям вівся у електронному вигляді 1С Підприємство 8.3 на підставі лімітно-забірних карток. Відповідно вимог п.85.6 ст.85 ПК України складено акт про відмову від надання документів №439/08-01-14-13/31522861 від 13.03.2019.

Відповідач вказує, що неможливо ідентифікувати на які потреби списано паливо на легковий автотранспорт (бензин, дизельне пальне) ТОВ Аванте внаслідок відсутності підтверджуючих документів, так як до перевірки не надані первинні документи - подорожні листи на легковий автотранспорт.

Таким чином, ГУ ДФС у Запорізькій області під час перевірки встановлено використання палива ТОВ Аванте як такого, що не використовується в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, та не нараховані податкові зобов`язання на використані не в господарській діяльності підприємства паливно-мастильні матеріали (бензин А-92, дизпаливо) на легковий автотранспорт у сумі 90 361,00 грн.

Крім того, в ході проведення перевірки та аналізу наданих документів контролюючим органом встановлено, що згідно акту на сортування та сушку продукції рослинництва №6 за жовтень 2016 року, затвердженого директором ОСОБА_1 , підписаним головним агрономом ОСОБА_2 , вагарем ОСОБА_3 , встановлено, що відходи соняшника склали 99 280 кг при загальній кількості переданого 987 710 кг., прийнято від сортування 888 430 кг. Списано соняшник у кількості 99 280 кг на суму 227 984,00 грн як невикористані відходи.

У бухгалтерському обліку дана операція відображена наступним чином: Дт 271 Готова продукція -231 Рослинництво сторно - 227 984,00 грн.

Згідно даних первинного документа (акту №6) списання відходів соняшника у кількості 99 280 кг. складає 10,05%, тоді як норма природного убутку складає 5% або 49 385 кг., таким чином понаднормове списання соняшника як невикористаних відходів складає 5,05%, або 49895 кг.

Однак, будь-яких документів, як то лабораторних висновків, проведених експертиз щодо встановлення завищеної вологості та/або засміченості соняшника підприємством ТОВ Аванте до перевірки не надано.

Контролюючий орган зазначив, що суб`єкти господарювання при здійснені своєї господарської діяльності (у тому числі при визначенні норм природного убутку продукції) повинні керуватися чинним законодавством України. При цьому можливості самостійного визначення суб`єктами господарювання норм природного убутку продукції законодавством не передбачено. Списання соняшнику поза межами природного убутку не пов`язано з його використанням в господарській діяльності.

Фактична собівартість соняшника згідно даних бухгалтерського обліку склала 6,30 грн. за 1 кг (що підтверджується звітом №50-сг Звіт про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств за 2016 року затвердженого наказом держстату 27.11.2015 №3460), списано соняшника у кількості 49 895 кг вартістю 314 338,5 грн.

Таким чином, встановлено використані не в господарській діяльності підприємства товарно-матеріальні цінності, а саме соняшник, у кількості 49 895 кг вартістю 314 338,5 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги п.189.1 ст.189, 198.5 ст.198, п.200.1 ст.200, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абз. 1 п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше.

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з п.198.1. ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно приписів п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема:

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість внаслідок не включення позивачем до їх складу податку на додану вартість з умовного продажу товарно-матеріальних цінностей (палива), які не використовуються в господарській діяльності підприємства у сумі 90 361,00 грн. суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що підставою для висновків контролюючого органу про не підтвердження використання позивачем палива у власній господарській діяльності було ненадання позивачем під час перевірки подорожніх листів.

Разом з тим, відповідно до Закону України від 05.07.2011 № 3565-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень у текстах Законів України Про автомобільний транспорт , Про дорожній рух та Про міліцію вилучено посилання на подорожні листи будь-яких автотранспортних засобів.

Крім того, Наказом Державної служби статистики України Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного комітету статистики України від 17 лютого 1998 року № 74 Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 березня 2013 р. за № 521/23053, визнано таким, що втратив чинність, наказ Державного комітету статистики України від 17 лютого 1998 року № 74 Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування , зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05 березня 1998 року за № 149/2589.

З урахуванням наведеного Державна служба статистики України у своєму листі від 23.07.2013 № 05.2-8/107 роз`яснила, що підприємства, які експлуатують автотранспортні засоби, мають право не виписувати водіям подорожні листи. За необхідності підприємства самостійно приймають рішення стосовно використання подорожніх листів у своїй господарській діяльності.

Таким чином, на момент проведення перевірки позивача відповідно до чинного нормативно-правового регулювання подорожній лист не є обов`язковим документом первинного бухгалтерського обліку, не має встановленої форми та змісту та може використовуватись у господарській діяльності суб`єктів господарювання на власний розсуд.

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновки про не підтвердження факту використання палива у господарській діяльності позивача виключно з підстав відсутності подорожніх листів, які не є обов`язковим для використання, не можуть вважатись обґрунтованими.

Крім того, за змістом ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Частиною 6 даної статті визначено, що у разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у 2016 році ТОВ Аванте здійснювало врахування пального, використаного для роботи службових легкових автомобілів підприємства, за лімітно-забірними картками, а у 2017-2018 роках позивач перейшов на програмне забезпечення, у зв`язку з чим облік пального здійснювався на підставі подорожніх листів службового легкового автомобіля в електронній формі. У вказаних лімітно-забірних картках та в електронних подорожніх листах зазначено: прізвище, ім`я, по батькові водія, назва автомобіля, кількість та підпис водія на отримання пального.

Представник позивача під час судового розгляду надав пояснення про те, що паперові лімітно-забірні картки та роздруковані електронні подорожні листи за 2017-2018 роки надавались під час перевірки, однак інспектор не прийняв подорожні листи з посиланням на те, що вони не містять підписів.

З матеріалів справи судом встановлено, що роздруковані подорожні листи надавались контролюючому органу разом із запереченнями на Акт планової перевірки. Суду не надано пояснень причин неврахування вказаних документів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість внаслідок не включення до їх складу податку на додану вартість з умовного палива як такого, що не використовуються в господарській діяльності підприємства, на суму 90 361,00 грн.

Щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість внаслідок не включення платником до їх складу податку на додану вартість з умовного продажу соняшника, що не використовується у господарській діяльності підприємства, у сумі 62 848,00 грн.

Згідно з п.83.1 ст.83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом (пп.83.1.1); податкова інформація (пп.83.1.2); експертні висновки (пп.83.1.3): судові рішення (пп.83.1.4); податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (пп.83.1.6).

Згідно з пп. 72.1.6. п.72.1 ст.72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань держави митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків юридичній особами та їх відокремленими підрозділами, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745 (далі - Порядок № 727).

Пунктами 3, 4 та 5 розділу ІІ Порядку №727 передбачено, що Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до абз. 2, пункту 4 розділу III Порядку №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, крім іншого, викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих акті (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і яким; регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення.

Суд зазначає, що в Акті планової перевірки не міститься посилання на норму права, на підставі якої контролюючим органом визначено норму природного убутку соняшника під час збору врожаю у розмірі 5 %. Не надано відповідних пояснень і під час судового розгляду справи.

Враховуючи наведене, суд зазначає про необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо завищення позивачем норм списання відходів соняшника при зборі врожаю, у зв`язку з чим твердження відповідача про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість внаслідок не включення до їх складу податку на додану вартість з умовного продажу соняшника, що не використовується у господарській діяльності підприємства, на суму 62 848,00 грн, є безпідставним.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку, що прийняті відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню як такі, що прийняті необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами ст.90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2873,05 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009101413 від 25.06.2019, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аванте судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2873,05 грн. (дві тисячі вісімсот сімдесят три гривні 05 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Аванте , місцезнаходження: 70640, Запорізька область, Пологівський район, с.Басань, вул.Шевченка, буд.10; код ЄДРПОУ 31522861.

Відповідач Головне управління ДФС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146.

Повне судове рішення складено 21.10.2019.

Суддя М.О. Семененко