Рішення

від 22.10.2019 по справі 400/917/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2019 р. Справа № 400/917/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідачів: 1. Миколаївського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 2. Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2018 № 003335006, ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Миколаївського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач 1, Миколаївське управління ГУ ДФС) від 17.12.2018 року № 003335006.

Ухвалою від 01.04.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 23.05.2019 року суд залучив Головне управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач 2, ГУ ДФС) як другого відповідача по справі. Розгляд адміністративної справи розпочато спочатку.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що єдиний податок ним сплачено своєчасно та у повному обсязі. Здійснення помилки під час перерахування податку, у даному випадку - нарахування податку на казначейський рахунок УК Центрального району м. Миколаєва замість УК Заводського району м. Миколаєва, кваліфікується як дія, хоча й помилкова.

ГУ ДФС надало відзив на адміністративний позов, в якому в задоволенні позову просило відмовити. В своєму відзиві відповідач 2 вказав, за що ФОП ОСОБА_1 протягом 11 днів, з 20.08.2018 року по 30.08.2018 року, обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного податку у сумі 70320,80 грн. у зв`язку несвоєчасного перерахунку суми податку. Крім того, позивач у своєму позові підтверджує перерахування коштів не на той рахунок та те, що звернувся до Миколаївського управління ГУ ДФС з повідомленням про скоєну помилку після спливу граничного терміну сплати податкового зобов`язання. Податкове повідомлення-рішення є законним та скасуванню не підлягає.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

ФОП ОСОБА_1 . зареєстрований як суб`єк підприємнцької діяльності - фізична особа 20.08.2007 року та перебуває на обліку як платник податків та зборів в органах ДФС (Заводський район м. Миколаєва) з 21.08.2007 року. Згідно витягу з Реєстру платників єдиного податку позивач є платником єдиного податку третьої групи.

29.10.2018 року посадовими особами Миколаївського управління ГУ ДФС проведено камеральну перевірку своєчасності сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено Акт від 29.10.2018 року № 2550/14-29-13-06/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).

За результатами перевірки встановлено, що позивачем в порушення п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України (далі - ПК України) несвоєчасно сплачено самостійно визначене грошове зобов`язання з єдиного податку. Так, граничним терміном сплати податку було 19.08.2018 року, дата сплати податку - 30.08.2018 року.

На підставі Акту перевірки, Миколаївським управлінням ГУ ДФС 17.12.2018 року винесено податкове повідомлення-рішення № 003335006, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 7032,08 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом про його скасування.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

02.08.2018 року позивачем подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за перше півріччя 2018 року, якою самостійно задекларовано до сплати суму єдиного податку у розмірі 72849,09 грн.

У відповідності до п. 295.3 ст. 295 ПК України, платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Також, відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси (п. 295.4 ст. 295 ПК України).

Відповідно до пп. 122.1 ст. 122 ПК України, несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 10.08.2019 року № 1 позивачем сплачено єдиний податок у сумі 72849,09 грн. на р/р № 31410699014006.

В подальшому, під час самостійної перевірки сплати податку, позивачем було встановлено, що ним допущено помилку та перераховано кошти на розрахунковий рахунок управління Державної казначейської служби м. Миколаєві Миколаївської області № 31410699014006 (Центральний район м. Миколаїв) замість № 31413699014003 (Заводський район м. Миколаїв).

22.08.2018 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївської області з заявою про перерахунок помилково сплачених коштів у сумі 72849,09 грн. на вірний рахунок.

30.08.2018 року єдиний податок було перераховано на відповідний рахунок державного бюджету.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Водночас, відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Разом з цим, згідно ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Податки і збори та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою цієї статті, і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (ч. 5 ст. 78 Бюджетного кодексу України).

Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений п. 57.1 ст. 57 та п. 295.3 ст. 295 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пп. 122.1 ст. 122 ПК України.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п. 57.1 ст. 57 та п. 295.3 ст. 295 ПК України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету.

Помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату грошового зобов`язання.

Аналогічні за суттю висновки містяться у постановах Верховного Суду від 11.04.2019 року у справі №822/3323/17 та від 14.05.2019 року у справі № 813/2747/16.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного податку у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки кошти у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок. До того ж, згодом така помилка була виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи усе вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Миколаївського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 42394112) та Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2018 року № 003335006.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.10.2019 року.

Суддя О.В. Малих