Постанова

від 10.02.2020 по справі 400/917/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/917/19 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

рішення суду першої інстанції прийнято у м.Миколаїв

22 жовтня 2019 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Миколаївського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Миколаївського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач 1, Миколаївське управління ГУ ДФС) від 17.12.2018 року № 003335006.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що єдиний податок ним сплачено своєчасно та у повному обсязі. Здійснення помилки під час перерахування податку, у даному випадку - нарахування податку на казначейський рахунок УК Центрального району м. Миколаєва замість УК Заводського району м. Миколаєва, кваліфікується як дія, хоча й помилкова.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що в інвентаризаційній картки платника податків ФОП ОСОБА_1 протягом 11 днів, з 20.08.2018 року по 30.08.2018 року, обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного податку у сумі 70320,80 грн. у зв`язку несвоєчасного перерахунку суми податку. Крім того, позивач у своєму позові підтверджує перерахування коштів не на той рахунок та те, що звернувся до Миколаївського управління ГУ ДФС з повідомленням про скоєну помилку після спливу граничного терміну сплати податкового зобов`язання. Апелянт вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є законним та скасуванню не підлягає.

Судова колегія вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа 20.08.2007 року та перебуває на обліку як платник податків та зборів в органах ДФС (Заводський район м. Миколаєва) з 21.08.2007 року. Згідно витягу з Реєстру платників єдиного податку позивач є платником єдиного податку третьої групи.

29.10.2018 року посадовими особами Миколаївського управління ГУ ДФС проведено камеральну перевірку своєчасності сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено Акт від 29.10.2018 року № 2550/14-29-13-06/2965815073 (далі - Акт перевірки).

За результатами перевірки встановлено, що позивачем в порушення п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України (далі - ПК України) несвоєчасно сплачено самостійно визначене грошове зобов`язання з єдиного податку. Так, граничним терміном сплати податку було 19.08.2018 року, дата сплати податку - 30.08.2018 року.

На підставі Акту перевірки, Миколаївським управлінням ГУ ДФС 17.12.2018 року винесено податкове повідомлення-рішення № 003335006, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 7032,08 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом про його скасування.

Вирішуючи справу та задовольняючи позов суд дійшов висновку про те, що допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного податку у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки кошти у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок. До того ж, згодом така помилка була виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку визначені ст. 295 ПК України.

Згідно з пп. 122.1 ст. 122 ПК України, несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до матеріалів справи 02.08.2018 року позивачем подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за перше півріччя 2018 року, якою самостійно задекларовано до сплати суму єдиного податку у розмірі 72849,09 грн. Також платіжним дорученням від 10.08.2019 року № 1 позивачем сплачено єдиний податок у сумі 72849,09 грн. на р/р № 31410699014006.

Позивачем було самостійно встановлено, що ним допущено помилку та перераховано кошти на розрахунковий рахунок управління Державної казначейської служби м. Миколаєві Миколаївської області № 31410699014006 (Центральний район м. Миколаїв) замість № НОМЕР_1 (Заводський район м. Миколаїв).

22.08.2018 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївської області з заявою про перерахунок помилково сплачених коштів у сумі 72849,09 грн. на вірний рахунок.

30.08.2018 року єдиний податок було перераховано на відповідний рахунок державного бюджету.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, за несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Частиною першою статті 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Cуд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений п. 57.1 ст. 57 та п. 295.3 ст. 295 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.

Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пп. 122.1 ст. 122 ПК України.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду від 11.04.2019 року у справі №822/3323/17 та від 14.05.2019 року у справі № 813/2747/16.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність винесеного Миколаївським управлінням ГУ ДФС податкове повідомлення-рішення № 003335006 від 17.12.2018 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 7032,08 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Миколаївського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.