Постанова

від 23.10.2019 по справі 360/701/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року справа №360/701/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., за участю секретаря судового засідання - Антонюк А.С., представника позивача - адвоката Гребенара О.В., представника відповідача - Ікешової А.І., діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі № 360/701/19 (головуючий суддя І інстанції Шембелян В.С.), складене в повному обсязі 21 червня 2019 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області за позовом Дочірнього підприємства Набат до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2019 року Дочірнє підприємство Набат звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 07 лютого 2019 року № 00000291413 про нарахування штрафних фінансових санкцій в сумі 31566,05 гривень за порушення норм регулювання обігу готівки;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 07 лютого 2019 року № 0000531305 про збільшення податкового зобов`язання з військового збору в сумі 79,63 грн., нарахування штрафних санкцій в сумі 58,57 грн., пені - 26,65 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 07 лютого 2019 року № 0000521305 про збільшення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1165,10 грн., нарахування штрафних санкцій в сумі 856,94 грн., пені - 389,91 грн. (а.с. 4-6 т.1).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 07 лютого 2019 року № 00000291413 в частині нарахування Дочірньому підприємству "НАБАТ" штрафних фінансових санкцій в сумі 30 273,40 гривень. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 07 лютого 2019 року № 0000531305 в частині нарахування Дочірньому підприємству "НАБАТ" грошового зобов`язання з військового збору в сумі 60,23 гривень, штрафних фінансових санкцій в сумі 45,17 гривень, пені в сумі 18,76 гривень. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 07 лютого 2019 року № 0000521305 в частині нарахування Дочірньому підприємству "НАБАТ" " грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 881,34 гривень, штрафних фінансових санкцій в сумі 661,01 гривень, пені в сумі 274,44 гривень. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено за необгрунтованістю (а.с. 53-57 т.2).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Луганській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтуванні апеляційної скарги контролюючим органом зазначено, що відповідачем правильно встановлено факт не оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження в касу підприємства, а саме: в касовій книзі підприємства за 29.06.2016 року на сторінці 17 не оприбутковані готівкові кошти, отримані від ПАТ Укртелеком в сумі 5155,68 грн., відповідно до прибуткових ордерів: від 29 червня 2016 року № 21 на суму 181,25 грн., прийняту від ПАТ Укртелеком , оплата за договором №44А000-19/16; від 29 червня 2016 року № 22 на суму 621,80 грн., прийняту від ПАТ Укртелеком , оплата за договором №44А000-19/16; від 29 червня 2016 року № 23 на суму 4352,63 грн., прийняту від ПАТ Укртелеком , оплата за договором №44А000-19/16; відповідні записи у касовій книзі щодо оприбуткування зазначених сум відсутні, у зв`язку з чим ДП Набат порушено п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 зі змінами та доповненнями.

Зазначає, що при проведені перевірки, позивачем не надано товарного чеку, що підтверджує придбання ОСОБА_1 запчастин для ремонту службового автомобіля в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 ПП ОСОБА_2 , до видаткового ордеру № 68 від 05.09.2017 у сумі 4015,00 грн. була додана лише видаткова накладна, а чек не додавався.

Крім того, до перевірки не було надано і актів звірки позивача та ПАТ Укртелеком .

Вважає, що не погодившись із актом перевірки позивач мав право подати заперечення на такий акт та надати документи на підтвердження його заперечень (у т.ч. і додаткових доказів), однак цим правом не скористався.

Судом першої інстанції неправильно проведено розрахунок штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню від 07.02.2019 № 00000291413, а саме зазначено 30 273,40 грн., замість 29 793,40 грн.

Зазначив, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто судові витрати на правничу допомогу (а.с. 70-75 т.2).

Представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеними в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - змінити, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Дочірнє підприємство "НАБАТ" є юридичною особою, платником податків, ідентифікаційний код 32538867, місцезнаходження юридичної особи: 93404, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк , вулиця Первомайська, будинок 33, квартира 33 (а.с. 7-9 т.1).

Працівниками ГУ ДФС у Луганській області відповідно до підпункту 20.1.4, п.20.1, ст.20, пп.75.1.2, п.75.1, ст.75, ст.77, ст. 82 Податкового кодексу України на підставі наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 01.11.2018 № 1228 проведена документальна планова виїзна перевірка Дочірнього підприємства "НАБАТ" (код ЄДРПОУ 32538867) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, а також по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки складно акт від 07.12.2018 № 864/12-32-14-13-05/32538867, в якому, в тому числі, вказано такі порушення ДП "НАБАТ":

- п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 зі змінами та доповненнями - не оприбутковано готівкові кошти, отримані від ПАТ Укртелеком за договором №44А000-19/16 в сумі 5155,68 грн. на підставі касових ордерів за 29.06.2016 № 21 - 181,25 грн., № 22 - 621,80 грн., № 23 - 4352,63 грн.;

- п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 зі змінами та доповненнями - звітування підзвітними особами без подання документів, що підтверджують вартість понесених витрат в загальній сумі 5787,65 грн.;

- пп. 164.2.11 та абз. е) п.п. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п.п. 170.9.1, пп.170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) ДП "НАБАТ" на суми коштів, виданих на відрядження або під звіт без підтверджуючих розрахункових документів, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1249,81 грн., у т.ч., у листопаді 2015 року - 19,59 грн., у грудні 2015 року - 65,12 грн., у лютому 2016 року - 29,20 грн., у березні 2016 року - 9,14 грн., у жовтні 2016 року - 231,15 грн., у березні 2017 року - 14,27 грн., у серпні 2017 року - 881,34 грн.

- п.п.1.6 п.16-1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 в частині не нарахування, неутримання та неперерахування до бюджету суму військового збору при виплаті доходу на користь найманих працівників за кошти, надані на відрядження або під звіт без підтверджуючих розрахункових документів в загальній сумі 86,84 грн., в тому числі: у листопаді 2015 року - 1,67 грн.; у грудні 2015 року - 5,54 грн., у лютому 2016 року - 2,00 грн., у березні 2016 року - 0,62 грн., у жовтні 2016 року - 15,80 грн., у березні 2017 року - 0,98 грн., у серпні 2017 року - 60,23 грн. (т.1 а.с.53-1162).

На підставі акту перевірки від 07.12.2018 № 864/12-32-14-13-05/32538867 ГУ ДФС у Луганській області 07.02.2019 відносно позивача винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 00000291413, яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 31566,05 грн. за порушення норм регулювання обігу готівки (в п`ятикратному розмірі не оприбуткованої у касах готівки на загальну суму 25778,40 грн. (5155,68 грн. х 5) та за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів) в загальній сумі 5787,65 грн. (т.1 а.с.11-12).

- № 0000531305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 79,63 грн., нараховане штрафних санкцій в сумі 58,57 грн., пені - 26,65 грн.; всього на 164,85 грн. (т.1 а.с.13);

- № 0000521305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання податку на доходи фізичних осіб в сумі 1165,10 грн., нараховане штрафних санкцій в сумі 856,94 грн., пені - 389,91 грн.; всього на 2411,95 грн. (т.1 а.с.17).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями підприємство звернулось до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, та скасування: податкового повідомлення-рішення від 07 лютого 2019 року № 00000291413 в частині нарахування штрафних фінансових санкцій в сумі 30 273,40 гривень; податкового повідомлення-рішення від 07 лютого 2019 року № 0000531305 в частині нарахування грошового зобов`язання з військового збору в сумі 60,23 гривень, штрафних фінансових санкцій в сумі 45,17 гривень, пені в сумі 18,76 гривень; податкового повідомлення-рішення від 07 лютого 2019 року № 0000521305 в частині нарахування Дочірньому підприємству "НАБАТ" грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 881,34 гривень, штрафних фінансових санкцій в сумі 661,01 гривень, пені в сумі 274,44 гривень. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено за необгрунтованістю (а.с. 53-57 т.2).

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за потрібне його змінити, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02 грудня 2010 року із змінами та доповненнями.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пп.83.1.1-83.1.2 пункту 83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, в тому числі документи, визначені цим Кодексом та податкова інформація.

Пункт 85.2. ст.85 Податкового кодексу України встановлює обов`язок платника податків надавати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

У спірний (перевіряємий) період порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначався Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 (далі - Положення № 637), яке втратило чинність на підставі Постанови Національного банку України № 148 від 29.12.2017.

Пунктом 1.2 Положення № 637 визначалось, що оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Виходячи з системного аналізу норм Положення вбачається, що процедура оприбуткування готівки в касах полягає не лише в роздрукуванні фіскального чеку, а і в своєчасному здійсненні запису в книзі обліку розрахункових операцій на підставі відповідного Z-звіту.

Абзацом 3 статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки передбачено, що за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до юридичних осіб всіх форм власності, фізичних осіб-громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійних представництв нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п`ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Наведені вище правові норми дають підстави для висновку, що не відображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій після проведення розрахункової операції є порушенням порядку оприбуткування готівки, відповідальність за яке встановлена Указом № 436/95.

Спірним в рамках даної справи є факт здійснення розрахункових операцій 29.06.2016 з отримання готівки від ПАТ УКРТЕЛЕКОМ за договором № №44А000-19/16 в сумах, зазначених в прибуткових ордерах: № 21 - 181,25 грн., № 22 - 621,80 грн., № 23 - 4352,63 грн.

Судом першої інстанції оглянуто оригінал касової книги позивача за 2016 рік в та встановлена відсутність записів про оприбуткування готівки за 29.06.2016 сум за вказаними ордерами; наявність записів про оприбуткування готівки, отриманої від ПАТ УКРТЕЛЕКОМ за договором № №44А000-19/16, за 21.11.2016 за прибутковим ордером № 58 на суму 4352,63 грн. та 24.11.2016 за прибутковими ордерами № 59 на суму 181,25 грн. і № 60 на суму 621,80 грн., які підшиті до цієї касової книги (т.1 а.с.42,44-45).

Сам факт отримання коштів позивачем від ПАТ УКРТЕЛЕКОМ саме 21.11.2016 в сумі 4352,63 грн. та 24.11.2016 в сумі 181,25 грн. і 621,80 грн. підтверджено копією акту звірки розрахунків між ДП НАБАТ та ПАТ Укртелеком за 2016 рік станом на 31 грудня 2016 року (т.1 а.с.31.).

Факт відповідності розрахункових операцій позивача з ПАТ Укртелеком за 29.06.2016 підтверджено наявністю прибуткових касових ордерів №19 на суму 1840,00 грн. та №20 на суму 80,00 грн., які оприбутковані в касовій книзі, а також відображені в акті звірки (т.1 а.с.31,35,36).

Таким чином, факт здійснення розрахункових операцій 29.06.2016 з отримання готівки від ПАТ УКРТЕЛЕКОМ за договором № №44А000-19/16 в сумах, зазначених в прибуткових ордерах: № 21 - 181,25 грн., № 22 - 621,80 грн., № 23 - 4352,63 грн. спростовано наявними в матеріалах справи доказів, незалежно від того були вони перекреслені, чи не були. Позивач доводить помилковість їх виписки, що не спростовано апелянтом.

Твердження апелянта, щодо надання копій зазначених прибуткових ордерів за №№ 21-23 на вимогу відповідача, не спростовують фактичне оприбуткування зазначених сум за договором № №44А000-19/16 саме в листопаді 2016 року .

Підстав для застосування штрафних санкцій податковим органом до позивача п`ятикратному розмірі не оприбуткованої суми на підставі помилково виписаних вказаних ордерів ,суд апеляційної інстанції не знаходить за відсутності в діях позивача порушення, передбаченого пунктом 2.6 Положення № 637 та абзацом 3 статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки .

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 00000291413 про нарахування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в загальній сумі 31566,05 грн. є протиправним та підлягає скасуванню в частині нарахування Дочірньому підприємству "НАБАТ" штрафних фінансових санкцій в сумі 25778,40 гривень (5155,68 грн х 5).

Відповідно до п.2.11 Положення № 637 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Пунктом 3.1 Положення № 637 передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до п.1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 ДП НАБАТ придбав для ремонту службового автомобіля запчастини в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 ПП ОСОБА_3 на загальну суму 4015,00 грн. Для підтвердження покупки продавець видав ОСОБА_1 расходну накладну №РН-0000923 від 29.08.2017 з переліком придбаних запчастин та товарний чек від цього ж числа, який свідчить про оплату придбаного товару (т.1 а.с.21-24).

Як вбачається з запиту контролюючого органу від 29.11.2018 чек ПП ОСОБА_3 на суму 4015,00 грн. на підтвердження використання підзвітних коштів у позивача під час перевірки не вимагався,оскільки в запиті було питання надання самих авансових звітів , зокрема за 30.08.2017 р., так само як і пояснення щодо розрахункових операцій зазначених в звіті (т.2 а.с.2,3).

До звіту про використання коштів, виданих під звіт, №45 від 30.08.2017 було додано два документи расходна накладна і товарний чек, що підтверджено показаннями свідка ОСОБА_4 та копіями зазначених документів, які не викликають сумніву у суду.

Виплата доходу на користь ПП ОСОБА_3 за отримання автозапчастин підтверджена звітом позивача форми 1-ДФ за третій квартал 2017 року (т.2 а.с.14-15).

Актом списання зазначених в видатковій накладній автозапчастин №70 від 30.08.2017 підтверджено факт отримання куплених за кошти підприємства запчастин позивачем та використанням у власній господарській діяльності (т.2 а.с.14-15).

За наявності товарного чеку ПП ОСОБА_3 у позивача відсутнє порушення, передбачене п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 в діях позивача щодо підтвердження вартості понесених витрат в загальній сумі 4015,00 грн.

Таким чином, оскаржене повідомлення-рішення № 00000291413 про нарахування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в загальній сумі 31566,05 грн. є протиправним та підлягає скасуванню також в частині нарахування Дочірньому підприємству "НАБАТ" штрафних фінансових санкцій в сумі 4015,00 гривень.

Тому висновки податкового органу щодо наявності підстав вважати видані позивачем ОСОБА_1 під звіт грошові кошти на купівлю запчастин в сумі 4015,00 грн. виплаченим йому доходом спростовані належними доказами.

Отже, відсутні підстави для донарахування на цю суму (4015,00 грн.) податку з доходу фізичних осіб та військового збору.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення № 0000531305 підлягає скасуванню в частині нарахування Дочірньому підприємству "НАБАТ" грошового зобов`язання з військового збору в сумі 60,23 гривень, штрафних фінансових санкцій в сумі 45,17 гривень, пені в сумі 18,76 гривень.

Однак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність часткового скасування податкового повідомлення-рішення № 00000291413 в частині нарахування Дочірньому підприємству "НАБАТ" штрафних фінансових санкцій, однак допустив арифметичну помилку, зазначивши суму скасування 30273,40 гривень, в той час, коли вона складає 29 793,40 грн. (4015,00 грн+25778,40 грн.).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції в вищевказаній сумі.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що неподання позивачем заперечень до акту перевірки не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Право на свій захист позивач реалізував в судовому засіданні, що не є порушенням норм діючого законодавства.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що стягнення адвокатської винагороди не було предметом спору при прийнятті рішення суду від 11 червня 2019 року, судом першої інстанції 24 червня 2019 року прийнято додаткове рішення по справі, яким задоволено заяву адвоката підприємства та стягнуто з відповідача витрати на адвокатську винагороду.

З огляду на посилання в апеляційній скарзі на наявність підстав для скасування додаткового рішення по справі від 24 червня 2019 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність надання цим доводам оцінки та перегляду цього рішення в апеляційному порядку.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст. 252 КАС України передбачено, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Про наявність витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката, зазначено в позовній заяві (а.с. 4-6 т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. позивачем надано:договір № 15-02/19/2 про надання правової допомоги та додаткову угоду №1 від 15.02.2019 року ( а.с. 46-50 т. 1), свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю, ордер серії ЗП № 040386 ( а.с. 51-52 т.1), акт приймання - передачі наданої правової допомоги від 11.06.2019( а.с.43 т.2), заключна виписка за період з 12.06.2019 по 12.06.2019, платіжне доручення № 3276 від 11.06.2019 та платіжне доручення № 3052 від 19.02.2019, заключна виписка за період з 19.02.2019 по 19.02.2019( а.с.44-47 т.2).

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 6 ст. 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу заявлених однією стороною тільки за відповідним клопотанням іншої сторони, у разі його обґрунтованості.

Відповідач при розгляді даної справи в суді першої інстанції, своїх заперечень щодо розміру заявлених витрат не надав, тому суд першої інстанції правомірно не оцінював ці витрати стосовно їх співмірності з наданими послугами, про що було зазначено в додатковому рішенні від 24.06.2019 року ( а.с.59-60 т.2).

Апелянт посилається на не зазначення часу витрачання на надання послуг та відсутність доказів судових витрат шляхом ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481.

Суд апеляційної інстанції вважає зазначені доводи апелянта не змістовними з огляду на те, що договором № 15-02/19/2 не визначено погодинної умови оплати послуг з надання правової допомоги та предметом доведення не є відповідальність щодо дотримання адвокатом податкової політики.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо необхідності стягнення на користь Дочірнього підприємства "НАБАТ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн., доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В частині відмови у задоволені позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі Золотас проти Греції стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі Капітал Банк АД проти Болгарії (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити на виконання вимог ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області - задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі № 360/701/19 - змінити.

Другий абзац резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі № 360/701/19 викласти у наступній редакції: Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 07 лютого 2019 року № 00000291413 в частині нарахування Дочірньому підприємству "НАБАТ" штрафних фінансових санкцій в сумі 29 793,40 гривень. .

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі № 360/701/19 - залишити без змін.

Додаткове рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі № 360/701/19 - залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області (93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, код ЄДРПОУ 39591445) судовий збір за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі № 360/701/19 у розмірі 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) гривня 50 коп. на наступні реквізити: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993793, рахунок отримувача - UA798999980000031211256026001, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації бюджету - 22030101.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 23 жовтня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 жовтня 2019 року.

Судді Т.Г.Арабей

Т.Г. Гаврищук

Е.Г. Казначеєв