Постанова

від 21.10.2019 по справі 480/2237/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 р.Справа № 480/2237/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Донець Л.О.,

Суддів: Бенедик А.П. , Гуцала М.І. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року, (головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, повний текст складено 26.07.2019) по справі № 480/2237/19

за позовом Головного управління ДПС у Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Фенікс-Вест"

про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти,

ВСТАНОВИВ:

20.06.2019, Головне управління Державної податкової служби у Сумській області (після реорганізації, далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Фенікс-Вест (далі - відповідач), в якому просить суд про стягнення з відповідача за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платник податків та готівки, що належить такому платнику податків на користь держави податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 525 370,00 грн на розрахунковий рахунок №31110029018002, код отримувача 37970593, МФО 899998, УК у м.Сумах/м.Суми; накласти арешт на кошти відповідача, які знаходяться на всіх відкритих рахунках у банках та в інших фінансових установах на суму податкового боргу в розмірі 525 370,00 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі 3480/2237/19 позов задоволений частково.

Стягнуто з відповідача на користь держави податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14060100) на розрахунковий рахунок №31110029018002, код отримувача 37970593, МФО 899998, УК у м.Сумах/ м.Суми у розмірі 525 370,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у відмови позовних вимог, з прийняттям нового судового рішення в цій частині про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушенням норм матеріального і процесуального права, що привело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість №9308318807 від 21.01.2019, якою самостійно визначено грошове зобов`язання в сумі 525 370,00 грн.

На час подання позову до суду дане грошове зобов`язання є несплаченим.

08.02.2019 позивачем оформлена податкова вимога №2723-17 про сплату такого податкового боргу на адресу позивача.

14.02.2019 поштове відправлення позивача з вимогою від 08.02.2019 №2723-17 надійшло з відміткою про повернення за закінченням встановленого строку зберігання.

Суд першої інстанції, під час відмови у задоволенні позову, дійшов до висновку що узгоджена сума грошового зобов`язання своєчасно та в повному обсязі відповідачем не була сплачена, а тому сума податкового боргу відповідача за узгодженими податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість складає 525 370,00 грн, в тому числі: основний платіж - 525 370,00 грн.

Під час відмови в частині позовних вимог про накладення арешт на кошти відповідача, які знаходяться на розрахункових рахунках відповідача, суд першої інстанції зробив висновок про те, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачем здійснювалась перевірка платника податків з питань наявності активів, що можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В силу приписів ст.308 КАС України колегія суддів, вважає можливим розглянути справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, тобто в межах відмовлених позовних вимог.

Підпунктом 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України зазначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

На підставі п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

У відповідності до п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п.95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

На підставі п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За обставинами справи, позивачем відправлено на адресу відповідача податкову вимогу від 08.02.2019 №2723-17 про сплату податкового боргу в розмірі 525 370,00 грн, про свідчать оригінал поштового конверта з відміткою пошти про повернення за закінченням строків зберігання від 14.02.2019 (аркуш справи 95).

З огляду на сплив 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) відповідачу податкової вимоги (дата подання позовної заяви - 20.05.2019), позивач набув право на стягнення такого податкового повідомлення-рішення, та продаж майна.

З приводу посилань апеляційної скарги на наявність підстав для стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунках банках, обслуговуючих такого платника податку та готівки, що належить такому платнику податків на користь держави, то колегія суддів акцентує увагу на таке.

Пункт 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України зазначає про те, що податковий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Пункт 94.4 ст.94 ПК України каже, що арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Підпунктами 94.6.1, 94.6.2 п. 94.6 ст.94 ПК України визначено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається:

платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;

іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

В обґрунтовування своєї позиції про відсутність у відповідача майна, на яке може бути накладено стягнення, позивач надав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Дані докази, суд першої інстанції критично оцінив, вказавши про не підтвердження ними такої інформації, як - відсутність у відповідача іншого рухомого майна.

Апеляційна скарга не спростовує даний висновок суду першої інстанції.

При цьому, позивач в апеляційній скарзі каже лише про існування у позивача права на накладення стягнення за рахунок коштів на банківських рахунках, хоча суд першої інстанції не заперечує проти існування такого права.

З огляду на таке, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та скасування судового рішення.

Судом першої інстанції встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Пункт 1 ч.1 ст.315 КАС України визначає, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року по справі №480/2237/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.О. Донець Судді А.П. Бенедик М.І. Гуцал Повний текст постанови складено 23.10.2019 року