Рішення

від 15.10.2019 по справі 201/11774/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/11774/18

Провадження № 2/201/956/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,

при секретарі - Разумняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права власності (а.с. 2-15).

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що пунктами 1.1., 1.2. рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста від 24 квітня 2018 року № 338 вирішено усунути наслідки порушень Правил благоустрою території міста Дніпропетровська, затверджених рішенням міської ради від 27 листопада 2013 року № 44/43, стосовно самовільно встановлених на території міста металевих гаражів (тимчасових споруд), огорож, пересувних тимчасових споруд згідно з переліком (додаток), а саме: попередити власників самовільно встановлених на території міста металевих гаражів (тимчасових споруд), огорож, пересувних тимчасових споруд (п.1 цього рішення) про необхідність демонтажу зазначених об`єктів власними силами протягом 5 днів з дня прийняття цього рішення та привести земельні ділянки на місцях демонтованих об`єктів до первісного стану. У разі невиконання вимог (п. 1.1 цього рішення) КП Управління контролю за благоустроєм міста ДМР власними силами або із залученням інших комунальних підприємств та сторонніх організацій вжити заходів щодо усунення наслідків порушень Правил шляхом демонтажу об`єктів (п. 1 цього рішення), а також забезпечити їх транспортування та зберігання. У додатку вказаного рішення зазначено металевий гараж по АДРЕСА_1 , номер графічного матеріалу та споруди: № 12 споруда 1, номер акта комісійного обстеження об`єктів благоустрою: № 54 від 16 квітня 2018 року. На думку позивача, обставинами які мають значення, є те, що 20 березня 2003 року позивач звернувся до міського голови м. Дніпропетровська Куліченко 1.1, із заявою (вх. № 3/1090 від 21 березня 2003 року), у який просив надати дозвіл на узаконення металевого гаражу, який знаходиться за вказаною адресою. Окрім цього, 20 липня 2005 року, члени сім`ї позивача (донька та дружина) - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до міського голови м. Дніпропетровська ОСОБА_5 із заявою (вх. № 13/5055), у якій просили вказівки управлінню земельних ресурсів на підготовку проекту рішення по земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 для наступної приватизації, зазначивши, що будинок належить їм на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 16 серпня 2001 року. Проте, незважаючи на фактичне розміщення майна позивача на земельній ділянці, а також наявність триваючого спору позивача із виконавчим органом Дніпровської міської ради та дії щодо судового захисту свої прав, оскаржуваним рішенням Дніпровської міської ради VII скликання № 306/34 від 25 липня 2018 року Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 ) у власність гр. ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер, по фактичному розміщенню індивідуального жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) затверджено технічні матеріали та документи, що підтверджують розмір земельної ділянки, виготовлені ТОВ "Геоспектр-7", і передано земельну ділянку, площею 0,0643 га (кадастровий номер 1210100000:03:280:0081), безоплатно у власність гр. ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , по фактичному розміщенню індивідуального жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_1 є співвласником сусіднього будинку АДРЕСА_1 літ АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 , головний фасад якого виходить у внутрішній двір, який утворений із тильної сторони будинку 29 А та бокової сторони АДРЕСА_4 , вважає, що бездіяльністю, невизнанням Дніпровською міською радою його права на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, а також оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування та діями ОСОБА_2 були порушені його охоронювані законом права, свободи та майнові інтереси, позивачу унеможливили вільний та безперешкодний єдиний існуючий проїзд до його будинку та користування прилеглою до будівлі територією та металевим гаражом, тому згадуване рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню судом, а створені перешкоди підлягають усуненню. На підставі наведених доводів просить суд задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача надав до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Дніпровської міської ради надала суду заяву, в якій просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Крім того, представником Дніпровської ради будо надано відзив на позовну заяву, в якому остання зазначила, що до Дніпровської міської ради позивач не звертався, відмови йому в передачі земельної ділянки у власність не надано, отже відсутній спір між позивачем та ДМР. Також зазначила, що позивачем до позовної заяви надано заяву від 20 липня 2005 року від ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на підготовку проекту рішення для подальшої приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Вищезазначена заява подана іншими особами, а не позивачем, а отже не є належним доказом звернення до міської ради, щодо передачу земельної ділянки у власність саме ОСОБА_1 . Стосовно вимоги про визнання незаконним та скасування рішення, представник ДМР зазначила, що 22 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся з клопотанням до міської ради про передачу йому у власність безоплатну земельну ділянку по АДРЕСА_1 . До клопотання був наданий перелік документів на підставі якого, відповідно до законодавства, було прийнято оскаржуване позивачем рішення. З урахуванням викладеного ДМР вважає, що рішення №306/34 від 25 липня 2018 року Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 прийнято відповідно до чинного законодавства та не порушує права позивача (а.с. 122-123).

Представник відповідача ОСОБА_2 надав суду заяву з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог та відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач у своїй позовній заяві посилається на справу №0440/6083/18 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету ДМР щодо оскарження рішення ВК ДМР Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста від 24 квітня 2018 року № 338, яку відповідно до ЄДРСР було розглянуто 08 листопада 2018 року та у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Крім того, позивач посилається на те, що він у 2003 році звертався до міського голови із заявою про надання дозволу на узаконення металевого гаражу. Однак із зазначеної заяви взагалі не зрозуміло, який намір мав позивач щодо незаконного гаражу. До того ж позивачем взагалі не здійснювалось будь-яких подальших дій щодо вирішення зазначеного питання. Що стосується заяви членів сім`ї позивача, то вона не відповідає вимогам ЗК України, оскільки у ній не зазначено навіть розміри та мета використання. Також зазначає, що рішення ДМР про Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 прийнято відповідно до чинного законодавства (а.с. 65-68).

Згідно із приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 24 квітня 2018 року № 338 Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста , вирішено усунути наслідки порушень Правил благоустрою території міста Дніпропетровська, затверджених рішенням міської ради від 27.11.2013 року №44/43, стосовно самовільно встановлених на території міста металевих гаражів (тимчасових споруд), огорож, пересувних тимчасових споруд згідно з переліком (додатком).

Пунктами 1.1 та 1.2 вказаного рішення визначено попередити власників самовільно встановлених на території міста металевих гаражів (тимчасових споруд), огорож, пересувних тимчасових споруд про необхідність демонтажу зазначених об`єктів власними силами протягом 5 днів з дня прийняття цього рішення та привести земельні ділянки на місцях демонтованих об`єктів до первісного стану.

У разі невиконання вимог цього рішення, Комунальне підприємство Управління контролю за благоустроєм міста Дніпровської міської ради зобов`язано власними силами або із залученням інших комунальних підприємств та сторонніх організацій вжити заходів щодо усунення наслідків порушень Правил шляхом демонтажу об`єктів, а також забезпечити їх транспортування та зберігання.

Згідно із додатком до рішення Перелік самовільно встановлених на території міста гаражів, споруд (у тому числі пересувних), огорож, що підлягають демонтажу у пункті 119 зазначено металевий гараж по АДРЕСА_1 , який самочинно збудував та користується ОСОБА_1 (а.с. 16-19).

Не погодившись із вищевказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення в частині, у задоволенні якого рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року було відмовлено (а.с. 69-72).

Рішенням Дніпровської міської ради від 25 липня 2018 року №306/34 Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 ) у власність гр. ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер, по фактичному розміщенню індивідуального жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) було затверджено технічні матеріали та документи, що підтверджують розмір земельної ділянки, виготовлені ТОВ Геоспектр-7 і передано земельну ділянку, площею 0,0643 га (кадастровий номер 1210100000:03:280:0081), безоплатно у власність ОСОБА_2 , по фактичному розміщенню індивідуального жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 (а.с. 25-26).

Як вбачається із свідоцтва про право власності від 17 травня 2001 року № 1042, видане Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації, інформаційної довідки 143313480 від 30 жовтня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (копії додаються), позивач ОСОБА_1 є співвласником сусіднього будинку АДРЕСА_1 літ АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 , головний фасад якої виходить у внутрішній двір, який утворений із тильної сторони будинку 29 А та бокової сторони будинку 31 (а.с. 27-31).

Також встановлено, що 20 березня 2003 року ОСОБА_1 звернувся до голови Дніпропетровської міської ради Куліченка І.І. із заявою, в якій зазначив, що просить надати дозвіл узаконити металевий гараж, який знаходиться за адресою АДРЕСА_5 (а.с. 21).

Позивач вважає, що бездіяльністю, невизнанням Дніпровською міською радою його права на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, а також оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування та діями ОСОБА_2 були порушені його охоронювані законом права, свободи та майнові інтереси, позивачу унеможливили вільний та безперешкодний єдиний існуючий проїзд до його будинку та користування прилеглою до будівлі територією та металевим гаражом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як зазначено у ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно із ч. 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Як зазначено у п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із положеннями статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно із ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до п. 1 рішення ДМР від 17 травня 2017 року №49/21 Про зняття з балансу Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району житлового будинку літ. А-1 по АДРЕСА_1 знято х балансу КВ ЖРЕП Жовтневого району житловий будинок літ. А-1 по АДРЕСА_1 та передано його у власність власникам квартири згідно з актом приймання-передачі (а.с. 139-140).

Згідно із ч. 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач ОСОБА_2 є власником 1/2 житлового будинку АДРЕСА_3 (а.с. 127).

Згідно із ч. 6 та 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 14 ст. 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності.

22 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпровської міської ради із клопотанням про передачу йому у власність безоплатно земельну ділянку, площею 0,0643 га, яка розташована у АДРЕСА_3 . До клопотання було надано пакет документів, на підставі якого було прийнято оскаржуване рішення (а.с. 125-152).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги той факт, що Дніпровською міської радою було на законних підставах прийнято рішення №306/34 від 25 липня 2018 року Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 ) у власність гр. ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер, по фактичному розміщенню індивідуального жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) , слід дійти до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 247, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права власності - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев