Постанова

від 22.10.2019 по справі 320/688/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/688/19 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Федотова І.В.,

суддів Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Лисенко І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Панда" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Панда (далі - ТОВ Панда , позивач) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП ДФС, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 07.09.2018 № 0000275009.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Офісом ВПП ДФС подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Також, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції неповністю дослідив наявні у справі докази та неправильно з`ясував фактичні обставини справи, що стало причиною сумнівних висновків, які, на думку апелянта, не відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що прийняті у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень, з огляду на виявлені порушення податкового законодавства у діяльності позивача.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що посадовими особами відповідача , на підставі направлень Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС від 12.06.2018 №81 та від 12.06.2018 №82, уповноваженими особами Харківського управління Офісу ВПП ДФС згідно з п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Офісу ВПП ДФС від 07.06.2018 №1042 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Панда (код ЄДРПОУ 31189253) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Каріус (код ЄДРПОУ 41655455) з податку на додану вартість за листопад -грудень 2017 року, січень 2018 року та податку на прибуток за 2017 рік та за 1 квартал 2018 року.

За результатами перевірки був складений акт №46/28-10-50-09-09/31189253 від 20.08.2018 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, ст. 200, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 - VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість всього на суму 1 234 055 грн., в результаті завищення суми податкового кредиту по податкових деклараціях з податку на додану вартість, завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1234055 грн.: завищення суми податкового кредиту за листопад 2017 року на суму 88 617 грн., що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2017 року у розмірі 88617 грн.; завищення суми податкового кредиту за грудень 2017 року на суму 705 062 грн., що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2017 року у розмірі 705 062 грн.; завищення суми податкового кредиту за січень 2018 року на суму 440 376 грн., що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2018 року у розмірі 440 376 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000275009 від 07.09.2018, яким ТОВ Панда зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1234055,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п.198.1, 198.2 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто, при вирішенні питання про правомірність формування податкових зобов`язань суд повинен встановити, насамперед, реальність господарської операції, про що мають свідчити належним чином оформлені первинні документи. При цьому чинне законодавство передбачає перелік необхідних первинних документів з огляду на предмет господарських відносин.

Як свідчать матеріали справи, та вірно встановлено судом першої інстанції 20.11.2017 між ТОВ Панда (покупець) та ТОВ Каріус (постачальник) укладено договір поставки №20/11/17-1 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю вугільну продукцію (далі - товар), а Покупець зобов`язується його прийняти та оплатити.

Зі змісту п. 2.2 Договору вбачається, що на кожну партію товару складається накладна та, у разі необхідності, ще й Специфікація, в якій вказується одиниця виміру кількості товару, загальна кількість товару, яка належить поставці в окремій партії, співвідношення товару (асортимент, сортамент, номенклатура) по сортам групам, підгрупам, видам, маркам, типам, розмірам.

На підтвердження реальності виконання умов вказаних договорів позивачем надано до суду податкові накладні, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, платіжні доручення, картки складського обліку матеріалів, що наявні в матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності з конрагентом ТОВ Каріус та є підставою для відображення суми за укладеною угодою в податковому обліку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції ТОВ Каріус , як платником податку на додану вартість, здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за поставку товару в обсязі 1 021,62 тонна на загальну суму 7 404 330,00 (сума ПДВ становить 1234 055,00 грн.).

ТОВ Панда за результатами операцій з ТОВ Каріус сформовано податковий кредит на загальну суму 1 234 055,00 грн., який відобразило у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди.

Відтак, беручи до уваги підтвердження фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та вищезазначеним контрагентом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази підтверджують реальність господарських операцій останнього з ТОВ Каріус , а також свідчать про зміни в майновому стані позивача та рух його активів.

Доводи відповідача про помилковість висновку суду першої інстанції щодо підтвердження фактичної наявності у ТОВ Панда коксу КД2, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи однією з підстав для встановлення відовідачем нереальності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Каріус став лист ТОВ Сучасна Сертифікація та Інспекція ССІ про відсутність договірних відносин з ТОВ Каріус у 2017 році, а тому протокол №1632/2017/8.3 не є дійсним.

З огляду на викладене ТОВ Панда самостійно звернулось до ТОВ Сучасна Сертифікація та Інспекція ССІ із проханням провести випробування поставленого товару ТОВ Каріус .

Так, за результатами відповідних випробувань позивачем був отриманий сертифікат відбору проб та випробування (реєстраційний номер UA0328/2019/2.1).

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що вказаним документом підтверджується фактична наявність у ТОВ Панда коксу КД 2.

Доводи апелянта про те, що судом при розгляді справи не надано належної оцінки факту відсутності здійснення транспортування коксу від ТОВ Каріус до ТОВ Панда , колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Як вбачається з умов договору поставки №20/11/17-1, кожна партія товару може поставлятись покупцю: залізничним транспортом навалом в справних відкритих піввагонах з люками, які відкриваються на умовах FCA (станція відправлення) або СРТ (станція місця призначення); на умовах поставки EXW (франко-склад Вантажовідправника); автомобільним транспортом Вантажовідправника і за його рахунок н умовах поставки DAP (склад Вантажоодержувача); залізничним транспортом навалом в справних відкритих піввагонах з люками, які відкриваються або автомобільним транспортом Вантажовідправника і за його рахунок на умовах DAT (склад Вантажоодержувача) відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Найменування, асортимент і кількість кожної партії товару, що замовляється, термін і пункт доставки, спосіб доставки товару вказується в специфікації.

Зі змісту товаро-транспортних накладних, на даних позивачем вбачається, що перевізником є ФОП ОСОБА_1 , замовником та вантажовідправником є ТОВ Каріус (контрагент), вантожоодержувачем є ТОВ Панда .

Як вірно встановлено судом першої інстанції в акті перевірки №46/28-10-50-09-09/31189253 від 20.08.2018 встановлено, що перевезення коксу КД 2 від ТОВ Каріус на адресу ТОВ Панда транспортними засобами, зазначеними в товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки, не здійснювалось. Такі висновки зроблені контролюючим органом на підставі отриманих відповідей від власників транспортних засобів та автоперевізника. Також, контролюючим органом на підставі відповіді, отриманої від Національної поліції України встановлено, що транспортні засоби, зазначені в товарно-транспортних накладних, не здійснювали пересування за адресою: м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 147 до с . Селище, вул . Заводська, 1.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 на запит суду про надання інформації, зазначив, що протягом листопада-грудня 2017 року ним дійсно надавались послуги перевезення коксу КД 2 на склад вантажоодержувача ТОВ Панда на замовлення ТОВ Каріус із використанням власних транспортних засобів та транспортних засобів інших осіб на партнерських засадах.

Відтак, враховуючи підтверджений факт перевезення коксу КД 2 від ТОВ Каріус на адресу ТОВ Панда транспортними засобами, зазначеними в товарно-транспортних накладних самим перевізником ФОП ОСОБА_1 . колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції такими, що зроблені на підставі вірно встановлених фактів обставин справи.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на дані іформаційних систем ДФС України, згідно яких ТОВ Каріус за період з 01.11.2017 по 31.01.2018 не здійснювало будь-яких виплат доходу ФОП ОСОБА_1 або іншим фізичним особам підприємцям за надані послуги по перевезенню товарів, свідчать лише про те, що ТОВ Каріус не виконано своїх зобов`язань по сплаті наданих послуг перевезення перед безпосереднім перевізником, але жодним чином не підтверджує того, що між позивачем та контрагентом не відбулось здійснення договірних зобов`язань.

Крім іншого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ Панда не формувало податковий кредит за результатом операцій перевезення, а тому такі операції не є предметом доказування у даній справі.

Стосовно доводів апелянта по те, що судом не надано належної оцінки факту протиправності формування податкового кредиту по проведеним господарським операціям з ТОВ Каріус , на підставі того, що ТОВ Каріус неправомірно сформовано податкові зобов`язання з податку на додану вартість в частині реалізації Коксу-КД2 на адресу ТОВ Панда , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Платник податків (покупець товарів) не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.

При цьому, допущені постачальником порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010, заява №6689/03), які відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 №3477-ІУ (із наступними змінами та доповненнями) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на податковий кредит з податку на додану вартість за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 22.10.2019 року.