Постанова

від 09.07.2020 по справі 320/688/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року

м. Київ

справа № 320/688/19

адміністративне провадження № К/9901/32744/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року (суддя: Колеснікова І.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року (судді: Федотов І.В., Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.) у справі №320/688/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Панда" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Панда (далі - ТОВ Панда , позивач) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП ДФС, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 07.09.2018 №0000275009.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, позов було задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ Каріус , оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові - без змін. Наголошує, що при формуванні даних бухгалтерського обліку за взаємовідносинами з ТОВ Каріус діяв у відповідності до приписів законодавства і такі дані ґрунтуються на первинних документах, які підтверджують реальність руху його активів, складених за результатами фактичного (реального) здійснення господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, а, відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що посадовими особами відповідача на підставі направлень Харківського управління Офісу ВПП ДФС від 12.06.2018 №81 та від 12.06.2018 №82, відповідно до наказу Офісу ВПП ДФС від 07.06.2018 №1042 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Панда з питання дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ Каріус з податку на додану вартість за листопад -грудень 2017 року, січень 2018 року та податку на прибуток за 2017 рік та за 1 квартал 2018 року, за результатами якої складено Акт від 20.08.2018 №46/28-10-50-09-09/31189253 (далі - акт перевірки).

В ході вищеозначеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, ст. 200, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість всього на суму 1 234 055 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000275009 від 07.09.2018, яким ТОВ Панда зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 234 055,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 200.1. ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абз. 3 п.201.10 ст. 201 ПК України).

Аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави для висновку, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару/послуг до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичного придбання такого товару; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, податкова накладна, складена та зареєстрована платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з придбання товарів (вугільної продукції - коксу КД 2) у ТОВ Каріус .

Поряд з цим, Офіс ВПП ДФС не оспорює факт реєстрації контрагентом позивача податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних після 1 липня 2017 року та формування позивачем податкового кредиту саме за вказаними накладними, однак вважає, що ці обставини не є безумовним доказом реальності господарської операції, оскільки інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної в цих документах.

Такими іншими обставинами, на переконання податкового органу, є:

- відсутність у позивача довіреності на отримання коксу КД 2 від ТОВ Каріус та будь - якого іншого документу, який би підтверджував повноваження осіб на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ Каріус ;

- недійсність протоколу випробувань коксу КД 2 №UA 1632/2017/8.3, виконавцем якого є ТОВ Сучасна Сертифікація та Інспекція ССІ ;

- непідтвердження факту перевезення коксу КД 2 від ТОВ Каріус на адресу ТОВ Панда транспортними засобами, зазначеними в товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки;

- відсутність посадових осіб ТОВ Каріус за податковою адресою;

- наявність відомостей про те, що директором ТОВ Каріус ОСОБА_1 було отримано дозвіл на перетин лінії зіткнення лише для вирішення соціально - побутових проблем за напрямком Новоазовськ - Маріуполь, Маріуполь - Новоазовськ, а, відтак, за висновком податкового органу, він не мав можливості здійснювати оформлення та підписання первинних документів за взаємовідносинами з ТОВ Панда .

В свою чергу, на підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій та правомірності формування податкового кредиту/від`ємного значення з податку на додану вартість за такими операціями позивачем, як до перевірки, так і до суду були надані: договір поставки №20/11/17-1 від 20.11.2017, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення; обороно-сальдові відомості та товарно-транспортні накладні.

Крім того, на спростування наведених податковим органом доводів судами додатково було витребувано, а позивачем, відповідно, надано: дійсний сертифікат відбору проб та випробування наявного у позивача коксу КД 2 за номером UA0328/2019/2.1, підготовлений ТОВ Сучасна сертифікація та Інспекція ССІ та відповідь перевізника - ФОП ОСОБА_2 , в якій останній підтвердив, що протягом листопада - грудня 2017 року ним дійсно надавались послуги перевезення коксу КД 2 на склад вантажоодержувача ТОВ Панда на замовлення ТОВ Каріус із використанням власних транспортних засобів та транспортних засобів інших осіб на партнерських засадах.

Дослідивши всі вищеозначені документи суди встановили, що такі не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку мають наслідком втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

У свою чергу, контролюючим органом, за висновками судів, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Панда спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується вважає висновок судів попередніх інстанцій доведеність ТОВ Панда реального характеру оспорюваних господарських операцій обґрунтованим та правомірним.

При цьому судові інстанції цілком об`єктивно визнали необґрунтованим посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію (результати здійснених контрольних заходів щодо постачальників позивача) як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами, в тому числі за ланцюгом постачання, податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередньої участі у зловживаннях цих осіб. Проте, посадовими особами Офісу ВПП ДФС під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Також, суди обґрунтовано відхилили доводи відповідача щодо відсутності у керівника ТОВ Каріус ОСОБА_1 . дозволів на перетин лінії зіткнення з населеними пунктами, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, з метою здійснення підприємницької діяльності, оскільки дані обставини є безпідставними для врахування відповідачем при складанні висновків щодо порушень позивачем податкового законодавства, які призвели до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки вони жодним чином не свідчать про нездійснення спірних операцій між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, сум за спірними господарськими операціями, - з огляду на що погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність та необхідність скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Інших доводів та доказів, аніж ті, які були оцінені судами попередніх інстанцій, касаційна скарга не містить.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з мотивами суду першої та апеляційної інстанцій, якими вони керувалися при оцінці доказів і встановленні обставин справи, - що знаходиться поза межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська