Постанова

від 16.10.2019 по справі 826/7041/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7041/18 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

при секретарі - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веріас" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ Торговий дім Веріас звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києва, у якій просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 06 лютого 2018 року № 0005251404 № 0002571404, № 0005301404, № 0005291404, № 0005281404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано всі наявні первинні бухгалтерські документи, що підтверджується реальність вчинення господарських операцій із контрагентами, свідчать про рух активів позивача та правомірність формування бухгалтерського обліку перевіреного податкового періоду. Наголошує, що не заслуговують на увагу посилання відповідача на свідчення водія ОСОБА_1 , оскільки в матеріалах справи відсутнє судове рішення, яке б свідчило про відсутність реальність господарських операцій позивача. Звертає увагу, норми чинного податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Зауважує, що реєстрація податкової накладної з метою виправлення раніше допущеної помилки не є несвоєчасною реєстрацією такої накладної.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ГУ ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свої доводи обґрунтовує тим, що матеріалами досудових розслідувань, у тому числі наданими в ході розслідування показаннями водія ТОВ ТД Веріас ОСОБА_1 , підтверджується фіктивність господарських операцій ТОВ ТД Веріас з численними контрагентами. Підкреслює, що у разі реєстрації з порушенням граничного терміну, встановленого приписами ПК України терміну, податкової накладної, складеної для виправлення помилок в полі ІПН покупця , до продавця/постачальника застосовується фінансова відповідальність.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року, після усунення визначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху недоліків, відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25 вересня 2019 року, яке у подальшому було відкладено на 02 жовтня 2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ТД Веріас просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому наголошує, що наявності дефектів форми і змісту, які б мали наслідком втрату наданими позивачем документами статусу первинних, актом перевірки не встановлено. Звертає увагу на відсутність судових рішень, якими було б встановлено фіктивність господарських операцій суб`єктів господарювання з ТОВ ТД Веріас . Зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів. Зазначає, що в акті перевірки не наведено обставин, з якими ПК України пов`язує відсутність у платника податку права на віднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів чи послуг. Підкреслює, що реєстрація податкової накладної з метою виправлення раніше допущеної помилки не є несвоєчасною реєстрацією накладної. Наголошує, що суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, а тому не можуть бути прийняті до уваги додані до апеляційної скарги матеріали кримінального провадження № 32018110000000011 від 19 лютого 2018 року, зокрема висновок експертизи від 15 лютого 2019 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, посадовими особами контролюючого органу у період з 30 жовтня 2017 року по 14 грудня 2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2014 року по 30 червня 2017 року, валютного - за період з 01 липня 2017 по 30 червня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 липня 2014 року по 30 червня 2017 року, про що складено акт від 21 грудня 2017 року № 911/26-15-14-04-03/33346828, яким встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VI із змінами і доповненнями, у результаті чого позивачем завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування від усіх видів діяльності за 2014 рік на суму 243 737,00 грн;

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 337 697,00 грн., в тому числі за 2014 рік в сумі 154 054,00 грн., за 2015 рік в сумі 1 284 605,00 грн., за 2016 рік в сумі 829 693,00 грн., за І півріччя 2017 року в сумі 69 345,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 799 563,00 грн., у тому числі в серпні 2014 року в сумі 11 217,00 грн., в жовтні 2014 року в сумі 145 108,00 грн., в листопаді 2014 року в сумі 59 551,00 грн., в грудні 2014 року в сумі 4 042,00 грн., в січні 2015 року в сумі 81 129,00 грн., в лютому 2015 року в сумі 53 490,00 грн., в березні 2015 року 107 716,00 грн., в травні 2015 року в сумі 63 422,00 грн., в червні 2015 року в сумі 121 662,00 грн., в липні 2015 року в сумі 139 183,00 грн., в серпні 2015 року в сумі 142 623,00 грн., в вересні 2015 року в сумі 150 003,00 грн., в жовтні 2015 року в сумі 99 278,00 грн., в листопаді 2015 року в сумі 206 895,00 грн., в грудні 2015 року в сумі 181 933,00 грн., в січні 2016 року в сумі 154 323,00 грн., в лютому 2016 року в сумі 310 287,00 грн., в березні 2016 року в сумі 103 987,00 грн., в квітні 2016 року в сумі 110 018,00 грн., в травні 2016 року в сумі 197 392,00 грн., в червні 2016 року в сумі 103 160,00 грн., в липні 2016 року в сумі 30,00 грн., в серпні 2016 року в сумі 18 594,00 грн., в вересні 2016 року в сумі 63 633,00 грн., в жовтні 2016 року в сумі 111 139,00 грн., в листопаді 2016 року в сумі 60 748,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, у результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 77 050,00 грн., у тому числі за червень 2017 року в сумі 77 050,00 грн;

- пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями, у результаті чого порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а саме до 15 календарних, що настають за днем виписки податкової накладної на загальну суму ПДВ 4 335,60 грн. та з перевищенням терміну реєстрації від 61 до 365 календарних днів, що настають за днем виписки податкової накладної на загальну суму ПДВ 8 634,68 грн.

При цьому, за результатами проведеної перевірки контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 06 лютого 2018 року:

1) № 0005251404, яким позивачу зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 243 737,00 грн.;

2) № 0005271404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковим зобов`язаннями 2 337 697,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 263 273,00 грн.;

3) № 0005301404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням 2 579 645,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 644 911,25 грн.;

4) № 0005291404, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 77 050,00 грн.;

5) № 0005281404, яким за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, застосовано штрафні санкції в розмірі 10% у сумі 433,56 грн. та в розмірі 40% у сумі 3 453,87 грн.

Судом було встановлено, що однією з підстав для визначення позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також зменшення суми від`ємного значення об`єкту оподаткування, слугував висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту за результатом здійснення господарських операцій з наступними контрагентами - з ТОВ РОЛАНДО , ТОВ НАФТОВА КОМПАНІЯ НАРОДНА , ТОВ НАФТОГАЗОВА КОМПАН НАРОДНА , ТОВ ВАРДА ТРЕЙД , ТОВ ФЛОРІЗЕЛЬ ; ТОВ БІ-СМАРТ , ТОВ КЛАВЗУЛА , ТОВ МАЛАРІС , ТОВ ОСІНЬ ЗОЛОТА , ТОВ ДЕВОН ПЛЮС , ТОВ БЕТАЛІНК , ТОВ КАПЛ , ТОВ ЛАН ВІН , ТОВ ТЕХ ІНВЕСТМЕНТ у відповідних податкових періодах.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ РОЛАНДО податковим органом в акті перевірки зазначено, що за даними інформаційних систем на рівні ДФС України, ТОВ РОЛАНДО не здійснювало придбання товарів, номенклатуру яких зазначено в складених ТОВ РОЛАНДО видаткових/податкових накладних на адресу ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕРІАС .

В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвала по кримінальному проводженню, в якому відображено наступну інформацію щодо ТОВ РОЛАНДО : № 32014100020000089 від 10 вересня 2014 року, досудове розслідування здійснюється СУ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, за ознаками складу злочину передбаченого ч.З ст.212, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України.

Як вбачається з матеріалів клопотання, на території м. Києва діє група осіб, яка шляхом використання ряду підконтрольних фіктивних підприємств, а саме: ТОВ РОЛАНДО (код 39236111) здійснює діяльність, щодо надання послуг живому сектору економіки по ухиленню від сплати податків та обготівкування грошових коштів.

У ході досудового розслідування була допитана у якості свідка ОСОБА_4, яка показала, що зареєструвала ТОВ ТРЕОНА СОЮЗ та ТРЕЗОРА ГРУП за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності та повідомила, що таким же способом разом з нею реєструвались зокрема ТОВ РОЛАНДО .

Щодо взаємовідносин з ТОВ НАФТОВА КОМПАНІЯ НАРОДНА в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвала по кримінальному проводженню, в якому відображено наступну інформацію щодо ТОВ НАФТОВА КОМПАНІЯ НАРОДНА : № 42015100010000341 від 26 жовтня 2015 року, досудове розслідування проводиться СВ Голосіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.І ст. 364, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 366 КК України.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що у 2014-2015 роках службовими особами ПрАТ КОМПАНІЯ ІНТЕРЛОГОС будучи службовими особами підприємства та займаючись діяльністю пов`язаною з оптовою торгівлею твердими, рідкими, газоподібним паливом і подібними продуктами, маючи відповідні бази для зберігання палива та власні потужності, в супереч покладених на них повноважень, як службових осіб вчинили зловживання своїх службових обов`язків під час повсякденної діяльності.

Суд зауважив,що маючи власні виробничі потужності, які розташовуються за наступними адресами: м. Київ, пров. Деревообробний, 3 та м. Біла Церква, вул. Храначанська, 70Б, службові особи ПрАТ КОМПАНІЯ ІНТЕРЛОГОС всупереч інтересам служби організували злочинну схему, яка полягала в тому, що на території вказаних нафтобаз з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво бензинів А-92 і А-95 та ДП, всупереч інтересам служби, не маючи відповідних дозволів, передбачених Законом України Про об`єкти підвищеної небезпеки , з використанням хімічних компонентів, які не відповідають чинним на території України ДСТУ для бензинів автомобілів та дизельного пального, здійснили штучне зниження якості бензинів А-92 і А-95 та ДП, який було закуплено у офіційних імпортерів з Республіки Білорусія, шляхом змішування закупленого бензину та дизельного пального з хімічними компонентами.

У подальшому отриманий в результаті змішування закупленого бензину та дизельного пального з хімічними компонентами службові особи ПрАТ КОМПАНІЯ ІНТЕРЛОГОС на підставі завідомо неправдивих відомостей щодо відповідності указаної продукції вимогам ДСТУ 4839:2007 та 4840:2007 здійснювали реалізацію бензину та дизельного пального через мережу своїх АЗК. Грошові кошти отримані від реалізації бензину та дизельного пального сумнівної якості, перераховувалися на розрахункові рахунки суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності за операції, що викликають сумніви у їх достовірності, зокрема до ТОВ НК НАРОДНА при цьому службові особи ПрАТ КОМПАНІЯ ІНТЕРЛОГОС вносили в документи первинної фінансово - господарської діяльності завідомо неправдиву інформацію, так як фактично взаємовідносини не відбувалося.

Як вбачається з матеріалів справи, щодо взаємовідносин з ТОВ НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ НАРОДНА від оперативного управління ГУ ДФС у м. Києві листом від 10 листопада 2017 року № 3455/26-15-21-09 отримано матеріали допиту директора ТОВ НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ НАРОДНА ОСОБА_2 який надав пояснення щодо реєстрації ТОВ НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ НАРОДНА за грошову винагороду та зазначив про непричетність до діяльності підприємства.

В підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ НАФТОВА КОМПАНІЯ НАРОДНА , ТОВ НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ НАРОДНА до заперечення додатково надано копії подорожних листів типової форми № 2-ТН, складених ТОВ ТД ВЕРІАС .

При цьому, податковим органом зауважено, що типова форма бланку подорожного листа № 2-ТН, що була затверджена наказом Мінтранспорту та Мінстатистики № 488/346 від 29 грудня 1995 втратила чинність згідно з наказом Міністерства інфраструктури та Міністерства економічного розвитку України № 1005/1454 від 10 грудня 2013 року. Тобто підприємство має право застосовувати самостійно розроблену форму подорожнього листа, з урахування вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996 (далі - Закон № 966) та потреб підприємства в тих чи інших додаткових реквізитах. При цьому такий документ, за наявності обов`язкових реквізитів, передбачених статті 9 Закону № 966, буде підставою для списання палива в бухгалтерському обліку.

У наданих копіях подорожніх листів, встановлено відсутність обов`язкового реквізиту первинного документа передбаченого статтею 9 Закону № 996, а саме: ...посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення... . В рядках подорожніх листів посвідчення водія перевірив, завдання видав, видати пального літрів , Підпис диспетчера . Виїзд дозволений наявні підписи без зазначення ПІБ та посад.

Крім іншого, щодо взаємовідносин з TОB ВАРДА ТРЕЙД за даними інформаційних систем на рівні ДФС України, ТОВ ВАРДА ТРЕЙД не здійснювало придбання товарів, номенклатуру яких зазначено в складених ТОВ ВАРТА ТРЕЙД видаткових/податкових накладних в адресу ТОВ ТД ВЕРІАС .

Від оперативного управління ГУ ДФС у м. Києві листом від 10 листопада 2017 року № 3455/26-15-21-09 отримано матеріали допиту директора ТОВ ВАРДА ТРЕЙД ОСОБА_3 , яка надала пояснення про непричетність до фінансово - господарської діяльності ТОВ ВАРДА ТРЕЙД та про те, що надала свій паспорт роботодавцю.

Разом з тим, в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвала по кримінальному провадженню № 32016100020000018 від 14 березня 2016 року, в якому відображено наступну інформацію щодо ТОВ ВАРДА ТРЕЙД : Допитана як свідок по кримінальному провадженню ОСОБА показала, що зареєструвала ТОВ ВАРДА ТРЕЙД за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності.

Щодо взаємовідносин з ТОВ ФЛОРІЗЕЛЬ , за даними інформаційних систем на рівні ДФС України, ТОВ ФЛОРІЗЕЛЬ не здійснювало придбання товарів, номенклатуру яких зазначено в складених ТОВ ФЛОРІЗЕЛЬ видаткових/податкових накладних в адресу ТОВ ТД ВЕРІАС .

Від СУФР ГУ ДФС у Київській області отримано лист від 23 листопада 2017 року № 2873/7/10-36-23 з матеріалами допиту керівника ТОВ ФЛОРІЗЕЛЬ ОСОБА_4 , який показав, що зареєстрував ТОВ ТОВ ФЛОРІЗЕЛЬ за грошову винагороду без мети здійснення господарської діяльності, господарських документів не підписував. Крім того ОСОБА_4 є підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною першою статті 205 КК України, внесеного до ЄРДР за № 32017110000 від 15 березня 2017 року.

За місцем реєстрації ТОВ ФЛОРІЗЕЛЬ відсутнє, про що складено протокол огляду. допитано ОСОБА_5 , який показав що за адресою АДРЕСА_1 складські та офісні приміщення ТОВ ФЛОРІЗЕЛЬ ніколи не знаходились.

Судом було встановлено, що щодо взаємовідносин з ТОВ БІ-СМАРТ , за даними інформаційних систем на рівні ДФС України, ТОВ БІ-СМАРТ не здійснювала придбання товарів, номенклатуру яких зазначено в складених ТОВ БІ-СМАРТ видаткових/податкових накладних на адресу ТОВ ТД ВЕРІАС .

В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвала по кримінальному провадженню, в якому відображено наступну інформацію щодо ТОВ БІ-СМАРТ № 42016000000000493 від 17 лютого 2016 року, досудове розслідування здійснюється ГСУ Національної поліції України, за фактами фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, та легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчиненого в особливо великому розмірі, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205, частиною третьою статті 209 КК України.

При цьому, за результатами проведення слідчих (розшукових) дій, вивченням податкової звітності підприємств, які фігурують в матеріалах кримінального провадження, встановлено групу підприємств з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ БІ-СМАРТ (код 39593416).

Крім того, щодо взаємовідносин позивача з ТОВ КЛАВЗУЛА за даними інформаційних систем на рівні ДФС України, ТОВ КЛАВЗУЛА не здійснювало придбання товарів, номенклатуру яких зазначено в складених ТОВ КЛАВЗУЛА видаткових/податкових накладних в адресу ТОВ ТД ВЕРІАС .

З матеріалів справи вбачається, що від ГУ ДФС у Київській області листом за вих. № 2664/7/10-36-23 від 10 листопада 2017 року отримано копію Вироку Іменем України Печерського районного суду міста Києва по справі № 757/8848/16-к, згідно якого керівник, бухгалтер, засновник ТОВ КЛАВЗУЛА ОСОБА_6 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205, частиною третьою статті 358 КК України.

Щодо взаємовідносин з ТОВ МАЛАРІС за даними інформаційних систем на рівні ДФС України, ТОВ МАЛАРІС не здійснювало придбання товарів, номенклатуру яких зазначено в складених ТОВ МАЛАРІС видаткових/податкових накладних в адресу ТОВ ТД ВЕРІАС .

Згідно Ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року у кримінальному провадженні № 12015100020004277 відомості про яке внесено до ЄРДР 15 травня 2015 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, директор ТОВ МАЛАРІС ОСОБА_7 повідомив про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ МАЛАРІС .

Поряд з викладеним суд звернув увагу, що щодо взаємовідносин з ТОВ ОСІНЬ ЗОЛОТА за даними інформаційних систем на рівні ДФС України, ТОВ ОСІНЬ ЗОЛОТА не здійснювало придбання товарів, номенклатуру яких зазначено в складених ТОВ ОСІНЬ ЗОЛОТА видаткових/податкових накладних в адресу ТОВ ТД ВЕРІАС .

В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвала по кримінальному проводженню, в якому відображено наступну інформацію щодо ТОВ ОСІНЬ ЗОЛОТА : № 12015110000000283 від 25 вересня 2015 року, досудове розслідування здійснюється Генеральною прокуратурою України, за фактом розтрати бюджетних коштів в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ БІЛОЦЕРКІВСЬКЕ ШЛЯХОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ та Департаменту капітального будівництва Київської облдержадміністрації за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Встановлено, що у період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року ТОВ БІЛОЦЕРКІВСЬКЕ ШЛЯХОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ отримало з бюджету на власний розрахунковий рахунок 79,3 млн. грн., які були виділені керівництвом Департаменту капітального будівництва Київської облдержадміністрації на ремонт та будівництво дорожнього покриття на території м. Біла Церква Київської області та на території населених пунктів Білоцерківського, Сквирського, Тетіївського, Києво - Святошинського та Ставищенського районів Київської області.

Також встановлено, що у період з 01.09.2015 по 31.12.2015 ТОВ БІЛОЦЕРКІВСЬКЕ ШЛЯХОВО-ЕКСПЛУАТАЦІИНЕ УПРАВЛІННЯ отримало з бюджету на власний розрахунковий рахунок 12,3 млн. грн., які були виділені керівництвом управління житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради на роботи з капітальних та поточних ремонтів прибудинкових територій, вулиць, утримання світлофорних об`єктів, а також за надані послуги із санітарної очистки (вивезення сміття) на території м. Біта Церква.

Частина вказаних коштів у сумі 18151597,22 грн. з метою подальшої їх легалізації під виглядом закупівлі товарів, виконаних робіт, наданих послуг, перерахована на рахунки підприємств з ознаками фіктивності, задіяних у схемі розкрадання бюджетних коштів, із наступною конвертацією таких коштів і із безготівкової форми у готівку, а саме, зокрема: ТОВ ОСІНЬ ЗОЛОТА (код 39607088).

Щодо взаємовідносин з ТОВ ДЕВОН ПЛЮС за даними інформаційних систем на рівні ДФС України, ТОВ ДЕВОН ПЛЮС не здійснювало придбання товарів, номенклатуру яких зазначено в складених ТОВ ДЕВОН ПЛЮС видаткових/податкових накладних в адресу ТОВ ТД ВЕРІАС .

Від Головного управління ДФС у Київській області листом від 10 листопада 2017 року № 2664/7/10-36-23 отримано інформацію щодо здійснення СУФР ГУ ДФС у Київській області досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32017110080000003 від 10 квітня 2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та згідно показів засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ ДЕВОН ПЛЮС ОСОБА_8 вказане підприємство їй не відоме, жодного відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ ДЕВОН ПЛЮС не має, господарських документів не підписувала. Відповідно до листа від 12 січня 2017 року офісні, складські приміщення ТОВ ДЕВОН ПЛЮС за адресою м. Біла Церква, вул. Героїв Чорнобиля, 3 відсутні.

Щодо взаємовідносин з ТОВ БЕТАЛІНК за даними інформаційних систем на рівні ДФС України, ТОВ БЕТАЛІНК не здійсню придбання товарів, номенклатуру яких зазначено в складених ТОВ БЕТАЛІНК видаткових/податкових накладних в адресу ТОВ ТД ВЕРІАС .

Від оперативного управління ГУ ДФС у м. Києві листом від 10 листопада 2017 року № 3455/26-15-21-09 отримано матеріали допиту засновника ТОВ БЕТАЛІНК ОСОБА_9 , яка повідомила про непричетність- до реєстрації та ведення діяльності ТОВ БЕТАЛІНК .

Щодо взаємовідносин з ТОВ КАПЛ за даними інформаційних систем на рівні ДФС України, ТОВ КАПЛ не здійснювало придбання робіт (творів), номенклатуру яких зазначено в складених ТОВ КАПЛ видаткових/податкових накладних на адресу ТОВ ТД ВЕРІАС .

Крім іншого, від СУФР ГУ ДФС у Київській області отримано лист від 23 листопада 2017 року № 2873/7/10-36-23 з матеріалами допиту засновника, керівника, бухгалтера ТОВ КАПЛ ОСОБА_10 , який повідомив, що ТОВ КАПЛ йому взагалі не відоме, жодного відношення до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ КАПЛ не має, господарських документів не підписував. За місцем реєстрації КАПЛ відсутнє, про що складено протокол огляду. Крім того, допитано ОСОБА_11 , яка показала, що адресою АДРЕСА_2 складські та офісні приміщення ТОВ КАПЛ ніколи знаходились.

Щодо взаємовідносин з ТОВ ЛАН ВІН за даними інформаційних систем на рівні ДФС України, ТОВ ЛАН ВІН не здійснювало придбання товарів, номенклатуру яких зазначено в складених ТОВ ЛАН ВІН видаткових/податкових накладних на адресу ТОВ ТД ВЕРІАС .

Разом з тим, в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвала по кримінальному проводженню, в якому відображено наступну інформацію щодо ТОВ ЛАН ВІН № 12015040030000292 від 08 травня 2015 року, досудове розслідування здійснюється ГСУ ФР ДФС України та СУ ФР ГУ ДФС у Київській області, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.28, ч. 2 ст. 205; ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212; ч.1 ст. 192; ч.4 ст. 190; ч.3 ст.28, ст.205; ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ "КИЇВСЬКЕ М`ЯСОПЕРЕРОБНЕ ПІДПРИЄМСТВО" являється продавцем м`яса та м`ясних продуктів. Встановлено, що протягом 2016 року певний об`єм відповідних товарів (продукції) реалізовується ТОВ "КИЇВСЬКЕ М`ЯСОПЕРЕРОБНЕ ПІДПРИЄМСТВО" за готівкові кошти без належного відображення у бухгалтерській та податковій звітності. У подальшому службові особи ТОВ "КИІВСЬКЕ М`ЯСОПЕРЕРОБНЕ ПІДПРИЄМСТВО" відображають операції продажу продукції виготовляють/отримують відповідний пакет документів на адресу підприємств транзитно-конвертаційних груп, які мають ознаки "фіктивності" і створені з метою мінімізації податкових зобов`язань, пособництва в ухиленні від сплати податків і надання податкової вигоди третім особам.

До зазначених транзитно-конвертаційних підприємств, на адресу яких ТОВ "КИЇВСЬКЕ М`ЯСОПЕРЕРОБНЕ ПІДПРИЄМСТВО" документально відображає реалізацію товарно-матеріальних цінностей (без фактичного постачання), входять, зокрема: ТОВ "ЛАН ВІН".

Матеріали справи свідчать, що щодо взаємовідносин з ТОВ "ТЕХ ІНВЕСТМЕНТ" за даними інформаційних систем на рівні ДФС України, ТОВ "ТЕХ ІНВЕСТМЕНТ" не здійснювало придбання товарів, номенклатуру яких зазначено в складених ТОВ "ТЕХ ІНВЕСТМЕНТ" видаткових/податкових накладних в адресу ТОВ "ТД "ВЕРІАС".

Крім того, аналізом ТТН встановлено, що транспортуванням ТМЦ від ТОВ "РОЛАНДО", ТОВ "ВАРДА ТРЕЙД", ТОВ "ФЛОРІЗЕЛЬ", ТОВ "БІ-СМАРТ", ТОВ "КЛАВЗУЛА", ТОВ "МАЛАРІС", ТОВ "ОСІНЬ ЗОЛОТА", ТОВ "ДЕВОН ПЛЮС", ТОВ "БЕТАЛІНК", ТОВ "КАПЛ", ТОВ "ЛАН ВІН", ТОВ "ТЕХІНВЕСТМЕНТ" на адресу ТОВ "ТД "ВЕРІАС" здійснювалось водієм ОСОБА_1 за допомогою автомобіля марки Івеко, д.н.з. НОМЕР_1 .

При цьому, від Головного управління ДФС у Київській області надійшов лист від 23 листопада 2017 року № 2873/7/10-36-20 з інформацією для врахування під час перевірки ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВЕРІАС", у тому числі матеріалів допиту ОСОБА_1 в якості свідка у кримінальному провадженні № 32016110000000078, за ознаками складів злочинів, передбачених частиною 1 статті 205 КК України.

З матеріалів справи вбачається, що з урахуванням вказаного та інформації, яка викладена в акті перевірки, на думку податкового органу, позивачем не підтверджено факт продажу товарів ТОВ "РОЛАНДО", ТОВ "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАРОДНА", ТОВ "НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ "НАРОДНА", ТОВ "ВАРДА ТРЕЙД", ТОВ "ФЛОРІЗЕЛЬ", ТОВ "БІ-СМАРТ", ТОВ "КЛАВЗУЛА", ТОВ "МАЛАРІС", ТОВ "ОСІНЬ ЗОЛОТА", ТОВ "ДЕВОН ПЛЮС", ТОВ "БЕТАЛІНК", ТОВ "КАПЛ", ТОВ "ЛАН ВІН", ТОВ "ТЕХІНВЕСТМЕНТ" та ТОВ "ТД "ВЕРІАС", а зазначені господарські операції фактично не відбувались. У зв`язку з чим, первинні документи складені вище перерахованими контрагентами-постачальниками на адресу ТОВ "ТД "ВЕРІАС" не мають юридичної сили первинних документів.

Судом було встановлено, що на підтвердження реальності господарських операцій ТОВ ТД Веріас із вказаними контрагентами позивачем було надано первинну документацію, зокрема, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, журнал реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ, документи на відвантаження або ж подальшу переробку продукції, документи, що підтверджують наявність складських приміщень та власних основних фондів, рахунки фактури на оплату, платіжні доручення.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, про відсутність правових підстав для донарахування позивачу витрат та податкового кредиту, за результатами дослідження реального виконання господарських взаємовідносин останнього із зазначеними контрагентами, а також від`ємного значення об`єкту оподаткування.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позиції суду першої інстанції про наявність доказів реальності господарських операцій з контрагентами колегія суддів зауважує наступне.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, при вирішенні питання про правомірність формування податкових зобов`язань суд повинен встановити, насамперед, реальність господарської операції, про що мають свідчити належним чином оформлені первинні документи. При цьому чинне законодавство передбачає перелік необхідних первинних документів з огляду на предмет господарських відносин.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідні підкреслити, що доданим до апеляційної скарги висновком експерта № 3820/19-72 від 15 лютого 2019 року встановлено, що наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, а тому висновки акту від 21 грудня 2017 року Про результати документальної документальної планової перевірки ТОВ ТД Веріас з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 01 липня 2014 року по 30 червня 2017 року в частині встановленого заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 799 563,00 грн., підтверджується.

Доводи позивача щодо недопустимості вказаного доказу, оскільки він не був покладений в основу оскаржуваного рішення судовою колегією оцінюється критично з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Судова колегія приймає до уваги згаданий вище висновок експерта, оскільки предметом спору у даній справі є податкові повідомлення-рішення від 06 лютого 2018 року, а висновок експерта отримано в рамках кримінального провадження та датовано 15 лютого 2019 року, що унеможливлює посилання на нього при прийнятті оскаржуваних рішень. Крім того, з аналогічних підстав контролюючий орган не мав змоги надати висновок експерта до постановлення рішення судом першої інстанції від 13 лютого 2019 року.

Надаючи оцінку посиланню ГУ ДФС у м. Києві на матеріали вказаних вище кримінальних проваджень, у рамках яких посадовими особами контрагентів ТОВ ТД Веріас надані пояснення та показання щодо заперечення участі у господарській діяльності підпрриємств, судовою колегією враховується, що первинні документи, виписані від імені підприємства та від особи, яка, по-перше, заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, по-друге, не мала можливості їх підписати, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

Наведена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 825/2042/14 та у справі № 808/2159/17.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Поряд з цим, контролюючим органом зверталася увага на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2017 року справі № 357/7411/17, який набрав законної сили 16 грудня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, в якому затверджено угоду про визначення винуватості вказаної особи, встановлено факт фіктивності ТОВ Беталінк .

У контексті наведених обставин колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду України від 26 січня 2016 року у справі № 21-4781а15 та у подальшому підтримано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 826/6986/14, від 18 квітня 2018 року у справі № 2а/0470/14206/12, від 08 травня 2018 року у справі № 802/3954/15-а, від 15 травня 2018 року у справі № 815/5318/17, від 15 травня 2018 року у справі № 826/10170/17.

Таким чином, беручи до уваги викладене, а також той факт, що ТОВ Беталінк створене з метою здійснення удаваних (безтоварних) операцій та незаконного одержання доходів, що встановлено вироком суду, який набрав законної сили, судова колегія приходить до висновку про відсутність реальності здійснення господарських операцій ТОВ ТД Веріас із вказаним контрагентом.

Крім того, висновок суду першої інстанції про те, що, оскільки в матеріалах справи відсутнє судове рішення, то викладені в акті перевірки посилання відповідача на свідчення водія ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, судова колегія вважає передчасним з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 90 КАС України Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведенного, суд апеляційної інстанції вважає, що надані водієм ТОВ ТД Веріас ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 32016110000000078 показання про нездійснення останнім вантажних перевезень, в сукупності із зазначеними вище показаннями в інших кримінальних провадженнях стосовно контрагентів позивача та встановленими вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2017 року справі № 357/7411/17 обставинами, свідчать про відсутність правових підстав стверджувати про реальність та товарність господарських операцій між ТОВ Веріас та ТОВ РОЛАНДО , ТОВ НАФТОВА КОМПАНІЯ НАРОДНА , ТОВ НАФТОГАЗОВА КОМПАН НАРОДНА , ТОВ ВАРДА ТРЕЙД , ТОВ ФЛОРІЗЕЛЬ ; ТОВ БІ-СМАРТ , ТОВ КЛАВЗУЛА , ТОВ МАЛАРІС , ТОВ ОСІНЬ ЗОЛОТА , ТОВ ДЕВОН ПЛЮС , ТОВ БЕТАЛІНК , ТОВ КАПЛ , ТОВ ЛАН ВІН , ТОВ ТЕХ ІНВЕСТМЕНТ у відповідних податкових періодах

З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи п. 135.1 ст. 135 ПК України визначають, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За правилами п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не було доведено реальності здійснення господарських операцій, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ ТД Веріас правових підстав для формування податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, що свідчить про необґрунтованість твердження суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 лютого 2018 року № 0005251404 № 0002571404, № 0005301404.

Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 826/3632/17.

Крім того, суд першої інстанції помилково посилається на роз`яснення механізму виправлення помилки, яка пов`язана з індивідуальним податковим номером платника податку покупця у податковій накладній, що викладено у листі № 5292/7/99-99-19-03-02-17 від 17 лютого 2015 року, як на доказ неправомірності податкового повідомлення-рішення про нарахування фінансової санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних з огляду на наступне.

Згідно з п. 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 957, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 року за № 1235/26012 із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 957), у разі здійснення коригування сум податкових зобов`язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до ст. 192 ПКУ постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

У разі складання розрахунку коригування з метою виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, в розрахунку коригування зазначаються виправлені дані.

Помилка, допущена в номері чи даті податкової накладної, не може бути виправлена шляхом подання розрахунку коригування.

Виправлення помилки, допущеної в індивідуальному податковому номері (далі - ІПН) покупця податкової накладної, зареєстрованої ЄРПН здійснюється наступним чином:

1) продавець повинен скласти розрахунок коригування до такої податкової накладної з урахуванням таких особливостей:

у заголовній частині зазначаються дані із заголовної частини податкової накладної з помилкою (тобто з помилковим ІПН), а в табличній частині зазначається зі знаком - обсяг операцій з постачання товарів/послуг та інші показники, що були зазначені в податковій накладній;

у полі Дата складання зазначається поточна дата, тобто дата, на яку було виявлено помилку у ІПН покупця;

2) такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН платником податку, чий невірний ІПН, був зазначений у графі ІПН покупця податкової накладної, до якої складається такий розрахунок коригування (відповідно до вимог п. 16 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 із змінами та доповненнями, та п. 22 Порядку № 957);

3) продавець повинен скласти та зареєструвати в ЄРПН другу податкову накладну із урахуванням таких особливостей:

реквізити заголовної частини зазначаються без помилок, тобто у полі ІПН покупця зазначається правильний ІПН покупця;

у полі Дата складання зазначається дата виникнення податкових зобов`язань продавця, тобто дата складання податкової накладної із невірним ІПН;

такій податковій накладній присвоюється новий порядковий номер, відмінний від порядкового номера податкової накладної із невірним ІПН покупця;

в табличній частині такої податкової накладної зазначаються обсяг операцій з постачання товарів/послуг та інші показники, що були зазначені в податковій накладній із невірним ІПН.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні ТОВ "ФОРЧУНБЕВ ІНТ" № 307 від 20 вересня 2016 року, зареєстрована 18 жовтня 2016 року, ТОВ "ПРАЙВІТ ЛЕЙБЛ ДЕВЕЛОМЕНТ" № 263 від 06 жовтня 2016 року, зареєстрована 30 березня 2017 року, № 264 від 13 жовтня 2016 року, зареєстрована 31 березня 2017 року, № 265 від 25 жовтня 2016 року, зареєстрована 31 березня 2017 року, № 337 від 17 листопада 2016 року, зареєстрована 31 березня 2017 року, № 303 від 23 грудня 2016 року, зареєстрована 31 березня 2017 року.

При цьому, вказані податкові накладні, були зареєстровані своєчасно, але оскільки покупець не зазначив, що він є платником ПДВ, вони спочатку були зареєстровані із кодом, що не відповідає неплатнику ПДВ. Коли покупець повідомив про те, що він є платником ПДВ, податкові накладні було перереєстровані.

Однак, на переконання судової колегії, зазначені вище положення законодавства щодо виправлення помилки, допущеної в індивідуальному податковому номері покупця, не можуть застосовуватися за обставин, коли податкові накладні було зареєстровано із зазначенням коду, що покупець взагалі не є платником ПДВ.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що вказані вище податкові накладні були зареєстровані з порушенням строків реєстрації, а відтак податкове повідомлення-рішення № 0005281404 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає за необхідне подану до суду апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції, прийнявши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року скасувати.

Постановити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веріас" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови виготовлено "21" жовтня 2019 року.