Постанова

від 21.10.2019 по справі 140/1509/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/8650/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.,

при секретарі судового засідання: Марцинковській О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року (суддя- Валюх В.М., ухвалене в м. Луцьку,) у справі № 140/1509/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2019р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 № Ф-273-51.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року, його оскаржив відповідач - Головне управління ДФС у Волинській області подавши до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує на неповне з`ясування обставин справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи та просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в позові.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що жодних підстав звільнення ОСОБА_1 від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування немає. Зазначає, що фізичні особи- підприємці в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування і одночасно є найманими працівниками не звільняються від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а підставою звільнення від сплати єдиного внеску є день реєстрації припинення підприємницької діяльності. Також посилається на пропуск строку звернення в суд з позовом.

В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в позові.

Позивач, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився та явки уповноваженого представника не забезпечив, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу в межах наведених доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Щодо посилання апелянта на пропуск десятиденного строку звернення до суду, передбаченого частиною четвертою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" апеляційний суд зазначає, що приписами частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI регламентований строк у десять календарних днів для подання скарги на вимогу про сплату єдиного внеску до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі (абзац шостий частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI), тоді як строк звернення до суду з позовом щодо оскарження вимоги вказаною статтею не визначений. Відтак позивач мав право звернутися в суд з цим позовом у межах шестимісячного строку, передбаченого частиною другої статті 122 КАС України, та враховуючи, що вказаний строк позивач дотримав, відсутні правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 21.04.2009 по 11.03.2019 був зареєстрований фізичною особою - підприємцем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Також, ОСОБА_1 з 02.02.2016 по 12.02.2019 працював на посаді менеджера у ТзОВ "ДС ТРЕЙД ГРУП", що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

ГУ ДФС у Волинській області 04.02.2019 сформувало та скерувало позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-273-51, у якій повідомило про наявність у ОСОБА_1 станом на 31.01.2019 заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 18276,72 грн., яку вимагало сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання цієї вимоги. Вказану вимогу було вручено позивачу 28.02.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як вбачається із інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , у ній відбулося нарахування єдиного внеску в розмірі мінімального страхового внеску за такі періоди: 09.02.2018 в розмірі 8448,00 грн., 19.04.2018 в розмірі 2457,18 грн., 19.07.2018 в розмірі 2457,18 грн., 19.10.2018 в розмірі 2457,18 грн., 21.01.2019 в розмірі 2457,18 грн., а також відображена станом на 31.01.2019 заборгованість у загальному розмірі 18276,72 грн.

Не погодившись з вимогою про сплату боргу ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції зробив висновок, що оскільки позивач протягом 2017 - 2018 р. р. перебував у трудових відносинах та одержував заробітну плату, на яку страхувальником (ТзОВ "ДС ТРЕЙД ГРУП") нараховувався та з якої сплачувався єдиний внесок, а вказаний період включений до страхового стажу позивача, при цьому, підприємницьку діяльність позивач не здійснював та доходів від неї не отримував, тому у відповідача були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу вимоги від 04.02.2019 № Ф-273-51 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 18276,72 грн.

Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями) (далі - Закон ).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону ).

Платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені з урахуванням норм законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством чи за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч.1 ст. 4 Закону).

Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються положеннями Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).

Також платниками єдиного внеску, як зазначено у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ).

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ).

Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 цього Закону).

За змістом ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , платники єдиного внеску, зазначені у п.п. 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. (п. 8 ст. 9 Закону)

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону ).

В силу ч. 4 ст. 25 Закону, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Системний аналіз наведених вище норм свідчить про те, що зареєстровані в установленому чинним законодавством порядку фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску незалежно від того, на якій системі оподаткування перебувають. Разом із тим розмір єдиного внеску залежить від розміру отриманого підприємцем доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу. Законодавцем передбачено обов`язок платника єдиного внеску сплатити єдиний внесок навіть при умові неотримання ним доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу. Але в будь-якому разі передбачено, що сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (частина 4 статті 25 Закону).

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України № 2464-VI нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).

Так, положеннями п. 1 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абз. 2 п. 2 Розділу VI Інструкції №449).

Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Отже, згаданою вище Інструкцією передбачено можливість формування вимоги про сплату боргу, в тому числі й на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

В даному ж випадку, оскаржувана вимога № Ф-273-51 від 04.02.2019 року сформована та направлена позивачу з огляду на те, що на кінець календарного періоду у нього була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску.

Посилання суду першої інстанції на ту обставину, що позивач не мав обов`язку сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки працював як найманий працівник і внесок за нього сплачував роботодавець не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до положень ч. 4 п. 1 Розділу ІІ Інструкції №449, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Разом із тим, такої підстави звільнення від сплати єдиного внеску як робота найманим працівником законодавством не передбачена, а жодних доказів існування обставин, визначених ч. 4 п. 1 Розділу ІІ Інструкції №449 позивачем не надано і судам не встановлено.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи, через що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в позові.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі № 140/1509/19 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню не підлягає, крім випадків визначених п.2ч.5ст.328 КАС України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга З. М. Матковська Повне судове рішення складено 23.10.2019р.