Постанова

від 23.10.2019 по справі 823/1456/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2019 року

Київ

справа №823/1456/16

адміністративне провадження №К/9901/30445/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інвест Будконтракт" до Черкаської районної державної адміністрації, треті особи: Закрите акціонерне товариство Черкаський агротепличний комбінат в особі ліквідатора Звєздічева Максима Олександровича, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про скасування розпорядження за касаційною скаргою ОСОБА_8 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2017 року у складі судді-доповідача Рідзеля О.А. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у складі колегії суддів Кобаля М.І., Епель О.В., Карпушової О.В.,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інвест Будконтракт" (далі - ТОВ Торговий дім Інвест Будконтракт , позивач) звернулося до суду з позовом до Черкаської районної державної адміністрації (далі також - відповідач), треті особи - Закрите акціонерне товариство Черкаський агротепличний комбінат в особі ліквідатора Звєздічева Максима Олександровича (далі також - ЗАТ Черкаський агротепличний комбінат ), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ), ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 ), ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7 ) (далі всі разом - треті особи), в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 120 від 12 травня 2015 року Про припинення договорів оренди земельних ділянок .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є власником комплексу будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений комплекс будівель і споруд знаходиться на земельній ділянці, яка була надана в оренду закритому акціонерному товариству Черкаський агротепличний комбінат на підставі договору оренди землі від 16 червня 2006 року, укладеного між останнім та Черкаською районною державною адміністрацією. Разом з тим, 12 травня 2015 року розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації Про припинення договорів оренди земельних ділянок № 120 припинено дію договорів оренди землі від 16 червня 2006 року в зв`язку з тим, що закрите акціонерне товариство Черкаський агротепличний комбінат систематично порушувало термін внесення орендної плати за орендовані земельні ділянки. При цьому, наказами Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 02 серпня 2016 року громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надано дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність розміром 2,0000 га, розташованої в адміністративних межах Геронимівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту. Тобто, вказаним особам надано дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, із земельних ділянок, які перебували в користуванні Закритого акціонерного товариства Черкаський агротепличний комбінат відповідно договору оренди землі від 16 червня 2006 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зазначив, що з прийняттям оскаржуваного розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 120 від 12 травня 2015 року Про припинення договорів оренди земельних ділянок порушуються законні права та інтереси позивача щодо володіння користування та розпорядження комплексом будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2017 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_8 звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 21 липня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 823/1456/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 серпня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року прийнято до свого провадження справу № 823/1456/16 та рекомендовано надати сторонам додаткові письмові пояснення у межах доводів касаційної скарги.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16 червня 2006 року між ЗАТ Черкаський агротепличний комбінат та Черкаською районною державною адміністрацією було укладено договір оренди землі. За вказаним договором ЗАТ Черкаський агротепличний комбінат було передано в оренду строком на 49 років земельні ділянки загальною площею 43,5402 га, розташовані в адміністративних межах Геронимівської сільської ради за межами населеного пункту.

Відповідно до постанови господарського суду Черкаської області від 08 листопада 2012 року № 04/10/5026/2089/2011 Закрите акціонерне товариство Черкаський агротепличний комбінат визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інвест Будконтракт (позивач у справі) відповідно до ухвали господарського суду Черкаської області від 02 жовтня 2012 року № 04/10/5026/2089/2011 визнано конкурсним кредитором з сумою вимог у розмірі 2 140 013 грн 86 коп. до ЗАТ Черкаський агротепличний комбінат .

Крім того, судом встановлено, що позивач є власником комплексу будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 право власності, на який зареєстровано комунальним підприємством Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації 15 квітня 2011 року за реєстраційним номером 22721932.

Також судом встановлено, що зазначений комплекс будівель і споруд знаходиться на земельній ділянці, яка була надана в оренду Закритому акціонерному товариству Черкаський агротепличний комбінат на підставі договору оренди землі від 16 червня 2006 року, укладеного між останнім та Черкаською районною державною адміністрацією.

12 травня 2015 року розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації Про припинення договорів оренди земельних ділянок № 120 припинено дію договорів оренди землі від 16 червня 2006 року у зв`язку з тим, що ЗАТ Черкаський агротепличний комбінат систематично порушувало термін внесення орендної плати за орендовані земельні ділянки.

Крім того, судом встановлено, що наказами Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 02 серпня2016 відповідно до статей 15-1, 118, 122, 123 та 134 Земельного кодексу України, громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надано дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність розміром 2,0000 га, розташованої в адміністративних межах Геронимівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Тобто, судом встановлено, що вказаним особам надано дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, із земельних ділянок, які перебували в користуванні ЗАТ Черкаський агротепличний комбінат відповідно договору оренди землі від 16 червня 2006 року.

Між тим, ТОВ Торговий дім Інвест Будконтракт неодноразово здійснювало заходи щодо укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташований комплекс будівель та споруд, що належать останньому на праві власності, що підтверджується листом від 21 листопада 2012 року № 21-11/12 до Черкаської районної державної адміністрації та листом до Головного управління Держкомзему у Черкаській області від 25 грудня 2012 року № 25-12/12.

Натомість, зазначені суб`єктами владних повноважень не сприяли захисту порушеного права позивача щодо користування та розпорядження комплексом будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та не оформили відповідно до вимог чинного законодавства України право користування земельною ділянко, на якій розташоване вказане майно позивача.

Крім того, судами встановлено, що ОСОБА_9 звернувся до Головного управління Держкомзему у Черкаській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0 га, розташованої в адміністративних межах Геронимівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту, у власність

На вказану заяву апелянтом отримано лист-відповідь № 5273/0/300-15 від 01 грудня 2015 року про відмову в наданні вищезазначеного дозволу. Зазначене зумовило звернення до суду з адміністративним позовом.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держкомзему у Черкаській області, оформлене листом № 5273/0/300-15 від 01 грудня 2015 року, та зобов`язано останнього повторно розглянути заяву ОСОБА_9 від 29 жовтня 2015 року № 10831 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0 га, розташованої в адміністративних межах Геронимівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту, у власність.

Листом від 27 січня 2017 року Головне управління Держкомзему у Черкаській області повідомило Щєпілова А.Ю., що в даному судовому провадження вирішується питання про поновлення договору оренди земельної ділянки, до складу якої входить земельна ділянка, яку апелянт має намір отримати.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не враховано той факт, що позивачем не вчинено жодних дій з метою заміни сторони договору оренди, що підтверджується поясненнями Черкаської РДА, які містяться в матеріалах справи. Таким чином, на думку скаржника, спірне розпорядження прийнято законно і обґрунтовано.

26 жовтня 2017 року від ТОВ Торговий дім Інвест Будконтракт надійшло заперечення на касаційну скаргу, оскільки позивач вважає, що порушення прав та законних інтересів ОСОБА_10 не відбулося, однак скаржник будь-яким чином намагається безпідставно та незаконно отримати у власність земельну ділянку на території майнового комплексу, який належить позивачу.

06 серпня 2019 року від ТОВ Торговий дім Інвест Будконтракт надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що судові рішення судів попередніх інстанцій законні та обґрунтовані та продубльовано вимоги та пояснення заперечення від 26 жовтня 2017 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, зокрема, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).

У цій справі спірні правовідносини виникли стосовно правомірності припинення договору оренди земельної ділянки та надання дозволу на розробку проєктів землеустрою третім особам, на якій розташовано комплекс будівель і споруд, що належать позивачу, тобто фактично між сторонами існує спір стосовно оренди земельної ділянки. Крім того, основним мотивом звернення позивача до суду з позовом є порушення законних прав та інтересів позивача щодо володіння користування та розпорядження комплексом будівель і споруд.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. У свою чергу, індивідуальні особливості врегулювання правовідносин між сторонами - договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з положеннями статті 17 цього ж Закону об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю майнових вимог суб`єктів господарювання щодо чинності одного з договорів оренди землі на одну й ту ж саму земельну ділянку.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір щодо правомірності розпорядження Черкаської РДА Про припинення договорів оренди земельних ділянок не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інвест Будконтракт" і ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 стосовно права оренди земельної ділянки. Крім того, сторони не інформували Суд про розгляд цього спору в інших судах.

Відповідно до статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) завданням цивільного судочинства є справедливий неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних прав з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частин першої та другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Предметна підсудність, юрисдикція цивільних прав передбачена у частині першій статті 15 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Важливо, що на момент розгляду цієї справи, Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 14 квітня 2009 року у справі № 21-367во09, вже була висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме стосовно державної реєстрації права оренди на земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справах № 823/584/16 та № 823/397/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 823/398/16, а також у постановах Верховного Суду від 18 січня 2019 року у справі № 823/460/16, від 21 січня 2019 року у справі № 823/539/16 та від 03 квітня 2019 року у справі № 821/494/17.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.

Таким чином, сформована відповідно до статей 37, 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 346 КАС України практика Великої Палати Верховного Суду (постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду, що забезпечує, зокрема, здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права) стосовно обов`язку касаційного суду, встановивши порушення судами правил юрисдикції адміністративних судів, закривати провадження у справі незалежно від доводів касаційної скарги, має вже сталий характер.

Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї юрисдикції є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.

Зокрема, Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 "Про верховенство права" (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів ОСОБА_17 (Нідерланди), ОСОБА_18 ( Швейцарія ), ОСОБА_14 ( Сполучене Королівство ), ОСОБА_16 (Фінляндія); п. 44-50).

Колегія суддів також враховує, що у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom"), заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria"), заява № 36760/06, § 230).

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому касаційна скарга ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 238, 239, 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інвест Будконтракт" до Черкаської районної державної адміністрації, треті особи: Закрите акціонерне товариство Черкаський агротепличний комбінат в особі ліквідатора Звєздічева Максима Олександровича, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про скасування розпорядження закрити.

Роз`яснити, що спір може бути розглянуто, зокрема, за правилами цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко