Постанова

від 23.10.2019 по справі 803/857/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2019 року

Київ

справа №803/857/17

адміністративне провадження №К/9901/17130/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна кампанія Нафтогаз України до Центру надання адміністративних послуг Турійської районної державної адміністрації Волинської області, третя особа - Обслуговуючий кооператив Газовий комітет Добробут по будівництву підвідного і вуличного розподільчих газопроводів в с. Осьмиговичі Турійського району про відміну державної реєстрації, визнання нечинним запису та зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна кампанія Нафтогаз України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року у складі судді Мачульського В.В. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Макарика В.Я., Большакової О.О., Глушка І.В.,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна кампанія Нафтогаз України (далі - позивач, ПАТ НАК Нафтогаз України ) звернулося до суду з позовом до Центру надання адміністративних послуг Турійської районної державної адміністрації Волинської області (далі також - відповідач, ЦНАП Турійської районної державної адміністрації Волинської області), за участі третьої особи - Обслуговуючого кооперативу Газовий комітет Добробут по будівництву підвідного і вуличного розподільчих газопроводів в с. Осьмиговичі Турійського району (далі - третя особа, ОК Газовий комітет Добробут ), в якому просило:

- відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи - Обслуговуючого кооперативу Газовий комітет Добробут по будівництву підвідного і вуличного розподільчого газопроводів в селі Осьмиговичі Турійського району та визнати нечинним запис № 11941110006000305 від 28 січня 2016 року про припинення Обслуговуючого кооперативу Газовий комітет Добробут по будівництву вуличного розподільчого газопроводів в селі Осьмиговичі Турійського району ;

- зобов`язати Центр надання адміністративних послуг Турійської районної державної адміністрації Волинської області внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про відміну державної реєстрації припинення Обслуговуючого кооперативу Газовий комітет Добробут по будівництву підвідного і вуличного розподільчого газопроводів в селі Осьмиговичі Турійського району .

В обґрунтування позову зазначено, що 22 липня 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) було внесено запис № 11941100005000305 про припинення юридичної особи - ОК Газовий комітет Добробут за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу шляхом ліквідації. 28 січня 2016 року відповідачем до Реєстру внесено запис за № 11941110006000305 про припинення ОК Газовий комітет Добробут в результаті ліквідації. Позивач вважає, що державна реєстрація припинення (ліквідації) третьої особи вчинена передчасно, внаслідок чого будо порушено права та інтереси ПАТ НАК Нафтогаз України , оскільки між останнім та ОК Газовий комітет Добробут є невиконанні договірні зобов`язання, тому всупереч вимогам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не дотримано встановленої процедури припинення юридичної особи, а саме: головою ліквідаційної комісії не повідомлено явних (відомих) кредиторів, зокрема, позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуване рішення (запис) про включення до ЄДР відомостей про юридичну особу - ОК "Газовий комітет "Добробут" породжують лише зміни у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформації відносно ОК "Газовий комітет "Добробут", тобто таке рішення (запис) відповідача безпосередньо не змінює правовий стан позивача у справі. Крім того, позивач із відповідачем безпосередньо у публічно-правові відносини не вступали а оскаржувані рішення жодним чином не порушують право або законний інтерес позивача саме у сфері публічно-правових відносин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна кампанія Нафтогаз України звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 23 жовтня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 803/857/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.

Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Чиркіна С.М.

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2019 року прийнято до свого провадження справу № 803/857/17 та рекомендовано надати сторонам додаткові письмові пояснення у межах доводів касаційної скарги.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29 березня 2011 року між ПАТ НАК "Нафтогаз України" та ОК "Газовий комітет "Добробут" було укладено договір № 14/693/11, відповідно до умов якого позивач здійснює фінансування добудови (будівництва) об`єкта газопостачання, а третя особа в свою чергу зобов`язується здійснити добудови (будівництва) об`єкта, забезпечити передачу його, як цілісного комплексу, у державну власність та введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України та повернути грошові кошти, отриманні від ПАТ НАК "Нафтогаз України" на добудови (будівництва) об`єкта.

22 липня 2015 року до Реєстру було внесено запис № 11941100005000305 про припинення юридичної особи - ОК "Газовий комітет "Добробут" (код ЄДРПОУ 35335289) за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу шляхом ліквідації. 28 січня 2016 року Центром надання адміністративних послуг Турійської районної державної адміністрації Волинської області до Реєстру внесено запис за № 11941110006000305 про припинення третьої особи в результаті ліквідації. Дані фактичні обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12 квітня 2017 року за № 1002462624.

Із опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційних дій "Державна реєстрацію припинення юридичної особи в результаті ліквідації" судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 січня 2016 року ОК "Газовий комітет "Добробут" надав наступні документи: реєстраційну картку про проведення держаної реєстрації припинення юридичної особи у зв`язку із ліквідацією, ліквідаційний баланс, довідку ОДПІ форми № 22-ОПП від 11 серпня 2015 року № 1503152200069 про відсутність заборгованості зі сплати податків та зборів та довідку ОДПІ форми № 3-ЄСВ від 11 серпня 2015 року № 1503158100047 про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску а також повідомлення, що документи стосовно кооперативу в архів на довгострокове зберігання не передавались.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам позивача, зокрема, тому, що у документах реєстраційної справи ОК Добробут було виявлено, що в реєстраційній картці містяться закреслення коректором та виправлення у назві юридичної особи. Крім того, зазначає, що наявність в ЄДР запису про припинення ОК Добробут порушує його права та законні інтереси, оскільки ПАТ НАК Нафтогаз України позбавлена можливості вжити будь-які заходи у зв`язку із невиконанням ОК Добробут умов договору № 14/693/11 та відшкодувати кошти.

02 січня 2018 року від Центру надання адміністративних послуг Турійської районної державної адміністрації Волинської області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що вимоги скаржника не відповідають положенням частини першої статті 5 КАС України. Також наголошує, що позивач не вступав у публічно-правові відносини з ЦНАП Турійської районної державної адміністрації Волинської області, таким чином оскаржувані рішення ніяким чином не порушують його законні права та інтереси у сфері публічно-правових відносин.

09 січня 2018 року від Обслуговуючого кооперативу Газовий комітет Добробут по будівництву підвідного і вуличного розподільчих газопроводів в с. Осьмиговичі Турійського району надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому третя особа зауважує, що ним було подано всі документи, які передбачені для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи. Також зазначає, що жодної кредиторської заборгованості в ОК Газовий комітет Добробут не існує, що підтверджується ліквідаційним балансом станом на 11 серпня 2015 року.

26 вересня 2019 року від Центру надання адміністративних послуг Турійської районної державної адміністрації Волинської області надійшли письмові пояснення, в яких повністю підтримуються пояснення та вимоги, висловлені в запереченні від 02 січня 2018 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, в якій зазначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Волинського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками судів колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).

У цій справі спірні правовідносини виникли стосовно правомірності дій державного реєстратора, пов`язаних з державною реєстрацією припинення юридичною особи - Обслуговуючого кооперативу Газовий комітет Добробут по будівництву підвідного і вуличного розподільчих газопроводів в с. Осьмиговичі Турійського району . Разом з тим, з висловлених позивачем у ході розгляду справи мотивів звернення до суду вбачається, що незаконність дій державного реєстратора, на думку позивача, порушує права та інтереси ПАТ НАК Нафтогаз України , оскільки між останнім та ОК Газовий комітет Добробут є невиконанні договірні зобов`язання, тому всупереч вимогам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не дотримано встановленої процедури припинення юридичної особи, а саме: головою ліквідаційної комісії не повідомлено явних (відомих) кредиторів, зокрема, позивача.

Відносини, пов`язані з припиненням юридичної особи, регулюються, зокрема, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує невирішений приватноправовий спір, у межах якого можуть бути розв`язані й питання, пов`язані з правомірністю державної реєстрації припинення юридичної особи, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір щодо правомірності дій державного реєстратора, пов`язаних з державною реєстрацією припинення юридичною особи не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 1 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно статті 1 ГК України господарські відносини виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до частин першої та другої статті 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову) господарським судам були підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.

Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна кампанія Нафтогаз України та Обслуговуючим кооперативом Газовий комітет Добробут по будівництву підвідного і вуличного розподільчих газопроводів в с. Осьмиговичі Турійського району щодо правомірності прийняття рішення та дотримання процедури припинення юридичної особи. Крім того, сторони не інформували Суд про розгляд цього спору в інших судах.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Важливо, що на момент прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанції у цій справі, Верховним Судом України, зокрема, в ухвалах від 25 червня 2008 року у справі № 6-7130св08, від 16 липня 2008 року у справі № 6-7848св08, від 24 грудня 2008 року у справі № 6-24762св06 та у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 522/27392/13-ц, вже була висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме державної реєстрації припинення юридичної особи.

Аналогічна правова позиція щодо визначення судової юрисдикції у справах з аналогічним предметом позову міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а, від 28 листопада 2018 року у справі № 815/3490/16.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.

Таким чином, сформована відповідно до статей 37, 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 346 КАС України практика Великої Палати Верховного Суду (постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду, що забезпечує, зокрема, здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права) стосовно обов`язку касаційного суду, встановивши порушення судами правил юрисдикції адміністративних судів, закривати провадження у справі незалежно від доводів касаційної скарги, має вже сталий характер.

Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї юрисдикції є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.

Зокрема, Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 "Про верховенство права" (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів ОСОБА_4 (Нідерланди), ОСОБА_5 (Швейцарія), ОСОБА_1 ( Сполучене Королівство ), ОСОБА_3 (Фінляндія); п. 44-50).

Колегія суддів також враховує, що у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom"), заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria"), заява № 36760/06, § 230).

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому касаційна скарга Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна кампанія Нафтогаз України підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 238, 239, 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна кампанія Нафтогаз України задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна кампанія Нафтогаз України до Центру надання адміністративних послуг Турійської районної державної адміністрації Волинської області, третя особа - Обслуговуючий кооператив Газовий комітет Добробут по будівництву підвідного і вуличного розподільчих газопроводів в с. Осьмиговичі Турійського району про відміну державної реєстрації, визнання нечинним запису та зобов`язання вчинити дії закрити.

Роз`яснити, що спір може бути розглянуто, зокрема, за правилами господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

С.М. Чиркін