Постанова

від 22.10.2019 по справі 816/584/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2019 року

Київ

справа №816/584/17

адміністративне провадження №К/9901/4700/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у касаційній інстанції адміністративну справу № 816/584/17

за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Гадяцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, треті особи: голова правління Пенсійного фонду України Зарудний Олексій Борисович, ОСОБА_2 , про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_1 , Пенсійного фонду України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 3 липня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя: Супрун Є.Б., судді: Клочко К.І., Кукоба О.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя: Бондар В.О., судді: Калитка О.М., Кононенко З.О.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1.1. Позивач звернулася до суду з позовом до Пенсійного фонду України, Гадяцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, треті особи: голова правління Пенсійного фонду України Зарудний Олексій Борисович, ОСОБА_2 , в якому просила:

1.2. визнати протиправним та скасувати пункт 8 наказу Пенсійного фонду України №224-о від 29 березня 2017 року Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо її звільнення з посади першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області у зв`язку з реорганізацією;

1.3. поновити її на державній службі на посаді першого заступника начальника Гадяцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі - Гадяцьке ОУПФ) з 31 березня 2017 року;

1.4. стягнути з Пенсійного фонду України на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 березня 2017 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що, на її думку, її звільнення відбулося з грубим порушенням законодавства про працю, оскільки роботодавець перед звільненням у зв`язку з реорганізацією не запропонував їй усі вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, як і не забезпечив дотримання прав позивача на переважне право залишення на службі.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 3 липня 2017 року позов задоволено частково.

3.1. Визнано протиправним та скасовано пункт 8 наказу Пенсійного фонду України від 29 березня 2017 року №224-о Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області.

3.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області з 31 березня 2017 року.

3.3. Стягнуто з Гадяцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 березня 2017 року по день поновлення за вирахуванням податків та обов`язкових платежів.

3.4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

3.5. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що спірний наказ голови правління Пенсійного фонду України від 29 березня 2017 року №224-о Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Полтавській області в частині її звільнення не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнятий без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття. Оскільки в судовому порядку встановлено звільнення позивача без достатніх правових підстав, тому вона підлягає поновленню на попередній посаді. Також на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення з Гадяцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виклавши його в такій редакції: Стягнути з Гадяцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.03.2017 по 17.10.2017 року в сумі 54547,29 грн.

4.1. Крім цього, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року скасовано в частині відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу та прийнято в цій частині нову постанову, якою стягнуто на користь позивача з бюджету за рахунок асигнувань Пенсійного фонду України 15000, 00 грн.

4.2. В іншій частині постанову залишено без змін.

4.3. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що з метою повного захисту порушеного права позивача, судове рішення підлягає зміні з зазначенням кінцевої дати періоду, за який на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час її вимушеного прогулу, також вказав на необхідність зазначення точної суми коштів, які підлягають стягненню, та визнав наявними підстави для компенсації позивачу документально підтверджених витрат на правову допомогу.

ІІІ. Касаційне оскарження

5. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулася з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині її поновлення на посаді та змінити в цій частині рішення суду першої інстанції, поновивши її на посаді першого заступника управління в Гадяцькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області, в іншій частині просить судові рішення залишити без змін, стягнути на її користь понесені нею витрати на правову допомогу, пов`язані з розглядом адміністративної справи в суді касаційної інстанції.

5.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди, на її думку, повинні були поновити її на посаді в органі, який є правонаступником управління Пенсійного фонду України Полтавської області, інакше вважає своє право на працю таким, що не було захищене в судовому порядку.

5.2. Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

6. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на помилковість висновків судів, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

6.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що з причини припинення управління Пенсійного фонду України Полтавської області як юридичної особи відсутня можливість запропонувати позивачу іншу роботу у вказаному органі. Вказує на помилковість висновків судів про те, що позивачу при звільненні не було запропоновано всі посади, які були вакантні станом на 21 березня 2017 року, оскільки інші посади були вже запропоновані іншим працівникам, які надали згоду на їх призначення. Також відповідач висловив незгоду з розміром витрат на правову допомогу, які присуджено за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

6.2. Позивач подала заперечення на цю касаційну скаргу, в яких висловила свою незгоду з касаційною скаргою відповідача. Також зазначила, що вона мала переважне право на залишення на роботі, однак це питання відповідачем при її звільненні не розглядалось, відповідач не запропонував їй посаду першого заступника начальника управління. Щодо розміру витрат на правову допомогу, які присуджено судами на її користь зазначила про належне підтвердження нею суми 15000,00 грн та правильність висновків судів в цій частині.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

7. З 03 жовтня 2011 позивач, відповідно до наказу начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУ ПФ в Полтавській області) від 27 вересня 2011 №197-о, призначена на посаду першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі.

8. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 №988 Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України, внаслідок чого утворено Гадяцьке ОУПФ шляхом злиття управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі та управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі.

9. З метою реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 №988 та у зв`язку із скороченням посад, призначення на які і звільнення з яких здійснює голова правління Пенсійного фонду України, останнім був прийнятий наказ від 26 грудня 2016 №177 Про заходи у зв`язку із реорганізацією деяких територіальних органів Фонду . Даним розпорядчим документом, крім іншого, наказано начальникам головних управлінь Пенсійного фонду України в областях попередити про наступне вивільнення осіб, які працюють на посадах, звільнення з яких віднесено до повноважень голови правління Пенсійного фонду України, запропонувавши таким особам іншу роботу у відповідному управлінні.

10. 05 січня 2017 позивач була попереджена про наступне вивільнення.

11. 21 березня 2017 першим заступником ГУ ПФ в Полтавській області Носенко В.М. були запропоновані дві посади у зв`язку з попередженням про можливе вивільнення позивача, а саме: посада заступника начальника Гадяцького відділу обслуговування громадян Гадяцького ОУПФ та посада завідувача сектору контрольно-перевірочної роботи №1 управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю ГУ ПФ в Полтавській області.

12. Від підпису про запропонування посад позивач відмовилася, про що складено відповідний акт від 21 березня 2017.

13. Цього ж дня позивач звернулася з письмовою заявою на ім`я начальника ГУ ПФ в Полтавській області, в якій просила ознайомити її зі структурою Гадяцького ОУПФ та повідомити про всі посади, які б вона могла обійняти відповідно до своєї кваліфікації. В подальшому позивач зверталася зі скаргами на ім`я начальника Пенсійного фонду України, першого заступника ГУ ПФ в Полтавській області, начальника Гадяцького ОУПФ, які бажаних для неї результатів не принесли.

14. Відповідно до пункту 8 наказу голови правління Пенсійного фонду України від 29 березня 2017 №224-о Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Полтавській області позивач звільнена з посади першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області у зв`язку з реорганізацією, пункт 4 частини першої статті 83 та пункт 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу .

15. Згідно запису №26 трудової книжки, позивач звільнена 30.03.2017.

16. За повідомленням Гадяцького ОУПФ від 29 червня 2017 №1744/04-30 у березні 2017 року позивачу нарахована та виплачена вихідна допомога в порядку частини 4 статті 87 Закону України Про державну службу .

17. Позивач, вважаючи таке звільнення протиправним, звернулася з цим позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

18. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

20. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

21. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

22. Суспільні відносини, пов`язані зі створенням правових та організаційних засад державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, регулює Закон України Про державну службу .

23. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 Закону, державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення.

24. Пунктом 1 частини першої статті 87 Закону встановлено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

25. Положеннями частини третьої статті 87 Закону передбачено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

26. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

27. Частиною четвертою цієї ж норми встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

28. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

29. Частиною другою цієї ж норми встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

30. Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

31. Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору, відповідно до вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, не є обов`язком роботодавця.

32. Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

VI. Позиція Верховного Суду

33. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом цього спору є правомірність звільнення позивача.

35. Таким чином, в межах касаційного перегляду підлягають з`ясуванню обставини правильності наданої судами першої та другої інстанції правової оцінки процедури звільнення та спірному наказу відповідача про звільнення останньої.

36. Судами було встановлено, що звільнення позивача здійснено у зв`язку з реорганізацією на підставі пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу .

37. Така реорганізація була зумовлена рішенням Уряду від 21 грудня 2016 року №988, внаслідок чого було реорганізовано управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі та управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі шляхом їх злиття та утворено Гадяцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України.

38. Також встановлено, що 31 березня 2017 року департаментом персоналу та адміністративного забезпечення Пенсійного фонду України на ім`я позивача надано відповідь, в якій директор департаменту повідомила, що керівництвом головного управління Фонду в Полтавській області були запропоновані після реорганізації територіального управління Фонду, в якому працювала позивач, зайняти, за вибором, одну з вакантних посад в органах Фонду області з урахуванням кваліфікації і досвіду роботи. Посади з інших сфер, на які позивач не має необхідної кваліфікації та досвіду роботи, а саме: з питань призначення та перерахунку пенсій, їй не пропонувалися.

39. Порівняльний аналіз штатних розписів на 2016, 2017 роки управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі та управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі, а також штатного розпису на 2017 рік Гадяцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України дає підстави дійти висновків про те, що скорочення посади першого заступника начальника управління, заступника начальника управління фактично не відбулося.

40. Крім цього, з аналізу наказів про розподіл обов`язків між першим заступником та заступником начальника управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі, Гадяцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України судами попередніх інстанцій було встановлено відсутність суттєвих змін у службових обов`язках вказаних посад.

41. Водночас, суди встановили, що незважаючи на вказані обставини першим заступником ГУ ПФ в Полтавській області були запропоновані лише дві посади перед звільненням позивача, а саме: посада заступника начальника Гадяцького відділу обслуговування громадян Гадяцького ОУПФ та посада завідувача сектору контрольно-перевірочної роботи №1 управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю ГУ ПФ в Полтавській області, від зайняття яких позивач фактично відмовилася, про що свідчить акт про відмову від підпису від 21 березня 2017 року.

42. За даними Гадяцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України, наведеними в листі від 30 червня 2017 року №1782/06-14 станом на 30 березня 2017 в Гадяцькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України були вакантними наступні посади: заступник начальника Гадяцького відділу обслуговування громадян; завідувач юридичного сектору; головний спеціаліст Зінківського сектору обслуговування громадян; головний спеціаліст Зіньківського відділу з питань призначення та перерахунку пенсій; тимчасова посада головного спеціаліста Зіньківського відділу з питань призначення та перерахунку пенсій; тимчасова посада провідного спеціаліста Зіньківського відділу з питань призначення та перерахунку пенсій; спеціаліст Зіньківського відділу з питань призначення та перерахунку пенсій; спеціаліст Зіньківського відділу з питань призначення та перерахунку пенсій; водій автотранспортних засобів; провідний інспектор Зіньківського сектору з обслуговування громадян.

43. Відповідно до списку працівників Гадяцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України, які були призначені на посади згідно штатного розпису на 2017 рік, посада першого заступника начальника управління була зайнята ОСОБА_2 , посада заступника начальника управління - ОСОБА_3 лише 29 березня 2017 відповідно до наказу №225-о.

44. Тобто, станом на 21 березня 2017 року вказані посади були вакантними, однак перед звільненням позивачу запропоновані не були.

45. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

46. За вказаних обставин, Верховний Суд вважає обгрунтованими та правильними висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що всупереч визначеному законом обов`язку запропонувати всі вакансії, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, відповідач перед звільненням позивача запропонував їй не всі посади, які були вакантними на момент звернення.

47. Отже, в спірних правовідносинах відповідачем фактично дотримано норми трудового законодавства лише в частині попередження позивача про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.

48. З урахуванням вказаного, суди дійшли правильних висновків про протиправність спірного наказу голови правління Пенсійного фонду України від 29 березня 2017 №224-о Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Полтавській області в частині звільнення ОСОБА_1 не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнятий без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому позов у частині вимог щодо його скасування підлягає задоволенню. Отже, позивач як звільнена без достатніх законних підстав має право на відновлення її порушеного права на працю шляхом поновлення на попередній посаді з 31 березня 2017 року.

49. При цьому, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в частині поновлення її саме на посаді першого заступника начальника Гадяцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України є неналежним і з метою відновлення порушеного її права на працю позивач підлягає поновленню на посаді, з якої відбулося звільнення, а саме: на посаді першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі.

50. У зв`язку з цим доводи касаційної скарги щодо зазначених обставин є необґрунтованими.

51. Крім цього, Верховний Суд констатує правильність висновку апеляційної інстанції про зміну рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також в частині задоволення вимог позивача про відшкодування витрат на правову допомогу.

52. Доводи касаційних скарг не спростовують вказаних висновків судів попередніх інстанцій, а лише зводяться до суб`єктивної переоцінки позивачем та відповідачем встановлених судами фактичних обставин справи та їх власного бачення застосування норм чинного законодавства України. Безпідставність таких доводів встановлена під час касаційного розгляду справи.

53. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення судів у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно надано оцінку всім аргументам учасників справи у тій мірі, в якій це необхідно для правильного розумінням ухваленого судами рішення.

54. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

55. За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

56. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VIІ. Судові витрати

57. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 , Пенсійного фонду України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 3 липня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 3 липня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

В.М. Соколова