Рішення

від 21.10.2019 по справі 229/4997/19

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/229/1110/2019

ЄУН 229/4997/19

РІШЕННЯ

іменем України

21 жовтня 2019 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Панової Т.Л.

за участю секретаря

судового засідання Гумірової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Дружківської міської ради, Олексієво-Дружківської селищної ради про визнання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку недійсним та визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів, в якому просить визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку розміром 0,1241 гектарів, виданий на підставі рішення Олексієво-Дружківської селищної ради за № 81 від 09.12.1998 року на ім`я ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку розміром 0,1241 гектарів, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовує свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її тітка ОСОБА_2 . Після смерті ніяких спадкоємців у ОСОБА_2 не залишилось. За життя ОСОБА_2 , 16.05.1992 року між ними був укладений договір довічного утримання, відповідно до якого ОСОБА_2 передала позивачу у власність житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями по АДРЕСА_1 з забороною відчуження вказаного в договорі житлового будинку до зупинення договору довічного утримання.

Після смерті ОСОБА_2 , 28.04.2016 року позивач звернулась до нотаріуса, який зняв заборону на відчуження вказаного будинку. Земельна ділянка площею 0,1241 гектарів на якій розташований будинок з прибудовами, належить згідно державного акту на право приватної власності на землю за № 81 від 09.12.1998 року, на праві приватної власності померлій ОСОБА_2 . Про існування даного акту позивачу нічого не було відомо.

Восени 2016 року позивач звернулась до суду з позовом до територіальної громади в особі Дружківської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю. Рішенням Дружківського міського суду від 24.10.2016 року її позов було задоволено у повному обсязі шляхом визнання за ОСОБА_1 в порядку набувальної давності право власності на відповідну земельну ділянку.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 11.11.2016 року вказане рішення Дружківського міського суду Донецької області було скасоване.

22.08.2019 року позивач звернулась до відповідача з заявою про надання їй у приватну власність спірну земельну ділянку, але в цьому їй було відмовлено на тих підставах, що вказана земельна ділянка вже була приватизована іншою особою ОСОБА_2 і тому передати її у приватну власність немає можливості.

Позивачу запропоновано звернутись до суду для визнання права власності.

На теперішній час позивач не може розпоряджатись своєю власністю.

Ухвалою суду від 02 вересня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом і визначено розгляд справи проводити в загальному порядку позовного провадження (а.с.26-27).

24 вересня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с.33)

В судове засідання сторони не з`явилися.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Проте представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі та участі позивача.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Проте надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши докази по справі, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).

Відповідно до договору довічного утримання від 16.05.1992 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1114, ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 належний їй на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_2 господарськими та побутовими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 910,0 кв.м. В свою чергу, ОСОБА_1 зобов`язалася довічно повністю утримувати ОСОБА_2 , забезпечувати її харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою (а.с. 8).

Право власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , також підтвердується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформацією від комунального підприємства Дружківське міське бюро технічної інвентаризації (а.с. 11, 24-25, 34).

Позивачем надано висновок про вартість майна, згідно з яким ринкова вартість об`єкта оцінки, а саме житлового будинку з господарськими будівлями, загальною площею 56,30 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , складає 67286,00 грн. (а.с. 20).

ОСОБА_2 на праві приватної власності належала земельна ділянка , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1241 гектарів, яку було виділено для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1580, виданий Олексієво-Дружківською селищною радою народних депутатів 21.12.1998 року (а.с. 18).

Позивач надала висновок про вартість майна, згідно з яким оціночна вартість на дату оцінки земельної ділянки загальною площею 0,1241 га, кадастровий номер: 1411745300:00:002:0296, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), складає 20144,00 грн. (а.с. 19).

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 24.10.2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Дружківської міської ради Донецької області, третя особа Державна нотаріальна контора м.Дружківка про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку набувальної давності право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1241 гектарів, на якій розміщені житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 28.11.2016 року апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області задоволено.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 24.10.2016 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Дружківської міської ради Донецької області про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю відмовлено (а.с. 13-15).

Рішенням Олексієво-Дружківської селищної ради від 26.01.2017 року № 7/15-11 надано ОСОБА_1 дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 48200463 від 12.08.2019 року відмовлено у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1411745300:00:002:0296 за ОСОБА_1 (а.с. 12).

22.08.2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до голови Олексієво-Дружківської селищної ради, в якій просила надати їй земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 у приватну власність (а.с. 16).

Листом Олексієво-Дружківської селищної ради від 22.08.2019 № 02-16/175, ОСОБА_1 повідомлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 вже приватизована на іншу особу, а саме на ОСОБА_2 . Тому передати у приватну власність вказану земельну ділянку немає можливості (а.с. 17).

Частина 1 ст. 55 Конституції України, передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені чи порушуються, створені чи створюються перешкоди для їх реалізації чи мають місце інші обмеження прав і свобод.

Згідно із ч. 1 ст. 64 Основного Закону, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Враховуючи ту обставину, що спірні правовідносини виникли до 01 січня 2002 року, суд застосовує норми Земельного Кодексу України 1990 року, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі ст. 6 ЗК України (в ред. 1990 року), громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).

Згідно зі ст. 22 ЗК України (в ред. 1990 року), право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

За змістом ст. 23 ЗК України (в редакції 1990 року із відповідними змінами), право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

Згідно зі ст. 30 ЗК України (в редакції 1990 року із відповідними змінами), при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Згідно із змістом ст.44 ЗК України (в ред. 1990 року із відповідними змінами), порушені права власників земельних ділянок і землекористувачів підлягають поновленню.

Поновлення прав власників земельних ділянок і землекористувачів здійснюється радою народних депутатів відповідно до їх компетенції, судом, арбітражним судом або третейським судом.

Згідно із ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обовязкової реєстрації.

Відповідно до п. п. 8, 9 ст. 27 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на обєкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 01 січня 2013 року; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 9 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень ЗУ Про державний земельний кадастр встановлено, що державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки до 01 січня 2013 року.

Відповідно абзацу 2 п. 7 Постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно із ч. 3 ст.152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 ЦК України).

За змістом правової позиції, викладеної у справі № 6-319цс15 ВСУ, судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності виникає на підставах, не заборонених законом, і вважається придбаним правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із ст. 392 ЦК України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що позивачу, на підставі договору довічного утримання від 16.05.1992 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1114, на праві власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Поряд з цим, на підставі ст. 30 ЗК України (в редакції 1990 року із відповідними змінами) до ОСОБА_1 перейшло право власності на земельну ділянку розміром 0,1241 гектарів, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Тому, державний акт на право приватної власності на землю, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1580, виданий Олексієво-Дружківською селищною радою народних депутатів Токаревій Н.П.в порушення положень статті 30 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року із відповідними змінами).

Враховуючи, що видача дубліката державного акта, чи внесення виправлень в нього чинним законодавством не передбачена, виникла ситуація за якої позивач позбавлена можливості зареєструвати своє право власності на вказану земельну ділянку в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Таким чином, суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Дружківської міської ради, Олексієво-Дружківської селищної ради про визнання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку недійсним та визнання права власності на земельну ділянку , підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Керуючись ст.ст. 2, 4,5,10-13,76-81, 89, 258-259,263-265,268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Дружківської міської ради, Олексієво-Дружківської селищної ради про визнання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку недійсним та визнання права власності на земельну ділянку задовольнити.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку розміром 0,1241 гектарів, виданий на підставі рішення Олексієво-Дружківської селищної ради за № 81 від 09.12.1998 року на ім`я ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку розміром 0,1241 гектарів, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання в 30денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 21 жовтня 2019 року.

Суддя: Т.Л. Панова

Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2019 року.

Суддя: Т.Л. Панова