Постанова

від 23.10.2019 по справі 219/8130/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 219/8130/19 Номер провадження 22-ц/804/2638/19

Номер провадження 22-ц/804/2638/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2019 року Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача: Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Деменкової Євгенії Сергіївни на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 липня 2019 року (постановлену під головуванням судді Хомченко Л.І. у м. Бахмут Донецької області, повний текст складено 23 липня 2019 року) у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі №219/8130/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що відповідач відмовляється повертати належне йому швейне обладнання, яке відповідно до договору оренди від 17.12.2014 року, укладеного між ним та ОСОБА_3 , було передано у строкове платне користування останнього. Зазначене майно та обладнання перебувало в оренді ОСОБА_3 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_3 майно залишилось перебувати за адресою: АДРЕСА_1 , поверху будівлі. Відповідач була цивільною дружиною ОСОБА_3 .. Добровільно повернуту вищезазначене майно відмовилась.

Просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на швейне обладнання, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , на 4 поверху будівлі УВО УТОГ, в приміщенні, яке орендується ПП Флаттер , в якому відповідач є засновником. Заборонити ОСОБА_1 відчуження та користування зазначеним майном.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду від 23 липня 2019 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на швейне обладнання, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , на 4 поверху будівлі УВО УТОГ, в приміщенні, яке орендується ПП Виробничо-комерційна фірма Флаттер , в якому відповідач є засновником.

Заборонено ОСОБА_1 відчуження та користування зазначеним майном.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та вирішити питання щодо судових витрат. В обґрунтування посилається на те, що жодного обладнання від позивача відповідачка не отримувала, ніяких стосунків у позивача і відповідача ніколи не виникало. Договір оренди було укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ..

За зазначеною в ухвалі адресою знаходиться ще одне підприємство ТОВ Реглан .

В переліку майна не вбачається індивідуалізації конкретно визначеного майна.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

В судове засідання з`явилися представник ОСОБА_2 -адвокат Негодуйко Г.В. та представник ОСОБА_1 - адвокат Деменкова Є. С., позивач та відповідачка про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно із частиною 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання подальшого рішення суду.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями статті 149 ЦПК України, якою передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно із пунктом другим частини першої та частини третьої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі, для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Судом встановлено, що 17.12.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір оренди швейного обладнання.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

ОСОБА_1 була цивільною дружиною ОСОБА_3 , після його смерті в 2017 році вона зареєструвала приватне підприємство Флаттер по пошиттю одягу, що підтвердили представники сторін.

Позивач обґрунтував у чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду у справі про витребування майна.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірним майном, оскільки між сторонами дійсно виник спір і є об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду про повернення майна.

Доводи про те, що ОСОБА_1 немає ніякого відношення до швейного обладнання, яке належить позивачеві, не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки спростовуються встановленими обставинами.

На момент розгляду справи в апеляційній інстанції ОСОБА_1 частково повернула швейне обладнання, яке орендував ОСОБА_3 у позивача, що підтвердили представники сторін.

Посилання на те, що швейне обладнання,на яке накладено арешт, не ідентифіковано, тому відсутні підстави для забезпечення позову таким видом, є необгрунтованим, так як при розгляді справи по суті будуть з`ясовуватися всі обставини щодо придбання конкретного майна.

Проте, вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом першої інстанції заборонено користування спірним майном. Між тим,такий вид забезпечення позову є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами. Оскільки представники сторін не заперечували, що підприємство ОСОБА_1 займається пошиттям одягу, на ньому працюють інші працівники. ОСОБА_1 використовує належне їй обладнання. А тому заборона користуватися спірним майном може вплинути на господарську діяльність підприємства та порушить права інших осіб, які працюють на підприємстві.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає зміні в частині заборони користуватися спірним майном, а апеляційна скарга-частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, то з огляду на те, що судове рішення в основній своїй частині залишається без змін, підстав для зміни або розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України не має.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Деменкової Євгенії Сергіївни задовольнити частково.

Ухвалу Артемівського міськрайонного суду від 23 липня 2019 року змінити, виключивши з резолютивної частини ухвали вказівку про заборону користування зазначеним в ухвалі майном.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: