Постанова

від 22.10.2019 по справі 320/631/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 22.10.2019 Справа № 320/631/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 320/631/19

Провадження №22-ц/807/2863/19

Головуючий в 1-й інстанції - Купавська Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Дашковської А.В., Полякова О.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 червня 2019 року, ухвалене в м. Мелітополь у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Умвельт Мелітополь про захист прав споживачів та визнання недійним розрахунку заборгованості по наданню послуг з вивезення твердих побутових відходів,-

В С Т А Н О В И В:

У січня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати недійсним розрахунок заборгованості по наданню послуг з вивезення твердих побутових відходів в розмірі 1994,24 грн. та стягнути судові витрати. Свої вимоги обґрунтував тим, що 29.07.2010 року між ним та ТОВ Ремондіс Мелітополь було укладено договір про комунальне обслуговування його будинку в частині вивозу твердих побутових відходів. Термін дії договору до 31.12.2011. Оскільки свої послуги дана організація не виконувала, в грудні 2011 року перед закінченням дії договору він повідомив про небажання продовжувати дію вказаного договору. Позивач вважає нараховану відповідачем суму боргу безпідставною, оскільки акти на підтвердження виконаних робіт відсутні, кількість його відходів не відповідає виставленим рахункам, кількість прописаних осіб в наведених рахунках не відповідає дійсності, оскільки по факту за адресою обслуговування проживає лише один позивач.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 червня 2019 року в позові ОСОБА_1 до ТОВ Умвельт Мелітополь про захист прав споживачів та визнання недійсним розрахунку заборгованості по наданню послуг з вивезення твердих побутових відходів відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що до закінчення дії договору укладеного між відповідачем та позивачем, а саме 23.12.2011 року ОСОБА_1 надіслав на адресу відповідача повідомлення про своє небажання продовжувати дію договору, між тим вказане повідомлення було проігноровано товариством. Наразі послуги за договором позивачу не надаються, нарахування відбувається на двох осіб, хоча за адресою обслуговування проживає лише позивач. Вказані обставини безпідставно не прийняті до уваги судом першої інстанції і, як наслідок ухвалене неправомірне рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ Умвельт Мелітополь вказує, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалене обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2019 року це 192 100 грн. (відповідно до Закону України Про Державний бюджет на 2019 рік з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1921 грн. (1921 грн. Х 100 = 192 100 грн.)), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач мешкає по АДРЕСА_1 (а.с.8).

29.07.2010 ТОВ Ремондіс-Мелітополь та ОСОБА_1 уклали договір про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів. Відповідно до укладеного договору ТОВ Ремондіс-Мелітополь зобов`язалося згідно з графіком надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів від будинку АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 зобов`язався вчасно сплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором (а.с.7).

На ім`я ОСОБА_1 на підставі договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 29.07.2010 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с.7).

Пунктом 2. зазначеного договору передбачено вивезення ТПВ за безконтейнерною схемою для приватного сектору. Сума оплати за надані послуги визначається згідно тарифу погодженого з органом місцевого самоврядування. Розрахунок обсягу та вартості послуг по вивезенню ТПВ здійснюється ТОВ Ремондіс-Мелітополь (п.п.3.1, 3.4).

Строк дії даного договору в пункті 9.1 зазначено до 31.12.2011. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії одна із сторін не заявила про відмову від договору або про його перегляд (а.с.7).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ТОВ Ремондіс-Мелітополь (ідентифікаційнйи номер 36899947) та ТОВ Умвельт Мелітополь (код ЄДРПОУ 36899947) одним з основний видів діяльності даних товариств є збирання безпечних відходів (38.11).

Рішенням виконкому Мелітопольської міської ради від 13.07.2017 за №132/2 виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у м. Мелітополі визначено ТОВ Умвельт Мелітополь строком на п`ять років. Також, п.3 даного рішення визнано таким, що втратило чинність рішення виконкому від 24.02.2010 №38 Про передачу повноважень щодо вивезення твердих та рідких побутових відходів для ТОВ Ремондіс-Мелітополь (а.с.41).

На даний час позивач є споживачем послуг ТОВ Умвельт Мелітополь .

Нарахування суми за комунальні послуги здійснюється відповідачем відповідно до затверджених виконкомом Мелітопольської міської ради рішень, як то: рішенням від 26.05.2011 за №102/2 визначено здійснювати оплату за вивіз сміття за встановленими нормами накопичення ТПВ в місті за фактичним місцем проживання; рішенням від 25.01.2018 за №19/3 затверджено норми утворення ТПВ для мешканців житлових будинків приватного сектору з 01.01.2018 на рівні 2,1м 3 на рік; рішення від 12.04.2018 за №76/2 встановлено ТОВ Умвельт Мелітополь тариф на послуги з вивезення ТПВ для населення в розмірі 100,02 грн. за 1 м 3 (а.с.42,43-44,45).

Відповідно до рахунку на оплату наданих послуг з вивезення ТВП станом на 01.12.2018 позивач має заборгованість в розмірі 1994,26 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що не дивлячись на відсутність укладеного договору між сторонами, надання послуг з вивезення ТПВ за адресою позивача здійснюється на підставі Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070 Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів , положення якого мають юридично обов`язковий характер і підлягають застосуванню незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні. Надання власнику житла послуг з вивезення ТПВ та відкриття на його ім`я особового рахунку слід вважати фактичним укладенням договору на умовах, передбачених Законом України Про житлово-комунальні послуги та Правил надання послуг з вивезення побутових відходів. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 та ч. 10ст. 35-1 Закону України Про відходи власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах визначає виконавця послуг з перевезення побутових відходів з певної території населеного пункту.

Рішенням виконкому Мелітопольської міської ради від 13.07.2017 за №132/2 виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у м. Мелітополі визначено ТОВ Умвельт Мелітополь строком на п`ять років. (а.с.41).

Позивач мешкає по АДРЕСА_1 (а.с.8).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.2004 року плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Нарахування суми за комунальні послуги здійснюється відповідачем відповідно до затверджених виконкомом Мелітопольської міської ради рішень, як то: рішенням від 26.05.2011 за №102/2 визначено здійснювати оплату за вивіз сміття за встановленими нормами накопичення ТПВ в місті за фактичним місцем проживання; рішенням від 25.01.2018 за №19/3 затверджено норми утворення ТПВ для мешканців житлових будинків приватного сектору з 01.01.2018 на рівні 2,1м 3 на рік; рішення від 12.04.2018 за №76/2 встановлено ТОВ Умвельт Мелітополь тариф на послуги з вивезення ТПВ для населення в розмірі 100,02 за 1 м 3 (а.с.42,43-44,45).

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Положеннями частини третьої статті 12 та частин першої статті 81 ЦПК України , передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем у справі не доведено факту ненадання відповідачем послуг з вивезення ТПВ за його адресою проживання і відповідно незаконного нарахування за вказані послуги заборгованості.

Натомість відповідачем надані документи на підтвердження виконання своїх зобов`язань з вивезення побутових відходів по АДРЕСА_1 (а.с.24,25, 57-65), які не спростовані позивачем.

Посилання позивача на неправомірне нарахування заборгованості із розрахунку проживання за адресою обслуговування двох осіб, не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не доведено звернення до відповідача з вимогою здійснення перерахунку заборгованості з наданням підтвердження кількості зареєстрованих осіб за адресою його проживання.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 червня 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 22 жовтня 2019 року.

Головуючий, суддя-доповідач С. В. Кухар

Судді: А. В. Дашковська

О. З. Поляков