Постанова

від 08.10.2019 по справі 911/98/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2019 р. Справа№ 911/98/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Жук Г.А.

Мартюк А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2019

у справі №911/98/19 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України"

до Приватного підприємства "Фірма "Промвентиляція"

про стягнення 4 432,43 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст первісних позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Фірма "Промвентиляція" про стягнення 3 695,66 грн. пені та 736,77 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ НАК Нафтогаз України послалося на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманого природного газу за Договором купівлі-продажу природного газу № 14/2437/11 від 30.09.2011.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.03.2019 у справі №911/98/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовну, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги про стягнення пені та 3% річних за Договором підпадають під врегулювання ч. 3 ст. 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії та є списаними. Отже, у відповідача відсутній обов`язок зі сплати пені та 3 % річних.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить скасувати рішення суду першої інстанції та стягнути з Приватного підприємства "Фірма "Промвентиляція" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" борг у загальній сумі 4 432,43 грн., у тому числі: пеня в сумі 3 695,66 грн.; три проценти річних в сумі 736,77 грн. та суму сплаченого судового збору.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що списання заборгованості має відбуватися з додержанням процедури встановленої Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а відповідач має бути включений до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. Оскільки відповідач відповідну процедуру не проходив та не був включений до вказаного реєстру, то підстави, зазначені в оскаржуваному рішенні, для відмови у задоволенні позову відсутні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/98/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №911/98/19 та роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2019 у зв`язку із перебуванням суддів Пономаренка Є.Ю. та Руденко М.А. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №911/98/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дідиченко М.А., судді - Жук Г.А., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2019 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2019 у справі №911/98/19 до провадження вказаною колегією суддів.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не заявлено.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

30.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Приватним підприємством "Фірма "Промвентиляція" (покупець) укладено договір № 14/2437/11 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати.

Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.1., 3.4. договору).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.п.6.1. договору).

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року, з листопада 2012 року по грудень 2012 року продавець передав покупцю природній газ на загальну суму 2 126 873,92 грн, а відтак належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання.

Як зазначає позивач, відповідач оплатив отриманий природний газ за Договором у повному обсязі, проте з порушенням встановлених п. 6.1 Договору строків, що підтверджується розрахунком та випискою позивача по операціям з відповідачем за Договором.

Предметом спору у даній справі є матеріально правові вимоги про стягнення 3695,66 грн пені та 736,77 грн 3% річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статями 11, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Предметом даного спору є стягнення пені та 3% річних, у зв`язку з несвоєчасним погашенням основного зобов`язання за Договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За приписом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

ПАТ НАК Нафтогаз , з урахуванням періодів прострочення сплати суми основного боргу та фактичних дат погашення заборгованості, обґрунтовано нарахував до стягнення з відповідача 3695,66 грн пені та 736,77 грн 3% річних.

Проте, 30.11.2016 набув чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (далі - Закон № 1730-VIII), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону № 1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1730-VIII процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно зі ст. 2 Закону № 1730-VIII дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 ст. 3 Закону № 1730-VIII передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

За приписами частини першої статті 5 Закону № 1730-VIII реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно доЗакону № 1730-VIII.

Постановою Кабінету Міністрів України № 93 від 21.02.2017 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 вказаного Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно з Законом № 1730-VIII; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

З наведених норм вбачається, що для здійснення процедури врегулювання заборгованості (проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості) необхідною умовою є включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства, з метою її врегулювання за домовленістю сторін шляхом вчинення відповідних правочинів.

Разом з тим, ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII є нормою прямої дії, при цьому застосування її приписів не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.

Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII, тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак не потребує доведення доказ включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII.

Судом встановлено, що на момент набрання чинності Закону України від 03.10.2016 № 1730-VIII заборгованість відповідача за спожиті енергоносії була погашена (до 30.11.2016), що також не заперечується позивачем.

Таким чином, твердження апелянта, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості шляхом її списання теплопостачальні та теплогенеруючі організації повинні бути включені до відповідного Реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в сфері житлово-комунального господарства, є помилковими.

Враховуючи, що позивач просить стягнути пеню та 3% річних, які нараховані на суму основного боргу, що була сплачена станом до набуття чинності Законом № 1730-VIII (30.11.2016), а відповідачем використовувався газ для виробництва теплової енергії, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення пені та 3 % річних, оскільки вони вважаються списаними відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII, а виконання такої норми (списання санкцій) не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Вказане вище, зокрема, узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 905/403/17, від 23.05.2018 у справі № 908/2114/16, від 22.12.2018 у справі № 904/2961/18, від 18.12.2018 у справі № 905/301/18, від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16, від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 06.09.2018 у справі № 925/106/18, від 01.04.2019 у справі № 922/2784/18.

З огляду на встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи, що позивач просить стягнути пеню та 3% річних, які нараховані на суму основного боргу, що була сплачена станом до набуття чинності Законом № 1730-VIII (30.11.2016), а відповідачем використовувався газ для виробництва теплової енергії, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення пені та 3 % річних, оскільки вони вважаються списаними відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII, а виконання такої норми (списання санкцій) не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги ПАТ НАК Нафтогаз є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2019 у справі № 911/98/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2019 у справі № 911/98/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2019 у справі № 911/98/19 залишити без змін.

3. Скасувати зупинення дії рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2019 у справі № 911/98/19.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

5. Матеріали справи № 911/98/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Г.А. Жук

А.І. Мартюк