Постанова

від 23.10.2019 по справі 920/639/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2019 р. Справа№ 920/639/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Яковлєва М.Л.

Козир Т.П.

розглянувши у письмовому провадженні

апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради

на рішення Господарського суду Сумської області

від 25.07.2019 (повний текст рішення підписано 26.07.2019)

у справі № 920/639/19 (суддя Заєць С.В.)

за позовом Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Руна Петрол"

про стягнення 69769 грн 56 коп.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради (надалі -позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Руна Петрол" (надалі - відповідач) 64279 грн 80 коп. плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням у міську систему каналізації відповідно до умов укладеного сторонами договору про надання послуг з водопостачання будівельних об`єктів від 30.10.2015 № 3947 (далі - Договір), а також нарахованих на суму заборгованості: 3 935 грн 86 коп. пені, 326 грн 80 коп. 3% річних, 1227 грн 10 коп. інфляційних втрат.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем були перевищені гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, що є порушенням умов укладених між сторонами договору від 30.10.2015 № 3947, а також Правил приймання стічних вод у систему каналізації м. Суми, затверджених рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 №596 (надалі - Правила №596) з урахуванням рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 №539 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 №596 "Про затвердження Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми" (надалі - Правила №539). Вищезазначені порушення, на думку позивача, є підставою для виставлення ним відповідачу рахунку на оплату, який відповідач повинен оплатити протягом 30 банківських днів.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив в задоволенні позовної заяви відмовити, посилаючись на те, що позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на нормативно-правові акти, які не були чинними в період існування спірних правовідносин.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.07.2019 в задоволенні позову Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Руна Петрол" про стягнення 69769,56 грн відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача не було правових підстав для розрахунку плати за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод за вказаний період, а Правила № 539 не підлягали застосуванню, оскільки не відповідали вимогам законодавства України.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, позивач подав до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 25.07.2019 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі апелянтом зазначено, що висновки суду першої інстанції щодо застосування позивачем порядку визначення розміру плати на підставі нормативно-правового акту, який вже було скасовано, а саме: Правил № 37 та Інструкції № 37 до відібраних проб 12.12.2018 є безпідставним, оскільки КП "Міськводоканал" Сумської міської ради здійснював розрахунок величини плати за скид стічних вод з понаднормативними забрудненнями у систему централізованого водовідведення на підставі чинного Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316. При цьому вказував, що правомірність дій позивача підтверджено листом Департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 18.09.2018 № 8/9-2698-18, тобто розробником Правил № 316, в якому зазначено, що на період розроблення нової редакції місцевих Правил приймання, місцеві Правила від 10.12.2007 №596, Правила від 06.09.2011 №539 діють в частині, що не суперечить чинним нормам законодавства з застосуванням допустимих концентрацій (далі за текстом - ДК), які розраховані для забезпечення встановлених підприємству нормативів гранично допустимих концентрацій та нормативів гранично допустимого скиду забруднюючих речовин, але судом також фактично не досліджено вказаний доказ та не наведено мотивованої оцінки доказу, що є порушенням пункту 3 частини третьої статті 238 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 25.07.2019 у справі № 920/639/19 та вирішено здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

30.10.2015 між позивачем і відповідачем було укладено тимчасовий договір про надання послуг з водопостачання будівельних об`єктів №3947, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов`язався забезпечувати відповідача питною водою, а відповідач зобов`язався своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором.

Згідно з п. 5.3. Договору відповідач несе відповідальність за каналізаційні мережі, які знаходяться у нього на балансі.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що його укладено з 01.11.2011 по 03.07.2016 і він вважається щорічно продовженим (але не більше 3 років).

Пунктами 2.2.1. Правил № 596 та Правил № 539 передбачено, що позивач має право контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод відповідача.

Позивачем 12.12.2018 проводилась перевірка якості скиду стічних вод на каналізаційному випуску на виході з колодязя, за адресою: вул. 20 років Перемоги, 1/1 у м. Суми.

Позивачем, при здійсненні контролю за скидом забруднюючих речовин, було виявлено факт скиду відповідачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням вмісту рівня забруднюючих речовин порівняно з встановленими місцевими правилами.

За результатами перевірки був складений акт по відбору проб та протокол дослідження якості стічних вод, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідного акту та протоколу.

Позивач для розрахунку плати використовував дані лабораторії позивача, що передбачено п.7.10 Правил № 596 та Правил № 539. Хімічна лабораторія контролю промстоків відповідача відповідає критеріям атестації і атестована на право проведення вимірювань у сфері робіт з контролю стану навколишнього природного середовища (води стічні), що підтверджується свідоцтвами про атестацію.

Позивач зазначає, що до даних правовідносин застосовуються правила та порядок, які затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316 "Про затвердження Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення" та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення (далі - Правила № 316, Порядок № 316), який набрав чинності 02.02.2018.

Плата за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення у разі порушення вимог щодо якості і режиму їх скидання вноситься споживачем на рахунок виробника у порядку та в строки, що передбачені місцевими правилами приймання та/або договором (п. 13 Порядку № 316).

Відповідно до п. 2.3.4 Правил № 596 та Правил № 539 відповідач зобов`язаний оплачувати рахунки за скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених показників протягом 30 банківських днів.

16.01.2019 відповідач нарочно отримав даний рахунок на оплату.

Згідно з абз. 2 п. 6.7.18 Правил №596 та Правил №539 протягом шестимісячного терміну після виявлення перевищення ДК, позивач направляє відповідачу претензію.

Позивач направив на адресу відповідача претензію, яка залишена без виконання.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 64279 грн 80 коп. плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням у міську систему каналізації, а також нарахованих на суму заборгованості: 3 935 грн 86 коп. пені, 326 грн 80 коп. 3% річних, 1 227 грн 10 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України за якими зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено вище, умовами договору (п. 3.2) сторони погодили, що оплата відповідачем за скид промислових стічних вод здійснюється згідно з Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 19.02.2002 № 37 та місцевими правилами приймання стічних вод.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 166-р, наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 19.02.2002 № 37, яким встановлювались регуляторні бар`єри, скасований з 21.05.2017, як такий, що втратив актуальність.

Щодо Правил приймання стічних вод у систему каналізації м. Суми, затверджених рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539 (місцеві правила приймання стічних вод), колегією суддів встановлено, що відповідно до ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 у справі № 591/1519/15-а рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539 було прийнято незаконно.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факти, передбачені наведеною нормою, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність судового акта, який вступив у законну силу.

Приписами статті 13 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" визначено, що місцеві правила розробляються на підставі та з урахуванням вимог правил приймання стічних вод та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. У разі якщо відповідний орган місцевого самоврядування не прийняв рішення про затвердження місцевих правил, застосовуються правила приймання стічних вод, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Судом встановлено, що 02.02.2018 набрали чинності Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316.

Відповідно до пункту 2 Правил № 316, останні поширюються на суб`єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод) (далі - виробники), на юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Податковим кодексом України, які скидають стічні води до систем централізованого водовідведення або безпосередньо у каналізаційні очисні споруди (далі - споживачі).

На підставі цих Правил виробник розробляє місцеві Правила приймання, в яких враховують місцеві особливості приймання та очищення стічних вод, а також визначають ДК забруднюючих речовин, що можуть скидати до системи централізованого водовідведення. Місцеві правила приймання затверджуються органами місцевого самоврядування та є обов`язковими для виробників та споживачів (пункт 4 Правил № 316).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з 21.05.2017 (дата скасування наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 19.02.2002 № 37) до 02.02.2018 (дата вступу в силу Правил № 316) у позивача не було правових підстав для розрахунку плати за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод за вказаний період, а Правила № 539 не підлягали застосуванню, оскільки не відповідали вимогам законодавства України.

Відповідна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 28.08.2019 у справі №920/619/18.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод.

Також вірними є висновок Господарського суду Сумської області про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних, пені та інфляційних втрат, які є похідними від вимог про стягнення заборгованості за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати за її подання покладаються судом на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 25.07.2019 у справі № 920/639/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 920/639/19 повернути до Господарського суду Сумської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді М.Л. Яковлєв

Т.П. Козир