Рішення

від 15.10.2019 по справі 902/545/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2019 р. Cправа № 902/545/19

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., при секретарі судового засідання Вознюк К.В., розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Господарським судом Закарпатської області справу №902/545/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ЕКСПРЕС" (88002, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Шумна, 25/404, код ЄДРПОУ 40437363)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІДАНС" (21022, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Гонти, буд. 35, код ЄДРПОУ 40703083)

про стягнення 40600,00 грн., -

за участю представника позивача адвоката Пшеницької Г.В., діючої на підставі ордеру про надання правової допомоги серія ЗР № 74453 від 23.04.2019 р.

представник відповідача в судове засідання не з`явився.

В С Т А Н О В И В :

09.07.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ЕКСПРЕС" звернулось в Господарський суд Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІДАНС" про стягнення 40600, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.12.2018 р. позивач надав відповідачу експедиторські послуги з перевезення вантажу з міста Гнівань до Австрії вартістю 50600,00 грн. Відповідач лише частково оплатив надані послуги в сумі 10000, 00 грн.

Через несплату відповідачем решти заборгованості, позивач звернувся з даним позовом до суду за її примусовим стягненням.

Ухвалою суду від 10.07.2019 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/545/19 для розгляду за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 30.07.2019 р.

Ухвалою від 30.07.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження по справі № 902/545/19 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 24 вересня 2019 р.

12.08.2019 р. представник позивача надіслав до суду додаткові пояснення від 31.07.2019 р., в яких останній зазначив, що 11.12.2018 р. представником ТОВ "ТВІДАНС" було направлено керівнику позивача електронного листа, в додатку до якого містилася заявка на перевезення. В даній заявці вказана вартість одного перевезення 1600 євро. Згідно курсу НБУ станом на 18.12.2018 р. (дата надання послуг) 1600 євро становить 50600,00 грн. (1600 х 31,625 = 50600,00 грн.). 30.12.2018 р. позивач електронною поштою направив у відповідь рахунки для оплати, зокрема, рахунок № 336 від 18.12.2018 р. Представник також зазначив у поясненнях, що до 25.04.2018 р. позивач жодним іншим чином не надсилав відповідачу документів для здійснення оплати, лише 29.05.2019 р. при надсиланні претензії. Здійснення відповідачем часткової оплати свідчить про отримання ним документів.

Ухвалою суду від 24.09.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/545/19 для судового розгляду по суті на 15 жовтня 2019 р.

На вказану дату - 15.10.2019 р. до суду прибув представник позивача. Відповідач правом участі представника в судових засіданнях не скористався, хоча відповідача належним чином повідомлялося про дати і час судових засідань, шляхом направлення ухвал суду рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи відповідача - 21022, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Гонти, буд. 35.

Суд зазначає, що конверт з ухвалою суду від 10.07.2019 р. про відкриття провадження у справі, який був надісланий відповідачу, повернувся до суду невитребуваним по причині закінчення терміну зберігання.

Також конверт з ухвалою суду від 23.07.2019 р. про відкладення підготовчого засідання на 17.09.2019 р., який був надісланий відповідачу, повернувся до суду невитребуваним по причині закінчення терміну зберігання.

Згідно відомостей, отриманих в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті підприємства "Укрпошта" в результаті відстеження поштового відправлення за номером, надіслана на адресу відповідача ухвала суду від 24.09.2019 р. під час доставки не вручена адресату відділенням зв`язку через інші причини.

При неявці в судове засідання відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв`язку, слід дійти висновку, що невручення під час доставки, є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України. Інших адрес відповідач суду не повідомляв та у ЄДР інші адреси відсутні, тому суд позбавлений можливості направити ухвалу на інші адреси.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалами суду відповідачем є наслідками бездіяльності самого відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею, оскільки самим відповідачем надаються до ЄДР відомості щодо офіційної адреси його місцезнаходження, або може свідчити про свідому відмову відповідача від отримання кореспонденції, направленої судом.

Відтак, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач, натомість проявив процесуальну бездіяльність, не отримавши надіслані на його адресу ухвали суду.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/545/19 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 24.09.2019 р. про призначення засідання для розгляду справи по суті у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та її розгляд.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані сторонам завчасно, з урахуванням Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

За таких обставин, у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183, Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Відзиву на позовну заяву, письмових пояснень про причини невиконання вимог ухвал відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задоволити.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.12.2018 р. представником ТОВ "ТВІДАНС" було направлено керівнику позивача електронного листа, в додатку до якого містилася заявка на перевезення. В даній заявці вказана вартість одного перевезення 1600 євро. Згідно курсу НБУ станом на 18.12.2018 р. (дата надання послуг) 1600 євро становить 50600,00 грн. (1600 х 31,625 = 50600,00 грн.). У вказаній заявці замовником вказано ТОВ "Твіданс", експедитором - ТОВ "Караван Експрес", вказано маршрут перевезення: м. Гнівань (Україна) - Австрія, особу отримувача Kollwiq-Holz, дату загрузки - 11.12.2018 р., умови оплати - б/н напротязі 3 - 5 днів по оригіналам документів, термін доставки - не більше 4 дні з моменту митного оформлення, номер автомобіля: АО2949ВК/ НОМЕР_1 .

На виконання домовленостей між ТОВ "Караван Експрес" та ТОВ "Твіданс", а саме організації перевезення з м. Гнівань, Україна до Австрії, Boheimkirchen, ТОВ "Караван Експрес" на підставі заявки виконало свої зобов"язання та надало експедиторські послуги по перевезенню, загальною вартістю 50600,00 грн., що стверджується копією міжнародної товарно - транспортної накладної (СМR) від 13.12.2018 р., підписаною відправником, перевізником, отримувачем.

30.12.2018 р. позивач електронною поштою направив відповідачу рахунок на оплату № 336 від 18.12.2018 р. та акт про здачу - прийняття виконаних робіт № 336 від 18.12.2018 р.

Із матеріалів справи вбачається, що акт про здачу - прийняття виконаних робіт № 336 від 18.12.2018 р. відповідачем не підписаний. Проте претензій, зауважень відповідача щодо якості, обсягу або своєчасності наданих експедиторський послуг, матеріали справи не містять.

На підтвердження зобов"язань між сторонами позивач надав суду заявку, акт про здачу - прийняття виконаних робіт № 336 від 18.12.2018 р., рахунок на оплату № 336 від 18.12.2018 р., копію міжнародної товарно - транспортної накладної (СМR) від 13.12.2018 р.

25.04.2019 р. відповідач здійснив часткову оплату послуг в сумі 10000,00 грн., що стверджується банківською заключною випискою (а.с.59).

Доказів проведення розрахунків відповідачем на суму більшу, ніж вказав позивач у позовній заяві, матеріали справи не містять.

Позивач надіслав відповідачу претензію від 28.05.2019 р., в якій просив протягом 7 днів з дня отримання претензії перерахувати кошти за отримані послуги на рахунок позивача.

Разом із претензією від 28.05.2019 р. позивач надіслав відповідачу копії заявки, рахунку № 336 від 18.12.2018 р., акту № 336 від 18.12.2018 р., міжнародної товарно - транспортної накладної (СМR) від 13.12.2018 р., виписки від 25.04.2019 р.

Однак матеріали справи не містять доказів відповіді на претензію та доказів погашення заборгованості за надані послуги.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 40 600,00 грн. (50 600, 00 грн. - 10 000 грн.).

Несплата відповідачем наданих послуг слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зазначена норма кореспондується з вимогами ст. 144 Господарського кодексу України щодо підстав виникнення майнових прав та обов`язків суб`єктів господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1. ст. 202, ч.1, 2 ст. 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до вимог ч.1. ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів

У відповідності до ч.1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Форма договору сторонами визначається на власний розсуд (усна, письмова), недотримання письмової форми не тягне недійсності такого договору.

Таким чином, дії позивача та відповідача свідчать про те, що між сторонами укладено договір у спрощений спосіб.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1, 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Правові та організаційні засади транспортно - експедиторської діяльності в Україні регулюються Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", згідно ст. 1 якого транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 9 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

В силу приписів ст. 9 Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність" істотними умовами договору транспортного експедирування є відомості про сторони договору: для юридичних осіб-резидентів України - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для фізичних осіб-громадян України: прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст. 933 Цивільного кодексу України клієнт зобов`язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов`язків, встановлених договором. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі. Клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у зв`язку з порушенням обов`язку щодо надання документів та інформації, визначених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем експедиторських послуг та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за надані послуги.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду відзиву на позовну заяву, жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, у тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з викладеного в своїй сукупності, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 40 600, 00 грн. заборгованості за надані експедиторські послуги правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Окрім того, позивач в позовній заяві просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу.

Щодо даного клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2019 р. між позивачем (за договором - "Замовник") та адвокатом Пшеницькою Галиною Василівною (за договором - "Виконавець") укладено договір № КЕ-4 про надання послуг.

Згідно даного договору замовник замовляє і оплачує, а виконавець надає послуги юридичного характеру - правничу допомогу у спорах щодо невиконання зобов"язань ТОВ "Твіданс", визначені у п.2.2 цього договору.

Відповідно до п. 3.5. договору вартість послуг, наданих виконавцем за умовами даного договору, складає не менше 600,00 грн. за одну людино - годину.

Відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 21/1015 від 25.05.2015р. ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі рішення Ради адвокатів Закарпатської області № 105 від 19.05.2015р.

Надання адвокатом позивачу юридичних послуг на суму 4800,00 грн. підтверджується актом здачі - приймання наданих послуг № КЕ - 4/2 від 03.07.2019 р.

Адвокат Пшеницька Г.В. виставила позивачу для оплати юридичних послуг рахунок - фактуру № 64 від 03.07.2019 р. на суму 4800,00 грн.

Факт проведення позивачем розрахунку за надані послуги підтверджується заключною випискою за період з 04.07.2019 р. по 04.07.2019 р., копією платіжного доручення № 507 від 04.07.2019 р. на суму 4800,00 грн.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд враховує, що факт представництва адвокатом Пшеницькою Г.В. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі ордером на надання правової допомоги серії ЗР № 74453 від 23.04.2019 р., позовною заявою, додатковими поясненнями від 31.07.2019 р. Адвокат Пшеницька Г.В. приймала участь у судових засіданнях від імені позивача, що зафіксовано у протоколах судових засідань по справі № 902/545/19.

З огляду викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача в сумі заявленій позивачем.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 130, 231, 233, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІДАНС" (21022, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Гонти, буд. 35, код ЄДРПОУ 40703083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ЕКСПРЕС" (88002, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Шумна, 25/404, код ЄДРПОУ 40437363) 40600,00 грн. - боргу, 1921, 00 грн. - на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 4800,00 грн. - на відшкодування витрат на правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 23 жовтня 2019 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - ТОВ "КАРАВАН ЕКСПРЕС" (88002, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Шумна, 25/404)

3 - ТОВ "ТВІДАНС" (21022, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Гонти, буд. 35)