Рішення

від 18.10.2019 по справі 902/524/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2019 р. Cправа № 902/524/19

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕГО-ТРАНС" (вул. Макарова, 4/45, м. Рівне, 33010)

до : Приватного підприємства - фірми "М" ( Площа Жовтнева, буд. 1, м. Вінниця, 21000)

про стягнення 339 787,10 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився

У С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №б/н від 13.05.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕГО-ТРАНС" про стягнення з Приватного підприємства - фірми "М" суму боргу в розмірі 339 787,10 грн.

Ухвалою суду від 04.07.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/524/19 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.07.2019.

Ухвалою суду від 17.07.2019 підготовче засідання відкладено на 02.09.2019 з підстав неявки представників сторін в засідання суду.

За результатами судового засідання 02.09.2019, судом, за обопільним клопотанням представників сторін, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву в судовому засіданні до 12.09.2019.

12.09.2019 на адресу суду надійшла заява за підписом керівника ТОВ "АРТЕГО-ТРАНС" Грабовського Ю.В. про зміну предмету позову, в якій останній просить стягнути з Приватного підприємства - фірми "М" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕГО-ТРАНС" збитки в сумі 339 787,10 грн.

З огляду на те, що позивачем подано вказану заяву до закінчення підготовчого засідання та з дотримання вимог ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд, ухвалою від 12.09.2019, прийняв зазначену заяву до розгляду.

При розгляді справи 12.09.2019 судом оголошено перерву до 02.10.2019, про що постановлено відповідну ухвалу.

За результатами підготовчого засідання 02.10.2019 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2019.

18.10.2019 на електронну адресу суду надійшло клопотання від 18.10.2019 за підписом представника позивача - адвоката Костюк Т.П. про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з хворобою.

На визначену судом дату представник позивача не з`явився.

Представник відповідача також правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає, що відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, ухвалою суду від 02.10.2019, яка за інформацією з сайту ПАТ Укрпошта вручена останньому під розписку 16.10.2019.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Розглядаючи в судовому засіданні 18.10.2019 клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно з вичерпним переліком підстав для відкладення розгляду справи, який передбачено частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, підставою для відкладення розгляду справи, зокрема, є перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У даному випадку судом прийнято до уваги, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є саме неможливість вирішення спору у даному судовому засіданні, а не наявність відповідного клопотання учасника судового процесу.

При цьому, позивачем не було доведено суду неможливості заміни представника, а також неможливості розгляду справи без участі позивача на підставі письмових доказів по справі. Також судом враховано, що відкладення розгляду справи може призвести до затягування строків розгляду спору та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 18.10.2019 прийнято судове рішення.

Стислий виклад позицій учасників судового процесу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на наступне. 01.03.2019 між ТОВ Захід Агробізнес та ТОВ Атрего-Транс укладено договір на транспортно-експедиторські послуги на перевезення товарів.

18.04.2018 ТОВ Захід Агробізнес було надано замовлення для ТОВ Артего-Транс на доставку товарів з м. Обухів Київської області в м. Кропивницький Кіровоградської області.

В цей же день ТОВ Атрего-Транс залучило до перевезення товару перевізника ПП - фірма М , м. Вінниця, подавши договір-заявку для перевезення товару.

Відповідно до договору-заяви №б/н від 18.04.2018 ПП - фірма М 18.04.2018 надала транспортні послуги на перевезення вантажу, і до місця завантаження був наданий автомобіль марки Мерседес державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який прибув для завантаження на територію складу ТОВ РЕМ Транс за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20/2. Після завантаження товару, у цей же день виїхав в напрямку м. Кропивницький Кіровоградської області.

На виконання заявки перевізник приступив до виконання перевезення вантажу на підставі товарно-транспортної накладної в якій було перераховано найменування товару, переданого для перевезення.

У пункті призначення вантаж вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною був виданий лише частково, частина товару була втрачена, а саме мінеральні добрива, препарат Топсін-М500 в кількості 60 літрів на суму 339 787,10 грн, що підтверджується актом нестачі товару, підписаним представником ПП - фірма М водієм ОСОБА_1 та представниками вантажоодержувача, та співробітниками поліції, які були викликані по факту зникнення товару.

За умовами договору-заявки на перевезення № б/н від 18.04.2018, а саме п. 5.7. передбачено, що перевізник-водій несе повну матеріальну відповідальність за цілісність та зберігання вантажу і відповідає перед замовником за втрату вантажу.

Позивач неодноразово вживав заходів щодо досудового врегулювання спору, передбачених ст.ст. 6.7 ГПК України, шляхом направлення претензій, які відповідачем залишені без відповіді та задоволення.

Заявою за вх. номером суду 02-1-34/7194/19 від 12.09.2019 позивач змінив предмет позову та просив стягнути з Приватного підприємства - фірма М на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Артего-Транс збитки в сумі 339 787,10 грн.

Відповідач у відзиві заперечує проти позову мотивуючи це тим, що договір-заявка б/н від 18.04.2014 є нікчемним, не укладався та не підписувався директором ПП - фірма М - Костюченко ОСОБА_2 , уповноважених осіб, які б мали право підпису від імені підприємства немає. Відбиток круглої печатки ПП - фірма М на наданих позивачем копіях документів не відповідає справжньому відбитку круглої печатки підприємства. На супровідних документах до договору-заявки б/н від 18.04.2018, а саме: товарно-транспортних накладних, довіреностях на отримання матеріальних цінностей, акті зняття товарів з відповідального зберігання від 18.04.2018, видатковій накладній № 1228 від 19.04.2018, акті нестачі товару при його прийнятті від перевізника від 19.04.2018 відсутній відтиск круглої печатки та підпис директора підприємства.

Крім того відповідач наголошує, що з 2012 підприємство фактично припинило свою діяльність та не знаходиться за зареєстрованою юридичною адресою, а саме: м. Вінниця, площа Жовтнева, 1, немає приміщення для розташування офісу, не має офісної техніки, в тому числі номеру факсимільного зв`язку АТС, відповідно не користується факсимільним зв`язком, що виключає можливість направлення документів за допомогою факсимільного зв`язку.

Також наголошує, що в договорі-заявці відсутнє зазначення номеру телефону, електронної пошти, що на думку відповідача підтверджує те, що позивач не звертався до відповідача, і відповідно договір-заявка не укладався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Захід Агробізнес (за договором Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Артего-Транс (позивач, за договором Перевізник) укладено Договір про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого Перевізник зобов`язується власними силами або із залучення третіх осіб, на підставі замовлень Замовника надати в обумовлений термін послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом, умови надання яких встановлюються в узгоджених сторонами замовленнях Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти виконані послуги та сплатити за них обумовлену Договором грошову сумі. (надалі Договір перевезення)

Відповідно до п. 3.1. Договору перевезення Перевізник зобов`язаний надати послуги у строки, визначені сторонами у Замовленнях.

Відповідно до п.п. 5.1.1., 5.1.2., 5.1.6., 5.1.9. Договору перевезення Перевізник зобов`язаний виконати перевезення по території України вантажів, що визначені у Замовленнях; залучати до перевезення вантажів Замовника транспортні засоби, які відповідають вимогам перевезення вантажів та встановленим нормам та стандартам, технічно справні, які мають всі необхідні для виконання перевезення документи згідно діючих вимог та правил, а також які відповідають габаритам та спеціальним властивостям, що були узгоджені у Замовленнях або доведені Замовником у вказівках до Перевізника; забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту доставки вантажу до місця призначення; відшкодувати Замовнику вартість вантажу у випадку його втрати або пошкодження, які сталися при перевезенні вантажу.

За доводами позивача, 18.04.2018 ТОВ Захід Агробізнес було надано замовлення для ТОВ Артего-Транс на доставку товарів з м. Обухів Київської області в м. Кропивницький Кіровоградської області. В цей же день ТОВ Атрего-Транс залучило до перевезення товару перевізника ПП - фірма М , подавши договір-заявку для перевезення товару.

18.04.2018 між ТОВ Артеко-Транс (позивач, за Договором Експедитор) та ПП - фірма М (відповідач, за Договором Перевізник) було укладено Договір-заявку на перевезення вантажу (надалі Договір-заявка).

Згідно умов Договору-заявки Експедитор, діє від свого імені, залучає Перевізника для доставки вантажу автомобілями на території України та за її межами, Перевізник доставляє заявлені Експедитором вантажі, а Експедитор оплачує послуги Перевізника на погоджених нижче умовах.

Розділом 2 Договору-заявки визначено умови перевезення, за якими: маршрут - м. Обухів - м. Кропивницький; дата завантаження 18.04.2018; адреса завантаження: м. Обухів; найменування вантажу, вага, розміри місць, загальний обсяг: - добрива - 4,5т.; адреса вивантаження: м. Кропивницький згідно ттн; дата доставки: 19.04.2018.

Відповідно до п. 3.1. Договору-заявки Перевізник надає для перевезення автомобіль (у т.ч. причіп/напівпричіп) у належному стані, що задовольняє вимоги для перевезення зазначеного даною заявкою вантажу, а також усім відповідним вимогам перевезень вантажів.

За умовою п. 5.7. Договору-заявки Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження і своєчасну доставку вантажу.

Частиною 1 ст. 316 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 9 ЗУ Про транспортно-експедиторську діяльність визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ч. 2 ст. 9 ЗУ Про транспортно-експедиторську діяльність , договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Положеннями ст. 4 ЗУ Про транспортно-експедиторську діяльність , передбачено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Частиною 1 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з ч. 5 ст. 308 Господарського кодексу України, про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Пунктом 10.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) (Правила) встановлено, що перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Відповідно до ч. 1 п. 11.1. Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Згідно розділу 1 Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Частиною 2 п. 11.1. Правил встановлено, що товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/ НОМЕР_2 ( марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Позивачем у позові вказано, що ним передано відповідачу до перевезення товар - мінеральні добрива препарату ТОПСІН-М 500 в кількості 4,116т на загальну суму 1 172 684,62 грн.

Відповідне перевезення, за твердженням позивача, було оформлено товарно-транспортною накладною № 1604016 від 18.04.2018.

В той же час, як зазначає позивач, при розвантаженні товару 19.04.2018 за адресою: м. Кропивницькій, вул. Мурманська, 13Д було виявлено факт нестачі товару в кількості 960 л. на суму 339 787,10 грн, про що складено та підписано Акт нестачі товару при його прийнятті від перевізника.

Згідно зі ст. 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

З огляду на відповідальність ТОВ "Артеко-Транс за дії залучених ним третіх осіб відповідно до Договору перевезення від 01.03.2018, ТОВ "Захід Агробізнес звернулось з листом про відшкодування вартості втраченого товару на загальну суму 339 787,10 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Судом зауважується, що системний аналіз цієї норми законодавства дає підстави для висновку, що для її застосування необхідні дві умови, а саме: право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов`язання перед потерпілим; регрес має місце після припинення зобов`язання з відшкодування шкоди.

Проте, наявними матеріалами справи не підтверджується проведення позивачем оплати на користь ТОВ Захід Агробізнес в розмірі 339 787,10 грн.

Надані позивачем копії платіжних доручень № 995 від 14.06.2018 № 1102 від 01.08.2018, № 1050 від 03.07.2018 не можуть слугувати доказом сплати вартості втраченого товару на користь ТОВ Захід Агробізнес , оскільки платником означених платіжних документів є ТОВ Захід Агробізнес .

Надана позивачем бухгалтерська довідка № 05/05-2018 від 05.05.2018 про понесення збитків в розмірі 339 787,10 судом оцінюється критично, оскільки остання є внутрішнім документом підприємства позивача і не підтверджує понесення ним таких збитків.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивач не набув права зворотної вимоги в порядку регресу на суму 339 787,10 грн.

Оцінюючи інші докази надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, суд виходить з наступного.

Так, за твердженням позивача, перевезення було оформлено товарно-транспортною накладною № 1604016 від 18.04.2018.

При дослідження зазначеної накладної судом встановлено, що:

- перевізником є ТОВ Артеко-Транс ;

- замовником (платником) є ТОВ Захід Агробізнес ;

- вантажовідправником є Саміт-Агро-Юкрейн;

- вантажоодержувачем є ТОВ Захід Агробізнес .

Відтак, товарно-транспортною накладною № 1604016 від 18.04.2018 жодним чином не підтверджує передання позивачем відповідачу вантажу до перевезення.

При цьому, наявність підписаного одного лише Договору-заявки не є доказом фактичного передання перевізнику вантажу до перевезення.

За не спростованими позивачем твердженнями відповідача: 1) він не є власником автомобіля, на якому здійснювалося спірне перевезення вантажу, і цей автомобіль не перебував в його оренді або користуванні; 2) він не перебував у трудових відносинах з водієм ОСОБА_1 на момент здійснення ним спірного перевезення вантажу.

Такі твердження відповідача узгоджуються з відомостями з поданих відповідачем копій податкових декларацій платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи) за 2018, 2019 роки.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно із ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 цього ж Кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин справи, зокрема, заподіяння йому матеріальної шкоди втратою прийнятого до перевезення вантажу.

Доводи відповідача щодо недійсності правочину Договору-заявки судом оцінюються критично, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів, як то висновку експерта з цих питань, щодо того, що означений договір підписано не керівником ПП - фірма М , і засвідчений печаткою, яка не належить відповідачу.

Решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, на підставі основних принципів господарського судочинства, таких як верховенство права, диспозитивність, пропорційність, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог , а тому у задоволенні позову відмовляє у повному обсязі.

При винесенні даного рішення, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору та витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

В позові відмовити.

Витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу покласти на позивача.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 23 жовтня 2019 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Макарова, 4/45, м. Рівне, 33010)

3 - відповідачу ( Площа Жовтнева, буд. 1, офіс 830, м. Вінниця, 21000)

4 - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1