Рішення

від 10.10.2019 по справі 905/1127/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.10.2019 Справа № 905/1127/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

секретар судового засідання Доннік Н.В.

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд-ДМС (11601, Житомирська область, м. Малин, вул. Кримського, 118, код ЄДРПОУ 34658557)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Український бізнес банк (83001, м.Донецьк, вул. Артема, 125, код ЄДРПОУ 19388768)

за участі третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинг (03148, м.Київ, вул. Комісара Рикова, 2А, офіс 10)

про вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про обтяження №13804452 зареєстрованого 19.07.2013.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи на стороні відповідача: не з`явився

У провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа №905/1127/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд-ДМС до відповідача Публічного акціонерного товариства Український бізнес банк про вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про обтяження №13804452 зареєстрованого 19.07.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення господарського суду м. Києва №910/2804/18 від 14.06.2018, яким визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Гранд-ДМС право власності на рухоме майно та знято з нього арешт, що накладений відповідачем. Позивач звернувшись із заявою до відповідача, просив останнього на підставі рішення суду №910/2804/18 від 14.06.2018 зняти обтяження з рухомого майна, однак відповідачем така заява залишена без відповіді та виконання. Наведене зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Ухвалою господарського суду Донецької області №905/1127/19 від 24.06.2019 справу прийнято до розгляду за правилами загального провадження.

Ухвалою суду №905/1127/19 від 23.07.2019 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Український лізинг .

Ухвалою суду № 905/1127/19 від 13.08.2019 продовжено строк розгляду справи на стадії підготовчого провадження з ініціативи суду на тридцять днів.

Ухвалою господарського суду Донецької області №905/1127/19 від 23.09.2019 закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.

25.07.2019 на адресу господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує.

Відзив обґрунтований тим, що на підставі укладеного між відповідачем та третьою особою кредитного договору №184/Ю від 15.07.2013, останнім передано в заставу відповідачу обладнання за договором застави від 15.07.2013. Також відповідач наголошує на тому, що рішенням господарського суду м. Києва № 910/23995/15 від 02.11.2015 стягнуто з третьої особи на користь відповідача заборгованість за кредитом по договору №184/Ю від 15.07.2013, однак на даний час рішення суду № 910/23995/15 від 02.11.2015 залишається не виконаним, а заборгованість за кредитним договором не погашеною та складає 700233,56 грн.

З огляду на те, що зобов`язання які забезпечені заставою вважаються виконаними у випадку погашення заставодавцем (третьою особою) його зобов`язань за кредитним договором №184/Ю від 15.07.2013, у відповідача як кредитора відсутні підстави для вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису №13804452 зареєстрованого 19.07.2013 про обтяження рухомого майна.

27.08.2019 надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем викладено доводи стосовно того, що зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця), за винятком випадку, коли відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна (ч. 3 ст.9 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень ). Позивач наголошує на тому, що він як лізингоодержувач за договором фінансового лізингу свої зобов`язання у повному обсязі виконав, що підтверджується актом від 07.07.2016 про повне виконання сторонами своїх зобов`язань за договором лізингу та встановлено рішення господарського суду м. Києва №910/2804/18 від 14.06.2018.

Позивач належним чином повідомлений про дату час та місце судового розгляду справи в судове засідання явку свого представника не забезпечив. Подав до суду заяву в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить провести судове засідання по суті, без участі представника позивача. Заява долучена судом до матеріалів справи.

Представники відповідача та третьої особи, належним чином повідомлені про дату час та місце судового розгляду справи у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Слід зазначити, що третя особа не скористалася правом наданим процесуальним законом на подання письмових пояснень по суті спору.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників справи, суд встановив наступне.

04.07.2013 між ТОВ ГРАНД-ДМС (лізингоодержувач) та ТОВ Український лізинг (лізингодавець) укладений генеральний договір фінансового лізингу № 106 (далі - генеральний договір фінансового лізингу), відповідно до п. 1.1 якого, лізингодавець зобов`язується відповідно до заявки лізингоодержувача придбати у постачальника у власність предмет лізингу та передати його за плату лізингоодержувачу в тимчасове володіння та користування в якості предмету лізингу на строк та на умовах, визначених цим генеральним договором та відповідним договором лізингу. У той же день, 04.07.2013, позивач звернувся до відповідача з заявкою про надання в лізинг наступних транспортних засобів: самоскид MAN TGS 41.440, вартістю 804 825,00 грн.; самоскид MAN TGA 41.480 XXL, вартістю 804 825,00 грн.; сідловий тягач MAN TGA 18.480 8Х4 ВВ, вартістю 323 025,00 грн.

У зв`язку з цим, сторони уклали договір фінансового лізингу № ФЛ-106-1 від 04.07.2013 (далі - договір фінансового лізингу), згідно з умовами якого лізингодавець набуває у власність предмет лізингу та передає його лізингоодержувачу за плату у тимчасове володіння та користування на умовах цього договору лізингу та генерального договору фінансового лізингу № 106 від 04.07.2013.

16.07.2013 на виконання умов договору фінансового лізингу відповідач передав позивачу у користування наступні транспортні засоби: самоскид MAN TGS 41.440 XXL, державний номер НОМЕР_1 , номер свідоцтва про державну реєстрацію САР917696, номер шасі НОМЕР_2 ; сідловий тягач MAN TGA 18.440 XXL, державний номер НОМЕР_3 , номер свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_4 , номер шасі WMAH06ZZ77M479157; самоскид MAN TGA 41.480 8Х4ВВ, державний номер НОМЕР_5 , номер свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_6 , номер шасі WMAH39ZZX7M466542, що підтверджується актом приймання-передачі.

Згідно з п. 2.1 генерального договору фінансового лізингу лізингоодержувач за надане йому право володіння та користування предметом лізингу зобов`язався сплачувати лізингодавцю лізингові платежі.

Відповідно до приписів п. 5.6 генерального договору фінансового лізингу за письмовою вимогою лізингоодержувача після закінчення строку лізингу та у разі належного, повного та безумовного виконання лізингоодержувачем всіх умов договору лізингу, відсутності заборгованості по сплаті лізингових та інших платежів, що виникають з Договору лізингу, в тому числі неустойки (штрафу, пені), предмет лізингу переходить у власність лізингоодержувача. Фактичний перехід права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача оформляється підписанням між лізингодавцем і лізингоодержувачем акту про повне виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором лізингу. Такий акт оформлюється за формою додатку № 6 до форми договору лізингу. З дати підписання сторонами акту про повне виконання сторонами своїх зобов`язань за договором відповідний договір фінансового лізингу вважається припиненим.

При цьому, пунктом 4.6 генерального договору фінансового лізингу передбачено, що зняття з обліку предмета лізингу у випадках переходу права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача в порядку, передбаченому цим генеральним договором, здійснюється силами та за кошти лізингодавця.

Також судом у справі №910/2804/18 встановлено, що позивач, як лізингоодержувач, взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, у зв`язку з чим сторони згідно з п. 5.6 генерального договору фінансового лізингу 07.07.2016 склали акт про повне виконання сторонами своїх зобов`язань за договором лізингу.

З вищевказаного акту вбачається, що відповідач не має претензій до позивача по сплаті лізингових платежів та будь-яких інших платежів, передбачених генеральним договором та/або договором лізингу. До підписання цього акту лізингодавець зняв з державного обліку предмет лізингу та в момент підписання акту передав лізингоодержувачу всі документи та приналежності на предмет лізингу, необхідні лізингоодержувачу для наступної державної реєстрації/постановки на облік предмета лізингу. З моменту підписання цього акту до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу по договору фінансового лізингу № ФЛ-106-1 від 04.07.2013. З моменту підписання цього акту сторонами відповідний договір фінансового лізингу вважається припиненим.

На підставі договору застави транспортного засобу № 6653 від 19.07.2013 спірні транспортні засоби були передані відповідачем у заставу публічному акціонерному товариству Український бізнес банк , у зв`язку з чим 19.07.2013 на вказане майно було накладено обтяження, що підтверджується витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 55017356, № 55017298 та № 55017223 від 02.03.2018.

Вищевикладені обставини були предметом розгляду у справі №910/2804/18, за наслідком вирішення якої, було визнано власності позивача на рухоме майно: самоскид MAN TGS 41.440 XXL, державний номер НОМЕР_1 , номер свідоцтва про державну реєстрацію САР917696, номер шасі НОМЕР_2 ; сідловий тягач MAN TGA 18.440 XXL, державний номер НОМЕР_3 , номер свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_4 , номер шасі WMAH06ZZ77M479157; самоскид MAN TGA 41.480 8Х4ВВ, державний номер НОМЕР_5 , номер свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_6 , номер шасі WMAH39ZZX7M466542, та знято арешт з вказаного майна .

Відповідачем у справі №910/2804/18 був лізингодавець, який не вчиняв дій, спрямованих на зняття вказаних транспортних засобів з державної реєстрації.

У якості третьої особи у справі №910/2804/18 було залучено публічне акціонерне товариство Український бізнес банк , на стороні відповідача, з огляду на те, що зняття арешту (обтяження) впливало на його права щодо сторони у справі.

Суд зауважує, що при ухваленні рішення у справі щодо зняття арешту зі спірного майна наявність іншого обтяження ніж ті, що вказані як запис №13804452 від 19.07.2013 не встановлено.

У силу ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, обставини пов`язані з визнанням за товариством з обмеженою відповідальністю ГРАНД-ДМС права власності на самоскид-С марки MAN TGS 41.440, 2008 р.в., державний номер НОМЕР_1 , номер свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_7 , номер шасі НОМЕР_2 ; сідловий тягач-Е марки MAN TGA 18.440, 2007 р.в., державний номер НОМЕР_3 , номер свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_4 , номер шасі WMAH06ZZ77M479157; самоскид-С марки MAN TGA 41.480, 2006 р.в., державний номер НОМЕР_5 , номер свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_6 , номер шасі WMAH39ZZX7M466542 та обставини, що пов`язані з правовими наслідками зняття арешту з вищезазначеного рухомого майна, в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України , не доказуються знову, оскільки особи щодо яких такі обставини встановлені, приймають участь у цій справі.

Під час розгляду справи №905/1127/19 обставини встановлені у справі №910/2804/18 не спростовані та не ставляться під сумнів жодним із учасників цієї справи.

А отже, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Сутність заявлених позовних вимог у справі, що розглядається полягає у протиправності існуючого запису відповідача - Публічного акціонерного товариства Український бізнес банк у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису про обтяження №13804452 зареєстрованого 19.07.2013 (витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №55017356, № 55017298 та № 55017223 від 02.03.2018), вчиненого Публічним акціонерним товариством Український бізнес банк .

Оцінюючи доводи позивача, наявність (або відсутність) порушеного права, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом із наявної в матеріалах справи копії витягів з Державного реєстру рухомого майна № 55017356, № 55017298 та № 55017223 від 02.03.2018, у відповідний реєстр приватним нотаріусом КМНО Верповською О.В. внесено відомості за №13804452 про обтяження обладнання, зокрема: самоскиду-С марки MAN TGS 41.440, 2008 р.в., державний номер НОМЕР_1 , номер свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_7 , номер шасі НОМЕР_2 ; сідлового тягачу-Е марки MAN TGA 18.440, 2007 р.в., державний номер НОМЕР_3 , номер свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_4 , номер шасі WMAH06ZZ77M479157; самоскиду-С марки MAN TGA 41.480, 2006 р.в., державний номер НОМЕР_5 , номер свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_6 , номер шасі WMAH39ZZX7M466542. Підстава обтяження: договір застави транспортного засобу №6653 від 19.07.2013 .

Також як встановлено судом вище, рішенням суду м. Києва №910/2804/18 від 14.06.2018 визнано право власності на рухоме майно за позивачем та скасовано арешт накладений у межах договору застави транспортного засобу №6653 від 19.07.2013 .

Тобто, рішенням суду у справі №910/2804/18 скасовано обтяження рухомого майна, що зареєстроване у відповідному реєстрі за №13804452 від 19.07.2013, накладеного за договором застави транспортного засобу №6653 від 19.07.2013.

Слід зазначити підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Отже, право позивача про звільнення належного йому на праві власності майна з під арешту вже захищено рішенням суду №910/2804/19.

Дійсно, відповідачем у справі, що розглядається є інша особа (Публічне акціонерне товариство Український бізнес банк ) ніж відповідач у справі №910/2804/18 (Товариство з обмеженою відповідальністю Український лізинг ) .

Разом з тим, позивачем не подано до суду будь-яких належних та допустимих доказів того, що відповідач у справі якимось чином перешкоджає позивачу виконати рішення суду у справі №910/2804/18 щодо скасування арешту на рухоме майно та/або вчиненяє будь-які інші дії, що обмежують реалізацію позивачем прав власника.

Також, відсутні докази, що позивач взагалі реалізував (намагався реалізувати) свої права, після ухвалення рішення у справі №910/2804/18 через його примусове виконання.

Таким чином, позивач не довів суду які саме його права та інтереси були порушені та яким чином його права будуть захищені/поновлені у випадку задоволення позовних вимог, наявності у нього порушеного права, адже самим позивачем у позові зазначено про те, що його право вже було захищено рішенням суду №910/2804/18, яким знято обтяження за №13804452 від 19.07.2013 з належного останньому на праві власності рухомого майна.

З огляду на відсутність доказів порушеного права з боку відповідача або охоронюваного законом інтересу позивача за захистом якого той звернувся до суду, вимоги про вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про обтяження №13804452 зареєстрованого 19.07.2013 задоволенню не підлягають.

Суд не надає оцінки іншим доводам учасників справи з огляду на те, що вони не спростовують вищенаведених висновків суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до п.2 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 42, 73, 86, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд-ДМС до відповідача Публічного акціонерного товариства Український бізнес банк про вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про обтяження №13804452 зареєстрованого 19.07.2013.

У судовому засіданні 10.10.2019 складено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2019.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя О.М. Сковородіна